Бізнес на самотніх пенсіонерах: чим більше заплатиш, тим менше «бабка» проживе

«Догляну людину похилого віку за право успадкування житла» – оголошення такого змісту все частіше можна побачити в газетах. Зафіксувати права і обов’язки сторін такої угоди можна, уклавши договір довічного утримання – за ним одна сторона отримує у власність житло, інша – догляд та матеріальне забезпечення.

Проте останнім часом в Україні з’явилася ще й третя сторона: різноманітні фірми-посередники допомагають знайти один одного тим, хто потребує утримання і тим, хто готовий його надати. Про те, що насправді криється за цією, на перший погляд, непоганою справою, дізнавалося Рівненське агентство журналістських розслідувань.

В одну з таких організацій звернулася 80-річна мешканка Рівного Катерина Літкевич. Рекламу «Центру допомоги та соціального захисту пенсіонерів «Пенсіон» вона почула по радіо – самотнім людям похилого віку пропонували укласти договір довічного утримання, обмінявши житло на матеріальну допомогу та догляд.

Оскільки заповідати свою 1-кімнатну квартиру пенсіонерці нікому, вона вирішила зателефонувати у офіс київської фірми.

Представники «Пенсіону» приїхали до Рівного і відвезли стареньку до нотаріуса.

На запитання, хто буде другою стороною у договорі, пояснили – один із «начальників» фірми.

Будучи впевненою, що організація надасть їй доглядальницю, пані Катерина поставила підпис на договорі у прямому сенсі наосліп – адже через катаракту вона практично не бачить – а нотаріус, яка мала б у такому випадку зачитати договір вголос, лише запитала: «Будете читати? Ні? Тоді підписуйте».

Другою стороною угоди, як стало відомо незабаром, виявився чоловік з Полтавської області – договір зобов’язував його лише пересилати пенсіонерці щомісяця по 500 гривень. Одразу після переоформлення квартири на своє ім’я він зник, не залишивши своїй підопічній жодних контактів, а через чотири місяці передбачені договором перекази припинилися.

Коли ж пані Катерина зателефонувала у офіс «Пенсіону», щоб дізнатися, у чому справа, працівниця, яка до цього увесь час підтримувала з нею зв’язок, заявила, що... не розуміє української мови.

– Вже вони мають силу і крик, бо вже їхня хата, – каже пенсіонерка, яка встигла пройнятися довірою до організації. – Вже тоді я зрозуміла, що я наробила, але було вже пізно...

Знайомі порадили звернутись у Комітет із захисту прав людини – юристи комітету допомогли підготувати позов до суду, щоб розірвати договір. З тих пір – а це був 2009 рік – справа у суді все ще стоїть на місці. А допоки договір не розірвано, квартира пенсіонерці фактично не належить.

Акція для пенсіонерів

Організація, яка називає себе «Центром допомоги та соціального захисту пенсіонерів «Пенсіон», дійсно декілька разів на день рекламує свої послуги на Першому каналі національного радіо.

Директор «Центру» Олена Орєхова та її «заступники» пропонують самотнім пенсіонерам одноразову виплату (від 20 тисяч гривень) та щомісячні виплати (близько 500 гривень).

– Сотрудники нашей патронажной службы делают для пенсионеров покупки, убирают, готовят еду, могут при необходимости находиться рядом с человеком круглосуточно и оказывать любую помощь, – запевняє проникливий голос одного із «заступників».

Пенсіонери, які укладуть договір, зможуть безкоштовно відвідувати заходи та екскурсії, організовані «Пенсіоном».

«Підписання договору довічного утримання – важливий крок у вашому житті. Ви маєте все зважити, все обдумати і довірити своє майбутнє організації, яка викликає у вас довіру і має бездоганну репутацію», – запевняє директорка. А одразу після цього оголошує акцію: той, хто підпише договір з «Пенсіоном» до кінця місяця, зможе пройти курс лікування за рахунок фірми.

Краще, ніж будь-який бізнес

Журналісти Агентства вирішили перевірити репутацію «Пенсіону» – і, як не дивно, не знайшли організації з такою назвою у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Немає і сайту фірми в інтернеті. Натомість на запит «Пенсіон» отримуємо безліч реклам наступного змісту:

На різних сайтах «Центр захисту пенсіонерів» пропонує придбати квартири у містах України за третину її ринкової вартості, уклавши договір довічного утримання з самотнім пенсіонером. З контактів – лише номери мобільного телефону.

Нам вдалося дізнатися про «Пенсіон» дещо більше завдяки адміністратору Блогу українського інвестора.

У одній із своїх статей він пояснює схему діяльності «Пенсіону» та інших фірм, що займаються схожою діяльністю. Виявляється – в цьому запевняє нас автор – укласти договір довічного утримання з самотнім пенсіонером – вигідна інвестиція в нерухомість.

Причому тим вигідніша, чим менше проживе останній після підписання договору: для цього навіть створюються спеціальні таблиці для розрахунку вигідності капіталовкладення – потрібно лише ввести кількість років, через яку квартира «звільниться» від попереднього власника...

 

Головне – знайти самотнього пенсіонера без спадкоємців і переконати його підписати такий договір, каже автор. У цьому і вся проблема, адже зробити це не так просто – для цього і існують такі організації як «Пенсіон».

Пояснивши читачам, у чому вигідність такої угоди, автор одразу ж пропонує зв’язатися через нього з фірмами-посередниками, щоб укласти договір:

Щоб перевірити, як діє схема, журналісти Агентства пишуть на вказану електронну адресу, зазначивши, що їх цікавить квартира у Рівному вартістю до 10 тисяч доларів.

У відповідь одразу отримали пропозицію «для обдумування»: 1-кімнатна квартира у м. Рівне по вул. Грушевського, перший внесок – 8 тис. доларів, номер телефону менеджера і підпис: директор фірми «Рента-Капітал» Михайло Вулах.

Зателефонувавши на вказаний номер, запитуємо менеджера, скільки коштують послуги фірми:

– Нам вы не платите больше ничего. Это с этих денег, что вы нам (!) заплатите – 8000$ – с этих денег пенсионер нам за услуги оплачивает. Мы пенсионеру услугу оказываем.

– Если я заключу договор и он по каким-то причинам будет расторгнут, какая ваша роль в этом?

– У вас договор заключается напрямую с пенсионером. Соответственно обязательства между вами и пенсионером. То есть мы никаким образом повлиять на все это не можем. Вы исполняете условия договора – претензий у бабушки к вам нет. Не исполняете – бабушка может подать в суд, что вы либо не выполняете условия договора, либо грубо нарушаете их.

– А с вами договор мы заключаем какой-то?

– По вашему желанию... Хотите – будем заключать, не хотите – не будем.

– Мы читали статью в интернете, там указаны были и другие фирмы... «Пенсион», по-моему... это одно и то же?

– Ну я ж не знаю, в какую вы фирму звоните. Вы сейчас в какую фирму звоните? 

– В «Рента-Капитал».

– «Рента-Капитал» и «Пенсион» – это одно и то же.

Ми попросили надіслати нам копію договору, який підписується між фірмою і набувачем квартири (про надання послуг). Серед пунктів наступне:

Фактично за цим договором фірма не несе ніякої відповідальності, якщо між сторонами виникнуть якісь непорозуміння. У разі чого – фірма свої послуги надала, кошти за які поверненню не підлягають. А непорозуміння тут, як ми бачимо, не така вже й рідкість...

Виникає запитання: якщо підписати такий договір – надзвичайно вигідна інвестиція, то навіщо власникам фірми шукати людей, які будуть «купувати» квартири по договору довічного утримання, якщо можна робити це самим?

Пенсіонерка, мова про яку йшла на початку статті, отримала за свою 1-кімнатну квартиру, яку ріелтор оцінює в 25 тисяч доларів, перший внесок – 20 000 гривень. Нам же запропонували таку саму квартиру за 8000 доларів. Де зникає різниця? Осідає у фірмах-посередниках.

Проте схема продумана так, що ні пенсіонер, ні набувач квартири не здогадуються, яка ж справжня сума комісійних їхнього посередника. З огляду на відсутність будь-якої подальшої відповідальності щодо обидвох сторін – ідеальна схема бізнесу.

Фірми-привиди

Отож, як нас запевнили, відомий нам по радіо «Пенсіон» і фірма «Рента-Капітал», в яку ми телефонували – це «одне і те ж».

Остання працює з потенційними набувачами через сайт, де запевняє: укласти такий договір – це цивілізований європейський метод інвестицій у нерухомість.
Ось тільки дивним видається той факт, що у розділі «Реквізити» вказані реквізити іншої фірми:

Як не дивно, юридичної особи з назвою «Рента-Капітал» в Єдиному реєстрі теж немає.

Беремо витяг на «НК-груп»: крім «іншої допоміжної діяльності у сфері фінансового посередництва» та «управління нерухомим майном» фірма ще займається (або має право це робити) торгівлею автомобілями.

Запитуємо у рівненського адвоката Олександра Бражнікова, чи мають право вищевказані організації займатися посередництвом в укладенні договорів довічного утримання.

З огляду на перелік їх видів діяльності, такого права не мають, але і відповідальності за відсутність цього права не несуть, чим успішно і користуються.

На всяк випадок перевіряємо іншу організацію – «Центр социальной защиты и помощи пенсионерам» – український варіант назви знаходимо у державному реєстрі:

У списку засновників фірми знаходимо знайоме прізвище: Олена Орєхова – та сама директорка «Пенсіону» з радіореклами. Серед співзасновників фірми – Михайло Вулах, директор «НК-Груп» (тобто «Рента-Капітал»). Між іншим, директором ще однієї з небагатьох фірм, які займаються аналогічною діяльністю в Україні – «Союз інвалідів «Ірина», є також Олена Орєхова.

Коли ми звернулися до адміністратора Блогу українського інвестора з запитанням: чому у Єдиному реєстрі немає таких організацій як «Пенсіон» та «Рента-Капітал» – адже саме через нього ми зв’язались з останньою – відповідь була наступна:

Коли ми запитали, що саме посередники захищають цими «торговими марками» і на якій підставі організація займається договорами довічного утримання, наше повідомлення було видалене з форуму.

Щоб розставити всі крапки над «і» в роботі «фірми», телефонуємо на особистий номер директора, вказаний на сайті «Рента-Капіталу»:

– Здравствуйте, это Михаил Вулах, директор «Рента-Капитал»?

– Да.

– Вам можно задать пару вопросов по договору пожизненного содержания?

– Вы заявку на сайте заполняли?

– Нет пока.

– Вы заполните заявку на сайте, с вами свяжется наш менеджер.

– А лично Вам можно задать несколько вопросов?

– Ну... задавайте...

– Ваш менеджер сказал, что мы вам ничего не платим за услуги, что это пенсионер платит. Но ведь мы с вами заключаем еще договор об оказании услуг – там ведь должна прописываться стоимость оказания этих услуг. Так кто кому платит?

– Вы, потом, когда заключаете договор пожизненного содержания, вам потом эту сумму за услуги включают в общую стоимость квартиры...

– А вы давно уже работаете – за это время много было у вас проблем с судами?

– Работаем много. Судебные процессы где-то меньше чем в 1% случаев у нас происходят. Проигранных судов у нас нет. Это очень маловероятно.

– Вот у вас написано: «средний период ожидания освобождения квартиры – 3 года». Вы как это вычислили? У вас уже много пенсионеров умерло за время работы фирмы?

– Статистика есть. Не поверите, люди как бы не вечно живут.

– Я понимаю. Можно узнать, на основе каких цифр вы это высчитали?

– Более тысячи договоров.

– Вы указываете реквизиты своей фирмы, там почему-то стоит название «НК-груп». Что это? «Рента-Капитал» – это зарегистрированное юридическое лицо?

– «Рента-капитал» – это торговая марка. Она зарегистрирована в установленом порядке. Входит в группу компаний, которые работают под юридическим лицом «НК-груп».

– Что вы защищаете этой торговой маркой? Какой товар или услугу?

– Для того чтобы идентифицировали нас однозначно, чтоб никто не назывался там «Рента-капитал плюс» или «Рента-капитал минус» – для этого регистрируется торговая марка, чтобы другие не пользовались.

– А организация «НК-груп» – какие основные виды деятельности у нее?

– Основные виды деятельности... ну... разные виды деятельности...

– Есть такое понятие основной вид деятельности. Какой он у вас?

– ...основного нет – есть разные....

– Понимаете, когда лицо юридическое проходит регистрацию, там указывается основной вид деятельности. У вас он какой – можете сказать?

– (пауза) Вы это... я не понимаю сути ваших вопросов. Вам надо устав почитать или вы хотите договор заключить?

– Я хочу понять, имеет ли компания, в которую я обращаюсь, право заниматься тем, чем она занимается. Я вас прошу назвать основной вид вашей деятельности.

– Заключение договоров.

– Заключение договоров? А есть такой вид деятельности?

– Консультационные услуги, в том числе и заключение договоров.

Підпишіть договір – і поживіть ще три роки

Отже, що пропонує потенційним інвесторам «Рента-Капітал» на своєму сайті? Перш за все, базу квартир з пенсіонерами (чи пенсіонерів з квартирами) – поряд зі звичними характеристиками квартири – вік та стать власника, а поруч – діаграма середньої тривалості життя в Україні.

Адміністрація сайту запевняє: чекати доведеться в середньому три роки (на одній із сторінок навіть вирахувано точніше – 3,2 роки):

Далі – запевнення: підписавши договір з пенсіонером, вам не доведеться ніяким чином з ним спілкуватися і, тим більше, за ним доглядати – лише переказувати кошти:

Не дивно, чому у посередників «для пенсіонерів свої назви, а для інвесторів – свої». Чи стала б пенсіонерка підписувати договір, почувши, що «средний период ожидания освобождения квартиры – 3 года»? І чи підписав би його так званий «інвестор», який прагне лише «чисто грошових відносин», почувши, що бабусі, з якою він укладає договір, по радіо вже пообіцяли цілодобового доглядача?

Оскільки тривалість життя пенсіонера після укладення договору – ключовий фактор у розрахунку вигідності інвестиції, одне із головних завдань таких фірм – визначити її. Зробити це прямим способом і змусити пенсіонера пройти медогляд не можна – забороняє Конвенція з прав людини. Для цього є два способи (принаймні два з них нам відомі). Перший виглядає приблизно так:

Оригінальності другого способу можна лише подивуватися: під прикриттям «благих намірів» організовуються спеціальні проекти, які дозволять мати доступ до результатів медогляду населення. Один із таких – «Естафета здоров’я»: адреси і телефони проекту повністю співпадають із контактами фірми «Рента-капітал»:

Начебто з мотивів піклування про здоров’я своїх ближніх учасникам пропонують надати адміністрації сайту результати їхнього медогляду:

Контактна інформація проекту «Естафета здоров’я»:

Контактна інформація фірми «Рента-Капітал»:

Чому не варто спокушатися перспективами потенційним набувачам

Якщо пенсіонер раптом захоче розірвати договір – боятися нічого, запевняє «Рента-Капітал» потенційних набувачів квартир. Мовляв, редакція договору, який пропонує саме їхня фірма, складена настільки грамотно, що виключає будь-які ризики, що договір можна буде розірвати за ініціативи пенсіонера чи його можливих родичів.

Унікальність цієї редакції полягає в наступному: пункт 7-й зазначає, що усі послуги, які мав би отримувати пенсіонер, якби уклав типовий договір довічного утримання – харчування, одяг, медичну допомогу тощо, «мають грошовий еквівалент»:

Як запевняє нас «Рента-Капітал», при такій редакції договору головне – вчасно сплачувати щомісячні внески, і, навіть якщо пенсіонер захоче розірвати договір і справа дійде до суду, судді начебто «не буде за що вчепитися».

Рівненський адвокат Олександр Бражніков цю думку спростовує:

– Все залежить від змісту пункту 7, який в даному договорі представлений спірно – і одна сторона може доводити, що вона права, і інша. «Має грошовий еквівалент» – як тут слід розуміти? Чи цих всіх послуг, які тут перелічені, повинно бути на 500 гривень, чи це повинно бути власне 500 гривень?

Розумієте різницю? Дати 500 гривень і роби з ними що хочеш: трать їх сьогодні і все, чи це ти будеш одягом, харчуванням і медичною допомогою надавати послуг на цю суму? От зразу ж тут виникла ця проблема. Цей пункт є спірним. І якщо зараз цей спір перенести в судову залу, ми побачимо, що кожна сторона це розуміє по-своєму.

Один скаже: «Я 500 гривень заплатив». Інша сторона каже: «Мені 500 гривень не потрібно – мені треба послуг оцих всіх на 500 гривень, бо я не можу цих послуг собі сама надати».

Знаходяться юристи, які говорять: ми зараз поставимо у суді питання про неналежне виконання умов цього договору. І говорять саме про відсутність забезпечення харчуванням, одягом, медичною допомогою, і кажуть відповідачу: «доведіть суду, що ви що-небудь із цього робили». Він каже: «Я 500 гривень давав». Вони кажуть: «Ви неправильно це розумієте – 500 гривень не є предметом цього договору».

Ну якби мені чи адвокату з першої десятки дати таку справу про визнання нечинним цього договору, то це 5 хвилин роботи – бо тут перемежовуються інші правовідносини, далекі від утримання.

Ще однією гарантією того, що в майбутньому пенсіонер не зможе відсудити квартиру назад є начебто те, що перед підписанням договору його оглядає психіатр і виписує довідку про «дієздатність» – тож, якщо справа дійде до суду, послатись на його психічне нездоров’я у момент підписання договору вже не буде можливим.

Щоб дізнатися, хто саме має попіклуватися про це «медицинское освидетельствование», звертаємося до онлайн-консультанта:

Чи має право психіатр оглядати пенсіонера, а психлікарня видавати довідки про стан здоров’я, ми запитали у адвоката Олександра Бражнікова: 

– Психлікарня ніяких довідок такого роду видавати не має права, як і оглядати для цієї мети пацієнта. Це не контора «по спрощенню чиїхось проблем», а лікувальний заклад. При цих закладах є спеціальні експертні комісії, але вони роблять експертизи лише за постановами слідчого і суду в кримінальних справах та ухвал в цивільних справах.

Крім того, огляд навіть найкращого лікаря не дасть висновку про стан – потрібні дослідження спеціалістів зі спеціальними знаннями і відповідний експертний висновок, а не якась там довідка!

Утримання «на умовах ренти» – класичний випадок підміни понять

На сайті «Рента-Капіталу», окрім довічного утримання, згадується й інший вид договору – рента. На відміну від першого, він передбачає лише грошові відносини між набувачем і відчужувачем. Оскільки на сайті ці два поняття часто використовуються як синоніми, знову звертаємося до он-лайн консультанта, щоб зрозуміти, який же все таки договір пропонує укласти нам фірма:

– Договір ренти не є підставою для реєстрації права власності, – каже нам головний інженер рівненського міського Бюро технічної інвентаризації Ніна Дідовець, – оскільки в переліку, яким керується БТІ при реєстрації права власності, цей вид договору відсутній. (Іншими словами, якщо ви прийдете в БТІ і покажете договір ренти, за яким ви стали власником квартири, у реєстрації права власності на цю квартиру – а саме ця функція покладена державою на БТІ – вам відмовлять – авт.).

Виявляється, рента – новий вид правовідносин і ще не все у ньому відшліфовано, тому і до реєстрів та переліків ще не потрапив... Це означає: не дивлячись на те, що ви сплачуєте рентні платежі за об’єкт нерухомості і мали б отримати на нього право власності, уклавши договір ренти, юридично такого права ви не отримуєте через недопрацювання у законодавстві.

Саме цим можна пояснити те, що кожного року в Рівненській області укладається більше 100 договорів довічного утримання і всього 1-2 договори ренти (інформація Головного управління юстиції у Рівненській області):

– Відмінність між договором ренти і довічного утримання найперше полягає у різності предмету. У відносинах ренти – гроші, в утриманні – догляд. Коли договір передбачає лише виплату певної грошової суми, то мова може йти лише про ренту, але ніяк про довічне утримання, – говорить адвокат Олександр Бражніков.

– Через це законодавець передбачив і відмінні між собою наслідки припинення цих договорів у зв’язку зі смертю однієї із сторін. Природно, що коли інша сторона у договорі утримання «доглянула до смерті» власника нерухомого майна, як те начебто і зобов’язувалася зробити, то і права на це майно вона отримує без будь-яких обмежень.

Інша річ, коли за договором ренти інша сторона взяла на себе обов’язок на протязі певного часу сплачувати рентні платежі, а смерть відчужувача майна настала дуже скоро, то видається несправедливим отримання нею цього майна у повне розпорядження.

З цієї та інших правових причин закон передбачив у першому випадку збереження права успадкування, а в другому – його відсутність. Це значить, що рентні правовідносини «не зовсім вигідні» для того, на чию користь відчужується майно, і, як наслідок, за його ініціативи під виглядом фактичних рентних правовідносин юридично започатковуються відносини довічного утримання, які припиняються без будь-яких застережень у випадку смерті відчужувача майна.

Іншими словами, договір, де фігурують лише грошові виплати, мав би називатися договором ренти, проте набувачам вигідніше назвати його договором довічного утримання – інакше вони не успадкують квартири після смерті пенсіонера.

Чи правомірно укладати договір довічного утримання «на умовах ренти» та у чому полягає вигідність цього, запитуємо адвоката Олександра Бражнікова:

– Звичайно, кваліфікованим юристам не важко було б у суді довести ці обставини і виправити ситуацію (тобто розірвати договір – авт.), представивши правовідносини сторін у їх справжньому вигляді, – запевняє адвокат. – Однак ставка в таких випадках робиться саме на «специфіку клієнта».

Як правило, відчужувачі – це самотні люди без міцних соціальних стосунків та можливостей забезпечити себе правовим захистом, що фактично виключає подальшу боротьбу за їхні або їх спадкоємців права, чим майстерно і користуються ті, хто має до такого способу заволодіння майном власний інтерес.

Перевіряти зміст своєї реклами у обов’язки Національного радіо не входить

Немає нічого дивного в тому, що фірми на кшталт «Пенсіону» вибрали для реклами саме Національне радіо – адже ядро його цільової аудиторії, як зазначено на сайті Національної радіокомпанії – пенсіонери від 55 років з низьким рівнем доходу та з початковою або середньою освітою (тобто люди, які не в змозі самотужки розібратися у всіх правових наслідках підписання таких договорів та особливостях організацій, які їм це пропонують).

За законом, організація не має права вказувати у рекламі іншу назву та рекламувати іншу діяльність, ніж та, що вказана у її свідоцтві про державну реєстрацію, – каже адвокат Олександр Бражніков. Однак, перевіряти відповідність змісту рекламного ролика інформації в документах у обов’язки працівників ЗМІ не входить – за добросовісність реклами відповідальність несе сам рекламодавець.

– Проблема не в тому, як ставиться до тих чи інших порушень законодавство, – вважає адвокат. – Головне – це спроможність органів, на які покладено контроль за цим, виявити і притягнути до відповідальності винних у таких порушеннях.

Через певні обставини зробити щось із недобросовісними рекламодавцями непросто. Така практика настільки несуттєва, що їх представники не бояться ніякої відповідальності і не відмовляють собі у задоволенні користуватися забороненими методами. Безкарність же, як ми знаємо, породжує свавілля, жертвам якого лише доводиться співчувати.

Що ж до діяльності таких фірм, то, на думку адвоката, їм слід законодавчо заборонити займатись посередництвом в укладанні договорів довічного утримання:

– Якщо подивитися крізь призму правоохоронну – чи немає тут ознак злочину? Говорити про те, що це незаконно, не можна: це договір індивідуального виду, який побудований абсолютно на суб’єктивізмі. Якщо це пенсіонера влаштовує – нотаріусу все одно, що посвідчувати, головне – воля сторін.

Якщо посередником була така фірма, то це не буде підставою для визнання договору недійсним, як посередництво і будь-якої іншої особи, адже ніякої відповідальності фірма за справжність договору не несе. З їх участю чи без – значення не має, головне – воля сторін і відсутність обману. Краще в таких випадках залучати юристів…

Говорити, що це неморально, теж не можна. А хто запропонує пенсіонеру кращі умови? Де держава, де місцеве самоврядування? Я не виключаю, що такий спосіб повинен бути – у людини матеріальні труднощі, коли вона помре, їй байдуже, кому та квартира дістанеться. Якби тут не було того обману, то можна було б сказати: «хорошим ділом ви займаєтесь».

Але хороші діла без нагляду держави або органів місцевого самоврядування не робляться, і коли людина збирається зробити добру справу, вона не ховається від влади, а просить у неї сприяння – і якби тут було все прозоро, то ця контора була б при державному органі опіки, а не так, що завтра ми не знайдемо кінців, хто там засновник, хто ці гроші отримував, і з кого можна спитати. Пускати це на самотік не можна.

На думку Олександра Бражнікова, одним із шляхів вирішення проблеми могло б бути законодавче закріплення обов’язкової участі в укладенні угод такого виду представників органів соціального захисту або інших структур державної влади чи місцевого самоврядування, які б представляли інтереси відчужувачів, оскільки ті в даній сфері реалізації своїх прав фактично кинуті напризволяще:

– За кордоном цим займаються громадські організації, фонди, хтось жертвує на це. Створити муніципальний юридичний орган і посадити там молодих юристів – вони ж це все знають – і сказати: консультуйте по цих питаннях – багато часу не займе. Тим більше, що правова допомога досить дорога, і не всі можуть захистити свої інтереси в суді.

Я пропонував нашим органам опіки і піклування, щоб укладалися такі договори у присутності соціального працівника або представника органу опіки і піклування – така людина дуже швидко навчиться бачити, що і до чого.

Якби в пенсіонерів було якесь піклування, щоб хтось оцінив, чи достойна та винагорода того блага, яке отримає пенсіонер, і підказав би йому, що тут можна вимагати більшого – все б налагодилось.

А так люди сидять і думають: «Масса квартир достается на шару вообще неизвестно кому. Почему эти доставальники до сих пор не мы? Это наше упущение. Давайте в этом направлении будем работать – это не требует никакого ума и особых денег».

І ось вони перебрали цю функцію на себе – тому що держава і інститут опіки і піклування цим не займаються.

Однак, як вважає адвокат, в професійному плані таких підприємців чекає глибоке розчарування – адже вони можуть скористатися лише правовою неактивністю людей і відсутністю в них коштів.

---

Матеріал підготовлений за сприяння Американської неурядової організації «Інтерньюз-Нетворк» та Міжнародного Фонду «Відродження». Юридична підтримка Інституту розвитку регіональної преси.