Про медреформу: ми отримали би шанс, якби не були інфантильними дурнями

Завжди шукати кінцевого бенефіціара від прийняття рішень – дуже корисна справа.

Репетувати за кутками і розганяти паніку – ми всі помремо, бо закриють тубдиспансери і психлікарні – теж дуже корисна справа, але не для споживачів послуги, а для споживачів бюджетних коштів, з яких можна було витягати відкати, завдяки браку яких можна було створювати лікарські «благодійні» фонди і отримувати псевдоблагодійні внески.

Тубдиспансери, через закриття яких прийде кінець усім, хто виживе після пандемії covid-19, вочевидь, були найуспішнішими закладами впродовж довгого часу, раз ми і досі в лідерах за кількістю хворих на туберкульоз.

Про успішність цих закладів свідчить і стан їхніх приміщень, і збільшення кількості випадків резистентного туберкульозу. Ні, про успішність це не свідчить. Справжня успішність лише в прибутках керівників закладів і наближених до них людей.

Тих, кого не вб‘є ні пандемія, ні туберкульоз, вб‘ють психічно хворі люди, які вийдуть з психлікарень після початку другої хвилі реформи. Кому вигідно про це кричати? Мабуть, тим, хто не зможе роками тримати психічно хворих у закладах, звітуючи про заповненність ліжкомісць.

Реформа пропонує не уявно безкоштовну медицину, де 20 за аналіз крові, 15 за кал і різна, в залежності від ринку, величина подяки за народити, позбутися апендикса, зробити УЗД. Реформа передбачає, що лікарня отримає кошти за пролікований випадок.

Передбачає, що лікарні буде цікаво, щоб ви звернулися саме до них, а не до конкурентів. Реформа ніби шепче на вухо кожній непривітній жінці в реєстратурі «не хами, дура», бо лікарня не заробить достатньо грошей, щоб платити тобі зарплатню.

Кошти за послуги не дозволятимуть головлікарям, які перебуватимуть в стані конкуренції, купувати препарати за відкати від фармкомпаній, бо це буде задорого. Кошти за послуги не дозволять лікарям тримати по 5 пенсіонерок в кожному фізкабінеті.

Кошти за послугу змусять конкурувати, розвиватись і думати як заробити.

Це буде легко? Ідеально? Ми всі одужаємо?

Ні, але ми перестанемо брехати про безкоштовну, гарантовану державою медицину, ми станемо відповідальнішими, ми отримаємо шанс не чекати, поки дівчатка переп‘ють всі чаї, а онкологи складуть свої списки пріоритетів на операції.

Ми отримали би шанс, якби не були інфантильними дурнями, для яких такі як Мосейчук – експерти, дурнями, які репетують у фейсбуках, а самі сцються перепитати в лікаря про свої права на безкоштовне, дурнями, які не хочуть справжніх правил і майбутнього для дітей тут, в цій країні, а хочуть подзвонити куму, покликати друга і все порішать.

Ну, нічого, сьогодні комітет Верховної ради всіх спасе, реформу відкладуть, туберкульозу, правда, менше не стане, люди з психічними патологіями і далі роками гнитимуть за загратованими вікнами, держава і далі вкладатиметься в маєтки головлікарів.

Заввідділеннями робитимуть вигляд, що живуть за 8 тисяч, а ми безкінечно шукатимемо кишеню в черговому халаті, щоб нас лікували краще, ніж того, в кого нема що в ту кишеню запхати.

А там, дивись, і Богатирьова повернеться. Заживемо.