Як у рівненському «воднику» нового ректора обирали: фоторепортаж (ФОТО, ЕКСКЛЮЗИВ)
Виборчу конференцію ректора найбільшого рівненського університету НУВГП або, в народі, "водніка", який претендував очолити екс-губернатор Микола Сорока, журналісти проігнорували. Однак порталу "Четверта влада" вдалося дізнатися, де пан Сорока здобув 10 років педагогічного стажу, звідки у людини, яка працювала весь час чиновником, три будинки і дві квартири та "Лексус" за мільйон.
ДИВІТЬСЯ ПОЧАТОК ТЕМИ: Подвійна ставка рівненського чиновника-мільйонера, «друга, соратника і брата» Миколи Сороки
В актовий зал вдалося потрапити через хвилин десять. На вході стояли пан і пані, які у незнайомих викладачів перевіряли запрошення. Коли дізналися, що я журналіст, і в мене немає запрошення, сказали, що мені слід іти зареєструватися до Людмили Михайлівни.
- А хто така Людмила Михайлівна і де її шукати?
- Керівник відділу зв᾽язків з громадскістю. На третьому поверсі, - та зрештою пані провела до самого кабінету, але виявилося, що керівник вже в залі, тож довелося повернутися. Потім з᾽явився проректор Володимир Гавриш.
- Ось журналіст "Четверта влада", дозволяєте заходить в зал? - запитала пані у проректора.
- Ну аякже, - здивувався запитанню проректор.
- Ну, просто я думала, що реєструвати треба...
- Знаємо "Четверту владу", - стримав посмішку проректор. - Шукаєте жарених фактів?
- Ні, висвітлюємо суспільно-важливу інформацію.
- Ну, да-да. Хороша у вас фотографія вийшла, - іронічно зауважив, натякаючи на матеріал про виступ Миколи Сороки перед викладачами та студентами 15 жовтня. Але поставився цілком доброзичливо.
На диво доброзичливим виявився й інший проректор - Микола Корецький, який зайняв місце звільненого проректора Григорія Сапсая, автора найбезглуздішої відповіді на інформаційний запит. Пізніше зясувалося, що Микола Корецький кілька місяців як прийшов працювати в Рівне з Києва.
Після того, як розібралися, що журналіст все ж має право заходити, керівник відділу зв᾽язків з громадскістю дала програму розвитку університету від Миколи Сороки. Каже, що телеканали не хочуть відвідувати цю подію, бо це для них реклама кандидата в нардепи, тому з журналістів була знімальна група державного телеканалу РТБ та портал "Четверта влада".
Чітко сплановані збори
360 представників трудового колективу університету мають право голосувати за обрання кандидатури нового ректора на 7 років. Їхні голоси є рекомендаційними для Міністерства освіти, науки, молоді та спорту. На конференцію зареєструвалося 345 представників.
Головна обіцянка Миколи Сороки - до 2020 року зробити університет самоврядним дослідницьким. Такий статус мають Національний університет Шевченка, Києво-Могилянка, Львівський університет Франка, а на Рівненщині - Острозька академія.
Микола Сорока з’являється на сцені і починається чітка і швидка процедура вирішення технічних питать - обрання голови конференції, лічильної комісії, секретаріату, президії. Так і не зрозумів, для чого обиралася президія - поважні люди в костюмах вийшли на сцену, сіли за стіл і посиділи перед усім залом.
Наприклад, начальник управління освіти Рівненської ОДА і слова не вимовив - так і просидів кілька годин. Очевидно, він за протоколом має супроводжувати представника Міністерства, який був присутній і зачитував біографію Миколи Сороки.
Далі різні працівники університету з папірців, де вже було надруковано, що треба казати, запропонували членів лічильної комісії та інших структур, необхідних для проведення зборів. Зал дружно і одноголосно голосував. За всю конференцію не було жодного "проти" чи "утримався" - все відбувалося "одноголосно".
Представник міністерства зачитав вимоги до кандидата на посаду ректора:
Вільне володіння українською мовою.
Вчене звання професора.
Науковий ступінь доктора або кандидата наук.
Стаж науково-педагогічної діяльності не менше ніж 10 років.
Зараз важкого когось здивувати тим, що чиновник високого рангу має звання професора та науковий ступінь. Після того, як довелося попрацювати керівником невеликого колективу редакції, досі не можу зрозуміти, звідки у керівників областей, міністрів та інших високопосадовців час на наукову роботу і захист дисертацій.
Мабуть, по вихідних пишуть, сидять в бібліотеках... "Злі язики" кажуть, що все простіше, навіть термін такий виник: "ПроФФесор". Але наразі в мене немає підстав сумніватися в справжності наукових досягнень пана Сороки.
Дивіться також: Особливості науково-педагогічного стажу рівненського нардепа Миколи Сороки
Але у наявності педагогічного стажу я все ж засумнівався. Скільки уважно не читав офіційну біографію пана Сороки, не знайшов, де вставити туди 10 років педагогічного стажу. Дякувати працівнику Міністерства, все розтлумачив.
Отже, Микола Сорока з 1993 по 1999 роки за сумісництвом працював старшим викладачем на кафедрі економічної теорії та економіки сільського господарства Дніпропетровського державного аграрного університету (це в той час як був гендиректором рівненського державного підприємства "Облагротехсервіс", а з 1997 року головою Рівненської ОДА).
Більше того - з 1999 по 2007 роки займав посаду старшого викладача, доцента, професора кафедри економіки, менеджменту Рівненського державного гуманітарного університету.
А з 2007 по 2010 роки працював професором кафедри економічної теорії Дніпропетровського державного аграрного університету.
Також працював професором кафедри менеджменту, як сказав представник міністерства - Українського (можливо мав на увазі Рівненського? - авт.) державного гуманітарного університету.
Після виступу представника Міністерства Микола Сорока презентував коротку програму стратегічного розвитку і розповів, з яких проблем йому треба буде виводити університет.
З того, що запам᾽ятав: мало іноземних студентів, мало кандидатів і докторів наук, низька працевлаштованість студентів, мала кількість спеціалізованих вчених рад, господарчі проблеми... Весь перелік в.о.ректора не озвучував, очевидно, викладачі й так все це знають.
Озвучена програма розвитку дуже надихаюча і гарно звучить - обіцяє купу змін і всі на краще. Не бачив ще жодної програми, яка б не обіцяла покращення. Як і не бачив жодної програми, виконаної на 100%. Мабуть, молодий ще.
Однак, коли чуєш, що говорять працівники в кулуарах, то після певного застою за попереднього ректора не дивно, що багато хто хоче змін і зрушень на краще. Проте дехто з викладачів каже про нереальність і складність програми. Та Микола Сорока запевняє: "пацан сказал - пацан сдєлал" "Обіцяю і виконую!".
Та найбільше сподобалась обіцянка про те, що університет стане демократичним і прозорим. Можливо, тепер вдасться з᾽ясувати хто, за яким принципом і за які заслуги отримав квартири за добровільно-примусові внески батьків студентів. Бо наразі і попередній ректор пан Гурин, і теперішній в.о. ректора пан Сорока це приховують від громадскості.
З приводу приховування суспільно-важливої інформації від суспільства нині журналісти порталу "Четверта влада" судяться з Національним університетом водного господарства та природокористування.
Пізніше, в бюлетні ректорату "Водник", вичитав ще одну дуже прогресивну обіцянку Миколи Сороки: "Відповідально заявляю, що як тільки почую, що викладач "торгує" оцінками і це буде підтверджено фактами, ця людина працювати в університеті не буде".
У принципі, в Острозькій академії хабарництва немає - про це кажуть і студенти, і випускники. Отже, хабарництво реально подолати, якщо керівник дуже захоче. Через рік перевіримо, наскільки цього захотів Микола Сорока.
Після виступу в.о.ректора ще вісім виступаючих хвалили Миколу Сороку і агітували за нього голосувати.
Агітував голосувати за пана Сороку і викладач НУВГП, депутат Рівнеради від "Батьківщини" Любомир Гладун. Політика політикою, а стосунки керівник-підлеглий дають своє... Правда, пан Гладун перед тим запитав, чи подбає Микола Сорока про повернення заборгованості із зарплати працівникам університету - це було єдине запитання із монолітного одноголосного залу.
Керівник профспілки працівників НУВГП, агітуючи обрати нового ректора, розповіла, що на базі відпочинку університету в Решуцьку вже почались зрушення і що наступного року там вже зможуть відпочивати працівники.
Але найкоротший виступ був у голови Студентської ради університету, близько 36 секунд. Голос молоді монолітно злився з голосом наставників. Ось відео цього виступу (прошу вибачення за картинку, яка тремтить, через вітсутність штативу):
Всі "ЗА", ніхто не проти і ніхто не утримався, поки голосували відкрито.
Проректор Микола Корецький - голова лічильної комісії - відправляє 345 делегатів отримувати бюлетені для таємного голосуваня в коридор. Оголошується перерва на 20 хвилин.
Все як на справжніх виборах - скринька, урни.
Віталій Станкевич про щось розмовляє з представником Міністерства. Представник міністерства на людях розмовляє відбірною українською, з паном Станкевичем - російською.
Нарешті вдається зблизька сфотографувати Миколу Сороку, який тепер, як справжній європейський чи американський політик, ходить між працівниками університету, вітається, перемовляється, жартує... Помітивши журналіста, що клацає фотоапаратом і засліплює спалахом, йде до мене.
– Ви мене питаєте? Ви мене хочете фотографувати чи ні? – це Микола Сорока досить м’яким тоном.
– Так, - кажу, спочатку не зрозумівши про що мова.
– Ми ж нормальні люди, ну для чого ж… треба завжди щоб була порядність, – після цих слів пана Сороки розумію, що до європейського чи американського політика ще далеко.
Такий політик або чиновник, як мінімум знає законодавство, а воно й в Україні гласить, що в громадському місці не потрібно питати дозволу на фото чи відеозйомку, а якщо це стосується публічної особи, якою безумовно є депутат облради, кандидат в народні депутати і керівник державного університету – то й поготів.
Та в суперечку не вступаю – випала рідкісна нагода безпосередньо задати кілька запитань одному з найбільш закритих політиків.
Спілкування тривало 4 хвилини 20 секунд :) Потім вдалося ще за 32 секунди задати одне запитання.
Спілкування про відсутність альтернативних кандидатів, про машину за мільйон, три будинки і дві квартири, а також про патріотизм і про те, що "вам (журналісту) треба ще жить..." читайте в окремому матеріалі за цим посиланням.
Зала порожня - всі в черзі за бюлетенями.
Після того, як всі проголосували і сіли на свої місця в залі, помітив, що щось не так. А де скриньки і де лічильна комісія? Очікував, що як і у депутатській залі Рівнеради, результати таємного голосування відкриватимуться і підраховуватимуться перед усіма - щоб не було навіть підозр на фальсифікації.
Пішов шукати комісію. Пані, що перед початком конференції стояла біля дверей, підказала де комісія і запропонувала піти в ту кімнату за сценою і перевірити як підраховують голоси. Пішов. Члени комісії підраховують голоси, за ними спостерігає представник Міністерства. Нарахували 78% бюлетенів за Миколу Сороку, 5 бюлетенів зіпсованих, 50 бюлетенів проти. Щось не сходилося з одним бюлетнем, і почали перераховувати заново.
Проректор Микола Корецький рахував, а всі слідкували і не давали йому збитись. Все зрозуміло - Микола Сорока переміг. І навіть досить прозоро все відбувалось, принаймні журналіста не виштовхали, як це було під час агітації пана Сороки в Рокитнівському районі.
Як тільки про це подумав - бац! В кімнату заглядає ще один проректор - Світлана Левицька, запитує чи ще довго і зачиняє двері, а потім, ніби щось забула, відчиняє двері і на всю кімнату: "А хіба тут мають бути посторонні!?". Аж члени комісії заоглядались, кого вона має на увазі.
- Ви хто такий!? - суворо з претензією до мене.
- Журналіст, вважайте, що спостерігач.
- А у вас посвідчення є?
- Є.
- Ану покажіть, - каже і виходить з кімнати, запрошуючи йти за нею.
Коротко про те, хто така для мене Світлана Левицька.
У 2004 році вона була одним із доповідачів під час прес-клубу в Рівному на економічну тематику. Тоді звернув увагу на те, що пані Левицька дуже компетентний бухгалтер. Після того ще раз звертався до неї як до експерта за консультацією щодо бухгалтерського обліку для громадських організацій.
Враження про пані Левицьку були виключно позитивні, аж поки цього року не побачив відеозапис, де вона, разом з іншими проректорами, бере участь у незаконній агітації, як стверджують юристи, перед студентами за кандидата в нардепи Миколу Сороку.
Вихожу з кімнати і показую посвідчення, гарячкую:
- Тут кожен проректор у мене посвідчення перевірятиме? - показую посвідчення.
- Що!? - обурюється моєму тону.
- Ви вже третій проректор, - погарячкував. Насправді, третій проректор, який звертає на мене увагу, але перший, хто перевіряє посвідчення. Перші два проректори поставились дружелюбно.
- Оце прийдуть тут, познімають, а потім пишуть...
- Що пишуть? Не те, що вам хочеться? То що, не пускати?
- Треба об᾽єктивно писати. Я за об᾽єктивність, - і тут в пані Левицькій увімкнувся викладач - вона почала розповідати, як треба писати журналісту. Як з᾽ясувалося, вона мене не знає, але мені перепало за принципом "знаю я вас журналістів". Це не перший посадовець, який намагається розповідати, як правильно працювати журналістам - вже звик :)
Кажу:
- Я ж вам не розповідаю, як треба працювати проректором.
Пауза.
Далі знову про об᾽єктивність. Пані Світлана договорилась до того, що всі мають одну думку. Хотів сказати, що скільки людей, стільки й думок, але побачив, що немає сенсу сперечатися.
Так само вже не було сенсу повертатися до кімнати з лічильною комісією. Розійшлися мирно. Обмінялися візитками. Але залишився неприємний осад, що навіть прогресивні люди ставляться до преси, як чиновники ряданської закваски.
Брали б краще приклад з третього Президента США Томаса Джефферсона, який казав: "Якщо б я повинен був вирішувати, мати нам уряд без газет, чи газети без уряду, я, ні секунди не сумніваючись, вибрав би останнє".
Скажуть, що написав необ᾽єктивно :)
Голова лічильної комісії оголошує результати голосування - 78 відсотків -"ЗА". Після того, як каже, що 50 делегатів проти, хтось в залі не стримується і вигукує: "Ого!". Очевидно, що й цього багато :) Але хоч тут не одноголосно.
Новому ректору (якого вже формально має назначити Міністерство, за пропозицією колективу), традиційно дарують букет і вітають. Він дякує. Проректор Володимир Гавриш (справа на фото) запитує, чи ні в кого немає претензій до процесів голосування і підрахунку голосів. Звісно, що ні в кого :)
Конференція скінчилась.
Пан Гавриш підходить до мене в коридорі.
- А у вас є якісь претензії чи зауваження? - питає по-товариському.
- А які в мене можуть бути зауваження? Я не член колективу, я просто спостерігач.
- Ну а все ж таки?
- Ну, я так і не зрозумів, чому лічильна комісія підраховувала бюлетені в окремій кімнаті, а не на сцені перед всіма, щоб ні в кого не було ніяких підозр на фальсифікації.
- Врахуємо, на наступних виборах (через сім років - авт.).
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Водний» університет придбав 56 квартир за «спонсорські» кошти: продовження теми
Коментарі
Прокоментуйте
Щоб залишити коментар необхідно увійти