Досі радянське планування: чому Рівне незручне для маломобільних людей

Сім рівненських закладів відзначили як доступні для людей з інвалідністю. Займалися цим представники громадської організації «Доступно.UA». Заклади позначили спеціальними наліпками «Доступно рекомендує».

Ми також запитали у рівненського урбаніста і містопланувальника наскільки Рівне зручне для людей на візках, з дитячими візками або великими валізами, з травмами ніг, людей похилого віку. А на його переконання всі протягом життя хоч раз бувають маломобільними.

– Направду, мало що є вибрати у Рівному для людей з інвалідністю, зокрема тих, що на візках, – каже засновник «Доступно.UA» Дмитро Щебетюк.

У Рівному як доступні відзначили сім закладів: 

1. Аптеку «Подорожник», вулиця Міцкевича, 32

2. Магазин «Winetime», вулиця Міцкевича, 32

3. Аптеку №1, майдан Незалежності, 3

4. «Майстерню міста», вулиця Лермонтова, 6. 

5. «Оптику», вулиця 16 липня, 57 

6. Аптеку «Бажаємо Здоров'я», вулиця 16 липня, 57

7. Торговий центр «Злата Плаза».

Організація «Доступно.UA» складає рейтинг доступності українських міст «Тостер» – перевіряє міста на дотримання державних будівельних норм, досліджують вулиці, тротуари, арки, в’їзди, заїзди, міряють кут нахилу пандусів, ширину проходів, висоту сходинок, шукають доступні кінотеатри, аптеки, лікарні, вокзали, громадські вбиральні тощо. За підсумками готують для міст рекомендації.

Вже перевірили десять міст: Черкаси, Вінницю, Полтаву, Суми, Чернігів, Тернопіль, Херсон, Івано-Франківськ, Миколаїв. Можливо, незабаром додадуть і Рівне.

Дмитро Щебетюк каже:

– Із 2018 року у нас є відзнака «Відкриті двері»: відзначаємо найкращі доступні та зручні заклади в Україні. Туди подаються з різних куточків держави. Журі складається з активістів і професіоналів, які знаються на цій темі, і з відомих людей, які можуть привернути до цієї теми суспільну увагу. Ми сказали «Златій Плазі», що вони мають подаватися на цю нагороду цього року.

Також «Доступно.UA» створили мобільний додаток TosMap, який допомагає відфільтровувати заклади за певними параметрами: наприклад, де є пеленальний столик, дитячі ігрові кімнати тощо. Можна задати ширину свого візка чи ширину потрібного проходу і додаток буде показувати заклади, які мають такі параметри.

Дмитро Щебетюк звертає увагу, що наявність пандуса не робить заклад автоматично доступним.

– Треба дивитися, чи пандус відповідає державним будівельним нормам. Чи кут нахилу до 5% – це важливо, бо на крутий пандус людина сама не заїде. А доступність – це саме тоді, коли вона може потрапити будь-куди без сторонньої допомоги.

Рік тому «Доступно:UA» було з інспекцією у Рівному.

Дивіться також: Чому рівненські вулиці – важкодоступні: трихвилинна версія дослідження

Тоді Дмитро Щебетюк оприлюднив рейтинг міст, які, на думку організації, є доступними для маломобільних людей.

Рівне із 23-х обстежених міст було на 20-му місці. Загалом перелік був такий: 

1. Львів

2. Вінниця

3. Івано-Франківськ

4. Київ

5. Кропивницький

6. Черкаси

7. Слов'янськ

8. Чернівці

9. Одеса

10. Тернопіль

11. Хмельницький

12. Кам'янець-Подільський

13. Луцьк

14. Кам'янське

15. Полтава

16. Ужгород

17. Дніпро

18. Харків

19. Павлоград

20. Рівне

21. Запоріжжя

22. Кривий Ріг

23. Чернігів

Ми запитали у рівненського містопланувальника Андрія Шевчука, чи Рівне, на його думку, доступне для маломобільних людей.

– Незручності відчувають усі, бо всі протягом життя хоч раз бувають маломобільними: в ранньому дитинстві, травмувавшись, несучи важкі речі, везучи дитячий візок, чи досягнувши похилого віку, а хтось постійно – маючи певні особливості здоров’я чи інвалідність.

– У Рівному з доступністю досить кепсько, як і в більшості пострадянських міст. Підходами до організації простору Рівне застрягло десь в середині 20-го століття, – каже містопланувальник.

Він розповідає, що у Рівному в 2020 році досі масово будують будівлі, у яких, щоб потрапити з вулиці до ліфта, потрібно долати сходи.

– Чи є у Рівному хоча б одна вулиця, що по всій протяжності безбар’єрна, з різними типами мощення, що сприяють орієнтуванню, з освітленими тротуарами та водовідведенням, щоб всі без винятку люди могли, не зважаючи на період дня та погоди, самостійно і зручно пересуватися нею та орієнтуватись у просторі? – ставить риторичне запитання Андрій Шевчук.

– Хоча громадський транспорт є панівним способом пересування більшості містян, лише 6% (17 тролейбусів та 5 автобусів) машин є низькопідлоговими і придатними для зручного користування усіма. Облаштування зупинок і спосіб їх використання багатьма водіями громадського транспорту – це теж здебільшого не про зручність.

– Місця є малодоступними як через бар’єри – сходи, круті пандуси десь на задньому дворі, не інклюзивні вхідні двері – так і через відсутність інформаційної навігації, що і де розташоване, як туди потрапити, куди йти, як загалом рухатися.

– Звісно, зміни на краще теж є: кілька доступних торгових центрів, реконструкція переходів з контрастним освітленням, реконструкція Зеленки, парку ПДМ, перші житлові будинки без сходів на вході і до ліфта та безбар'єрним інклюзивним двором – починають з’являтися, але це поки лише поодинокі приклади, – каже Андрій.

Дмитро Щебетюк також вважає, що однією з причин, через яку маломобільні люди мають безліч бар'єрів у місті, є архітектура та планування радянських часів. 

– Ця ж радянська спадщина є у мізках проєктувальників, людей та містян, які звикли вважати бордюри і сходи нормою. Бо вони не знають, що можна по-інакшому. Напевно, найбільша проблема у людей в голові: вони не думають, що користуватися міським простором мають усі, – каже Дмитро.

Якщо наша діяльність вам подобається і ви вважаєте її важливою – підтримайте «Четверту владу» за цим посиланням. Завдяки підтримці ми зможемо працювати ще краще.

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері. Вдячні за ваші коментарі та поширення матеріалу.