Підпали редакцій рівненських журналістів: куди рухаються справи і які у них перспективи

Чотири місяці тому, ввечері 22 лютого, до пожежної частини Рівного надійшов телефонний дзвінок. Горів двоповерховий будинок у приватному секторі міста, неподалік від закритого міського кладовища. Це – офіс відомої у регіоні та поза ним агенції журналістських розслідувань «Четверта влада».

Будівля спалахнула під кінець робочого дня, у ній було четверо людей. За 15 хвилин, доки прибули пожежники, від меблів, техніки та особистих речей на першому поверсі, у приміщенні кухні і конференц-залу, лишилися хіба обвуглені рештки.

– Радує, що вогонь не добрався до котла, газу. Тоді б наслідки могли б бути фатальними, – розповідає заступниця головного редактора видання Антоніна Торбіч. Підпал, за її словами, став для всіх несподіванкою: “Журналісти не вперше стають жертвами фізичної агресії, але ніхто насправді не думає, що таке може статись з ним.

Минулоріч в Україні різні організації зафіксували від 90 до 181 випадку фізичної агресії щодо представників медіа. Вбивства та побиття журналістів, знищення техніки та майна, погрози – це реалії, в яких доводиться працювати вітчизняним медійникам.

Але лютневі події в Рівному виділяються з-поміж загальної картини – підпал редакції «Четверта влада» був одним із серії злочинів проти місцевих журналістів та активістів.

Які, втім, досі не об’єднані у єдине кримінальне провадження і в яких не всі жертви визнані потерпілими. Журналісти Слідства.Інфо та наші колеги з інших редакцій стежили за перебігом офіційного розслідування.

Пограбування серверної – перша рівненська випадковість 

Нічна зміна Василя Новосара, охоронця Центру естетичного виховання учнів професійно-технічних закладів у Рівненській області, розпочалась 16 лютого як і зазвичай – обійти територію, закрити ворота, перевірити чи всі пішли.

Сам центр знаходиться практично в центрі міста. Навпроти Центру – гаражний кооператив, далі за гаражами – хостел. Чоловіка він особливо не цікавив – не його справа та й до хостелу навпроти постійно хтось приїздить, тому цілодобовий рух – не дивина.

На ранок в охоронця були гості – Анатолій Бобровський, директор інтернет-провайдера «Campus Network» розпитував, чи не чув Новосар чогось дивного цієї ночі.

Вночі 17 лютого невідомі обікрали серверну в одному з гаражних боксів.

Саме на серверах цього інтернет-провайдера зберігався веб-сайт та резервні копії матеріалів сайту Агенції журналістських розслідувань “Четверта влада”та ще більше 1000 користувачів, серед яких іще щонайменше кілька популярних рівненських сайтів – «Голосно», «Рівне 1» та ресурс об’єднання рівненських активістів Рада Реформ Рівного.

Підприємець Бобровський, керівник та співзасновник рівненського провайдера, відмовився з нами зустрічатись, втім, кілька деталей все ж розповів телефоном нам та журналістці «Четвертої влади» Анні Калаур.

За його словами, зв’язок з серверами зник о 2:30 ночі з 16 на 17 лютого 2018, а зранку він виявив у стіні невелику дірку, через яку й викрали серверне обладнання. Серверна знаходиться на подвір’ї гуртожитка, в якому розташовується хостел, та навчальний центр з іншого боку.

І вдень, і вночі поблизу гаражів активний рух. За словами Бобровського, грабіжники зробили зовсім невеликий отвір у цегляній стіні, але цього вистачило, щоб дістати всі не прикручені до стелажів рейд масиви.

Як зловмисникам вдалось так тихо вибити цеглу зі стіни гаража серверної Бобровський не пояснює, а на камерах спостереження самої серверної, стверджує, вдалося побачити лише тіні кількох людей.

Чоловік наполегливо не пов’язує крадіжку з діяльністю журналістів, взагалі, мовляв, «навіть не знав, скільки там ЗМІ було», натомість висуває свою версію – зловмисники просто сплутали серверну з «біткоїн-фермою» та хотіли заробити на криптовалюті.  

Більше світла на крадіжку могло б пролити вчасно зроблене офіційне розслідування. Утім, директор інтернет-провайдера Бобровський ще кілька дні після крадіжки не звертався до правоохоронців, вірогідно, намагаючись самостійно знайти своє обладнання.

Журналісти «Слідства.Інфо» опитали працівників різних закладів з камерами спостереження поблизу серверної. Вони розповіли, що відео перезаписуються автоматично кожні 24-48 годин. Тому правоохоронці могли б ефективніше розслідувати крадіжку, якби Анатолій Бобровський звернувся до правоохоронців одразу.

Але й поліцейські, за словами наших співрозмовників, не надто поспішали шукати свідків – до деяких з опитаних вони вперше завітали більш ніж через тиждень після пограбування серверної.

Рівненські підпали – збіг або спільний почерк

Вже за день після пограбування відбулася друга подія з ланцюжка «рівненських випадковостей» – у ніч з 18 на 19 лютого невідомий підпалив помешкання родичів місцевого активіста та журналіста Юрія Дюга.

Зловмисник підпалив двері квартири, де юридично зареєстрована громадська організація «Антикорупційний моніторинг», якою керує Дюг.

Юрій Дюг очолює ГО «Антикорупційний моніторинг» та значиться співзасновником ГО «Все» та Громадського формування з охорони громадського порядку «Територіальна оборона Рівненщини «Варта». У журналістиці – з 2004 року.

За ці роки встиг попрацювати редактором місцевих інформпорталів та сайту телеканалу «Рівне 1». Там же, на телебаченні, працював кореспондентом служби новин телеканалу.

Співпрацював з газетою «7 днів» та сайтом «ВСЕ», з якими й зараз не втрачає зв’язок. На Рівненщині Дюга знають як блогера і активіста.

Юрій Дюг, фото із соцмережі Facebook

– То ясно, що інцидент пов’язаний з роботою. Ми зараз суддів аналізуємо декларації, прокурорів, поліцейських. Так само і “Четверта влада”. Писали про будівничі всякі речі, раніше дуже часто, зараз трохи менше. Про службу безпеки…, – ділиться враженням від інциденту журналіст і згадує колег з рівненської агенції журналістських розслідувань «Четверта влада» не випадково.

Вже за кілька днів, 22 лютого, і за схожих умов невідомий підпалив офіс розслідувачів з «Четвертої влади». І Дюг, і рівненські журналісти-розслідувачі вважають, що підпали вражають своєю схожістю. Тим більше у жертв підпалів чимало спільних тем, а відповідно – спільних ворогів.

– За останні роки ми таку кількість розслідувань зробили… Однозначно, ці два підпали схожі абсолютно, – вважає Дюг.

Журналістам Слідства.Інфо вдалось оглянути місця обох подій. І обидва випадки, навіть на перший погляд, поєднують ряд очевидних деталей: дві баклажки із запалювальною сумішшю, одну з них напівповною залишили в епіцентрі пожежі (вірогідно – для вибуху), надшвидке горіння ти сильне закопчення приміщень.

Утім, результати офіційної пожежної експертизи журналістам не вдалося порівняти та й не відомо, чи вдалося самим слідчим.

Експертиза використаних паліями сумішей зайняла у правоохоронців у справі «Четвертої Влади» більше 4-х місяців, чи проведено аналогічну експертизу у справі Дюга обласні прокурори не зізнаються, посилаючись на таємницю слідства.

Невідомо також, чи є результати обох експертиз схожими. А саме це могло б стати приводом до об’єднання справ, якими поки що займаються різні відомства.

Схожі випадки справді досі розслідують різні органи – прокуратура міста Рівного займається справою «Четвертої Влади», а обласні прокурори справою Дюга.

Останню, пояснює рівненський обласний прокурор Юрій Дмитрієв, передали в область «через резонансність». Хоча Сам Юрій Дюг навіть не є потерпілим у провадженні щодо підпалу квартири, де зареєстрована його організація «Антикорупційний моніторинг».

Чому прокурорам справа підпалу офісу журналістів-розслідувачів видалась менш резонансною міські прокурори пояснити не змогли. Хоча саме цей підпал міг закінчитись летально для щонайменше чотирьох людей.

В обласній прокуратурі недвозначно натякнули, можлива причина зміни підслідності по справі Дюга – неефективне проведення розслідування.

– Я вважаю, що будь-який злочин скоєний проти журналіста, або представника ЗМІ є резонансним. Більше того, справа по підпалу офісу на постійному контролі обласної прокуратури, – запевнив нас прокурор Дмитрієв і додав, що  однією з причин для зміни підслідності могла бути – неефективність досудового розслідування.

Підпал редакції «Четвертої влади»

Журналісти Слідства.Інфо та наші колеги з Кропивницького центру журналістських розслідувань «Проззоро» поспілкувалися з безпосередніми учасниками події, під час якої згоріла частина будівлі редакції «Четверта влада», і спробували відтворити хронологію подій четверга 22 лютого.

Будівля редакції розташовується на одному з подвір’їв приватного сектору Рівного. Окрім офісного приміщення, на ділянці ще один будинок – оселя засновників агенції журналістських розслідувань Володимира та Антоніни Торбічів та їхніх дітей.

Двоповерховий будинок, офіс редакції, розташований перед домівкою Торбічів, зовсім поряд з хвірткою.

Саме з нього близько 18:55 вийшов головний редактор видання Володимир Торбіч. Чоловік пішов до відділення «Нової пошти» у справах. В редакції залишилися його заступниця та дружина Антоніна Торбіч, журналістка Анна Калаур та стажер Василь Бідун.

За кілька хвилин на другий поверх, де й працювали журналісти, піднявся старший син Володимира та Антоніни Торбічів Анатолій, який згодом став головним свідком подій.

Однак, журналісти були не єдиними людьми в господі того вечора. Саме у цей час в особистому будинку Торбічів проходило богослужіння місцевих вірян. Сім’я дозволила їм користуватися кількома з не до кінця відремонтованих кімнат на другому поверсі свого житлового будинку.

Отець настоятель Віталій Поровчук, голова благодійної місії «Православне діло», і його прихожани облаштували у кімнаті навіть невеликий вівтар, служать щосуботи і неділі, а у четвер, 22 лютого, мали особливе святкове богослужіння.

Розклад богослужінь також не таємниця – про все повідомляють на своєму сайті, розповідає священик. А щоб не тривожити зайвий раз господарів, говорить отець,  домовились, що ворота на час служінь просто лишатимуть привідчиненими – підкладали під ворота цеглинку.

Приміщення у будинку Володимира та Антоніни Тобіч обладнане під богослужіння вірян.

Тож ворота за собою не зачиняв і Володимир. А вже приблизно через 20 хвилин після того, як Торбіч вийшов (тобто приблизно о 19.15), журналісти почули шум на першому поверсі редакції. І це нікого не здивувало. Антоніна Торбіч була певна, що це віряни знову заплутались у доріжках на подвір’ї, тож попросила свого сина спуститися.

Анатолій швидко збіг униз і зупинився на останніх сходинках. У коридорі, невеличкому п’ятачку метр на метр, стояв незнайомий чоловік, який, судячи з усього, саме виходив із кухні, єдиного приміщення на першому поверсі, де журналісти зазвичай обідали, готували собі каву чи зустрічалися з гостями.

На незнайомцеві була чорна куртка  та низько натягнута на лоба чорна шапка. Чоловік також мав густу чорну бороду і говорив російською з відчутним східним акцентом.

Мальований портрет палія зі слів свідка підпалу- Анатолія Торбіча.

– Він точно мене не чекав тут побачити. Кілька секунд ми просто дивились одне на одного, – згадує Анатолій. Між сином журналістів і незнайомцем відбувся лише короткий діалог:

– А ти хто?

– Син.

– Чий?

– Тоні.

«Оце й уся розмова», – резюмує підліток.

Увесь цей час, згадує хлопець, чоловік щось вертів у руках. Вже згодом Анатолій зрозумів – саме під час їхньої розмови незнайомець, ймовірно, запалив і кинув сірника у відчинені двері кухні. А щойно йому вдалося це зробити – вибіг на вулицю.

Як згодом виявлять слідчі, палій скористався відкритими тоді воротами й потрапив у будинок, де знаходиться редакція агенції «Четверта влада» практично безперешкодно.

А щойно перед зустріччю з Анатолієм цей чоловік поспішно розлив баклажку горючої суміші та залишив ще одну на першому поверсі редакції, у кухонному приміщенні, і саме вийшов з кімнати, аби її підпалити й піти.

Анатолій швидко зрозумів, що відбулося, коли спершу побачив відблиски вогню у кахлях на підлозі, а згодом і дим, який почав іти з кімнати, почав кликати на допомогу і швидко побіг нагору.

А вже за кілька секунд відбувся вибух – вибухнула залишена палієм баклажка з горючою сумішшю. Журналістам вдалось загасити вогонь за лічені хвилини та викликати пожежників, які, зі слів журналістів, прибули за 15 хвилин. Невдовзі прибула й поліція.

– Перша думка, коли дим з першого поверху повалив на другий – забрати комп’ютер і стрибати вниз з вікна, – каже журналістка Анна Калаур, яка й дзвонила в пожежну та поліцію. – Там же всі робочі матеріали, куди ж без нього.

На щастя, стрибати не довелося, всі разом почали гасити пожежу. Носили воду, розповідає дівчина, особливо допоміг стажер Василь Бідун, швидко зорієнтувався на місці.

Швидка реакція погорільців та лише часткове пошкодження газового котла від вогню, вірогідно, й врятували будинок від повного знищення – такий висновок зробили і пожежники, і самі журналісти.

За словами головного редактора «Четвертої влади» Володимира Торбіча, до їхнього будинку приїхало навіть керівництво місцевої поліції та представники Служби Безпеки України.

Правоохоронці опитали мешканців навколишніх будинків, склали фоторобот злочинця, вилучили записи камери спостереження біля сусіднього магазину, навіть намалювали маршрут, за яким рухався палій, але до розкриття злочину так і не наблизились, «хоча можу сказати, що старались», –  говорить Торбіч.

Важливим недоглядом поліції, на думку журналістів Торбічів, є непомічений у вхідних дверях ключ. Як пояснила Антоніна Торбіч, двері до редакційного будинку практично завжди відчинено, замикали будівлю лише на ніч, а ключа з дверей не виймали «через поломку дверей».

Правоохоронці ж, коли проводили огляд, не зняли відбитків пальців ні з дверної ручки на вхідних дверях редакції, ні з ключа, який знаходився в замку знадвору.

Проте на фото з місця подій, які було долучено до матеріалів справи, які потрапили у розпорядження журналістів, ключа у вхідних дверях немає, як зрештою, і результатів аналізу відбитків пальців з ручки дверей.

Нічого не чули й опитані поліцією та журналістами сусіда розслідувачів. Нікого не здивував навіть запах диму поруч з редакцією. Мовляв, поруч є приватні сауни, тож до запаху диму мешканці цього району звикли.

А єдина камера спостереження поблизу – на вході магазину за квартал від «Четвертої влади» – не зафіксувала пересувань чоловіка схожого на описаного Анатолієм Торбічем палія.

Поліція розслідує підпал будинку, де знаходиться редакція АЖР “Четверта влада”,  як умисне знищення або пошкодження майна журналіста шляхом підпалу (ч. 2 ст. 347-1 Кримінального кодексу України).

Нові рівненські випадковості

Журналістська спільнота мобілізувалася – всі разом допомогли рівненським розслідувачам назбирати грошей на ремонт приміщення та поліпшити заходи безпеки. За кілька місяців увага громадськості до рівненських підпалів вляглася.

Антоніна Торбіч біля воріт своєї оселі.

Певний час вичекали і зловмисники, але, схоже, не зупинилися. Через місяць невідомі розбили вікно тієї ж квартири, де зареєстрована організація Юрія Дюга.

Про це повідомив сам журналіст на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook і прокоментував: «Це реально переходить всі межі… Натяк на те, щоб забезпечити безпеку треба виїжджати з міста?

Викликали поліцію, але результатів розслідування попереднього злочину немає… Підозрюваних не знайшли, тільки замість того по 10 колу опитали всіх свідків».

Але й цю подію правоохоронці, схоже, вважають випадковістю. Кримінальне провадження відкрито, але займаються цим випадком навіть не прокуратура, а поліція. Розслідування між собою не перетинаються і матеріали нового провадження у розслідуваннях про підпали не використовуються.

– Дати категоричну відповідь про те, що ці справи не пов’язані, я не можу. Звичайно, якщо злочини вчиняються проти однієї і тієї ж особи, будь-то підпал чи побиття вікон, є сенс говорити про наявність зв’язку. Однак, це зовсім інше провадження і поки про об’єднання його зі справою по підпалу не йдеться, – коментує начальник управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області Юрій Дмитрієв.

Два підпали, крадіжка з серверної та розбите вікно – радше серія злочинів проти журналістів, аніж ланцюжок неприємних випадковостей. І, можливо, саме процесуальне об’єднання розслідувань цих злочинів зробило б ці самі розслідування ефективнішими.

На сьогодні в жодному з проваджень не оголошено підозр, а прокурори лише констатують – якби, мовляв, розслідування просувалося нормально вже б злочинця встановили, а справу передали до суду.

– Якщо ж злочинець на даний час не встановлений, значить правоохоронні органи неякісно виконують свої повноваження. Але об’єктивно така категорія справ, я маю на увазі підпали, є досить складною, – визнає Юрій Дмитрієв.

Тим часом журналісти «Четвертої влади» та Юрій Дюг – відомі у Рівному медійники-антикорупціонери – щодня продовжують наражати себе на небезпеку і безкарність злочинів проти них лише породжуватиме нові.

Павло Лісниченко, Олександр Гуменюк, Олександр Волошин, Слідство.Інфо

Продовження теми: У Рівному затримали групу, яка займалася вбивствами і підпалами. Член цієї групи зізнався у підпалі редакції журналістів-розслідувачів і розповів про замовника


Матеріал підготовлений та опублікований у рамках конкурсу антикорупційних грантів, оголошеного ГО «Інститут розвитку регіональної преси» за підтримки Антикорупційної ініціативи ЄС в Україні (EU Anti-Corruption Initiative)

Якщо знайшли помилку - виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.

Прокоментуйте

Підпишіться на нашу розсилку

(найважливіші новини двічі на місяць)