Як рівненські правоохоронці хотіли посадити адвокатку за підбурювання до хабарництва

Ця історія демонструє як СБУ, поліція та прокуратура фабрикують справи

Суд визнав невинною адвокатку Лілію Турянську у підбурюванні до хабаря
Джерело
Фото з особистої фейсбук-сторінки Лілії Турянської

8-го січня суд виправдав дубенську адвокатку Лілію Турянську, яку звинувачували у підбурюванні клієнта дати хабар прокурору, щоб той перестав вимагати у суду позбавлення волі.

Ще у 2016-му році співробітники СБУ спільно з прокуратурою затримали адвокатку в її офісі після того, як її підзахисний Юрій Корнійчук (його звинувачували у близько 80-ти крадіжках – авт.) передав їй три тисячі доларів.

За версією правоохоронців, адвокатка нібито переконувала свого клієнта підкупити прокурора. Клієнт мав передати їй гроші, які вона віддасть прокурору і той не вимагатиме, щоб клієнта визнали винним у крадіжках.

Офіційне обвинувачення, яке прокуратура висунула адвокатці, звучить так: підбурювання свого підзахисного на пропозицію дати службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірну винагороду. Це ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України.

Довести цей злочин правохоронцям не вдалося.

– Виправдала адвоката. Ще одну об‘ємну справу завершила. Вирок читала дві години, – так 8-го січня прокоментувала виправдувальний вирок суддя Дубенського райсуду Олександра Жуковська на своїй Фейсбук-сторінці.

«Четверта влада», консультуючись з правниками, проаналізувала вирок суду, який ухвалила суддя Жуковська.

Неправильна підозра, незаконне прослуховування і провокація 

Пояснюючи виправдувальний вирок, суддя Олександра Жуковська спочатку звертає увагу на технічні аспекти доказової бази обвинувачення, які взяті з порушеннями. Звернемо увагу на ключові з них.

Суддя Олександра Жуковська докладно проаналізувала докази обвинувачення. Хоч і визнала значну частину з них отриманими незаконно, але у вироці описала всі подробиці справи. Ці подробиці свідчать, що адвокатка не спонукала свого клієнта до хабара. Фото з архіву

Перше – неправильно вручена підозра.

Повідомити про підозру у злочині адвокату, згідно із законами, має прокурор області. А в цьому випадку про підозру повідомив слідчий.

Друге – прокуратура, збираючи докази, неправомірно отримала дозвіл Апеляційного суду Рівненської області на дослідження приватного спілкування адвоката з клієнтом.

Про те, що не можна прослуховувати розмову адвоката з клієнтом передбачає українське законодавство. На цю норму також посилається і Європейський суд з прав людини.

«Адвокати здійснюють у демократичному суспільстві основоположну місію – захист обвинувачених і підсудних. Зрозуміло, адвокат не може належно здійснювати цю основоположну місію, якщо він не може гарантувати тим, кого захищає, що їхнє спілкування залишиться конфіденційним».

Це цитата з висновку Європейського суду з прав людини щодо подібного питання.

Третє – правоохоронці у цьому випадку не мали права проводити слідчі дії в кабінеті адвокатки.

15 квітня 2016-го року відбувся несанкціонований доступ до офісу адвокатки. Адже дозволу на це не було ні від адвокатки, ні від слідчого судді.

«Як і не існувало невідкладного випадку, пов'язаного з врятуванням життя людей та майна, чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, що дозволяло би слідчому, до постановлення ухвали слідчого судді, проникнути до іншого володіння особи згідно ч.3 ст. 233 КПК України.

Оскільки слідчий вручив підозру майже через 10 місяців після проведення слідчих дій в її кабінеті», – робить висновок суддя Жуковська.

Крім цього, в діях правоохоронців суддя побачила провокацію до того щоб підставити адвокатку.

Підзахисний адвокатки Юрій Корнійчук, який і написав на неї заяву в СБУ, спочатку давав суду показання, що він не знав кому треба гроші і думав, що вищестоящим прокурорам, але не тій, яка підтримувала обвинувачення в суді.

Але в заяві, яку він написав в СБУ і яка стала приводом до подальшого розслідування, писав інакше: про вимагання грошей прокурором Балаш (яка підтримувала обвинувачення щодо нього – авт.) і Турянською.

Тож покази, які давались свідком в довільній формі і відповіді на питання головуючої судді суперечать одні одним.

На уточнююче питання чи то він пішов до СБУ чи працівники СБУ самі прийшли до нього, чоловік, активною киваючи при цьому головою, зізнався, що це не він ходив до СБУ, а до нього прийшов його знайомий, якого вже знає 5 років і той працює в СБУ.

Заяву писав в громадському місці, не в приміщенні УСБУ в Рівненській області. «Та і обірвана остання фраза заяви побічно свідчить про диктовку», – пише суддя.

Також Юрій Корнійчук має статус потерпілого в іншому кримінальному провадженні. Дубенського патрульного звинувачують у шахрайстві через те що він, окрім іншого, нібито «спонукав Корнійчука дати йому пальне».

Цей епізод може додатково свідчити про те, що працівники СБУ використовували чоловіка для здійснення провокацій, обіцяючи йому, що він не сяде за інші злочини.

Про те чим злочинна провокація відрізняється від суспільно-корисної можна прочитати в аргументах правників щоди ситуації з конфліктом навколо агентів НАБУ.

Суддя Жуковська звертає увагу, що в розмові, зафіксованій 12-го квітня 2016-го року, саме Юрій Корнійчук був ініціатором пропозиції.

Він просив свою адвокатку назвати суму, бо ніби мав позичити ці кошти і поспішав, аби товариш не поїхав, і що йому терміново треба знати скільки позичати, наполегливо питав що там прокурор.

Адвокатка ж йому пояснювала, що немає смислу платити гроші прокурору, бо він не вирішує. Але варто було б відшкодувати збитки потерпілим від крадіжок.

«Проаналізувавши вищезазначене, суд робить висновок, що Юрій Корнійчук знаходився під контролем правоохоронних органів і виступав у даному кримінальному провадженні як агент держави», – підсумовує суддя свої аргументи щодо наявності злочинної провокації.

Гроші – для відшкодування збитків потерпілим, а не для хабара

Суддя Олександра Жуковська не зупинилася на аналізі порушень в процесуальних діях правоохоронців.

Вона аналізує чи є докази того що адвокатка Лілія Турянська вимагала кошти у клієнта для хабара. Проте в матеріалах справи знаходить підтвердження лише того, що адвокатка казала про необхідність відшкодувати збитки потерпілим. 

Зокрема, про те, що гроші потрібні були для відшкодування потерпілим, говорить у суді клієнт адвокатки і свідок проти неї ж Юрій Корнійчук. Каже, що подумав що гроші потрібні в тому числі і для хабара прокурору.

Юрію Корнійчуку, якого обвинувачували у неодноразових крадіжках, дали в СБУ 3 тисячі доларів. Ці гроші він передав адвокатці Лілії Турянській. Фото з Фейсбук-сторінки Юрія.

Ось цитати з переказу свідчень Юрія Корнійчука, які оприлюднені у вироку (виділення жирним – авторки):

«Коли розглядалася справа, вона (Лілія Турянська – авт.) сказала, що потрібно, щоб відшкодував шкоду усім потерпілим, що треба платити, бо нічого так не вирішиться.

Конкретно йому сказала пізніше, що це 3 тисячі доларів США. Він сказав, що таких грошей нема. То вона сказала: «Шукай, бо можуть змінити запобіжний захід...».

Тобто коли адвокатка захищала в суді Юрія Корнійчука у одній із справ про крадіжку, пояснювала чому відшкодування збитків потерпілим йому сприятиме, а уникнення відшкодування тільки погіршить його становище.

Він же, нібито, зрозумів, що це гроші і потерпілим, і прокурору за «вирішення». Попри те, що й до цього вони так само разом з адвокаткою їздили відшкодовувати збитки багатьом потерпілим від крадіжок у різних областях країни.

Відшкодовували збитки і брали розписки. В одного з потерпілих загальна сума збитків була понад 70 тисяч гривень.

Ці 3 тисячі доларів передав адвокатці у своїй машині «БМВ» на вулиці біля її офісу в Дубні. Для чого вона брала ці кошти – читайте далі у поясненнях адвокатки.

Епізодів крадіжок було близько 80-ти, проте не всі дійшли до суду завдяки роботі адвоката. Частина потерпілих зняла свої претензії. Це підтверджують як і розписки потерпілих, так і їхні свідчення в суді.

У матеріалах справи є переписка між Лілією Турянською та Юрієм Корнійчуком у Вайбері. Розмова від 15-го квітня 2016-го року. Ця розмова передувала моменту передачі коштів. 

Під час розмови адвокатка просить не загубити і повернути їй матеріали справи, а клієнт пропонує заодно привезти до неї кошти на збереження. Адвокатка каже що їй незручно брати на себе таку відповідальність, проте клієнт наполегливо просить її потримати кошти в себе.

«Справу не профукай. В тебе в машині. Ти забув віддати (судячи зі свідчень Юрія Корнійчука, мова йде про папку з матеріалами його справи, в якій його захищала Турянська – авт.)», – адвокатка.

«Ок підвезу до Вас. Я на стрілку візьму купони, і привезу все разом, ок?», – клієнт.

«…де я їх подіну?», – адвокатка.

«В сейфе, а я де? Додому не повезу точно…Чи нє?», – клієнт.

«Ну мені трохи незручно брати таку відповідальність на себе…», – адвокатка.

«Ну а я Вам довіряю!», – клієнт.

«Як хоч…», – адвокатка.

«Тоді я наберу Вас», – клієнт.

Прокурор уникає пояснень

«Четверта влада» спробувала поспілкуватися з прокурором Андрієм Войтюком, який представляв обвинувачення в суді.

Хотіли почути його думку стосовно вироку і дій правоохоронців.

Прокурор Андрій Войтюк каже що є докази, що адвокатка пропонувала заплатити хабар прокурору, але які це докази називати відмовляється. Фото з архіву

Прокурор Андрій Войтюк спілкується неохоче. Каже що потрібен час щоб проаналізувати рішення суду на його законність. Аж тоді прийматимуть рішення чи подавати апеляцію.

– Чи є докази що в розмовах зі своїм підзахисним Ліля Турянська говорила що кошти потрібні на те щоб заплатити якомусь прокурору або суді? Адже пані Турянська каже що кошти потрібні були щоб відшкодувати збитків потерпілим, – журналістка.

– Згідно обвинувачення – то для прокурора, – Андрій Войтюк.

– А чи є зафіксовані розмови де вона каже що це для прокурора?

– Якщо ми направили справу в суд, значить докази є. Але всі докази оцінює суд. Звичайно, що є докази.

– А які це докази?

– Я не можу вам цього зараз коментувати.

Ми почекаємо, коли прокурор зможе прокоментувати і окремо про це напишемо. А ось виправдана судом адвокатка говорити погодилась.

Мене два роки мучили та шантажували

Адвокат* Лілія Турянська погодилася докладно розповісти «Четвертій владі» що сталося. Жінка каже, що захищати Юрія Корнійчука почала з осені 2015-го.

Лілія Турянська розповідає і в суді підтверджує розписками, що кошти збирали щоб віддавати потерпілим від дій її підзахисного Корнійчука. Фото з особистої Фейсбук-сторінки

– По суті злочинів, а саме крадіжок, перше питання яке потрібно вирішувати, це відшкодування збитків, – пояснює адвокат. –  Я відразу це сказала і наголосила, що по іншому нічого не вийде...

Юрій Корнійчук погодився.

– Ми разом з ним їздили по Рівненській, Тернопільській, Волинській областях. Шукали потерпілих, домовлялися, я заставляла його просити вибачення, і відшкодовувала їм матеріальні збитки.

Люди ще просили відшкодовувати моральну школу, я в цьому не вбачала нічого дивного, це звичайна практика. Корнійчуку також пояснила, він був згоден. Правда, часом потерпілі перегинали палку із сумою моральної шкоди, я тоді «торгувалася», давали меншу суму, шукали компроміс.

Лілія Турянська припускає, що Юрій Корнійчук вирішив поміняти свою тактику, коли в нього, вочевидь, закінчилися гроші.

На той час суми збитків за епізодами, які пішли до суду, складали близько 350-ти тисяч гривень. Але більша частина вже була відшкодована грошима, або викраденими речами, які повертали власникам...

– Так і в той день, перед тим «концертом» СБУ в моєму кабінеті мова ішла з Корнійчуком про відшкодування людям збитків у Волинській області, – з сумом пригадує Лілія Турянська. – Правда, він сказав, що гроші хоче позичити в свого товариша, бо в нього нема.

Яка буде сума – я не знала... Ввечері привіз до роботи, в машині перерахував сказав що три тисячі.

– Це моя правда, – додає адвокат. – Мене два роки мучили та шантажували... забрали два роки мого життя.

А що ж зі звинуваченням Корнійчука у крадіжці?

Суддя Олександра Жуковська пише у своєму вироці, що для суду очевидно, що Юрій Корнійчук намагався будь-якими методами уникнути реальної міри покарання. А така міра покарання йому загрожувала через велику кількість викритих крадіжок.

Також суддя, аналізуючи свідчення Корнійчука, робить висновок що він образився на Лілію Турянську, яка його спонукала відшкодовувати завдані потерпілим збитки.

Вже під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням Лілії Турянської, Юрій Корнійчук писав їй повідомлення, намагаючись шантажувати:

  • «Пані *адвокат* рішайте по ОСОБА_7 питаня, бо ніякої 63, по твоєй проблемі небуде»,
  • «І гонорар нада вернуть, нє то смотритє сами…»,
  • «Жду ответа, или встречи, 1+1»,
  • «Воля за волю»,
  • «Очень много времини думаетє»,
  • «Ну если так невигодно, и без отвєта тогда поедим вмести на курорт»,
  • «Вечером за городом, сама, потом напишу врємя».

Наразі Юрій Корнійчук засуджений за крадіжки трьома вироками різних судів, два з яких (Луцького міськрайонного суду та Збаразького районного суду) вступили в законну силу.

Його позбавили волі на 3 роки 6 місяців.

Окрім того Дубенський міськрайонний суд 31 травня 2017 року встановив, що Юрій Корнійчук у березні 2017-го року керував БМВ у стані наркотичного сп'яніння.

Ми звернулися до Юрія Корнійчука у Фейсбук-месенджері, з проханням поділитися своїм баченням стосовно ситуації з обвинуваченням адвокатки. Відповіді наразі немає. Можливо це пов'язано з тим, що він відбуває покарання і не має доступу до інтернету і телефону.


*Від авторки: на прохання Лілії Турянської, в частині публікації, яку підготували завдяки її розповіді, пишемо назву її професії «адвокат», як зазначено у її службовому посвідченні.

В решті публікації використовуємо фемінітив «адвокатка». Фемінітиви (слова жіночого роду, альтернативні або парні аналогічним поняттям чоловічого роду) властиві українській мові давно, це не тільки данина моді.

Однак дехто вважає, що їх використання – приниження ролі жінки, а іменник чоловічого роду ніби «підіймає» її до рівня чоловіка.

«Це підсвідома реакція на тисячолітній патріархат, в якому все жіноче вважається другорядним, менш вартісним, гіршим, а все чоловіче, навпаки, кращим і престижним».

Так пояснює «Українській правді. Життя» кандидатка філологічних наук, доцентка, радниця з питань політики гендерної рівності та антидискримінації в освіті міністерки освіти і науки України Олена Малахова.


Матеріал підготовлено в рамках проекту «Підтримка регіональної розслідувальної журналістики», що реалізовується Громадською організацією «Агенція журналістських розслідувань «Четверта влада» за фінансової підтримки NED.

Якщо знайшли помилку - виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.

Прокоментуйте

Підпишіться на нашу розсилку

(найважливіші новини двічі на місяць)