Cтандарти інформаційної журналістики

Наводимо професійні стандарти інформаційного мовлення почуті автором на тренінгу «Журналістські розслідування» у 2007 році від медіа-тренерів МГО «Інтерньюз Україна» Ігоря Куляса та Олександра Макаренка.

Ці стандарти також подані в практичному посібнику для журналістів «Ефективне виробництво теленовин: стандарти інформаційного мовлення. Професійна етика журналіста-інформаційника».

Автори посібника – ті ж медіа-тренери та журналісти з досвідом роботи на телебаченні (Ігор Куляс) та радіо і телебаченні (Олександр Макаренко).

Мабуть цих тренерів знають чи не всі телевізійники України – так багато тренінгів вони провели для працівників ТБ.

Автори пояснюють що таке стандарти і для чого вони потрібні на прикладі цвяхів. Всі знають що таке цвяхи і як вони виглядають, а також всі знають, що цвяхи металічні та рівні. Але уявіть, що вам запропонують цвяхи у формі штопора, змійки, або цвяхи зі скла чи тіста – порівнюють автори.

Будь-який товар чи будь-яка річ має певний перелік ознак, які вирізняють його з-поміж усіх інших речей. Саме такі ознаки автори посібника і називають стандартами. Так само є стандарти інформаційної журналістики:

1. Оперативність подачі інформації.

Означає, що будь-яка інформація має бути подана чимшвидше (у найближчому випуску новин, номері газети чи на інформаційному сайті) у як найдосконалішому форматі.

2. Точність подачі інформації.

Передбачає насамперед точне відтворення фактів, точне цитування суб’єктивних висловлювань, неспотворену картинку, закадровий текст, що відповідає картинці, коректне використання архіву і обов’язкове його титрування, наявність інтершуму, ретельну перевірку назв, імен, цифр і виключних понять, виправлення своїх помилок.

3. Повнота інформації.

Стандарт повноти або вичерпності інформації передбачає, що в кожному журналістському матеріалі має бути відповідь на основні запитання, які розкривають суть новин (Що? Хто? Де? Коли? Як? – для журналістських розслідувань додатково – Чому? Які наслідки?).

Викладені всі вагомі деталі і важливі контексти, подана повноцінна картинка з місця події, пояснені цифри і подана вся необхідна фонова інформація.

4. Збалансованість.

Чіткий виклад позицій усіх сторін будь-якого конфлікту, а за необхідності й аргументації цих позицій, усіх точок зору на неоднозначне питання, виклад експертних оцінок.

5. Відокремлення фактів від коментарів та оцінок журналіста.

6. Достовірність інформації.

Подаючи будь-яку інформацію, журналісти повинні чітко посилатися на те джерело, з якого її отримали, а посилаючись на анонімне джерело, бути переконаними в його добросовісності та порядності.

7. Простота подачі інформації.

Зрозуміла, чітка, як слід розкадрована картинка. Проста та зрозуміла розмовна мова. Пояснення всіх складних слів та понять. Спрощення та пояснення цифр шляхом порівняння. Уникання задовгих синонімічних рядів.

Ще порада авторів посібника: Журналіст не повинен усе брати на віру, навпаки, він має до всього ставитись зі зваженим скептицизмом.

Ще автори зазначають:

«Попри відмінності у специфіці всі ці стандарти є чинними і придатними як для телебачення і радіо, так і для газети чи інтернет-видання.

Ці стандарти вигадали не автори цього посібника і не «Інтерньюз-Україна», вони формувалися десятиліттями реальним практичним досвідом передових західних мас-медіа. А новий український досвід лише підтверджує цінність цих стандартів для професіоналів».