Гра для розуму: як рівненська вчителька створила гральні карти для вивчення мови

Катерина Островська хоче «зробити вивчення української мови цікавим, кольоровим, доступним»
Джерело
«Четверта влада», Оксана Гавриш

Асиме́трія чи асиметрі́я? Багатора́зовий чи багаторазови́й? Ви́трата чи витра́та? Задумались? Якби ви зараз закінчували школу й готувалися до ЗНО, мусили би вивчити правильні наголоси у цих та ще двісті тридцятьох словах.

Щоби полегшити це завдання учням та вcім, хто прагне правильно говорити, рівненська вчителька створила карткову гру на кшталт «Уно» чи бриджу. Вчительку звати Катерина Островська, вона викладає українську мову та літературу в Рівненській гуманітарній гімназії.

Карти вчительки-інноваторки

Гра Катерини Островської називається «Наголоси́ на́голоси». Вона корисна всім, хто хоче або мусить правильно говорити, – чиновникам, журналістам, лекторам. На дозвіллі в неї можуть грати діти із дорослими. Але передовсім вона стане у пригоді одинадцятикласникам.

– Щороку учні приходять до мене після ЗНО і кажуть, що навіть не чули слів, які в тесті треба було правильно наголосити, – розповідає вчителька.

Для перевірки наголосу використовують орфоепічний словник. Але учням треба знати не всі слова, а лише перелік затверджених Міністерством освіти й науки. Його ухвалили у 2018-му, але й цього року він лишається у програмі ЗНО.

Найпростіше та найефективніше, на думку Катерини, ці слова запам’ятовуються під час гри.

Як грати в «Наголоси́ на́голоси»

Якщо немає товариства, людина може просто вибирати собі карту, і багато разів читати, що на ній написано, намагаючись запам'ятати. У компанії ж гра нагадує бридж або «Уно». Гравці отримують на руки по п'ять карт, решту кладуть на стіл «сорочкою» догори.

Починає гравець, що має червону одиничку: кладе її на стіл і промовляє речення з неї, правильно наголошуючи слова. Головне – не помилятися, бо добирає штрафну карту, набираючи бали (мета – набрати щонайменше). Речення можуть бути такі:

  • Якщо йде весняний дощ, то вари весняни́й борщ;
  • Треба зра́ння пити ла́те, щоб зо́зла све́рдлом не стати;
  • Від магісте́рської роботи про тім'яни́й шов і симетрі́ю черепа не відвести́ очей;
  • У при́морозок катайтесь ра́зом на о́ленях і їжте пироги з солодкою на́чинкою;
  • Ма́буть так, як і мабу́ть, може буть або не буть.

Катерина Островська каже, що у грі також важливе логічне мислення.

– Кожен прораховує, які карти йому треба зараз викласти або притримати, коли вигідно закінчити гру, а коли дати пройти ще коло, – пояснює вона.

Дітей приваблюють римування, смішний зміст і картинки. Речення вигадала Катерина Островська, ілюстрації знайшла в інтернеті

Закінчити гру може той, у кого четвірка або п’ятірка. Гравець кладе карту і промовляє «Наголоси́ на́голоси». Тоді всі підраховують бали і записують у турнірну таблицю. Виграв той, у кого їх найменше. Власник п’ятірки – щасливець, бо всі його бали анульовуються. Програв і вилітає з гри той, хто набрав більше 200 балів.

Правила гри детально описані тут.

Насправді карти непрості

Гра заснована на ейдетиці та мнемотехніці. Ейдетика – здатність згадувати зображення, запахи, звуки із високою точністю, а мнемоніка – це прийоми для легшого запам’ятовування.

У сучасному трактуванні мнемоніка позначає всю сукупність прийомів і методів запам'ятовування інформації, що застосовуються в тій чи іншій системі, а термін мнемотехніка трактується як практичне застосування методів, визначених в даній конкретній мнемоніці.

Основні прийоми:

  • Запам'ятовування інформації за допомогою формування смислових фраз з початкових букв
  • Римування
  • Запам'ятовування довгих термінів або іноземних слів за допомогою співзвучних
  • Запам'ятовування інформації за допомогою знаходження яскравих незвичайних асоціацій (картинки, фрази)
  • Метод Цицерона на просторову уяву
  • Метод Айвазовського заснований на тренуванні зорової пам'яті
  • Методи запам'ятовування чисел: закономірності, знайомі числа.

У колоді 65 карт, вони поділені на сім груп різних кольорів і символів із певними словами. Гравець обирає зручну для себе асоціацію слів – із кольором, цифрою чи малюнками.

Сьома група карт особлива – це чисті картки. Їх можна розмалювати й доповнити власноруч підібраними словами, які складно запам'ятати.

Від ідеї до авторського права

Катерина Островська розповіла, що придумала карти під час минулорічної літньої відпустки. Працювала над ними тиждень, потім випробувала на своїх друзях.

Первинна версія була чорно-біла, роздрукована на звичайному папері і мала трохи інший дизайн. Вдосконалив його друг-дизайнер Катерини, зробив цифровий варіант, який згодом надрукували.

Зараз примірник гри є в Катерини Островської та її колег-учителів, яким вона надала екземпляри для роботи. Більше гру наразі не поширює – реєструє на неї авторські права. Каже, що чиновники міського управління освіти сприяють в оформленні, бо зацікавилися оригінальним доробком.

Оскільки ілюстрації на картах Катерина Островська взяла з інтернету, «Четверта влада» поцікавилася в експерта, чи не порушила вона чиїсь авторські права.

Патентний повірений Юрій Трачук пояснив, що з навчальною метою не заборонено використовувавати фрагменти творів у потрібному обсязі, але потрібно вказати ім'я автора та джерело твору. Про це каже стаття 23 закону «Про авторське право і суміжні права».

Катерина вважає, що її гра – хороший спосіб для вчителя налагодити контакт із учнями, які належать до зовсім іншого покоління, мають інші уявлення про світ та по-іншому сприймають інформацію.


Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі або на сторінку у фейсбуку.

Якщо знайшли помилку - виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.

Прокоментуйте

Підпишіться на нашу розсилку

(найважливіші новини двічі на місяць)