Рукавичка-2: хто забудував елітний садівничий масив на березі курортного Світязя

Нещодавно Рівненське агентство журналістських розслідувань писало про «елітну «рукавичку» – житловий масив із рядом відомих мешканців, який з`явився у селі Лище під Луцьком. Проте, не лише під обласним центром земля розподілялася непрозоро.

На березі відомого і популярного серед відпочивальників озера Світязь за кілька останніх років виріс закритий дачний масив. Тут збудували свої котеджі колишні та нинішні прокурори, судді, чиновники, відомі бізнесмени, народні депутати та їхні родичі.

Елітний дачний масив загальною площею у понад 10 гектарів виріс на північному березі озера Світязь в урочищі Ступа. Місцеві звуть масив Іллічівкою, а обслуговує його створений власниками котеджів обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство».

Юридично урочище Ступа, де розкинувся дачний масив, відносять до Пульмівської сільської ради, однак територіально він розміщений за майже два кілометри від населеного пункту.

Земля і котеджі тут ціняться досить дорого. Так, за одним із оголошень дачний будинок із ділянкою площею 7 соток у цьому садовому масиві цінять у 125 тисяч доларів.

Зараз дачний масив із двох боків оточують лісопосадки, з півдня – озеро. Обслуговуючий кооператив за 11 років роботи облаштував пляж, каналізаційну систему та періодичний вивіз сміття. Частина території обгороджена парканом, цілодобово працює охорона.

Хто отримав ласий шмат приозерної землі?

Як вже зазначалося, садівничий масив зараз забезпечує усім необхідним обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство». Його членами нині є 90 осіб, яким належить 103 земельних ділянки у кооперативі.

За 11 років роботи кооператив організував цілодобову охорону, водовідведення, електрифікацію, збудував сучасні очисні споруди, вуличне освітлення садового масиву. Усі роботи, за словами директора ОК «Садівниче товариство» Федора Ткачука, проводилися виключно за гроші членів товариства.

– Бюджетних грошей тут ні копієчки немає, – розповідає директор ОК «Садівниче товариство» Федір Ткачук. – Кооператив створили для того, щоб розробити генеральний план і підключити світло, збудувати каналізаційні мережі і очисні споруди.

При створенні кооперативу ми збирали вступні внески, потім скидалися на електромережу і засновники давали по 15 тисяч гривень (на той час це 3 тисячі доларів, – авт.), а решта скидалися по 16 тисяч гривень на каналізацію. Всього на каналізацію освоїли 1,5 мільйона гривень.

Голова кооперативу запевняє, що мешканці Пульмо і сіл поблизу у літній час можуть вільно приходити на територію кооперативу і користуватися пляжем, який тут створений. Підтверджує, що сюди приїжджали відпочивати нардеп Степан Івахів, мер Луцька Микола Романюк, колишній голова ОДА Борис Клімчук.

Головний бухгалтер кооперативу Оксана Саган каже, що всі члени платять по 760 гривень в місяць: 600 гривень вступного внеску, 110 гривень на каналізацію та 50 гривень на вивіз сміття. Із понад сотні ділянок лише на 9-ти немає ніякої забудови.

– Вони самі собі живуть, в них свої договори, своя каналізація, вивіз сміття… Проблем вони нам не створюють, – розповідає сільський голова села Пульмо Руслан Кушнір.

Садівничий масив на березі Світязя активно почав розбудовуватися між 2004 і 2010 роками. Це добре видно на старих знімках із «Google Earth». Наприклад, на знімку за серпень 2005 року видно, що в урочищі лише кілька дачних будиночків завершені і близько двох десятків ще в стадії будівництва.

А от на знімку за вересень 2010 року ми вже бачимо на 90% ту ж картину, що й в останні роки.

Земельні ділянки в урочищі Ступа роздали пакетом 98-ми особам у листопаді 2003 року. Оскільки ця територія перебувала як землі запасу у державній власності, розпорядження ними здійснювала Шацька районна державна адміністрація, а не Пульмівська сільська рада.

– Територія сільради – до меж села, а це поза селом і раніше була розпорядником землі райдержадміністрація. А зараз обласний Держгеокадастр такими землями займається, – каже сільський голова села Пульмо Руслан Кушнір.

В Держгеокадастрі підтверджують слова сільського голови.

– Первинних власників, хто отримав і приватизував ту землю, там один-два якщо є то добре, а все інше вже у треті-четверті руки потрапило. В нас перевірки щодо цього були, справу щодо цих ділянок вилучили, документів немає.

Колись була в нас земельна інспекція: справу вилучили і так і не повернули… Десь згубили певно… Наскільки я пам’ятаю, це все роздавалося одним розпорядженням, скопом, – каже начальник відділу Держгеокадастру у Шацькому районі Віталій Юрчук.

Журналісту Рівненського агентства журналістських розслідувань вдалося отримати від Шацької райдержадміністрації те саме розпорядження її голови Володимира Найди від 3 листопада 2003 року, яким 98 земельних ділянок було передано у власність для ведення індивідуального садівництва ряду осіб.

Перелік громадян, що отримали земельні ділянки під садівництво за рахунок земель державної власності (земель запасу), розташованих на території Пульмівської сільської ради Шацького району розміщено у таблиці:

№ п/п	№ ділянки по проекту	Прізвище та ініціали власників земельних ділянок	Площа ділянки, га
1	51	Мишко Андрій Сергійович	0,07
2	76	Прасюк Микола Миколайович	0,07
3	62	Корчук Ігор Васильович	0,07
4	60	Москалюк Володимир Павлович	0,07
5	21	Мосійчук Сергій Олександрович	0,06
6	61	Козачук Сергій Андрійович	0,07
7	33	Карпухіна Неля Володимирівна	0,06
8	32	Фельмецгер Світлана Василівна	0,06
9	52	Фірко Петро Миколайович	0,07
10	59	Москова Надія Павлівна	0,07
11	58	Гірич Тетяна Якимівна	0,07
12	50	Байбула Михайло Іполітович	0,07
13	56	Костюк Сергій Сергійович	0,07
14	53	Михальчук Світлана Григорівна	0,06
15	1	Ткачук Олександр Ілліч	0,08
16	6	Німець Тетяна Михайлівна	0,11
17	4	Ткачук Федір Петрович	0,12
18	55	Ткачук Сергій Олександрович	0,08
19	2	Ткачук Федір Ілліч	0,08
20	29	Безверхий Володимир Степанович	0,06
21	70	Микитюк Надія Ігорівна	0,06
22	72	Вовчук Микола Євгенович	0,06
23	30	Ткачук Олександр Вікторович	0,06
24	65	Дмитрук Віталій Адамович	0,07
25	66	Сачук Сергій Михайлович	0,07
26	5	Саган Петро Пилипович	0,12
27	3	Кисіль Ніна Адамівна	0,12
28	28	Козачук Лариса Михайлівна	0,07
29	31	Кот Павло Федорович	0,06
30	54	Козачук Ігор Сергійович	0,06
31	57	Мелюх Іван Максимович	0,07
32	71	Маїло Лариса Федосіївна	0,06
33	74	Гіпська Євгенія Афанасіївна	0,06
34	75	Місюра Олена Володимирівна	0,06
35	63	Лебедюк Володимир Савович	0,07
36	64	Семенюк Анатолій Васильович	0,07
37	90	Ясельський Віталій Олександрович	0,06
38	89	Рищук Іван Демидович	0,06
39	91	Перетяжко Андрій Іванович	0,06
40	92	Коробко Святослав Михайлович	0,07
41	46	Корислюк Микола Миколайович	0,06
42	93	Куренда Василь Йосипович	0,07
43	73	Кузько Іван Павлович	0,06
44	80	Ковальчук Василь Адамович	0,06
45	22	Цвид Олександр Адамович	0,06
46	27	Карпук Галина Павлівна	0,06
47	49	Карпук Галина Петрівна	0,07
48	67	Ключук Петро Никанорович	0,07
49	78	Нестерук Іван Михайлович	0,06
50	79	Мелюх Тетяна Харитонівна	0,06
51	81	Мелюх Віталій Степанович	0,06
52	82	Гич Ярослав Якович	0,06
53	94	Шумський Михайло Антонович	0,06
54	95	Пех Петро Михайлович	0,06
55	20	Гарбар Олександр Сергійович	0,06
56	98	Грицюк Любов Миколаївна	0,07
57	97	Свінчук Олег Володимирович	0,06
58	96	Ковальов Сергій Миколайович	0,06
59	77	Дейна Алла Володимирівна	0,06
60	88	Гірич Василь Денисович	0,06
61	87	Ханзерук Адам Максимович	0,06
62	86	Прасюк Анастасія Петрівна	0,06
63	85	Чорнуха Ігор Вікторович	0,06
64	84	Ляшук Сергій Якович	0,06
65	69	Ющик Станіслав Михайлович	0,07
66	83	Кухтей Віталій Степанович	0,08
67	23	Сіжук Марія Улянівна	0,07
68	68	Смітюх Іван Євдокимович	0,07
69	35	Базилюк Олексій Адамович	0,06
70	34	Пашечко Галина Адамівна	0,06
71	38	Коваль Світлана Олексіївна	0,09
72	8	Німець Наталія Василівна	0,06
73	9	Гричачук Надія Іванівна	0,06
74	44	Петрина Ніна Григорівна	0,06
75	10	Фурман Людмила Федорівна	0,06
76	45	Супрунюк Ніна Миколаївна	0,06
77	43	Дрозд Софія Іванівна	0,06
78		Занюк Ніна Петрівна	0,06
79	11	Галух Ольга Зіновіївна	0,06
80	42	Дубанич Володимир Миколайович	0,06
81	36	Макарчук Валентина Семенівна	0,06
82	37	Галух Людмила Василівна	0,06
83	7	Кінах Віталій Леонтійович	0,06
84	39	Забродський Михайло Володимирович	0,06
85	40	Шевчук Людмила Іванівна	0,06
86	12	Бебко Роман Олександрович	0,06
87	13	Ткаченко Ганна Самойлівна	0,06
88	14	Мелюх Микола Олександрович	0,06
89	19	Русецький Олег Болеславович	0,06
90	18	Туниця Наталія Василівна	0,06
91	26	Борбелюк Олег Васильович	0,06
92	25	Юнак Сергій Петрович	0,06
93	24	Хом’як Валентина Данилівна	0,06
94	17	Цибульська Нінель Михайлівна	0,06
95	15	Грищук Вадим Петрович	0,06
96	48	Гуж Олена Іванівна	0,07
97	16	Редько Віктор Федорович	0,06
98	47	Ващук Віктор Вікторович	0,06
Всього:			6,47

Звісно, більшість людей у списку виявилися не простими, дехто навіть не мешканцями села Пульмо чи навіть Шацького району. Зрозуміло, що ніяким садівництвом тут ніхто і не став займатися. Вже за кілька років на ділянках повиростали будиночки для відпочинку.

Однак, не всі із цих 98 осіб справді отримали ділянки аби займатися садівництвом або ж будувати дачний будинок.

Дійсно, за нашими підрахунками, лише близько 20% ділянок станом на сьогодні мають того ж власника, хто й отримав землю від держави. Решта близько 80% землі невдовзі після приватизації була перепродана і передарована.

Більше того, Рівненському агентству журналістських розслідувань вдалося знайти як мінімум 2 осіб, чиї імена є у списку, однак, які стверджують, що жодної землі не отримували і взагалі вперше про це чують.

Так, серед 98 осіб ми знайшли кількох нинішніх і колишніх працівників Шацької райдержадміністрації.

Це, зокрема, Василь Гірич, Віктор Редько та Олена Гуж. Василь Гірич – водій апарату Шацької райдержадміністрації з 2001 року, тобто, часів Володимира Найди.

Згідно з розпорядженням голови Шацької РДА особі з прізвищем, ім’ям та по-батькові Василя Гірича виділили 6 соток в урочищі Ступа. Однак, сам водій про це нічого не знає.

– В Пульмо в мене нічого не було. Може то так вписали, може щось переплутали. В мене такого не було, – каже чоловік.

Трохи більше розповіла нинішній завідувач сектору з питань інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Шацької РДА Олена Гуж. У 2003 році Олена Гуж працювала секретарем.

– Як? Не може бути, – відповідає Олена Гуж на питання про те, як вона опинилася у пульмівському списку.

– Мабуть це якась помилка, я не маю ніякої ділянки і ніколи не мала. Я працюю в РДА з 1994 року. Майже з часу створення району. Може хтось тоді скористався нашими ініціалами. Може моє ім’я й фігурує, але я нічого не маю.

– Василь Гірич, який працює водієм, теж є в цьому списку. – кажемо.

– Я його знаю, але землі він теж не має. Хіба може були використані ініціали. Колись уже була така чутка. Питаю його тоді: «Ти мав з того щось? Ти знаєш щось про це? – Не знаю і не мав, і не маю», – каже. І я так само.

Віктор Редько – ще один водій із Шацької РДА. Зараз в райдержадміністрації він не працює, проте бухгалтером там працює його дружина Любов Редько.

– Нічого вам сказати не можу, – відповідає жінка на питання про ділянку.

– Тобто ваш чоловік ніякої ділянки не отримував?

– Я не знаю про що йде мова, нічого я сказати не можу. Можете мене не питати такого.

– Можете дати контакти до вашого чоловіка?

– Нєа.

– Чому?

– Бо він буде мене сварити, що я лізу не в своє діло. Нічого вам сказати не можу, до побачення, – відповідає Любов Редько на питання чи отримував її чоловік землю чи його ініціалами просто скористалися.

Також у списку й багато інших прізвищ, особи з якими працюють або працювали в Шацькій РДА. Зокрема, в райдержадміністрації популярні прізвища Галух, Гарбар, Бебко.

Крім того, у списку 98-ми щасливчиків опинилося багато колишніх і нинішніх депутатів Пульмівської сільської ради.

А також тодішній директор Шацького лісового коледжу ім. В. В. Сулька Михайло Шумський, директор Волинського коледжу Національного університету харчових технологій Ігор Корчук, дружина колишнього керівника Любомльського районного управління юстиції Віктора Фельмецгера Світлана Фельмецгер та інші. Більшість цих людей зараз не володіє ділянками у Пульмо.

– Я по телефону коментарів не даю, все там в межах законодавства, – відповів на питання про ділянку директор Волинського коледжу Національного університету харчових технологій Ігор Корчук.

– Колись отримувала ділянку, – розповідає мешканка села, керівниця Пульмівського відділення «Укрпошти» Тетяна Німець. Коли роздавали землю жінка була заступником голови колгоспу.

– Я її продала ще у 2004 році чи 2005-му. Трошки потримала, думала, буду будувати, але не платили зарплати і дочка пішла навчатися і довелося продати.

Всі депутати сільської ради тоді отримували землю, багато чужих людей було, не тільки з Пульмо. І з Шацька, і з Луцька. Колишній голова колгоспу Олександр Ткачук отримував землю і має зараз. Там прокурорів багато, і з Києва багато людей.

Брат колишнього голови колгоспу Олександра Ткачука Федір Ткачук, який теж отримував тут землю, зараз і керує ОК «Садівниче товариство». Хто ж зараз володіє дачами в кооперативі?

Хто-хто тепер в «Рукавичці» живе?

Засновниками обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство» згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців є одинадцять осіб.

Більшість з них – добре відомі в області персони:

• Бізнесмен з Луцька Сергій Ляшук (ТОВ «Волинькультторг»),
• колишній голова Ковельської РДА, брат екс-нардепа Григорія Смітюха Іван Смітюх,
• син колишнього першого заступника Голови Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України Віктора Шайтана Олександр Шайтан,
• дружина екс-прокурора Волині Андрія Гіля Тетяна Гіль,
• колишній керівник Любомльської та Ківерцівської районних прокуратур Володимир Лебедюк,
• бізнесмен і екс-депутат Луцькради Мирослав Гордійчук,
• дружина народного депутата Степана Івахіва Світлана Івахів та інші.

Звісно, ці люди створювали обслуговуючий кооператив не просто так. Усі вони мали або мають землю і котеджі в урочищі Ступа.

Оскільки з землі за високими парканами практично нічого не розгледіти, ми поглянули на дачний масив з повітря. Відеозйомку провела продакшн-студія «ПравдаPRO»:

Найбільшою земельною ділянкою і дачею в урочищі Ступа володіє сім’я народного депутата України, обраного у 21 виборчому окрузі (центр – м. Ковель) Степана Івахіва.

На його дружину на території «Садівничого товариства» записано 57,94 сотки землі. На цій землі розташовано кілька споруд із великою літньою терасою, доглянутим газоном, фонтанами, альтанками.

Цю ділянку Степан Івахів вказує у своїх деклараціях про майно і доходи з початку походу у Верховну Раду у 2012 році. Майно в Пульмо вказане і в свіжій електронній декларації.

Нардеп Івахів – виходець із великого бізнесу, який він почав разом із уже покійним Ігорем Єремеєвим ще на початку 1990-х.

Степан Івахів є одним із власників паливно-промислової групи «Континіум», до якої входять підприємства нафтового бізнесу, молочні підприємства, мережі автозаправних станцій тощо.

У 2012 році Степан Івахів вперше став народним депутатом, у 2014 році переобрався у тому ж 21 виборчому окрузі. У Верховній Раді займається питаннями будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства, є заступником голови депутатської групи «Воля народу».

Цьогоріч журнал «Forbes.Україна» вніс Степана Івахіва до списку 100 найбагатших українців. Його статки оцінили у 93 мільйони доларів.

Ще одна ділянка в урочищі Ступа, за якусь сотню метрів від озера Світязь, записана на сина колишньої багаторічної народної депутатки України Катерини Ващук Віктора.

Віктор Ващук, як і його відома матір, знаний у Горохівському районі Волині. Протягом 2010-2015 років він був депутатом Горохівської районної ради, очолював ПП «Орбіта». Його земельна ділянка площею 6 соток поки стоїть незабудована.

Цікаво, що Віктор Ващук один із тих, хто у 2003 році отримував землю безкоштовно під приватизацію, а Катерина Ващук тоді була народним депутатом 4-го скликання.

Ще одним знаним садоводом із Пульмо раніше був нинішній міський голова Луцька, колишній голова Волинської ОДА Микола Романюк.

Свого часу йому належало майже 3,5 сотки землі в урочищі Ступа. Ділянку він не приватизовував, а купував. Однак, за якийсь час землю продав колишньому депутату Луцької міської ради, луцькому бізнесмену Мирославу Гордійчуку, який, зрештою, і звів тут дачний будиночок.

– Давно вже не володію цією ділянкою, – коротко відрізає на запитання журналіста про пульмівську землю мер Микола Романюк.

У декларації про майно і доходи міського голови за кілька останніх років немає земельної ділянки із такою площею.

Окремим контингентом на садівничому масиві є ціла плеяда працівників прокуратури та митниці. Одним з таких є колишній прокурор Волинської області Анатолій Коцура. Багаторічний працівник прокуратури пригадує, що ділянку площею 6 соток купував у 2004-2005 роках, однак в кого саме, не каже.

– Знайшов ділянку через знайомих. Не було ніяких оголошень на той час. Я сам родом з Любомльського району, працював там. Мені підказали колеги чи що, що там організовується садівничий кооператив і придбав землю, – розповідає про ті події Анатолій Коцура і водночас посміхається на запитання журналіста про вартість ділянки.

– Отримував пенсію і зарплату та й купив.

Водночас, Анатолій Коцура каже, що не цікавився темою законності і прозорості виділення землі в кооперативі, в якому зараз будує свою дачу.

– Не цікавився, не знаю. Хіба це тільки там, це скрізь так… Ми так можемо повернутися і в 91, і в 41 рік. Давайте дивитися вперед і зараз наводити…

Якщо поглянути, нереально притягнути людей до відповідальності, бо строки давності минули, по-друге в державну власність її не повернути також, бо все вже продане-перепродане, – вважає Анатолій Коцура.

Анатолій Коцура пропрацював прокурором Волинської області зовсім небагато: із початку квітня до кінця липня 2014 року.

На представленні прокурора 4 квітня 2014 року в.о. Генпрокурора Олег Махніцький тоді наголосив на завданні прокуратури припинити махінації із виділенням землі та незаконні будівництва у Шацькому національному природному парку та на берегах Світязя.

Очевидно, Анатолій Коцура цими питанням так і не встиг поцікавитися. Разом з тим сам продовжує будуватися за якихось 150 метрів від Світязя.

Одразу дві дачі звела у кооперативі «Садівниче товариство» сім’я колишнього багаторічного прокурора Волинської області Андрія Гіля.

«Садівниками» сім’я екс-прокурора стала не пізніше 2007 року, тобто коли Андрій Гіль обіймав посаду прокурора Волинської або Житомирської області.

Про це свідчить той факт, що Тетяна Гіль в травні 2007 року увійшла в склад засновників кооперативу «Садівниче товариство» разом із рядом інших відомих в області осіб.

Обидві дачі Гілів розташовані на сусідніх ділянках площею по 7 соток поруч із луцьким бізнесменом Мирославом Гордійчуком.

На них зведені невеличкі будиночки, альтанки. Одну ділянку за договором дарування у грудні 2013 року переоформили на заміжню дочку Галину Терещук, інша – із дачним будиночком на 70 кв. м. – продовжує залишатися записана на дружину екс-прокурора.

Цікаво, що обидві ділянки родина Гілів, швидше за все, купувала і це відбувалося у період коли Андрій Гіль працював прокурором Волинської області, бо нікого із його сім’ї немає у списку осіб, яким надавалося право приватизації цієї землі.

Згадані ділянки та дачні будиночки відображені у деклараціях дружини екс-прокурора Тетяни Гіль, яка працює в Державній міграційній службі, та їхньої дочки Галини Терещук, яка є помічницею судді у Луцькому міськрайонному суді.

Однак будь-яких питань стосовно свого майнового стану дружина екс-прокурора Тетяна Гіль уникає.

Є в кооперативі і кілька колег Андрія Гіля. Одна із земельних ділянок площею 6,26 соток із будиночком належить прокурору Рожищенського відділу Маневицької місцевої прокуратури Михайлу Лебедюку.

Цю землю для приватизації у 2003 році отримував його батько, тодішній багаторічний Любомльський міжрайонний прокурор Володимир Лебедюк.

У 2012 році Володимира Лебедюка перевели очолювати Ківерцівську районну прокуратуру. Зараз екс-прокурор уже на пенсії. «Юрисдикція» Любомльської міжрайонної прокуратури у ті часи поширювалася і на Шаччину, де отримав землю екс-прокурор.

У декларації про майно і доходи молодого прокурора Михайла Лебедюка за 2014 рік вказані зазначена земельна ділянка в урочищі Ступа та дачний будинок площею 78,8 кв. м.

Саме у 2014 році Володимир Лебедюк подарував дачу своєму сину. Крім того, Лебедюк-молодший задекларував і квартиру площею 95,5 кв. м. Її прокурор придбав нібито за 586 тисяч 95 гривень.

– Ця земля була на моєму родичу, там будувався мій батько. Ще років п’ятнадцять тому. Згодом це було подаровано мені. Я тоді ще був малий, не знаю деталей як та земля отримувалася. Там так само як і місцеві жителі, інші люди будували так само і батько, – розповідає прокурор Михайло Лебедюк.

– Щодо квартири, якщо ви вважаєте, що я щось неправомірне зробив, хай прокуратура проведе перевірку. Ця квартира була придбана за кошти з проданої квартири у Харкові, яка була придбана ще раніше. Її за ці гроші батьки купували.

Прямо через дорогу від дач сім’ї Андрія Гіля збудував собі котеджик і колишній заступник прокурора Волинської області Віталій Ясельський.

Віталій Олександрович був у тому ж списку отримувачів землі у 2003 році. Нині його 6 соток також не пустують: на них зведений дерев’яний котедж, альтанка.

Віталій Ясельський працював в прокуратурі з 1985 року. З 1992-го року обіймав посаду першого заступника прокурора м. Луцька, у 1996 році став Волинським природоохоронним прокурором, а невдовзі – прокурором Ківерцівського району і прокурор міста Луцька.

Уже в часи пульмівської оборудки з землею Віталій Ясельський працював заступником прокурора Волинської області. Цю посаду він обіймав з 2002 до 2008 року.

Пізніше Віталій Ясельський працював начальником відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, митної та прикордонної служби у прокуратурі Волині. На пенсію пішов у 2013 році з посади заступника прокурора Луцького району.

Син Віталія Ясельського Ігор сьогодні працює суддею в Луцькому міськрайонному суді. Сам же екс-прокурор неохоче згадує про події початку 2000-х.

– Так, в мене є там дача, – підтверджує колишній високо посадовець прокуратури.

– Як ви цю землю отримали? – цікавимось.

– На законних підставах 20 років назад. В мене є всі документи.

– Це 2003 рік, це не двадцять років тому.

– Що ви хочете? В мене є всі документи, вам немає чим зайнятися? Ви не там шукаєте і не того. В мене є всі документи і забрати може тільки Верховний Суд України. Там тисячу чоловік живе, а ви до мене дзвоните…

– Можливо робота в прокуратурі вам допомогла отримати цю землю?

– Йдіть попрацюйте хоч один день в прокуратурі… Хіба я один там прокурор? Там маса людей. Все, розмову закінчено, – обрізає Віталій Ясельський.

І дійсно, Андрій Гіль та його колега Віталій Ясельський далеко не всі представники прокуратури в кооперативі. Одну із найближчих до озера Світязь ділянок отримав ще один колишній заступник прокурора Волинської області Василь Куренда. Йому дісталося 7 соток на яких також уже зведений дачний будиночок.

Ще із 70-х років минулого століття почав працювати в органах прокуратури Василь Куренда. Майже 10 років із 2000-го чоловік обіймав посаду заступника прокурора Волинської області, тобто працював і з Віталієм Ясельським, і з Андрієм Гілем.

– Все вже перевіряли. Навіть приїжджала по команді президента проводили перевірку. У відповідності з нормами закону це було виділено масив під садівниче товариство і пізніше виникло питання приватизації і кожен мав право приватизувати, – коментує Василь Куренда

– Коли ви писали заяву, ви знали що вам дадуть ділянку саме в тому місці, де вам її виділили? – цікавимося.

– Землі були виділені під масив, а відповідно тоді вже виділяли ділянки. Мав право більше, ніж інші, бо я учасник бойових дій тому мав право навіть на позачергове виділення, хоча ніколи цим не мотивував. Я не впливав на розподіл і це абсолютно не було зв’язано із моєю посадою.

Тоді Цей масив став каменем спотикання. Тоді в першу чергу наш Данілін (Сергій Данілін – заступник прокурора Волинської області у 2003-2005 роках, між тим входив до Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України, згодом у 2011-2014 роках був прокурором м. Луцька, – авт.) був, саме він був в команді коли його звільнили з роботи, він був в комітеті по боротьбі з корупцією при президенті.

Все це (перевірки, – авт.) почалося із цього, а не з якихось інших міркувань. Він перевіряв безпосередньо. Це ще було задовго до того як він став прокурором Луцька.

Жодних порушень не виявлено тоді, хоча цілеспрямовано для цього проводилася перевірка, – розповідає Василь Куренда. – Я тут колись посадив сад, вже не будучи прокурором збудував тут будиночок, ще не закінчив.

– А з Володимиром Найдою ви якось спілкувалися тоді? Це ж його розпорядженням надавалася земля…

– Безпосередньо я не спілкувався. Враховуючи посаду я перевіряв неодноразово і встановлювали порушення закону, реагували, то в якійсь мірі доводилося з ним спілкуватися по роботі, але щоб конкретно стосовно особистих речей – ні.

Лише трьома сотками землі обзавівся в кооперативі ще один представник волинської прокуратури – Сергій Масалов. На них уже виріс і дачний будиночок.

Сергій Масалов працював у прокуратурі із 1989 року. Деякий час очолював Маневицьку, Любомльську прокуратури. З 2002 року тривалий час очолював Ковельську міжрайонну прокуратуру, згодом був заступником прокурора області, а з 2012 року очолював Луцьку районну прокуратуру.

Відповідна ділянка площею 3 сотки відображена і в декларації про майно і доходи екс-прокурора за 2014 рік.

А от дачного будинку у ній немає, можливо через те, що, як видно на фото, він ще не завершений. Ні самого Сергія Масалова, ні членів його сім’ї у списку отримувачів землі немає, тож, очевидно, прокурор купував ділянку під своєю дачею.

Неподалік від дачі Сергія Масалова пустує земельна ділянка, яку у 2003 році отримав Віталій Кухтей – адвокат із Луцька, батько працівниці прокуратури Волинської області Лесі Кухтей-Хилюк і тесть нинішнього першого заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури Володимира Хилюка.

Портал «Четверта влада» уже писав про цю прокурорську родину.

Кілька місяців тому про свого тестя і тещу та їхнє майно перший заступник керівника Володимир-Волинської прокуратури Володимир Хилюк відповісти не зміг. Так само як не зміг відповісти чи зараз вони уже на пенсії чи ні.

– Я з ними спільно не проживаю, і не можу давати коментарів про їхні доходи, видатки, майно, – відповів Володимир Хилюк.

Однак, не лише прокурорами багатий кооператив. Сім соток землі поруч із пляжем має дружина екс-депутата Волинської обласної ради, багаторічного директора комунального санаторію «Лісова пісня» Віктора Карпука Галина. На її ділянці розташовані два літніх будиночки.

Віктор Карпук встиг попрацювати на високих посадах. З 1986 до 1993 року він очолював колгосп «Україна», згодом до 1998 року був першим заступником голови Шацької райдержадміністрації.

З 1998 до 2001 року Віктор Карпук був головою Шацької районної ради, а з 2001 року керує одним із найбільших санаторіїв на берегах Шацьких озер «Лісова пісня». З 80-х років Віктор Карпук обирається депутатом районних та обласної рад.

На жаль запитати Віктора Карпука про його дачу в Пульмо не вдалося, оскільки чоловік на момент підготовки матеріалу перебував у відпустці, а в санаторії відмовилися надавати його контакти.

На 7,5 сотках збудував собі дачу в урочищі Ступа і колишній голова Ковельської райдержадміністрації, брат колишнього народного депутата Григорія Смітюха Іван Смітюх. Дача Івана Смітюха розкинулася чи не найдалі від озера порівняно з іншими. Проте, неподалік від дачі народного депутата Степана Івахіва.

На ділянці Івана Смітюха виріс чималий будиночок, доглянутий газон.

Іван Смітюх з 1999 до 2010 року працював директором ВАТ «Ковельський хлібокомбінат». З травня 2010 року він був призначений на посаду голови Ковельської райдержадміністрації, з якої пішов напередодні парламентських виборів у 2012 році.

Його брат Григорій Смітюх неодноразово обирався народним депутатом, а інший брат Василь Смітюх тривалий час працює в прокуратурі у столиці.

Іван Смітюх не захотів спілкуватися із журналістами стосовно своєї дачі.

– Що я не маю роботи, щоб з вами болтати про щось? – відповів чоловік і кинув слухавку.

Цікаво, що сусідню ділянку з ділянкою Івана Смітюха у 2003 році отримував колишній керівник секретаріату Волинської обласної ради, заступник голови з питань організаційної та кадрової роботи, керівник апарату Волинської облдержадміністрації Станіслав Ющик.

Ці посади він обіймав у 1990-2002 роках. У 2010 році повернувся на роботу в облдержадміністрацію. Між 2007 та 2010 роками працював у фірмах групи «Континіум», акціонером якої є Степан Івахів. Зараз ділянка Ющика належить іншій людині.

Однак, Станіслав Ющик не єдиний з чиновників, які отримали в Пульмо землю.

У списку отримувачів землі в 2003 році є і колишній директор Шацького національного природного парку, нинішній начальник Державної екологічної інспекції у Волинській області Олександр Ткачук.

Йому дісталося трішки більше 6 соток в урочищі Ступа. Однак, згодом чоловік продав землю своєму кумові колишньому гендиректору ВАТ «Рівнеазот» Віктору Колеснику, який вже кілька років зводить тут двохповерхове приміщення.

Олександр Ткачук з 2001 до 2004 року працював директором Шацького національного природного парку, згодом – заступником та першим заступником начальника Державного управління екології та природних ресурсів у Волинській області.

У 2013 році став начальником Державної екологічної інспекції у Волинській області. Його кум Віктор Колесник очолював ВАТ «Рівнеазот» до 2001 року. Після того кілька років судився з підприємством за поновлення на посаді.

– Я працював директором парку в той час і думав збудувати будиночок, тому й просив про виділення землі, – каже Олександр Ткачук. – Зараз я її не маю, ще в 2004 чи 2005 році я її продав за символічну ціну кумові, бо потім мене перевели в Луцьк і там не було потреби мені будуватися та й грошей не було, я вже в Луцьку працював.

Коли я працював в районі, то знав, що люди пишуть заяви, що в тому місці будуть виділяти землю. За законом можна було отримати ділянку і я скористався можливістю.

Шість соток землі і двохповерховий будиночок у Пульмо записані на такого собі Грищука Вадима Петровича. Особа з таким прізвищем, ім’ям та по-батькові у 2002-2005 роках була головою Любитівської сільської ради, а у 2005-2008 роках – головою Ковельської райдержадміністрації.

Голова Ковельської РДА Вадим Грищук став відомим у березні 2008 року, коли правоохоронці затримали його на хабарі.

У власному авто він отримав від одного із підприємців 10 тисяч доларів за надання земельної ділянки площею 1,99 гектара. Того ж року чиновника засудили, кілька років він відсидів у в’язниці і вийшов на волю достроково у 2011 році.

Також у чиновника конфіскували чверть належного йому майна, а це виявилися тренажер і комплект меблів. Земельну ділянку така доля, схоже, оминула.

Ще однією дачею в Пульмо володіє син колишнього директора ДП «Львіввугілля» Петра Солонинки Ілярій Солонинка. Площа його ділянки – також шість соток.

Петро Солонинка майже все життя провів у вугільній галузі. У 2008-2010 роках був генеральним директором ДП «Волиньвугілля». З 2011 до 2013 року очолював трудові колективи шахт «Червноградська» та «Степова» ДП «Львіввугілля».

У червні 2013 року його призначили в.о. гендиректора ДП «Львіввугілля». В листопаді 2014 року Петро Солонинка помер на 53-му році життя. Ілярію Солонинці дача дісталася за договором дарування, очевидно, саме від батька.

Поруч із сином волинського гірника звів дачу і ще один гірник – заступник директора ДП «Держвуглепостач», син колишнього першого заступника голови Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки Віктора Шайтана Олександр Шайтан.

Віктор Шайтан, як і Петро Солонинка, свого часу обіймав посаду генерального директора ДП «Львіввугілля» (2003-2005 рр.).

З 2011 до жовтня 2014 року Віктор Шайтан був першим заступником голови Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, поки не звільнився за власним бажанням через ЗУ «Про очищення влади».

У червні цього року Віктор Шайтан став радником міністра енергетики та вугільної промисловості Ігоря Насалика, а вже в липні він особисто приїжджав до Нововолинська представляти в.о. гендиректора ДП «Волиньвугілля».

Як пишуть у ЗМІ, нещодавно син Віктора Шайтана Олександр, який працює заступником директора ДП «Держвуглепостач», прибував на шахту «Бужанська» з робочим візитом. Вугільники впевнені, що він вивчає виробничу ситуацію і має бажання разом з батьком приватизувати копальню.

Дачу на майже 5 сотках землі звів по сусідству з екс-прокурором Волині Анатолієм Коцурою директор пансіонату «Шацькі озера», голова правління ПрАТ «Волиньтурист» Федір Заяць.

ПрАТ «Волиньтурист» під керівництвом Федора Заяця вже кілька років судиться з прокуратурою та Фондом держмайна за комплекс будівель пансіонату «Шацькі озера», ковельський готель «Лісова пісня» та луцький готель «Світязь».

Все це майно було передано в господарське користування, а натомість опинилося в приватній власності.

Ну й звісно, який же садівничий кооператив без особи, яка безпосередньо підписувала розпорядження про розподіл і приватизації землі в ньому.

Двохповерховий будиночок на ділянці площею 6,86 соток у кооперативі належить сину екс-голови Шацької райдержадміністрації Володимира Найди Віктору Найді.

Володимира Найду тричі призначали головою Шацької райдержадміністрації. Вперше ним він став одразу ж із створенням району у 1993 році. Згодом деякий час очолював адміністрацію Шацького національного природного парку, а в часи Януковича знову очолив РДА.

Влітку цього року Володимир Найда став керівником бази відпочинку «Гарт» найбільшого вишу Волині. Також він є депутатом Шацької районної ради. Його син Віктор тривалий час працює лісничим, а протягом 2010-2015 років був депутатом Шацької селищної ради.

Саме розпорядженням голови Шацької РДА Володимира Найди у 2003 році землю в урочищі Ступа роздали під приватизацію 98-ми особам. Представників сім’ї екс-чиновника в цьому списку немає, очевидно, вона отримала її іншим шляхом. Сам екс-чиновник не хоче розповідати як саме.

– Я в принципі не спілкуюся з журналістами, але що вас цікавить? – почав коротку розмову Володимир Найда.

– Хотіли попитати за розподіл землі…

– Значить так, за землю будьте здорові, я не збираюся розмовляти. 200 разів перевірено, 300 разів перекручено, 400 разів перебрано.

– Звідки у вас з’явилася дача в Пульмо? На вашого сина записана…

– Ну і що як записана на сина? Яке це має значення? Він веде окреме господарство, до побачення, – закінчив розмову екс-чиновник.

«Садівниками» в Пульмо стали і кілька суддів. Так, 3 сотки землі з будиночком за даними кадастрової карти належить дружині донедавна голови Любомльського районного суду Леоніда Войтюка Маргариті Войтюк.

Леонід Войтюк працював суддею у Любомлі з 1993 року, у 2003 році був призначений суддею безстроково. Кілька років був головою цього суду, а цьогоріч пішов у відставку.

В його декларації про майно і доходи за 2013 та 2014 роки серед майна членів сім’ї вказані земельна ділянка площею 3 сотки та дачний будинок площею 131,2 кв. м. Цю земельну ділянку дружина судді, швидше за все, купувала, оскільки її немає у списку отримувачів землі для приватизації.

Свою земельну ділянкою площею 6 соток придбала у 2013 році і суддя Апеляційного суду Рівненської області Анжеліка Шеремет. На ділянці судді зведений двохповерховий дачний будиночок.

Анжеліку Шеремет Президент України призначив суддею Рівненського міського суду у 2002 році. У 2007 році жінку уже призначили суддею Апеляційного суду Рівненської області.

У своїй декларації за 2014 рік суддя відобразила придбану земельну ділянку і дачний будиночок площею 110,4 кв. м.

Суддя Волинського окружного адміністративного суду Валентин Дмитрук теж може дозволити собі відпочити на хвилях Світязя. Йому належить половина спільної із братом земельної ділянки площею 7 соток з будинком на близько 100 кв. м.

До речі, брат судді – Олег Дмитрук – вже багато років очолює комунальне підприємство «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації». Обоє братів є синами колишнього голови Волинської обласної ради (1998-2006 рр.), колишнього заступника голови Волинської ОДА (2006-2010 рр.) Василя Дмитрука.

У деклараціях про майно і доходи судді Валентина Дмитрука за 2013 та 2015 роки вказана половина земельної ділянки у Пульмо та половина дачного будиночку площею 46,35 кв. м.

– Я вже не пам’ятаю, – відповідає брат судді, начальник КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» Олег Дмитрук на питання про походження їхньої з братом дачі.

– По моєму це був договір дарування, це вже років десять тому було. Забудова там відбувалася років три тому. Тому я не можу згадати хто там і що там. Тоді видавався чи договір купівлі-продажу чи договір дарування і на його підставі видавався державний акт на землю. Але договорів в мене немає на руках, тому я не можу сказати.

Мають своє представництво в садівничому масиву у Пульмо і митники. Як же без них, коли звідси до двох кордонів заледве по 15 кілометрів? Дачний будинок із альтанкою на 6 сотках землі поруч із пляжем записаний на сина колишнього начальника Волинської митниці Віталія Кучмана Сергія.

Віталій Кучман пропрацював на митниці більше 30 років. Двічі він очолював Волинську митницю: у 2005-2008 роках та у 2010 році.

Неподалік від Сергія Кучмана розташована і дача дружини колишнього заступника митного поста «Ягодин», колишнього головного держінспектора митного поста «Луцьк» Геннадія Степаняна Любов Степанян. Дачі Степанян та Кучманів тут одні з найрозкішніших.

В часи керівництва Ягодинською митницею Романа Микитюка Геннадій Степанян був заступником начальника митного поста «Ягодин». Після Революції Гідності, у 2015 році митник працював головним державним інспектором митного поста «Луцьк».

За 2014 рік митник задекларував 1,5 мільйона гривень доходу, з яких лише близько 40 тисяч склала зарплата, а решта – дивіденди, проценти і дохід від відчуження майна на 1,2 мільйона гривень.

У цей же час, члени сім’ї митника задекларували понад 2 мільйони гривень доходу. З них лише близько 5 тисяч гривень склала зарплата, а ще 30 тисяч гривень – дивіденди, проценти, решту ж – 2 мільйони гривень – склав дохід від продажу майна.

При цьому, продавши майна на 3,2 мільйона гривень, в родини митника залишилися чималий будинок, дві квартири, три земельних ділянки, одна яких саме в урочищі Ступа та згаданий дачний будинок на 180,4 кв.м.

Також у митників залишилися дві іномарки «Toyota Land Cruiser» та «BMW X3» 2011 року випусків, мотоцикл, причіп і майже 2,5 мільйона гривень заощаджень у банку.

На жаль, поспілкуватися із успішним митником, який за деякою інформацією зараз працює в управлінні протидії контрабанді, не вдалося.

У відділі кадрів Волинської митниці ДФС повідомили, що він був у відпустці, а тепер вже тривалий час на лікарняному і пообіцяли передати йому контактний телефон журналіста. Однак за кілька тижнів митник так і не вийшов на зв’язок.

Поруч із дружиною судді Леоніда Войтюка дачею володіє ще одна митниця із «Ягодина» – старший державний інспектор відділу митного оформлення №4 митного поста «Ягодин» Наталія Гурманчук. На її ділянці площею 6 соток зведений двохповерховий будиночок.

У декларації за 2014 рік Наталія Гурманчук вказала дві земельні ділянки і житловий будинок. Ділянки площею 6 соток та дачного будинку у декларації митниці не вказано.

Чоловік Наталії Гурманчук Ярослав Гурманчук колись був підприємцем, очолював Любомльську районну організацію Партії регіонів, однак ще у 2010 році він розбився в ДТП, не впоравшись із кернуванням на мотоциклі.

– Ділянка дісталася по спадковості, – розповіла Наталія Гурманчук. – Від чоловіка, який розбився в ДТП.

По сусідству із Наталією Гурманчук відпочиває і її колега, головний державний інспектор Волинської митниці Сергій Гапіч, який працює на митниці близько 25 років. Ділянка площею 6 соток із будинком на 93,3 кв. м. записана на його дружину Ольгу Гапіч.

Згідно з декларацією про майно і доходи у 2013 році сім’я митника отримала заледве 27 тисяч гривень доходу. Разом з тим у них вказані дві земельні ділянки, три квартири, дві з яких у Києві, а одна – в Луцьку, та дачний будинок у Пульмо. Також Гапічі мають два авто «Volkswagen T-5» 2007 р.в. та «Honda Accord» 2013 р.в.

– Дружина вже є другим власником, першим була інша людина. Тому, як була приватизація, мені невідомо. В 2011 році ми купували ділянку, якщо не помиляюся, – розповів митник Сергій Гапіч.

– Моя дружина є помічником приватного нотаріуса. Мати її – приватний нотаріус, батько – приватний підприємець. Це все, що можу сказати.

Чимало дач в урочищі Ступа належить підприємцям із Луцька та інших куточків Волині. Є й відомі бізнесмени.

Так, неподалік від Івана Смітюха та Степана Івахіва двохповерховий котедж на 6,27 сотках землі звів генеральний директор однієї з найбільших будівельних фірм на Волині ПАТ «Луцьксантехмонтаж №536» Ігор Чорнуха.

У 2003 році він був серед осіб, які отримували право приватизації землі в урочищі Ступа. На той момент будівельною фірмою керував його батько Віктор Чорнуха, який зараз є головою Наглядової ради підприємства.

З 2004-го по 2011 рік Ігор Чорнуха очолював ТзОВ «Луцькспецбуд». У травні 2011 році зайняв посаду генерального директор ПАТ «Луцьксантехмонтаж №536».

Підприємство Чорнух вже чимало років виграє чи не більшість тендерів на будівництво у Волинській області. Переважно це соціальні об’єкти. Кілька років Віктор Чорнуха був членом Луцького міськвиконкому, а його син Ігор близько року був депутатом Волинської обласної ради (2014-2015 рр.).

5,58 соток землі на яких розміщена частина двохповерхового будинку належить ще одному відомому бізнесмену із Луцька Сергію Ющаку.

Тривалий час Сергій Ющак є засновником і керівником ТОВ «Торговий дім «Укрзахідпідшипник» ЛТД.

У 2012 році тодішній голова Волинської ОДА Борис Клімчук призначив Ющака своїм заступником. Цю посаду чиновник обіймав менше двох років. У своїй декларації про майно і доходи за 2012 рік, яку Сергій Ющак подавав працюючи в облдержадміністрації, він вказав земельну ділянку в Пульмо.

Серед інших відомих бізнесменів в урочищі Ступа:

• Генеральний директор ТОВ «Гербор-холдинг», екс депутат Волинської обласної ради (2006-2015 рр.) Олег Борбелюк, якому належить 6 соток з будиночком,
• уже згаданий луцький бізнесмен, екс-депутат Луцької міськради Мирослав Гордійчук,
• співвласниця компаній «Тигрес» та «Тигрес-Люкс», які виробляють іграшки, Галина Падука.

Є в кооперативі і підприємці-освітяни.

Так, 6 соток із одним з найрозкішніших будинків поруч із митниками належить завідувачу кафедри теорії та історії держави і права, доктору юридичних наук, професору Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки і водночас підприємцю Михайлу Яцишину.

У найбільшому виші Волині Михайло Яцишин працює з 1993 року. У 2011 році став завідувачем кафедри теорії та історії держави і права. 

Крім того, майже 20 років Михайло Яцишин є приватним підприємцем – займається наданням послуг автобусного приміського сполучення. Зокрема, саме його автобуси здійснюють перевезення за популярним маршрутом Луцьк-Рівне та Рівне-Луцьк.

– Ми її купили, – каже освітянин-підприємець про ділянку в Пульмо. – В місцевого жителя. Є відповідний договір купівлі-продажу. Це було орієнтовно у 2006-2007 році. Я проводжу господарську діяльність, а нам це не заборонено законом, з 1997 року. Це транспортні перевезення.

В мене офіційно працевлаштовано більше 77 людей, кожного місяця я плачу близько 150 тисяч гривень податків. Крім того, я виконую важливу соціальну функцію у вигляді пільгових перевезень, за які не отримую жодного відшкодування з боку держави.

Ще одна земельна ділянка площею майже 12 соток із будиночком, згідно з інформацією кадастрової карти України, належить Всеукраїнській громадській організації «Українська асоціація прокурорів».

Сама організація створена ще у 2005 році і була призначена для активного захисту її членів-прокурорів, мала представляти їх законні інтереси у державних установах, у тому числі в судах.

Одним з ініціаторів створення організації був тодішній заступник Генерального прокурора Олександр Шинальський. Він же став президентом організації.

У 2009 році навколо організації та її засновників виник скандал. «Українська правда» опублікувала статтю за підписом чотирьох депутатів.

У ній йшлося, що «сразу несколько заместителей генерального прокурора, начальников управлений Генпрокуратуры, организовавшись в общественную организацию со скромным названием «Ассоциация прокуроров Украины», решили завладеть земельными участками и недвижимостью в разных уголках страны.

Главная характеристика всех этих объектов – их месторасположение. Они обязательно должны находиться возле моря, в парковых или рекреационных зонах».

«Через указанную структуру руководство Генпрокуратуры обратилось практически во все крымские города и поселки: Евпаторию, Алушту, Ялту, Феодосию, Форос, Гаспру и Ливадию.

Не остались без внимания карпатские и киевские лесные зоны: Яремче (Паляниця и Ворохта), Козелец и другие.

В половине случаев прокуроры просили землю для постройки офисных центров (?!), иногда – для отдыха прокуроров, а иногда в водно-спортивных целях.

Часто в письмах указывались конкретные пожелания. Например, в письме к Гаспринскому градоначальнику землю просили в районе санатория «Жемчужина», а к Форосскому – в районе Тихой бухты.

Иногда требования носили размытый характер - выделить хоть что-нибудь, «помещение, здание или земельный участок», – йдеться в статті.

В підсумку, в статті розповідають про нерухомість заступника генпрокурора Олександра Шинальського і водночас керівника організації у Баден-Бадені.

Зараз засновниками «Української асоціації прокурорів» значиться кілька осіб: колишній перший заступник Генпрокурора Сергій Винокуров, екс-заступник Генпрокурора Олександр Шинальський та ще ряд працівників прокуратури включаючи колишнього Генпрокурора Віктора Шокіна.

Рівненське агентство журналістських розслідувань спробувало зв’язатися із представниками ГО, однак телефон організації не відповідає.

Ми залишили контактний телефон у спілці ветеранів війни та праці органів прокуратури, заступником голови президії якої є один із засновників організації Віктор Борисенко. Однак так ніхто і не зателефонував.

«Тоді не було поняття «конфлікту інтересів», – юрист

– На жаль, це було в 2003 році і діяв Закон України «Про боротьбу з корупцією». В цьому Законі, на відміну від теперішнього, не було поняття «конфлікт інтересів».

Це зараз, наприклад, якщо рішення приймалось в умовах конфлікту, НАЗК може оскаржити таке рішення в судовому порядку. Тобто, ситуація з водіями, секретарями, синами – це класичний конфлікт інтересів, – коментує старший аналітик «Transparency International Україна» Євген Черняк.

– За що можна було б зачепитись? Якщо кілька осіб повідомляють, що не знають про знаходження себе у списках на отримання земель, це може свідчити про вчинення злочину за статтею 366 Кримінального кодексу України «Службове підроблення».

Там все просто – перевіряються підписи осіб, робиться експертиза і можна встановити, чи дійсно особи не отримували земельних ділянок. Щоправда, там минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності – 3 роки з моменту вчинення, – каже юрист.

– Що означає закінчення строків давності? На Найду (колишнього голову РДА, який підписував розпорядження про виділення землі, – авт.) заведуть кримінальне провадження, проведуть деякі слідчі дії (можливо, формально) і передадуть до суду, який може звільнити його від кримінальної відповідальності, у зв`язку зі спливом строку давності – 3 років, – підсумовує Євген Черняк.

Разом з тим, юрист каже, що якби подібна ситуація відбулася б зараз, то це явний конфлікт інтересів вартий кримінального провадження.

---

Розслідування підготоване в рамках Польсько-Канадської Програми Підтримки Демократії за підтримки Міністерства закордонних справ Республіки Польща та Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади