23 роки на диплом: чому Віктора Шакирзяна відрахували з університету і як він поновився

«Четверта влада» вирішила перевірити, чи навчався кандидат на міського голову Рівного Віктор Шакирзян у Національному університеті водного господарства та природокористування, чому його відрахували та яким чином він через сімнадцять років поновився на навчання.

– Шостий корпус Національного університету водного господарства та природокористування – це кузня фахівців із будівництва, своєрідне серце цього факультету. Саме в цих коридорах та кабінетах багато часу проводив свого часу кандидат на посаду міського голови Рівного Віктор Шакирзян, здобуваючи освіту, – каже голос за кадром в сюжеті на ITV, який має ознаки прихованої політичної реклами («джинси»).

У сюжеті Шакирзян дякує своїм колишнім викладачам, а вони його хвалять. Ось і весь зміст трихвилинного відео.

Канал ITV перед виборами придбав Роман Курис – кум та бізнес-партнер Віктора Шакирзяна і один зі спонсорів його політичної кампанії. Раніше ми писали, що кожна третя новина на ITV – про Віктора Шакирзяна у позитивному ключі з ознаками «джинси».

Дивіться також: Продажний ефір: меню рівненських телеканалів

Згідно з довідкою, яку нам надала журналістка Олена Діденко, Віктора Шакирзяна у серпні 1996 року зарахували на перший курс Українського інституту інженерів водного господарства денної форми навчання. Нині це Національний університет водного господарства та природокористування.

Не провчившись повні три навчальні курси, Віктор через хворобу, як вказано у довідці, з квітня 1999 року пішов в академічну відпустку та повернувся до занять на третьому курсі у лютому 2000 року. Цього ж року в серпні його відрахували з третього курсу. У 2017-му поновили на четвертому курсі заочної форми навчання.

В архіві Загального відділу університету нам підтвердили, що довідка справжня.

– Її надали у студентському відділі кадрів, – прокоментувала телефоном завідувачка архіву Наталія Кірикова.

Телефонуємо Віктору Шакирзяну, щоб поспілкуватися з ним на тему його освіти.

– Вікторе, доброго дня, – журналістка.

– Добрий день, – Віктор Шакирзян.

– Вам зручно говорити?

– Пару хвилин, якщо я вас перенаберу, добре?

– Так, добре. Чекаю.

Через кілька хвилин знову набираємо Віктора Шакирзяна. Він піднімає слухавку, журналістка представляється та запитує про навчання у НУВГП, зокрема про причину 17-річної перерви у навчанні.

– Давайте зробимо наступним чином. Ви або до мене під'їдете особисто і я з вами поспілкуюсь... Тому що насправді питання дуже такі цікаві. Я не знаю вас. В телефонному режимі не бачу хто з тої сторони. Я думаю, було б простіше зі мною зустрітися і з вами тоді поспілкуюсь. Покажете своє посвідчення журналіста. Я буду тоді впевнений насправді що те, що я скажу, відповідно ви продекларуєте у своїх публікаціях.

Запитуємо коли можна зустрітися.

– Запишіть, будь ласка, Олеся телефон. Він знає мій графік і в любому випадку ми з вами зустрінемось.

Ми набираємо прессекретаря Віктора Шакирзяна Олеся (Олександра) Лопачука. Він працював журналістом «Радіо Трек», потім прессекретарем міського голови Рівного Володимира Хомка, а потім знову повернувся на «Радіо Трек». Свою діяльність у штабі Віктора Шакирзяна називає «журналіст-консультант».

Представляємось та запитуємо коли можна зустрітись із кандидатом. Помічник каже, що зможе знайти якусь шпаринку для зустрічі і каже, що перетелефонує, бо графік Віктора Шакирзяна знаходиться у іншому телефоні.

За кілька хвилин.

– Це Олесь. Ще раз доброго дня. Ця зустріч може бути завтра. Можливо в громадській приймальні. Єдине, у нас дуже щільний графік і ви зможете задати ваше запитання, почути відповідь. Це там буде 5-7 хвилин. Якщо вас влаштує.

– Влаштує.

– Тоді я вам зателефоную о дев'ятій-десятій ранку і попереджу заздалегідь, щоб у вас було дві-три години попереду щоб зібратись.

Наступного ранку о 8.30 помічник кандидата запропонував зустрітись о 9.30 на офісі  компанії «Захід-трансбуд».

На вході у приміщення вже чекав Віктор Шакирзян з Олесем Лопачуком. Запропонували чаю, кави з цукерками. Після відмови запропонували просто води. Спілкувалися у кабінеті Віктора Шакирзяна. При розмові також був присутній Олесь Лопачук.

– Ви вступили до НУВГП 1996 році? На державну форму навчання? – журналістка.

– Нє, на платне.

– Скільки коштувало тоді навчання?

– Та я не пам'ятаю, то було у 1996 році. Я чесно. Ну, можу... десь є напевно документи. У мене є документи свіжі.

– Коли ви взяли академвідпустку і чому? 

–  Я вам поясню. Тому, що я одружився, в мене народився син і мені стало такий дуже важливий вибір: взяти академвідпустку чи утримувати сім'ю і дать можливість існувати в той період. Тим більше це були 2000-ні роки, насправді було дуже важко. Взагалі стосовно економіки і... Я вирішив іти працювати, тому, що це було дуже важливо в той момент. Оскільки була дитина, і я дуже відповідально до цього ставлюсь. Перша дитина, знаєте, і така бажана.

– Ви повернулися у 2000-го і влітку вас знову відрахували? Чому?

– Тобто повернулися у 2000-му році?

– Ви повернулися з академічної відпуски у 2000-му році.

– Ні. Я здавав там деякі предмети для того щоб у мене був повністю закритий третій курс стаціонару і відповідно я прийняв для себе таке рішення, що я візьму на той період академвідпустку і буду змушений працювати.

– На якому факультеті ви навчалися і за якою спеціальністю?

– ПЦБ «Промислове та цивільне будівництво», будівельний факультет.

– Чому ви не відновлювали навчання протягом 17-ти років і повернулися до навчання тільки 2017-го року? 

– По-перше, я займався розвитком свого бізнесу і для мене це було дуже відповідально, ще раз кажу. Тому коли мені потрібно вибирати або робота або навчання... Коли я мав вже трошки більше часу відповідно, я для себе вирішив, думаю, треба все-таки закінчити те, що я почав, тому що в мене взагалі такий характер, що я люблю закінчувати щось.

Ну, відповідно бачивши своїх вчителів, вони мені завжди зауваження давали, піди, будь ласка, дороби те, що почав. Воно тобі потрібно оскільки ти займаєшся саме такою діяльністю і це треба буде правильно зробити для того, щоб ти був освічений і правильний будівельник.

– На яку форму навчання ви відновилися?

– Це була платна заочна форма навчання.

– Скільки це коштувало?

– Я зараз вам покажу, – відповідає і показує платіжки на 7 тисяч 885 гривень за 2017-й і 9 тисяч 500 гривень за 2018-й рік.

– Чи не було важко через 17 років поновитись?

– Абсолютно. Оскільки я фактично кожного дня з будівельними матеріалами, з будівельними роботами мав справу, то мені практичні завдання дали можливість легко взяти теорію, тому що коли ти практику вже маєш і плюс теорія, то це вже колосальний досвід.

– Ви здавали якісь вступні знову на 4-й курс?

– Нє. Там була різниця в академвідпустці і ну, була різниця і я там здавав якісь додаткові предмети.

– Тобто, через 17 років можна знову продовжити навчання? Як це було?

– Я вам поясню. Я звернувся в деканат, відповідно сказав, шо хочу поновитись. Мені написали, які предмети я маю доздать, на який курс я іду. Вони собі зробили такий певний аналіз. Ну, вони більш досвідчені тому знають, тому шо кожного дня працюють з тим. Сказали, шо треба доздать і відповідно виставили мені рахунок. Я підписав угоду, заплатив і почав навчання.

– Коли доздавали різницю як готувалися?

– Ну, я думаю, краще зараз готуватись, тому що є доступ відео і інтернета. І в той період, коли я навчався, відповідно ми більш мали можливість ходити в бібліотеку, тому що це ну, ну так такий був період.

– 4 курси це бакалаврат, так?

– Так.

– Чи пам'ятаєте ви свою роботу бакалаврську? Яка тема була?

– Я вам скажу, що ми практику проходили. Саме в академії водного господарства. Ми добудовували другий корпус. Для мене це було тоже цікаво, тому що я міг навчатися був, зараз вам скажу, після 18-ї години вечора. Це було вечірнє навчання, тому що з 8-ї по 17.00 ми працювали там. Була практика і ми могли там заробляти гроші, я отримував заробітну плату. В той період в Академії водного господарства, відповідно практика зараховувалась. І там була і практика, і кошти.

– Тобто ви не писали ніякої роботи?

– Та писав я все.

– Яка тема роботи?

– Повірте, якщо вам потрібно  я піду ну,.. Я не пам'ятаю насправді.

– Не пам'ятаєте?

– Ну, це трошки такий. Якби ви сказали, що я вчора робив, то я б ше сказав. А тут дуже важко, бо дуже багато ну, зв'язано дуже багато з роботою і та насиченість інформації, яка мені потрібна, то я її там зберігаю. Та шо не потрібна, вона там якимось чином відходить.

– Чи маєте ще якусь освіту? І яку саме ви вказували, коли балотувались у 2015 році?

– Я вказав незакінчену вищу освіту. Якось так мені здається. Тому що я провчився все таки 3 курси стаціонару, я рахую, шо це також є навчання.

– Чи підтримуєте ви зв'язки з одногрупниками?

– Так. Вони також мають певні посади в місті. Нам цікаво і поспілкуватись.

– Серед них є відомі в місті люди хто це?

– Відомих немає, але ну, є там Стасюк Ігор. Він працював, мені здається, в ДАБІ. Потім Ковальчук Михайло. Ну, є багато таких є. Зустрічали там з Нетішина в мене там такі ми дружили коли я проживав Палдич Сергій, Балаян. Тобто є дуже багато таких прізвищ. Хоружний Сергій також. Він єдине, також змушений був взяти академвідпустку, але відповідно і раніше відучився ніж я.

– Є дуже багато таких цікавих людей. Саме дуже добре коли я проживав у гуртожитку, це дало можливість знайти спільну мову, правильну в суспільстві, найти можливість спілкуватися  зі студентами, викладачами. Також  я виступав, коли я навчався на стаціонарі, я виступав на фізкультурі.

Час зустрічі закінчився. Віктор Шакирзян сказав, що відкритий до спілкування, хоча попереднього разу, коли ми хотіли почути від нього відповіді на запитання, які виникли після нашого розслідування про його зв'язки, він відправив журналістку до прессекретаря, того ж Олеся Лопачука, який відписав, що нам нічого не коментуватимуть.

Дивіться деталі у самому розслідуванні: Рівне разом з Курисом, криміналом і «мутними» зв'язками: що нам не розказали про Шакирзяна

Додзвонитись у приймальню ректора чи до самого ректора за вказаними на сайті вишу телефонами нам не вдалось. Два дні поспіль ніхто не брав слухавку. Ми хотіли запитати наскільки відповідає законодавству і принципам освіти поновлення на навчання через 17 років.

Прессекретар НУВГП Віталій Прокопець на запитання, чи можна поновитися на навчання через 17 років, відповів:

– Це складне запитання. Я думаю, що це питання більш юридичного характеру.

Адвокат Юрій Клекотка каже, що тривалість перерви у навчанні, принаймні з юридичної точки зору, не є перепоною для поновлення у ньому.

– Законодавство дозволяє поновитися як через 17, так і через 50 років. Окрім тривалості перерви, перепоною також не є ні причина виключення, ні трудовий стаж, ні форма навчання. Враховується тільки здатність цієї людини успішно виконувати графік навчального процесу. Рішення про поновлення, як і про ліквідацію академічної різниці приймає ректор вишу.

Заборонено поновлювати тільки на перший курс, все інше без обмежень. Звичайно, кожен навчальний заклад може розробляти власні положення, однак вони не можуть суперечити закону «Про вищу освіту» та відповідним положенням Міністерства освіти, – каже адвокат.

Дивіться також: Поза державою, але не поза законом: про ректорство кандидата на міського голову Рівного

Якщо наша діяльність вам подобається, і ви вважаєте її важливою – підтримайте «Четверту владу» за цим посиланням. Завдяки підтримці ми зможемо працювати ще краще.

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері. Вдячні за ваші коментарі та поширення матеріалу.