«Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за публікації блогерів»
Profile picture for user Holub
Представниця ІМІ у Волинській області

Достовірних джерел більше, аніж сумнівних: на які джерела посилаються волинські сайти

Волинські медійники активно використовують cоцмережі,  але  не завжди посилаються на достовірні джерела інформації з Facebook,  – такі дані моніторингу стандарту достовірності Інституту масової інформації, який проводився з 4 червня 2018 року.

Аналізувалися перші 100 новин сайтів «Волинські новини», «ВолиньPost», «Район. Луцьк», «Волинь24», «Волинська правда» (всього 500 новин).

Відповідно до методології моніторингу, у кожній новині перевірялося, чи є джерело надійним, сумнівним або анонімним. Окрім цього, в дослідження входило виявлення новин без джерел.

У моніторингу оцінювалися лише новини: анонси та рекламні тексти, розслідування, аналітика не розглядались.

Серед недоліків: деякі журналісти якщо побачать якусь інформацію у Facebook, то до публікації новини не завжди подзвонять в офіційні джерела й не уточнять, як насправді було.

Наприклад, видання «Волинська правда» у новині із назвою «На Волині поліція погрожувала водію автобуса через перемотаний бампер» не звернулося за коментарем до поліції.

Посилання є лише на користувача із Facebook. Але чому не звернутися ще й до поліції за коментарем, якщо мова про поліцейських? До речі, у заголовку ще й серйозне звинувачення: «поліція погрожувала».

Отже, журналістам треба серйозніше і більш відповідально підходити до того, що можна публікувати, посилаючись на соцмережі, а що – ні, і, в будь-якому разі,  перевіряти інформацію, а також звертатись за коментарем про кого йдеться.

Є на сайті «Район.Луцьк»  новина з посиланням на фейсбук-користувача із назвою «Невідомі спалили дитячі візочки у будинку на Чорновола».  Однак немає коментаря поліції, або ж батьків, які постраждали внаслідок цього.

Так, звісно, можна це написати у іншій новині, але чому в одній новині немає немає повної інформації?

На сайті «Район.Луцьк» було ідентифіковано 92 підтверджених джерела інформації, із них – 4 анонімних джерела, 10,9 % – сумнівні джерела інформації, 3 % – без джерел.

Плюси у новинах – коли ми можемо побачити, що журналісти намагалися зв'язатися з офіційним джерелом інформації.

Наприклад, на сайті «Волинь24» є новина із посиланням на пост з Facebook користувача Радима Романюка.

Новина має назву «У Ковелі бачили російські вагони». Проте в кінці зазначено, що в Укрзалізниці телефоном коментувати ситуацію відмовились, сказали писати запит.  

Однак на цьому сайті виявлено й новини без посилання на джерело.

Наприклад,  новина із назвою «У Луцьку біля Старого ринку маршрутка в’їхала у легковик». Можна лише здогадуватися, чи це читач вислав фото, чи сам журналіст сфотографував аварію. У тексті також нема посилання на офіційне джерело.

 У «Волинь24» – 102 підтвердженні джерела, 3 анонімних, 7,8 % посилань на сумнівні джерела інформації, 3 %  новин – без посилання на джерела.

«Волинська правда» використала у ста новинах 105 джерел інформації, 3 новини з анонімними джерелами, 5,7 % сумнівних джерел та одна новина без посилань на будь-кого.

На волинських сайтах у «своєму медіа просторі» є певні правила, яких намагаються дотримуватись.

У деяких редакціях діє заборона передруків новин, або ж заборона передруку ексклюзиву впродовж 4-х годин, або ж копіювання тексту можливе з дозволу редакції й обов’язково з посиланням на джерело (деталі – тут).

Однак новини загалом схожі за змістом. Адже якщо 5 журналістів з різних видань піде на одну й ту ж подію, вони зазвичай прийдуть з однаковою інформацію.

Крім того, у волинських ЗМІ є чимало «паркетних» новин, надісланих прес-службами. І не завжди читачу може бути зрозуміло, хто писав новину.

Не завжди у новинах можна знайти посилання на джерело. Навіть якщо журналіст пішов на подію й зробив матеріал, не зазначається «Як повідомив кореспондент/журналіст видання».

До речі, в 500 промоніторених новинах загалом виявлено 12 публікацій без посилання на джерела інформації.

На сайті «Волинські новини» було ідентифіковано 113 достовірних джерел інформації.

З усієї кількості лише два джерела виявилось анонімними, 5,3% сумнівних джерел інформації. 3% новин були опубліковані без посилання на будь-яке джерело.

Також  у новинах журналісти можуть зловживати фразою «як дізналися з власних джерел», що певною мірою викликає підозри у новині.

Наприклад, на сайті «Волинські новини» є новина «На Волині конфіскували «євробляхи», що тероризували цілий район, – ЗМІ».  Сайт посилається на інтернет видання «Під прицілом», однак у тексті є посилання на власні джерела, а не офіційні.

На сайті «ВолиньPost» зафіксовано 104 підтверджених джерела інформації. Анонімних джерел не виявлено, однак зі всієї кількості ідентифікованих новин - 5,7% новин посилається на сумнівні джерела та 5% новин з’явилися в стрічці без посилання на жодне джерело.

Отже, Facebook для волинських журналістів є не лише способом збору інформації: для декого з медійників пости в соцмережах стали «повноцінними» новинами.

Не зупиняє і розуміння, що не все, що в є соцмережах, може бути новиною. Максимум – лише приводом для збору інформації. Не є готовою новиною і якийсь пост у соцмережі.

Наприклад, Facebook допомагає в роботі, коли редактор, наприклад, копіює з соцмереж фото нещодавнього потопу після грози в місті Луцьку. Однак не завжди соцмережа є надійним джерелом.

На п'яти сайтах, які моніторились, часто з'являлись однотипні новини саме завдяки постам з соцмереж. Але кому цікаво читати те саме, що вже є у соцмережах, – питання відкрите.

Ще однією проблемою є наявність сумнівних джерел на кшталт «люди кажуть», або ж «експерти зазначають», без посилання на тих, хто й що казав.

Це, безумовно, порушення стандарту достовірності. Які конкретно експерти? Які люди?

У розслідувальній журналістиці можна не називати джерела, якщо їм, наприклад, загрожує небезпека. Але чому у звичайній новині нема посилання на джерело?

До того ж, не всі волинські сайти додають гіперпосилання на пости у соцмережах або ж на авторів дописів, таким чином у погоні за кількістю новин втрачається їх якість.

Наприклад, читач захоче перейти на сторінку користувача, який написав пост, а не може цього зробити одразу. Йому потрібно самому шукати дописувача в інтернеті. 

Моніторинг ІМІ показав, що журналісти популярних волинських сайтів  у більшості випадків все ж посилаються на достовірні джерела інформації. Однак не завжди новинах є повна інформація з достатньою кількістю а якістю джерел.


Матеріал підготовлено в рамках проекту «Розвиток відповідальних інтернет-ЗМІ», що реалізується ГО «Інститут масової інформації» за підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки. Інформація та погляди, висловлені в даному матеріалі, належать автору та не обов'язково відображають офіційну думку Міністерства закордонних справ Чеської Республіки

Якщо знайшли помилку - виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.

Прокоментуйте