День захисту дітей без захисту найбільш беззахисних!

Сьогодні роздавав у Рівному книги «Це треба знати про вагітність та аборт». Цілий наклад цієї книги мені передали у 2014 році активісти «Руху за життя» з Донбасу, які змушені були стати вигнанцями, рятуючись від війни.

Мільйони дітей убитих за часи незалежності України абортами, десятки мільйонів за часи УССР. Сьогодні про них ніхто не згадає.

Десятки мільйонів розбитих доль і сімей, покалічених тіл і душ жінок, душ чоловіків та братів і сестер абортованих дітей. Вимирання українського народу, а відтак, духовна, моральна, економічна криза і війна, яку так важко виграти нації, що сама себе нищить і цього не розуміє.

Хто сюди поліз би, якби нас було б 80 000 000, а родини жили б з Богом, у вірності, чесності, працелюбності і тверезості?

Роздавав книги молодим сім'ям з дітьми і неодруженим закоханим парам. Більшість дуже щиро сприймали мої слова, з вдячністю брали книги, посміхалися.

Тільки двоє студентів і одна студентка медичного університету з подругою розказували мені, що ембріон є частиною тіла матері, що жінка має право розпоряджатися власним тілом так, як їй заманеться.

Відчував під час розмови з ними страшне відчуження і холод. Книгу, все ж, взяли. Можливо, прочитають прописні істини, подані професорами ембріологами про те, що життя людини, як біологічного індивідуму, розпочинається з моменту злиття чоловічої та жіночої статевих клітин, а дитина у лоні мами не є частиної тіла жінки.

Отже, допоки аборти в Україні не заборонені, День захисту дітей відзначати є, як мінімум, некоректно.

Всі ми вижили на війні, яку ведемо з найбільш беззахисними. Ми повинні покаятися в цьому гріху. Якщо це буде щиро, то Бог нам цього навіть не згадає.

Друзі, почитайте на фото псалом, дуже зворушливий і глибокий! Дай Боже нам щастя і нашим дітям!