«Нащо іншим мої депутати?»: сільського голову-правопорушника змусили надати відповідь журналістам

Сільська, селищна, міська, районна чи обласна рада – не приватна установа. Її голова – не власник, який самочинно вирішує, що про «колектив» розповідати, а що приховати.

Робота органів місцевого самоврядування і їхній склад становлять суспільний інтерес. Голова Підлозцівської сільської громади Микола Костюкевич вважає інакше, а депутатів називає «своїми».

Чому приховування інформації про депутатів є порушенням законодавства і чим це може обернутися для відповідальних посадових осіб, читайте у публікації «Четвертої влади».

«Нащо іншим мої депутати?»  

Готуючи публікацію про всіх депутатів та голів територіальних громад Дубенського району, журналістка «Четвертої влади» надсилала місцевим радам інформаційні запити. Усі надали списки чинних депутатів із актуальними біографічними даними. Крім Підлозцівської сільської. Там не відповіли ні на перший запит, ні на два повторних. 

Ми не отримали інформації навіть після трьох дзвінків голові сільради Миколі Костюкевичу та листа на його особисту пошту. Посадовець відповідав хитруючи.

– Не бачив я такого запиту. Мені ніхто не давав. Зараз я не на місці і нічого не можу сказати. Буду завтра зранку, – сказав Микола Костюкевич під час першої розмови з журналісткою 5 квітня.

– А нащо для журналістів «Четвертої влади» знати депутатів? Всі наші знають, хто приймає рішення! Свої люди знають! Нащо іншим мої депутати? – додав сільський голова, але сказав «скинути» запит і запевнив, що його «глянуть».

За три дні, 8 квітня, голова все ще «був не на місці» і не знав, надали відповідь на запит чи ні. Хоча журналістка повідомила, що нічого немає. 

– Завтра буду. Запитаю в дівчат. Доручення було, – запевнив Микола Костюкевич.

Станом на 28 квітня відповідь з Підлозців так і не надійшла.

Що порушив голова сільради

Всі допустимі терміни відповіді на інформаційний запит минули. Тож журналістка поскаржилася на дії підлозцівського сільського голови Уповноваженій Верховної Ради України з прав людини Людмилі Денісовій і попросила «сприяти отриманню необхідної інформації та, за наявності підстав, притягнути до відповідальності».

З оформленням скарги допомогла юристка проекту «Тисни» (Bihus.Info) Ліза Середіна.

З головного офісу скаргу на ненадання публічної інформації передали у Рівне. З нею працював головний спеціаліст Відділу регіонального представництва Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в північних областях – регіональний представник Уповноваженого у Рівненській області Андрій Преподобний.

Андрій Преподобний каже, що голова Підлозцівської сільради, не відповівши на запит, порушив закон «Про доступ до публічної інформації».

Микола Костюкевич по телефону пояснив представнику Уповноваженого, що «був на лікарняному».

– Розпорядником інформації є орган, у якому створюється ця інформація. Тож хвороба посадової особи не звільняє сам орган від обов'язку надати таку інформацію, – каже Андрій Преподобний.

Ми уточнили, чи є публічною біографічна довідка про депутата місцевої ради.

– Вона публічна, якщо створена і задокументована. Іншими словами, якщо в органу як розпорядника інформації є обов’язок створити таку інформацію, то вона повинна надаватися на запит. І ця інформація становить суспільний інтерес, – пояснив Андрій Преподобний.

У нашому випадку розпорядник інформації – це Підлозцівська сільська рада. Дані про своїх депутатів вона збирає і документує (тобто робить з них паперові чи цифрові документи) для виконання власних повноважень. Зокрема, і для відповідей на інформаційні запити.

Чи зобов’язані ради «показувати» біографії своїх депутатів

У законодавстві немає чіткого переліку біографічних даних депутатів, які підлягають оприлюдненню на сайтах місцевих рад. До оприлюднення «даних про депутатів місцевих рад, у тому числі контактну інформацію та графік прийому» зобов’язує органи місцевого самоврядування постанова № 835 Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року.

У цифровому додатку «Дія» Міністерства цифрової трансформації є інструкція, як завантажувати в систему відкриті дані про депутатів. Окрім прізвища, імені й по батькові, подається і біографічна довідка, «відповідно до відомостей, що розміщені на веб-сайті ЦВК. Зокрема, дані про місце проживання, освіту, професійну, політичну діяльність».

Відкриті дані, згідно зі статтею 10-1 закону «Про доступ до публічної інформації», – «це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання».

І далі за цитатою: «Розпорядники інформації зобов'язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах».

Якщо зайти на сайт Підлозцівської громади і пошукати інформацію у розділах ліворуч чи під «шапкою», то виявиться, що він майже пустий.

У законі «Про місцеві вибори» у статтях 38-43 описані умови і порядок реєстрації кандидатів у депутати й на посади голів. Зокрема, кандидат зобов’язаний подати в територіальну виборчу комісію (далі ТВК) свою автобіографію, у якій мають бути зазначені: 

• прізвище, власне ім’я (усі власні імена) та по батькові (за наявності); 
• число, місяць, рік і місце народження; 
• відомості про громадянство, освіту, трудову діяльність, посаду, місце роботи (заняття), громадську роботу (в тому числі на виборних посадах), партійність; 
• склад сім’ї; 
• місце проживання, контактний телефон; 
• наявність чи відсутність представницького мандата та судимості за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, злочину проти виборчих прав громадян чи корупційного злочину; 
• заяви про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини.

Місцева ТВК додає до цього переліку дату реєстрації кандидата, його партійність, яка партія висуває (чи самовисування) і на якому окрузі, прибирає склад сім’ї і передає всю цю інформацію для оприлюднення на сайті ЦВК. Згоду на обробку таких даних майбутні депутати дають ще на етапі свого кандидатства. 

Чи покарають сільраду за ненадання публічної інформації

За словами Андрія Преподобного, «протокол про адміністративне правопорушення відносно голови Підлозцівської сільради не складали». Для усунення порушення вистачило телефонного дзвінка.

Микола Костюкевич надав потрібну журналістці інформацію упродовж кількох годин після розмови з Андрієм Преподобним. Лист надійшов з особистої електронної пошти голови.

– Розмова з представниками конкретних органів-розпорядників інформації, – це один із механізмів роботи, – каже регіональний представник Уповноваженого.

Андрій Преподобний пояснив, що «метою парламентського контролю за дотриманням прав і свобод людини серед іншого є і запобігання порушенням, і сприяння поновленню цих прав».

– Право на інформацію було поновлено під час спілкування з головою сільради, – пояснив Андрій Преподобний.

Посадовець каже, що пояснив вимоги щодо надання публічної інформації сільському голові. А той «зобов'язався їх надалі виконувати».

Якщо посадовець чи орган самоврядування не реагує

Андрій Преподобний розповів, що зазвичай перевірка починається з надсилання запиту до певного органу, витребування документів і, якщо потрібно, пояснень щодо змісту скарги. Усе це аналізується, щоб її підтвердити чи спростувати.

– Були випадки, коли люди писали, що не отримували відповіді, а орган надавав документи, які підтверджували протилежне, – пояснює представник уповноваженого.

Якщо в процесі перевірки право людини [на доступ до інформації] поновлюється, все гаразд. Якщо ні – представник Уповноваженого відкриває провадження.

Після відкриття провадження проводиться додаткова перевірка, можливий виїзд на місце. При цьому представник уповноваженого продовжує вимагати від органу влади надати запитувачу потрібну інформацію. Якщо обставини зі скарги остаточно підтвердилися, а ситуація незмінна, складається протокол про адмінправопорушення із зазначенням його виду.

Цей протокол передається до суду загальної юрисдикції за місцем вчинення правопорушення. У випадку з Підлозцівською сільрадою це міг би бути Дубенський міськрайонний суд. І вже там мали б вирішувати, накладати санкції чи ні.

Відповідальність за ненадання публічної інформації встановлена Кодексом про адміністративні правопорушення. Хоча позиватися треба до органу влади чи місцевого самоврядування, відповідатиме конкретна посадова особа.

Стаття 212-3 передбачає, що посадових осіб штрафують на суму від 425 до 850 гривень за вперше вчинені наступні порушення: 

• необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом,
• ненадання відповіді на запит на інформацію, 
• ненадання інформації, 
• неправомірна відмова в наданні інформації, 
• несвоєчасне або неповне надання інформації, 
• надання недостовірної інформації.

Якщо впродовж року порушення вчиняють повторно, штраф зростає: від 1 тисячі 20 гривень до 1 тисячі 360 гривень – або ж присуджуються громадські роботи від двадцяти до тридцяти годин.

До цього може додатися покарання за невиконання законних вимог Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або його представників. Це накладення штрафу від 1 тисячі 700 гривень до 3 тисяч 400 гривень.

Підлозцівську сільраду можуть моніторити

Андрій Преподобний каже, що при вивченні кожного випадку «враховується і систематичність таких порушень». Представники Уповноваженого з прав людини моніторять органи влади і місцевого самоврядування, як там забезпечують право людей на інформацію та на звернення. Особливо ті, на які надходять скарги. Тому Підлозцівська сільська рада, за його словами, може бути включена до такого відстежування.

– Це одна із форм роботи з розпорядниками інформації, які допускають порушення у своїй діяльності, – каже Андрій Преподобний.

Якщо наша діяльність вам подобається і ви вважаєте її важливою – підтримайте «Четверту владу». Завдяки підтримці ми зможемо працювати ще краще.

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері.