Мені шкода Дітей - Українських, Сирійських, Єврейських, Африканських і Російських. Всіх.

«Діти, приходять в цей світ, щоб навчити дорослих – любити» – цитати з однієї вистави.

Люди, говорять про пожежі, співчуття, зловтішаються та викидують один на одного сотні слів ненависті. І просто примножують ненависть. 

Це легко та просто, тут навіть не треба прикладати великих зусиль. Тут діють, одні з самих простих, психологічні реакції: страх, ненависть, паніка.

Мені шкода Дітей - Українських, Сирійських, Єврейських, Африканських і Російських. Всіх. Я, плакав читаючи скнилівський список та дивлячись сирійські фотографії. Мені було боляче читати про Беслан та Кемерово. На долі секунди, мені уявлялось, що щось може статись з моїми дівчатками, і я хотів кричати...

Діти не винні. Діти – народжуються Дітьми. Вони пізніше, стають дорослими. Діти, Щирі! Діти не вміють бути іншими! Іншими їх вчать бути дорослі. 

Брехня, Лукавство, Маніпуляції, Ненависть – це не дитячі вигадки. Дитячі вигадки – то зовсім інші історії, з іншими емоціями та героями. Діти – люблять батьків, близьких, друзів, тваринок, і вони стараються порадувати тих, кого, люблять. З цією метою, вони принесуть для Мами, квітку, яку знайшли біля дороги, чи намалюють для Тата танка, що розчавлює людину. Дитина, ще не розуміє, що таке смерть, та кишки на асфальті, але їй так хочеться порадувати дорослого. Діти – це Дзеркало. Моє, Твоє, Наше, Ваше. Воно чесно відбиває те що їй показують.

У нас Війна. Війна з ЄрЄфією... це факт. Навпроти мене стояли їхні солдати – це теж факт. Ворога – що приніс нам війну, треба знищувати–- це аксіома, яка не потребує доведення. 

Перемога – здобувається з холодною головою та тверезим розрахунком. Замість примноження ненависті в соцмережах – підіть здайте кров, допоможіть іншим, пограйтесь з своїми дітьми, відправте пару гривень волонтерам. Просто пошкодуйте Дітей. Цим Ви наблизите нашу Перемогу.

Можливо, колись, їхні Діти – виростуть та стануть ворогом, тоді буде інша історія. Але чи стануть, вони такими, не нам судити – на це є Суд Божий. «Коли, люди беруть на себе, роль Бога, це погано закінчується.» Так, сказав, мені один священник, ще він любив говорити «Бог є Любов».

П.С. колись «ненависть» та «зловтіху» – зробили основою державної політики. Закінчилось погано – «геноцидом» та мільйонами смертей... погугліть – цікава історія прімітивних емоцій.