«Я підняла руки догори, ніби могла втримати стелю»: 16-річна рівнянка з мамою дивом вижили під час обстрілу «Охматдиту»

Дівчинка із села Малий Шпаків, що на Рівненщині, вже третій рік поспіль лікується в «Охматдиті» від ниркової недостатності. Вона потребує пересадки нирки. Але доки донора не вдається знайти, змушена їздити у столицю на гемодіаліз. Крім того, дівчинка з народження не ходить. Вона пересувається в інвалідному візку.

Страшного ранку 8 липня Соломія із мамою перебувала у токсикологічному відділенні «Охматдиту». Разом з іншими чотирма маленькими пацієнтами під час повітряної тривоги дівчинка лежала під апаратом гемодіалізу. Тому опинилася в самому епіцентрі вибуху ворожої ракети.

– Шансів вижити у нас майже не було, – розповідає 34-річна Оксана Фоменюк, мама Соломії. – Коли оголосили повітряну тривогу, всі спустилися в укриття. Я теж пішла у підвал. На другому поверсі залишився лише медперсонал, який не міг покинути дітей. Адже потрібно було відключити хворих від апаратів гемодіалізу.

– Перші ракети почали падати десь поряд. Було дуже страшно. А потім – вибух. Одночасно мене ударною хвилею притисло до стіни. І  на голову посипалася стеля. На кілька секунд свідомість зникла. А опамʼяталася я від задухи: скрізь суцільний будівельний пил. Нічим було дихати.

– Я не памʼятаю, як вибралася з підвалу, – продовжує Оксана. – Боса, по битому бетону і склу, не відчуваючи болю, я бігала й кликала Соломію. 
Коли Оксана опинилася на вулиці, то побачила, що той поверх, де була палата доньки, зруйнований.

– Я знала, що там лежала моя дитина. Я знала, біля якого вікна її ліжечко. І раптом побачила неподалік мертву людину. У мене перехопило подих. Але це була не Соломія, а молода лікарка – Світлана Лукʼянчик. Вже потім я дізналася, що вона загинула, коли намагалася відключити наших дітей від апаратів гемодіалізу. У мене був шок. Дим, біль, страх, розпач. Від безсилля я просто стояла серед руїн і несамовито кричала: «Де Соломійка?».

Разом із волонтерами жінка піднялася драбиною й залізла у палату через вікно.

 – Я побачила, що ліжечка наших дітей розбиті на частини. Матрац, на якому лежала моя донька, був розірваний і засипаний цеглою.  Я закричала й почала розбирати завали самотужки. Але у мене не вистачало сили навіть підняти цеглину. І тоді я в розпачі вийшла. Мене зустріла лікарка і заспокоїла: «Оксано, всі діти живі. Їх встигли винести. І Соломія теж жива!». Я не могла повірити. Як, ну, як під тими завалами можна було вціліти?

Жінка знайшла свою доньку у бомбосховищі. Живу, лише з пораненим повіком.

– Ми обійнялися й розридалися. І від радості, що зустрілися, і від шоку, який ми пережили. Адже ані я, ані донька в момент ракетного удару не вірили, що виживемо.

Соломія розповіла мамі:

«Коли наді мною нависла стеля, я підняла руки догори, ніби могла її втримати. Щоб захиститися. Мамо, я так молилася і просила Бога, щоб ти була жива».

Дівчинка поділилася з мамою тим, що відбувалося в палаті після вибуху. До дітей відразу підбігли поранені медики і почали відключати їх від апаратів.

Хворого хлопчика, який лежав поруч, відкинуло ударною хвилею від апарату. Трубки відірвалися, і він був увесь в крові. Але лікарі встигли винести всіх дітей і передати через вікно волонтерам. Соломію, яка важить більше 40 кілограмів, винесла на собі тендітна медпрацівниця.

Через кілька хвилин після порятунку дітей стеля обвалилася, розтрощивши ліжечка. Того ж дня з-під завалів зруйнованого корпусу рятувальники дістали улюбленого рожевого ведмедика Соломії, її червоний рюкзачок і букет із цукерок. А ще мобільний телефон, який дівчинка нещодавно отримала на свій 16-й день народження.

Зараз дітей перевели з «Охматдиту» в інші медзаклади Києва. Соломійка з мамою потрапила до міської дитячої лікарні. Наразі вони потроху оговтуються від шоку. Сподіваються, що найближчим часом дівчинка отримає нирку і одужає. А ще, кажуть, щодня дякуватимуть Богу, що дивом врятував їхні життя.

Загалом, внаслідок масованої ракетної атаки 8 липня лише в Києві загинуло 33 цивільних. Серед них пʼятеро дітей. Постраждала 121 людина, в тому числі 10 дітей. Таку інформацію оприлюднила Київська державна міська адміністрація.

Крім того, за інформацією міністра охорони здоровʼя Віктора Ляшка 10 липня помер хлопчик, який перебував в «Охматдиті» під час ракетного обстрілу медзакладу.

Після ракетного обстрілу мама дівчинки зняла на відео ці кадри:

«Четверта влада» та БФ «Скарбниця Надії» збирають гроші для ініціативи «Рівненський дрон», яка складає FPV-дрони для бійців на передовій. Долучайтеся, будь ласка.

Волонтерська монобанка:

https://send.monobank.ua/jar/6hpeyQsBSk

Картка благодійного фонду, прив'язана до рахунку в «Приватбанку»: 5169 3305 3931 4184

Рахунок: КБ «Приватбанк»
IBAN UA663052990000026006000707203
БФ «Скарбниця Надії»
ЄДРПОУ 37685693

Якщо підтримали ЗСУ і маєте змогу підтримати незалежне рівненське медіа – підтримайте «Четверту владу»

Підписуйтесь на канали «Четвертої влади» у телеграмі, ютубі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці, твітері, тіктоці. Вдячні за ваші коментарі та поширення матеріалів.