Як допомогти дітям: Ідеї для ігор, в які можна грати у сховищі

Діти за батьками ховаються в укриттях в періоди «повітряної тривоги». Щоб допомогти адаптуватися до стресових умов, можна грати в різні ігри
Джерело
Фото речниці «Слуги народу» Юлії Палійчук

Психологиня Світлана Ройз розповіла, як можна допомогти дітям адаптуватися до проведення часу у сховищах.

Психологиня каже, що важливо пам'ятати, що аудіальний канал сприйняття під час гулу сирен – особливо навантажений, потрібно його «зайняти». А під час стресу ігри дітей можуть стати «регресивними» – старші можуть знову грати в ігри молодших.

Тож як можна зайняти дітей:
 
1. Співати хором.

2. Кричати кричалки проти утіпутіна і російської армії.

3. Слухати в навушниках аудіоказки та музику.

4. Взяти із собою гітару, влаштувати для всіх концерт.

Ігри, в яких задіяне тіло

1. Пластилін (зараз ліпити може бути ефективніше, ніж малювати). 

2. За можливості взяти із собою подушки, щоб зробити будиночок.

3. Нитки, щоб навколо себе «прокреслити» коло безпеки.  

4. Оригамі.

5. Кінетичний пісок.

6. Робити мотанки з хустинок і роздавати дітям у сховищі. 

7. Вчитися жонглювати.

8. «Чарівні дотики» – уявити, що тіло – музичний інструмент. І кожна частина тіла видає свій звук. Торкатися долонею, а дитина співає, мукає, кукарікає тощо.

9. «Я – тварина» – показати жестом, позою, звуками тварину. Другий партнер по грі відгадує.  (Образ тварини завжди «про життєвість»).

10. Видувати мильні бульбашки.

11. «Докричатися до Місяця» – уявити, що потрібно крикнути повідомлення космонавтам чи інопланетянам. Можна кричати із різних кутків кімнати одне одному, можна направляти звук «далеко-далеко».

12. «Видихнути хмару» – уявити, що видихнули хмару, і видихнули її зі звуком, можна із громом і блискавкою (тупаючи ногами).

13. «Погода» – можна йти, можна стукати пучками пальців (краще нігтями). Спочатку сонечко і легкий вітер (йдемо-стукаємо повільно, м’яко і тихо), потім вітер сильнішає, починається дощ (йдемо швидше і тупаємо). Дощ посилюється – тупаємо сильніше; злива – стрибаємо; грім-ураган – стрибаємо, дуємо і кричимо; вітер заспокоюється, дощ сповільнюється – поступово йдемо тихіше і повільніше. Завершуємо «хорошою погодою».

14. «Клац-клац» – клацати зубами, як від холоду, потім показувати зуби, як мавпочки, скалитись і рикати, як тигри. Після цього перетворитися на людей. 

15. «Лети!» – дмухати одне на одного, як на пір’їну. Дозволити собі подмухати на когось із батьків, щоб «здути» їх з місця.

16. «Штурхалки» – «відштовхнути повітряною хвилею» когось із батьків (партнера по грі), зробивши жест руками. Хтось із батьків «відлітає» від дитини.

17. «Подушковий бій».

18. «Борці сумо» – засунути подушку під футболку і штовхатися, подушка буде пом'якшувати удар.

19. Рвати папір, а потом зібрати із шматків колаж.

20. «Шкрябалки і дряпалки» – нігтями прошкребти малюнок у тісті, у фользі, у крупі. В пакет, що закривається, залити фарбу, дитина подушечками пальців і нігтів прошкрябує візерунки.  

21. Боулінг – збивати будь-які предмети (дозволити порушити порядок).

22. «Злий бобер» – вигадати злу тварину і поводити себе так, як нам здається, може себе поводити ці тварини. Потім перетворитися на добру тварину. Потім на людину.

23. «Випустити кігті» – показати, як тигреня шипить і показує кігті, коли хоче захиститися. Потім перетворитися в людину.

24. «В ціль» – зім’яти в руках папір і, ніби м’ячиком, попасти у ціль.

25. Кричати у «мішечок для крику». Або в стаканчик.

26. «Бодалки “так”-”ні”» – бодатися руками чи головою, говорячи по черзі «так» чи «ні».

Настільні ігри

1. Шахи – шашки.

2. Причому шашки – збивати щиглями (нам потрібні «агресивні дії»).

3. Будь-які настільні ігри. 

4. Карти.

5. Чим простіше (тупіше) гра, тим краще.

6. Розкладати доміно і влаштовувати «ланцюгову реакцію».

Малювати

1. Мандали, будиночки, веселки.

2. Мрію.

3. Найбезпечніше, захищене місце.

4. Те, що хочеться робити, одразу після війни. 

5. Розмальовки.

6. Янголів.

Ігри зі словами

Світлана Ройз розповідає, що діти в укритті навчили її грати в «Питання»: один гравець ставить питання, інший має відповісти на нього питанням. Гра триває доти, доки хтось не скаже речення без питання.
(Наприклад: ти їв сьогодні? А чому ти цікавишся? Хіба це заборонене питання? І т.д.).

1. «Чотири слова» – (дітям від 8 років можна запропонувати і 5-6 слів) – обираємо 4 зовсім не пов’язаних між собою слова. Із ними створюємо по черзі коротку розповідь.

2. «Безліч слів» – обираємо більше слів. З його букв кожен на своєму аркуші створює і записує багато маленьких. (Діти можуть спочатку бути в команді з дорослими, а потім вони швидко стають самостійними гравцями).

3. «Малювання словом» – обираємо «важке» для дитини слово, яке важко писати чи вимовляти. Вигадуємо, що саме будемо малювати. Наприклад, намалювати фігурку кота, використовуючи тільки загадане слово (пишемо його багато разів на різних площинах).

4. «Навпаки» – каже слова навпаки, не записуючи їх. (наприклад, чайник – кинйач, стіна – анитс...).

6. Написати врозкид на папері букви, з’єднати букви лініями у слова. 

7. «Покажи слово» – один гравець загадує слово і показує його пантомімою.

8. «Я загадав» – розказати про загадане слово, не називаючи його (Наприклад: «Я загадав білий, холодний, рипить під ногами, тане…»).

9. У моєму дитинстві ця гра називалася «індукція-дедукція». Гравець загадує предмет. Решта мають його вгадати, ставлячи питання, на які він може відповісти тільки «так» або «ні» (з дитиною ми починали із загадуванням тварин і частин тіла). 

10. «Остання буква». Кожен гравець каже слово, яке починається на останню букву попереднього слова.

11. «Рима» – називаємо 4 (або два) випадкових слова, на які шукаємо риму, чи з яким вигадуємо чотиривірш.

12. «Буква» – називаємо слово лише на задану букву. (Варіант для дорослих: слова – предмети на загадану букву, які можна покласти у трилітрову банку)

13. «Шукаємо подібне». Називаємо два випадкові слова, чим вони можуть бути поєднані?

14. «Чарівна мова». Для дітей, які вчаться розкладати слова на склади. Розмовляємо, додаючи перед кожним складом додатковий склад (жи, ма, хрю...).

15. «Маячня» – говоримо початок речення, до якого треба вигадати нереальне продовження.

16. «Казка» – складаємо казку – кожен говорить по реченню. 

17. Асоціації – один гравець називає слово, наступний – свою асоціацію до цього слова (дітям можемо пояснити перше, що приходить до голови, коли чуєш це слово).

18. «Це слово вміє..» – описуємо слово його «вміннями».

19. «Картина» – називаємо слово. По черзі розповідаємо, яку «об’ємну» картину ми бачимо, вимовляємо це слово (наприклад, для одного гравця слово «чай» означає: сім’я сидить за столом, розмовляє; для другого – чайна плантація і збирачі чаю; для третього – стіл накритий скатертиною, грає музика; для четвертого – чайна церемонія; для п’ятого – людина сама стоїть біля вікна насолоджуючись самотою і чаєм. 

20. «Антоніми» – називаємо слова і шукаємо до них антоніми. 

21. «Слово, що не існує» – вигадуємо слова, що не існують, і що б вони могли означати мовою інопланетян.  

22. «Тарабарська мова» – говоримо одне з одним на «тарабарській мові», намагаючись по інтонації вгадати, про що кожен говорить.  

Ну і мультфільми

Й ігри на телефоні, де залучене просторове сприйняття – типу тетриса.

Якщо знайшли помилку - виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.

Прокоментуйте