Журналісти і перешкоджання: як реагує поліція Волині

Щоб дізнатися, як поліція розслідує правопорушення, скоєні щодо журналістів, регіональна представниця Інституту масової інформацїі  Мая Голуб зустрілася із тимчасовий виконувачем обов’язків керівника поліції Волині Олександром Климовським.

На зустрічі був присутній також завідувач сектору комунікації поліції Волині Віктор Гомоль.

Зустріч відбулася 12-го червня в Головному управлінні Національної поліції в області за ініціативи ІМІ.

Цього року слідчі волинської поліції розслідували чотири кримінальні провадження щодо порушень прав журналістів. 

Виконувач обов’язків керівника поліції Волині Олександр Климовський розповів, що цього року слідчі волинської поліції розслідували три кримінальних провадження за ознаками злочинів, передбачених ст. 171 Кримінального кодексу України ( перешкоджання законній професійній діяльності журналістів).

Ще  розслідувалося одне кримінальне провадження за ч.2 ст. 345-1 Кримінального кодексу України – погроза або насильство щодо журналіста. 

У 2018-му році поліція області розслідувала дев’ять кримінальних проваджень цієї категорії з яких шість за ст. 171 Кримінального кодексу України. 

Від початку року станом на сьогодні ІМІ зафіксував на Волині дев’ять порушень прав журналістів.

Це були перешкоджання під час виконання професійних обов’язків, погрози, намагання підпалити будинок, надсилання повідомлень із фішингом у Facebook та фізична агресія.

Однак не у всіх випадках журналісти зверталися до поліції.

До поліції  щодо зламу електронних скриньок пошти чи фішингових повідомлень поки ніхто з журналістів не звертався.

На зустрічі Олександр Климовський розповів, що злочини щодо журналістів ставлять окремо на облік, а також перебувають на посиленому контролі.

Важливо, щоб причетних до правопорушень щодо журналістів притягнули до відповідальності.

У разі порушення прав журналістам варто вказувати, що вони виконували професійні обов'язки і є журналістами.

Цього року журналістці з Нововолинська Наталії Камишниковій передали погрозу вбивством через знайому.

За фактом публікації на сайті «Радар» слідчі розпочали кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченими ч. 1. ст. 129 («Погроза вбивством») Кримінального кодексу України.

Проводиться досудове розслідування. Санкція статті передбачає арешт до шести місяців або обмеження волі до двох років.

Перед погрозами журналістці Наталії Камишниковій намагалися підпалити дачний будинок.

Зокрема, в ніч на 1-ше травня невідомі особи проникли на територію дачної ділянки, де мешкає Наталія Камишникова, розбили шибку у вікні будинку, розлили рідину із запахом бензину, підпалили та втекли.

Слідчі відкрили кримінальне провадження за ч. 2 ст. 194 (умисне знищення або пошкодження майна, вчинене шляхом підпалу) Кримінального кодексу України.

У поліції розповіли, що допитали жінку, яка передала погрозу вбивством знайомій Наталії Камишникової.

Жінка розповіла, що читала інформацію у медіа й вирішила попередити про це Камишниковій.

Також кіберполіція досліджувала надіслані смс-погрози, які надходили журналістці.

Поліція допитала також тих, хто  на думку журналістки може бути причетним до підпалу. Але особи, які влаштували підпал наразі не встановлені.

Зі слів поліції,  погрози журналістці припинились.

Також цього року погрожували журналістці Центру журналістських розслідувань «Сила правди» Оксані Петрук.

Вона отримувала погрози  в соцмережі Facebook від одного чоловіка  після публікації розслідування про відкриття звіроферми. У зв'язку з цим вона звернулася до поліції.

У поліції розповіли, що у дані ЄРДР не вносили щодо цих погроз, а розглянули відповідно до ЗУ «Про звернення громадян».

 У селі Світязь Шацького району невідомі особи нанесли тілесні ушкодження знімальній групі телеканалу «Аверс».

Це відбулося 8-го травня цього року. Знімальній групі пошкодили телекамеру, заволоділи документами та особистими речами телеоператора, журналістці пошкодили палець на руці.

За цим фактом поліція розпочала кримінальне провадження за ч. 1 ст. 171 (перешкоджання законній професійній діяльності журналістів), ч. 1 ст. 186 (відкрите викрадення чужого майна – грабіж) та ч. 1 ст. 125 (умисне легке тілесне ушкодження) Кримінального кодексу України.

Виконувач обов’язків керівника поліції Волині Олександр Климовський  розповів, що за дві доби допитали всіх свідків, встановили певних учасників.

Також  відео телеканалу «Аверсу» допомогло слідству. Матеріали  по цій справі передали до Державного бюро розслідувань.

За словами Олександра Климовського, телеканал «Аверс» у цій ситуації вчинив правильно, бо одразу повідомив у поліцію. Працівники поліції змогли оточити будівлю, опитали працівників закладу, встановили осіб, які знаходились  там.

А коли людина повідомляє пізніше, після вчинення певної події чи злочину, то втрачається «доказова база». Якщо пізно повідомити про правопорушення, то тоді втрачається час, а це йде не на користь розслідуванню.

Також під час зустрічі у поліції представниці ІМІ поскаржились, що не всі волинські журналісти дотримуються професійних стандартів та етики.

Деякі журналісти новини роблять на основі своїх домислів, а не фактів. Також трапляється, що інформацію висвітлюють однобоко, без подання всіх сторін конфлікту.

Наприклад, у кінці травня кілька волинських сайтів опублікували новину, що бабусю задушили хустиною у власному домі, посилаючись на всеукраїнське видання.

Один телефонний дзвінок із уточнюючими запитаннями і вияснилось би, що вбивство насправді сталося у Вінницькій, а не у Волинській області. Хтось із столичних журналістів переплутав області, публікуючи новину.

Також були випадки маніпулятивних заголовків,  коли підозрюваних називали вбивцями.

Деякі сайти публікували також недоречні фото мертвих тіл крупним планом.

Представниця ІМІ закликала скаржитись на неякісні матеріали у Комісію з журналістської етики, в Інститут масової інформації.

Від авторки: Важливо, щоб журналісти зверталися в поліцію, якщо права їх порушили. Публічність часто захищає.

Якщо хтось погрожує, то не варто про це мовчати. Треба поінформувати про це поліцію, громадськість.

Якщо хтось перешкоджає в роботі, то варто зібрати якомога більше доказів (відео, аудіо, фото, скріншоти).

Найкращий доказ – це відео, коли люди можуть побачити що і як відбувалося.

Головне, щоб винних притягували до відповідальності. Адже непокараність провокує до нових правопорушень.

Мая Голуб, регіональна представниця ІМІ у Волинській області

Матеріал підготовлено в межах проєкту “Мережа медіаспостерігачів”, який виконує ІМІ за підтримки Freedom House