Про ярлики гвалтівника, хабарника та презумпцію невинуватості

Клікніть на відео для перегляду

Привіт).

Знаєте, багато справ, мало часу, складні рішення.

Спостерігала реакцію у соцмережах на зміни до Кримінального кодексу України. Відтепер згвалтування – це дії сексуального характеру, пов'язані з проникненням, без добровільної згоди потерпілої особи.

Хотіла написати пост що

«Люди добрі, не треба хвилюватися через можливі підстави. Ну, по суті, нічого ж не змінилося. В Україні діє презумпція невинуватості, згідно статті 62-ї Конституції України.  Вину особи необхідно доводити. Мають бути належні і допустимі докази, біологічні сліди, тілесні ушкодження, інші свідчення примусу чи агресивної поведінки. Одних показів особи – мало».

Збиралася розповісти про стандарт доведеності вини – поза розумним сумнівом. Оскільки всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності, то в ситуації «слово проти слова» буде виправдувальний вирок.

А потім задумалася. В останні два тижні... ну я відчула реакцію на виправдувальні.

Може й треба наше суспільство стряхнути. Адже рівень правосвідомості і правової культури низький. Коли в заголовках пишуть «піймали хабарника на гарячому» – все, на людей вішають ярлики, без обвинувального вироку суду.

А потім суд, після довгих годин дослідження – виправдовує.

Знаєте яка перша реакція мас?

Вона стандартна у нашому соціумі: «рука руку миє», «ворон ворону ока не виклює», «знов суддя наплювала на всіх», «наривається на смітник», «посадити на стілець, оббитий шкірою попередника». І так далі, і тому подібне.

Диванні експерти навіть вироку не читають. Але вже роблять висновки і впевнені в них.

ЗМІ продовжують писати: «Виправдано хабарника», «Таки відмазали». Ну бо як же, якщо в ЗМІ написали «хабарник», то значить «хабарник». А якщо суддя виправдав, то суддя – теж хабарник. 

І кого цікавлять докази, презумпція невинуватості, стандарт доведеності вини поза розумним сумнівом?

Ось наш рівень...

То знаєте, можливо, добре, що люди себе уявляють в ролі тих кого підставили із ярликом «гвалтівник». Та ще на шпальтах газет, та ще знаючи що невинен. А раптом це допоможе соціуму зрозуміти для чого ж існує суд.

І що про винність особи можна говорити лише після ухвалення вироку судом, а не іншою частиною суспільства. 

Проблема домашнього насильства – велика, реальна. І добре що її намагаються вирішити.

Але широкому загалу хвилюватися не варто. Письмові розписки на секс теж писати не треба. Підставити не так то легко. Вину людини в залі суду необхідно доводити належними і допустимими доказами.

І так щоб у суду не лишалося сумнівів що саме ця людина винна в тому що їй інкримінують.

Так що кохайтеся і будьте щасливі. Допоки в Україні є суд і судді.

До зв'язку.