Важкі хворі тепер лікуються по три тижні: керівник Сарненської лікарні про роботу під час пандемії

Першу хвору на коронавірус людину на Рівненщині виявили в селі Тинному Сарненського району. Тому місцева районна лікарня перша в області зіштовхнулася з малодослідженою пандемією. Тоді, більше трьох місяців тому, головний лікар Сарненської районної лікарні Василь Іванюк почав регулярно дописувати на своїй фейсбук-сторінці про перебіг боротьби з коронавірусною інфекцією в регіоні.

Сьогодні він – один із тих, хто знає про неї найбільше. Своїми спогадами та міркування ділиться з читачами «Четвертої влади».

Вірус стає агресивнішим

– Як починалося лікування коронавірусної інфекції у Сарненській лікарні? 

– Ми були як сліпі котенята. Щось чули, аналізували інформацію з міжнародних ЗМІ, розповіді колег із сусідніх Івано-Франківщини чи Тернопільщини. Ще не бачили таких хворих і не знали, як послідовно діяти.

18-го березня з Тинного почали масово надходити пацієнти з пневмоніями, в тому числі і важкі, яких доводилося одразу ж госпіталізувати в реанімацію. Визначити природу цих пневмоній було неможливо, бо тести на коронавірус ми отримали тільки 27-го березня.

У протоколі надання медичної допомоги першій пацієнтці, яка померла, вказана звичайна пневмонія. ПЛР-тест, який підтвердив коронавірусну інфекцію, ми отримали тільки після розтину. До цього виходили з того, що спостерігали посимптомно, посиндромно, після кожної нової допомоги. Втім, вживати методів, які давали результат, навчилися доволі швидко.

– Наскільки змінилася ваша готовність допомагати хворим на коронавірусну інфекцію за ці три місяці? 

– Тоді спеціально для лікування коронавірусу вже відокремили нашу інфекційну лікарню. Вона була розрахована на 30 ліжок, працівники мали лише 12 костюмів захисту, але реально були готові лікувати не більше 5-7 пацієнтів. 

В процесі роботи, поки пацієнти ще не надходили масово, ми поступово готувалися до серйозніших викликів. Дуже допомагали і волонтерські рухи та організації, і підприємства, і районне керівництво. Завдяки цьому на першому етапі, як на мене, ми трималися доволі гідно.

Читайте також: Гроші на коронавірус: скільки мільйонів на Рівненщині вже витратили у боротьбі з COVID-19

Штаб області за першої ж нагоди спрямував суттєві кошти на закупівлю засобів індивідуального захисту. Трохи пізніше все необхідне до нас почало надходити централізовано.

Десь від середини квітня ми, як лікарня першої хвилі, були забезпечені настільки, що з’явилася можливість створити фонд резерву. Спочатку на 1-2 тижні, тепер розраховуємо вже на місяць-півтора.

В останні три тижні маємо щоденно від 10 до 15 нових пацієнтів із пневмоніями. Ситуацію я охарактеризував би як складну, але стабільно контрольовану. Маємо 10 кисневих точок в реанімаційному відділенні, в інфекційному їх 7, в обсерваційному – 3.

Ми готові, якщо буде треба, збільшувати кількість ліжкомісць, задіювати усі наші операційні, аби надавати допомогу всім, хто її потребує.

– Що ви думаєте про COVID-19 після трьох місяців, протягом яких його лікуєте?  

– Ускладнення, з якими ми зіштовхувалися в березні і тепер, відрізняються кардинально. Маю враження, що вірус поступово мутує. Він став агресивніший, складніший у прогнозуванні.

Якщо до початку травня важкі хворі у нас лежали в середньому від 7 до 12 днів, то сьогодні все частіше доводиться боротися за їхні життя по три тижні.

У березні-квітні хворі були переважно середнього ступеня тяжкості. Сьогодні стаціонарних пацієнтів стало значно більше. Якщо раніше лікували від 12 до 18 людей, то за останні три тижні їх не буває менше 30-40.

За минулий рік у Сарненському районі від пневмонії лікувалося 555 людей. За неповні шість місяців 2020 року маємо вже 500. І це не враховуючи людей, які лікуються вдома. COVID-19 це чи ні, за ПЛР-обстеженнями, ми можемо визначити не раніше, ніж на третю добу лікування. Коронавірус підтверджується приблизно у третині тестів.

– Чим далі, тим частіше доводиться чути поняття «посткоронавірусний синдром». Поясніть, що воно означає?

– Коли людям із легкою формою перебігу хвороби через місяць ми повторно робили ІФА-тест і моноферментний аналіз, то, на жаль, не виявляли антитіл до COVID-19. Моя думка: вони мають всі шанси заразитися вдруге, а не виключено, що і втретє.

У тих, хто переносив важчі пневмонії, при яких вірус циркулював в крові, антитіла згодом виявляються. Водночас іще деякий час після того, як ПЛР-тест засвідчив одужання, такі люди відчувають задишку і загальне ослаблення організму. Це нормальний процес відновлення.

Підключення до апарату ШВЛ – не вирок

– Наскільки вірус відрізняється від інших форм грипу?

– У відсотковому співвідношенні від коронавірусу значно більше смертей. Клінічний перебіг є набагато важчим, а швидкість розвитку симптоматики значно вищою.

Однозначно це особливий тип пневмонії, який – я хочу в цьому помилятися – повною мірою ми поки не відчули.

– Чи здатен коронавірус спричиняти подальші ускладнення в роботі мозку, легень, серця, судин тощо?

– Скажу як лікар-анестезіолог: якщо є ускладнення, під час якого вірус циркулює по всьому організму, виникає поліорганна недостатність. Тоді всі органи певний час не здатні працювати на повну. У пацієнтів із супутніми захворюваннями в цей час значно виростає ризик негативних наслідків.

– Не рідко можна почути, що історія з коронавірусом розганяється штучно. Іноді люди скандалять, коли їх просять одягти маску у приміщенні. Чому виникає таке ставлення?

– Щоб зайвих питань не виникало, важливо робити все вчасно. Наприклад, коли після п’яти смертей у Тинному село зробили зоною ізоляції, сьогодні звідти до нас більше не надходять хворі на пневмонію.

У певний момент людям стало не до жартів, вони зрозуміли небезпеку, що нависла над їх родинами, і дисципліновано самоізолювалися. Суворий карантин на три тижні дав позитивний результат.

– Наскільки високою є імовірність зараження через поверхні або через повітря?

– Вірус має жирову оболонку. Вірогідність передачі повітряно-крапельним шляхом доволі низька, бо вірус важкий і не може довго бути в повітрі, тому осідає на поверхні. Саме тому миття рук і їх дезінфікування є дієвим захистом. Як і перебування в масці за півтора-два метри від інших людей.

– Мого колегу по телеканалу «Суспільне» Миколу Теремка, у якого діагностували коронавірусну інфекцію і якого підключали до апарату штучної вентиляції легень, урятувати не вдалося. Чув думку, що якщо застосовується ШВЛ, шансів врятувати людину майже не немає. Це так?

– Однозначно так говорити не можна. Те, що такі хворі частіше за інших помирають, правда. Але я можу згадати і десь п'ять випадків, коли пацієнти одужували після кількох діб на ШВЛ. Цей спосіб лікування не значить, що треба втрачати надію.

Читайте також: Апарати з минулого сторіччя: де і скільки в районах Рівненщини є апаратів штучної вентиляції легень

– Розкажіть, як ховають хворих на COVID-19?

– Ми мусимо дотримуватися вимог інфекційного контролю. Коли смерть зафіксована, потрібно одразу обробити тіло дезінфекційним хлорвмісним розчином і помістити його у спеціальний мішок.

Щоб уникнути будь-яких непорозумінь, видаємо тіло й опечатуємо труну лише у присутності представників територіальної громади та правоохоронних органів.

Зарано розслабилися

– Що саме не дозволяє знизити кількість хворих на Рівненщині? Вже кілька тижнів у нашій області одні з найвищих показників по Україні. У нас якісь занадто самовпевнені люди?

– Люди однакові в усіх регіонах. Вони стомилися від карантину, їм треба годувати свої родини. Два, три місяці не можливо висидіти без заробітку.

Але правда і те, що люди дуже мало усвідомлюють загрозу. Мислять приблизно так: у мене нічого не болить, у родини нічого не болить, то яка різниця, що там у сусіда? Ми не дотримуємося елементарних правил гігієни. Підіть на ринок чи у магазин і порахуйте, скільки там людей у масках і рукавичках.

Ми дуже зарано повірили, що небезпека минула. Звідси і новий сплеск захворюваності.

– Як у Сарненській лікарні борються з тим, що хворіють медики?

– Був випадок, коли на початку пандемії у нас захворіло шість працівників відділення анестезіології та інтенсивної терапії. Тоді вони працювали, ще не знаючи, що мають справу із COVID-19. Їх лікували як від звичайної пневмонії.

На сьогоднішній день проблематично стверджувати, що лікар заразився саме від пацієнтів, бо ніколи до кінця не відомо, де він був у позаробочий час. Але ми від початку працювали на випередження. Наприклад, створили окремі гуртожитки для працівників інфекційних відділень.

Масової захворюваності, коли доводиться зупиняти роботу якогось підрозділу, у Сарненській лікарні не було. Мали максимум один-два хворих працівники на тиждень, але з-під контролю ситуація не виходила.

– Чи траплялася впродовж цих трьох місяців у вашій лікарні історія, яка би вразила вас – в позитивному чи негативному сенсі – більше за інші?

– Випадок кожного пацієнта є для моїх колег особливим. І це не гучні слова. Чи не кожен з нас може згадати, як іще учора хворий з ним спілкувався і жартував, а сьогодні його з нами більше нема.

На жаль, здебільшого саме так усе і відбувається: раптом критично погіршується стан людини і вже через кілька годин ми її втрачаємо. До цього не можливо звикнути, це завжди стрес, який кожен змушений переносити в собі.

У психологічному сенсі, безумовно, найважчими були березень і квітень. Було дуже багато емоцій і навіть сліз.

Коли навіть попри важкий психо-емоційний стан, люди продовжують працювати на повну, це не може не вражати. На відміну від багатьох інших лікарень, звідки за останні три місяці працівники масово звільнялися, у нас таких проблем не виникало. Хоча перші півтора місяця доводилося працювати фактично без фінансового заохочення! Я усвідомив, що з моїм колективом можна робити по-справжньому великі справи.

Плата за ризик

– Ви згадали про премії для медиків. Наскільки справно вам виплачують премії і наскільки значними вони є?

– За березень, за рахунок коштів з обласного бюджету, вперше вдалося виплатити людям премії по 300%. Лікарі отримали в середньому по 20 тисяч гривень. Оскільки нормативно-юридичної бази для нарахування таких оплат на той час іще не було, я мусив брати відповідальність на себе. Пізніше з Національною службою здоров’я ми підписали пакет документів щодо протидії COVID-19, де преміювання до 300% було вже чітко прописане.

Читайте також: Гроші за ризик: які доплати отримали медики за роботу з COVID-19 на Рівненщині 

Працівники інфекційного, реанімаційного, обсерваційного відділення (загалом майже 100 людей), яким довелося працювати у самісінькому вогнищі хвороби, отримали саме такі суми. Інших працівників преміювали, безумовно, не так високо, але менше 100% не отримав ніхто.

До кінця цього тижня закриємо питання виплат за травень.

Коли анестезист отримує 18-19 тисяч, а лікарі по 35 тисяч на додачу до основного окладу, це суттєво стимулює до подальшої роботи. Усі починають усвідомлювати, що ризикують не просто так.

Кошти від Національної служби здоров'я ми не лише проїдаємо. Ми акумулюємо і розширюємо свій базовий резерв. Повністю забезпечуємо і придбання засобів індивідуального захисту, і медикаментів, передбачених національним протоколом.

– Боротьба з COVID-19 відобразилася на можливостях лікувати хворих на інші хвороби?

– Я вперше за час своєї роботи задоволений, що корпуси нашої лікарні розміщені у чотирьох різних юридичних точках, на віддалі кількох кілометрів одна від одної. Якби ми, як належить, працювали в одному великому, сучасному корпусі, було би набагато складніше відокремлювати хворих на коронавірус від решти пацієнтів.

Маємо прекрасне чотириповерхове приміщення пологового будинку, яке сьогодні використовуємо під невідкладні хірургію, травматологію, гінекологію, офтальмологію та ЛОР-службу. Активно приймаємо пологи: у районі щотижня народжується по 30-35 немовлят.

Ми розділили наших анестезіологів. По місяцю групи лікарів працюють то в чистій зоні, то в зоні боротьби з коронавірусом. Після виходу з останньої всіх належно обстежують.

Тож підстав говорити, що через пандемію у нас згорнулася решта діяльності, немає.

Якщо наша діяльність вам подобається, і ви вважаєте її важливою – підтримайте «Четверту владу» за цим посиланням. Завдяки підтримці ми зможемо працювати ще краще.

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері. Вдячні за ваші коментарі та поширення матеріалу.