Хто такий слідчий суддя

З жовтня 2016-го і до листопада 2018-го виконувала обов‘язки слідчого судді в Дубенському міськрайонному суді Рівненської області. З цього моменту змінився мій унормований робочий розклад. Його просто не стало. Слідчий суддя «прив‘язаний» до території, яка знаходиться під його юрисдикцією.

Якщо раптом в районі якась кримінальна подія – працюватимеш і на вихідних.

Якщо ти запланував провести 10 засідань в цивільних справах, але надходить клопотання про застосування запобіжного заходу... чи проведення обшуку... то мусиш віддавати перевагу справам по лінії слідчого судді... бо там іде мова про обмеження людських прав тут і зараз... і судовий контроль необхідний.

Це дуже цікава робота, проте складна. Слідчий суддя приймає рішення в умовах, коли ще нічого особливо невідомо і є тільки першопочаткова інформація.

Від слідчого судді певною мірою залежить і практика органів досудового розслідування. Було таке, що і субота-неділя минали на роботі. Траплялись і серйозні кризові ситуації, пов‘язані з безпекою, але про це якось іншим разом.

Зараз же коротка історична довідка :) 

Історія виникнення

Інститут слідчого судді введено за часів Наполеона у Франції у 1810-му році. Цим було створено принципово нову систему попереднього слідства, центральною фігурою якого став повновладний, незалежний слідчий суддя, який перебував у складі суду першої інстанції.

З часом цей інститут був сприйнятий іншими країнами Західної Європи. В Україні почав формуватись з Указу імператора Олександра II від 08-го червня 1860-го.

Слідство відокремлювалось від поліції і вводилась посада судового слідчого. Судові слідчі були членами Окружного суду. За умов відсутності суддів, виконували функції суду, але не в тих кримінальних провадженнях, де вони до того діяли як судові слідчі.

До речі, і зараз якщо ти був слідчим суддею під час досудового слідства, то вирішувати кримінальне провадження по суті – не можеш.

Кримінальний процесуальний кодекс УРСР від 13 вересня 1922-го закріплював інститут судових слідчих, але пізніше його прибрали.

Кримінальний процес став інквізіційним і судовий контроль за дотриманням прав людей під час слідства зник на довгі десятиліття...

Поняття «слідчий суддя» введено у Кримінальний процесуальний кодекс України лише у 2012-му році (п.18 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Що робить слідчий суддя

Вирішує, чи застосовувати заходи забезпечення кримінального провадження (найвідоміший серед широкого загалу – тримання під вартою, домашній арешт).

Чи давати санкцію на обшук. Чи арештовувати речі і документи. Чи призначати експертизу. Розглядає скарги учасників на дію і бездіяльність слідчих та прокурорів і т.д. і т.п.

У слідчих суддів повноважень багато і час розгляду різноманітних клопотань/скарг дуже обмежений (24 год, 48 год, 72 год, 3 чи 5 діб, що в сучасних умовах кадрового голоду в судовій владі практично нереально).

При цьому, треба ще розглядати інші судові справи по суті. Складно. Але дуже потрібно для суспільства.

Слідчий суддя – це той, хто здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Обирають його зборами суддів зі складу суддів.

І хоч до слідчих суддів буває багато запитань, часто наражаються на публічну критику і нерозуміння суспільством, на дисциплінарні скарги і піддаються тиску... але треба зрозуміти, що слідчий суддя – на передовій. І мусить вирішити те питання, яке перед ним постало, незалежно від ситуації.

Я вважаю, що бути слідчим суддею – це найскладніше. Треба мати не лише знання, а й відповідний характер, витримку, швидкість реакції... побачити реальну картинку в умовах, коли до повної інформації ще дуже далеко.

Висловлюю свою повагу колегам слідчим суддям. Тримайтесь

Інститут слідчого судді допоміг змінити кримінальний процес в Україні в кращу сторону змагальності. Хоч ще є над чим працювати.

P.S. Історична довідка від лекторів Національної школи суддів. Захотіла про це написати. Мабуть, ще під впливом львівського семінару) Було дуже цікаво і приємно поспілкуватись. Дякую всім: колегам і науковцям!