«Порошенка куди заперли?»: як голосували хворі Рівненської обласної клінічної лікарні

На звичайну виборчу дільницю, люди і ходять звичайно – своїми ногами. Але є і інші дільниці – спеціальні. Тут прийти і віддати свій голос можуть не усі. Одна з таких – у обласній клінічній лікарні. Нам стало цікаво, як голосують хворі, та чи не забирають у них це право.

Спеціальну виборчу дільницю №561002 знаходжу у першому корпусі обласної клінічної лікарні.

В приміщенні одразу кидається в око надрукований на А4 вказівник, де знайти виборчу дільницю. Йду за стрілочками на стіні. Серед кабінетів через коридорчик, над входом до якого табличка «УЗД».

На стінах у коридорі – ватмани, на них – усі кандидати та опис їх програм.

Доходжу до практично порожньої конференц-зали без виборців. За кількома столами – менше десятка жінок, які відразу звертають на мене увагу.

Представляюсь. Секретарка записує у зошит інформацію з посвідчення та час, коли прийшла. На годиннику 11:15. 

– Що цікавить? – коротко відрізає Юлія Лемешевська. Я намагаюсь не надавати значення неприязному тону. Спокійно відповідаю. 

– Цікавить, як хворі голосують.

– Та вже ви пізно прийшли. Майже всі, хто мали, то вранці приходили, – відповідає жінка.

– Скільки вже прийшло? – запитую.

– Вже 62 людини. Ще 4-х чекаємо.  

– А скільки загалом у списку? 

– Усіх 163 – це разом із членами комісії, нас 12, ще 5 спостерігачів, – секретарка. 

– Для всіх є бюлетені?

– Так, 717 прийшло сьогодні, – каже жінка. 

Виборцю можна помилитися один раз. Тобто навіть якщо кожен із 163-х виборців помилиться, то максимальна кількість бюлетенів мала би бути 326. Хоча зазвичай на дільницях помиляється і просить інший бюлетень невеликий відсоток громадян.

– Хм, а на інших дільницях не вистачає, – з прочитаного в новинах на UA: Рівне.

– Ну, це вже не до нас запитання. 

– Ну, так, а інші хворі як голосують? 

– В палатах. 

– Можна подивитися? 

– Так. Візьміть номер жінки, яка ходить по палатах.

Беру номер мобільного та направляюсь до головного корпусу лікарні.

На виході з конференц-залу помічаю жінку у темному вбранні. Придивляюсь – поліцейська.

Каже, забезпечує публічну охорону і порядок тут із п'ятниці. І буде допоки не перерахують усіх виборчих голосів. Їй зателефонували. Я йду далі. 

Головний корпус. Телефоную до пані, чий номер мобільного дали на дільниці. Та каже, куди підійти. Піднімаюсь на 5-й поверх у відділення торакальної хірургії.

Представляюсь медпрацівницям при вході. Ті кажуть, що можу зайти лише з дозволу старшої медичної сестри. Вона дозволяє, але за умови, що пацієнти будуть не проти зйомки.

Приходимо разом зі старшою медсестрою, та комісією – трьома жінками середнього віку і молодим чоловіком до палати. Чотири ліжка, три з яких порожні, на одному чоловік. Медсестра запитує у хворого, чи той хоче, аби його зняли на відео.

– Я фотографую, а не знімаю на відео, – кажу. – Мені, взагалі, не обов'язково пацієнтів фотографувати, тут сам процес важливий.

– Добре, зробіть пару фото і вийдіть, – каже медсестра.

Сфотографувала, стою біля дверей палати. 

Медична сестра зачиняє двері, відгороджуючи мене, при цьому улесливо посміхаючись.

Добре, почекаю в коридорі. Виходжу з відділення, чекаю на членів комісії. Коли вони виходять – йдемо сходами вниз.

– Скільки вже? – запитує молодий чоловік, ймовірно спостерігач, який несе урну.

– 46, – відповідає пані, яка очолює «палатну» комісію.

Йдемо до чергового відділення. Все якось у поспіху, ледь не на бігу.

Одна жінка несе в прозорому кульку бюлетені. Друга – написані від руки списки хворих, які голосують. Їхня очільниця тримає у файлику відірвані краї бюлетенів з підписами. Я йду трохи ззаду за ними.

Приходимо до серцево-судинного відділення. Тут без проблем дозволяють знімати. Заходимо до палати чоловіків. П'ятеро вже лежать, одного підвозять на інвалідному візку. 

Членкині комісії роздають усім бюлетені.

– Ви з якої партії? – запитує один із хворих. 

– Я – безпартійна, – кажу. 

– Ми не можемо казати, – пояснює одна з учасниць комісії.

– Не голосуйте, – каже головна в комісії. – Почекайте, поки ми вийдемо. 

Цей же чоловік, що перший отримав бюлетень. Вивчає його. 

 – Порошенка куди заперли? 

– Не говоріть! – Голосно навипередки кажуть то членкині комісії, то троє медпрацівниць, що стоїть разом з нами у палаті.

– Ні, ну я ж не збираюсь за нього голосувати. Почну агітувати, як ви всі підете, – усміхається.

Фотографую чоловіка з його згоди. І відразу членкині комісії, разом із медпрацівницями голосно напосідають, що не можна людей із бюлетенями фотографувати.

– Чому? – запитую. – Людина ж не проти. Тим більше, що він іще не проголосував.

Одна з членкинь підвищує на мене голос, намагаючись пояснити, що я журналістка і маю знати, що не можна виборців з бюлетенями фотографувати.

Насправді пані перестаралися у охороні таємниці голосування. Фотографувати не можна результати волевиявлення (стаття 7 Закону України «Про вибори президента України»). А порожній бюлетень, як і виборця з ним, фотографувати не заборонено.

Цей же хворий з бюлетенем: 

– А що за це грошей не дадуть? Чи хоча б обід... 

– Віктор, ти ж державу будуєш, який обід? – відповідає йому інший пацієнт палати.

Ми виходимо на коридор. Чоловіки роблять свій вибір.

До палати повертається лише спостерігач зі скринькою.

Йдемо далі до палати жінок. Тут голосують лише двоє із п'яти.

– Чому так? – запитую у голови виїзної (чи швидше вихідної) комісії. 

– Мабуть, всі інші вже ходили на дільницю.

– Так, ми водили, – підтверджує медична сестра.

Поки одна з жінок в палаті робить свій вибір. Виходять члени комісії.

Спостерігач запитує і голови: 

– Скільки вже?

– Не знаю. Треба знову перерахувати.

– А ми ж мали 98 хворих обійти, так? 

– Так.

Запитую у жінки, ніби головної із персоналу цього відділення. 

– А хворі, щоб тут проголосувати пишуть попередньо заяву, так?

– Так. Важко сформувати остаточний список. Хтось виписується, хтось їде додому, щоб проголосувати. Хтось, взагалі, без паспорта лягає у лікарню. Щороку в нас таке.

– А коли остаточно визначились із списками? 

– У  цю п'ятницю.

Жінки проголосували і членкині комісії зі спостерігачем йдуть до наступних відділень.

А мені пора йти писати репортаж.

А ще треба перевірити на скількох спеціальних дільницях у Рівному роздали в рази більше бюлетенів від потреби.

Адже, як каже мій редактор, на президентських виборах 2004-го року на спеціальних і закритих дільницях, а також на голосуваннях на дому були зафіксовані зловживання. А може це просто помилилися.