Територіальна оборона Рівненщини: яка вона зараз і що з нею не так

Їх забезпечують переважно волонтери. Їм видають захисне спорядження за залишковим принципом. Вони мали б захищати тільки територію області і виловлювати на ній диверсантів. Натомість їх можуть, за потреби, відправити у будь-яку гарячу точку країни. Це про бійців рівненської територіальної оборони, бригаду якої почали формувати в кінці 2021 року, за три місяці до повномасштабного російського вторгнення.

На днях мала відбутися зустріч рівненських журналістів із представниками тероборони Рівненщини. В останню хвилину військові без пояснень передумали. Однак неформально журналістам дещо розповіли.

У цій публікації ми переповідаємо почуте і порівнюємо із думкою генерал-майора Збройних сил України, колишнього заступника Секретаря Ради національної безпеки та оборони Сергія Кривоноса.

У кінці президентства Петра Порошенка він очолював міжвідомчу групу при РНБО з підготовки пропозицій щодо зміцнення обороноздатності держави. За президента Володимира Зеленського Сергія Кривоноса звільнили не лише з посад, а й із лав Збройних сил України (далі – ЗСУ). За критику Офісу Президента.

Що таке територіальна оборона

Перші батальйони територіальної оборони створили у 2014 році як відповідь на російську окупацію Криму і частини Донецької і Луганської областей. Їх створили в межах часткової мобілізації за принципами територіальної належності й добровільності.

Законодавчо їхнє створення ґрунтувалося найперше на законі «Про оборону України» від 1992 року. Його стаття 18 розділу ІІІ тоді визначала територіальну оборону як систему «загальнодержавних воєнних і спеціальних заходів, що здійснюються в особливий період».

Усього в 2014 році нібито створили 45 батальйонів. У 2015 році відбулася демобілізація. Військові з тероборони перейшли у запас, а самі підрозділи були переформатовані в мотопіхотні батальйони певних бригад ЗСУ і перейшли на фінансування Міноборони.

Улітку 2021 року з’явився закон «Про основи національного спротиву», на основі якого з січня 2022 року в країні почали формувати окремий рід ЗСУ – Сили територіальної оборони. За цим законом, формування підрозділів тероборони відбувається за принципом добровільності й у межах територіальних громад. І, на відміну від тероборони 2014-2015 років, вони є повноцінною частиною збройних сил із відповідними штабом, підрозділами й підпорядкуваннями.

Завдання Сил тероборони вже більш деталізовані, зокрема: 

• оборона визначеної території і місцевості, поки там не розгорнуться сили, «призначені для ведення воєнних (бойових) дій з відсічі збройної агресії проти України»;

• участь в охороні й захисті державного кордону, людей, навколишнього середовища, майна та участь у ліквідації наслідків бойових дій;

• участь у підготовці інших громадян до національного спротиву;

• участь у забезпеченні роботи різних державних органів, органів військового управління і місцевого самоврядування;

• участь в охороні та обороні важливих об’єктів і комунікацій, критично важливих об’єктів інфраструктури як державного, так і місцевого рівня;

• забезпечення умов для швидкого розгортання чи перегрупування військ;

• участь у тимчасових обмеженнях, наприклад, пересування авто й пішоходів, у зонах воєнних дій чи надзвичайних ситуацій;

• участь у забезпеченні громадської безпеки і порядку, режиму воєнного стану;

• участь у боротьбі з диверсійно-розвідувальними силами ворога чи незаконними збройними формуваннями;

• участь в інформаційних заходах, спрямованих на підвищення обороноздатності держави та на протидію інформаційним операціям агресора.

Також тепер визначено, що територіальна оборона має військову, цивільну і комбіновану складові. Тобто до неї залучені військові сили, державні органи чи місцеве самоврядування і добровольчі формування територіальних громад (воєнізовані формування з місцевих мешканців, які виконують певні завдання тероборони, але офіційно на військову службу не зараховані).

Фінансування підрозділів тероборони окремо не прописане. Але у статті 23 закону «Про національний спротив» зазначено, що «фінансування та матеріально-технічне забезпечення національного спротиву здійснюються за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, а також з інших не заборонених законодавством України джерел». І ці видатки належать до таємних.

Що ми дізналися про тероборону Рівненщини

До журналістів, які прийшли дізнатися про стан формування територіальної оборони області, біля одного з місцевих супермаркетів підійшов залучений до служби місцевий політик. Телефони у журналістів зібрали, щоб нічого не записували. Політик просив його не називати і на нього не посилатися. Тож назвемо його Василем.

Василь узагальнено і фрагментовано розповів, як зараз організована рівненська тероборона. Його розповідь – суб’єктивна, проте дає певні уявлення.

Структура і керівництво. Василь розповів, що в тероборони є свій штаб і усі структурні підрозділи, у яких ведеться документообіг. З відкритих джерел відомо, що на рівні області підрозділи об’єднані у бригаду, якою керує Олександр Цись.

Олександр Цись має відповідний досвід: кілька місяців у 2014 році він керував батальйоном територіальної оборони «Горинь» Рівненської області, який виконував бойові завдання на передовій у тодішній зоні Антитерористичної операції. Восени 2014 року «Горинь» понесла втрати і була переформатована та введена у підпорядкування однієї з військових частин Оперативного командування «Північ».

З відкритих джерел можна дізнатися, що штабом батальйону територіальної оборони керує Віталій Магель. За словами Василя, він головний на рівні міста. У відкритих джерелах про нього немає інформації. Відомо тільки, що він із міста Дубно.

Людей достатньо

Василь каже, що люди в теробороні – мобілізовані до лав ЗСУ. Й усі мобілізовані отримуватимуть зарплату військовослужбовців. Яку саме, не уточнив.

До повномасштабного вторгнення росіян на нашу територію бійці тероборони підписували контракти. Про це розповідав Олександр Цись 21 грудня 2021 року в ефірі «Суспільне. Рівне».

Скільки підрозділів уже створено і скільки людей у них служать – Василь не каже: триває війна і цією інформацією може скористатися ворог. Водночас розповів, що сформовано батальйон, але за потреби можуть набрати і більше. Батальйон – це від трьохсот до однієї тисячі військових.

За словами політика, частина людей із першого потоку в тероборону звільнилася через нерозуміння правил служби.

Начебто люди розраховували одночасно і служити, і виконувати якісь обов’язки на своїх роботах. Наприклад, керувати своїми фірмами і підписувати документи. Коли зрозуміли, що так не можна, обрали роботу. Попри це, каже Василь, для виконання поставлених завдань людей в теробороні наразі достатньо.

Василь каже, що охочих служити в теробороні багато, усі вони дуже мотивовані. Але при набиранні враховували потреби у певних військових спеціальностях. Наприклад, потребу у зв’язківцях, кулеметниках, мінометниках і подібних.

Кухарів не набирали – харчуванням тероборони займаються довірені люди, підібрані місцевою владою. Набрані бійці додатково навчалися за потрібними військовими спеціальностями і бойовому злагодженню. Після навчання тероборонівці зайняли позиції у місті й області. За потреби їх можуть перегрупувати й перекинути в будь-яку «гарячу точку» області чи країни. При цьому мають забезпечити необхідним екіпіруванням.

Зброя є у всіх

За словами Василя, у всіх тероборонівців є зброя. Вона облікована, у документах записано, кому і що видали.

Забезпечення – через командирів. Людина розповіла, що волонтерську допомогу надають не персонально, а через штаб. Тобто якщо прийде боєць і скаже, що йому треба, наприклад, тепловізор, то він його не отримає. Якщо прийде керівник підрозділу з переліком потреб, йому видадуть необхідне. Але це забезпечення також проходить через документування.

За словами Василя, забезпечення бійців тероборони екіпіруванням відбувається за залишковим принципом: спочатку забезпечують тих, хто на передовій. І, каже політик, нікого без бронежилета туди не посилають.

Планують мінні поля

За словами Василя, планується облаштування в Рівненській області мінних полів. Воно не буде безладним: усі встановлені міни будуть обліковані і позначені на відповідних картах. Самі поля позначатимуть застережними табличками. Місця їхнього розташування обиратимуть за доцільністю.

Як мало би бути, на думку бойового генерала

Ще у середині січня 2022 року, коли вже тривав набір до Сил територіальної оборони, генерал-майор ЗСУ і перший заступник Командувача Сил спеціальних операцій у 2016-2019 роках Сергій Кривонос розповідав журналістам, що не так із теробороною у нинішньому її вигляді.

Найголовніше: бійці тероборони не повинні воювати деінде, а дбати про безперебійне і безпечне функціонування тилу на своїх територіях. Такою була концепція тероборони країни.

– Проблема захисту держави – це не тільки проблема збройних сил… Воювати – це не значить, що ти береш зброю в руки. І своєчасне випікання хліба, і виготовлення тушонки-згущонки в тилу – це також участь у цій війні. Це надійний тил, – коментував різним ЗМІ Сергій Кривонос.

Генерал-майор каже, що бійці тероборони повинні стежити за появою диверсійних груп, перешкоджати їм і знешкоджувати, щоб тил продовжував працювати на потреби передової.

– Вони не бояться ворога, не бояться диверсійно-розвідувальних груп – вони не дозволять дестабілізувати ситуацію в тилових районах, і фронт своєчасно отримає боєприпаси, продукти, спорядження, техніку, – каже Сергій Кривонос.

Генерал-майор критикує ймовірність відправлення бійців тероборони на передову. Каже, що це вже було у 2014-му і погано закінчилося.

– Проблема територіальної оборони в тому, що розглядається суто військовий компонент… Ми розуміємо, зараз скопіювали підходи 2014 року, коли батальйони тероборони потім кинули на фронт, і багато загинуло не тому, що погано воювали – вони були погано навчені. Завдання тероборони – унеможливити бажання ворога діяти у нашому тилу, – каже Сергій Кривонос.

За словами генерал-майора, у теробороні мали б бути лише «перевірені, мотивовані, навчені» добровольці. Натомість «гребуть усіх».

Бо влада поставила перед керівниками воєнкоматів (тепер воєнкомати називаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки) завдання упродовж трьох років збільшити чисельність армії на сто тисяч бійців.

– Провалена кадрова робота на рівні держави з формування резерву для збройних сил. За рахунок територіальної оборони намагаються поповнити лави збройних сил. Це шлях у нікуди, – вважає Сергій Кривонос.

На його думку, «сили територіальної оборони воюють у своїх областях, де вони сформовані, вони знають власний район, як власну кишеню, …мотивовані захистити місця, де вони живуть».

– У чому сила тероборони? Чого боїться ворог? Боїться, що дії його розвідувальних груп будуть помічені такими підрозділами. Якщо не буде надійної тероборони, то фронт не отримає своєчасно хліб, продукти, боєприпаси, техніку, поповнення в особовому складі. І це призведе до того, що і в тилу, і на фронті буде бардак. А це якраз те, чого хочуть росіяни, – каже Сергій Кривонос.

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі – там оперативна стрічка новин про події російсько-української війни