Як у Рівненському «водніку» за «благодійні» внески купують квартири викладачам

Ректор Василь Гурин підписав відповідь на запит, яка суперечить закону. Проректор Григорій Сапсай розповідає, що батьки добровільно віддають університету тисячі гривень на квартири викладачам.
Джерело
Фотоколаж Рівненського агентства журналістських розслідувань

Таку, здавалося б, малоймовірну інформацію отримав журналіст Рівненського агентства журналістських розслідувань від проректора Національного університету водного господарства та природокористування Григорія Сапсая.

А тим часом викладачі цього закладу нарікають, що навіть на папір для іспитів змушені просити кошти у студентів.

Приводом, що спонукав журналіста Агентства звернутися до адміністрації НУВГП, послужила наступна інформація, оприлюднена 4 вересня 2011 року на сайті «Наші гроші»: Рівненський університет придбав квартиру невідомо для кого

Національний університет водного господарства та природокористування за результатами тендеру 26 серпня 2011 року придбав у фізособи Стаднічук Р.В. квартиру за 288 тис грн. або $36 тис. Про це повідомляється в «Віснику державних закупівель».

Згідно з документацією конкурсних торгів університет мав придбати двокімнатну або трикімнатну квартиру в центрі Рівного загальною площею не менше 44 кв.м.

В річному плані закупівель університету йдеться про закупівлю двокімнатної квартири в місті Рівне за кошти державного бюджету «на виконання окремих доручень». Ні в документації конкурсних торгів, ні в плані закупівель не вказано, для кого придбане житло.

Невже держава виділяє кошти вищим навчальним закладам на придбання квартир? У таке благо складно повірити.

І що це за «кошти державного бюджету на виконання окремих доручень»? За роз’ясненням журналіст Агентства звернулася до адміністрації НУВГП, а саме до проректора Григорія Сапсая.

Під час зустрічі пан Сапсай пояснив, що, відповідно до пункту 5.1.12. колективного договору між адміністрацією і профспілковим комітетом закладу, адміністрація і профспілковий комітет університету можуть позачергово виділяти житло висококваліфікованим спеціалістам за поданням зборів трудових колективів факультетів і за згодою конференції трудового колективу.

З метою зміцнення кадрового потенціалу міста купувати та частково відшкодовувати витрати на придбання квартир за рахунок коштів, отриманих на виконання окремих доручень університету і факультетів для науково-педагогічних працівників, які мають ступінь доктора наук, кандидата, або вчене звання професора, доцента, та які перебувають на квартирному обліку.

– Ми, якщо мені не зраджує пам’ять, з 1996 року придбали 15 чи 16 квартир, – зазначив пан Сапсай. – Плюс за рахунок коштів на виконання окремих доручень ввели в експлуатацію першу чергу гуртожитку №8 – 36 квартир».

Ми відразу попросили уточнити, що таке «кошти на виконання окремих доручень».

– Серед коштів спецфонду ми приймаємо кошти на виконання окремих доручень, тобто, це благодійні кошти, – пояснив пан Сапсай. – Інколи їх називають спонсорські, спонсорська допомога. Ці кошти надаються або на певну статтю, або взагалі – на університет, на його розвиток.

Для повноти картини подаємо запис розмови журналіста Агентства з Григорієм Сапсаєм. 

– Стосовно коштів, за які було придбано вищезгадану квартиру, уточніть, будь ласка, це кошти, які стали державними, а до того були благодійними внесками?

– Ми – державний навчальний заклад, який фінансується з держбюджету. Всі кошти, звідки б вони не надходили до університету, набувають статус коштів державного бюджету.

– У тому числі й благодійні внески?

– Так. Є кошти спецфонду. До них належать кошти за надані послуги і кошти на виконання окремих доручень, які надходять від благодійника. Тобто спонсорська допомога. Є конкретно припис благодійника, що їхнє призначення – придбання квартир професорсько-викладацькому складу.

– Ідеться про благодійні внески, в тому числі ті, що сплачують студенти?

– Я хотів би точно: вносять благодійники. Хто може бути серед благодійників? Можуть бути юридичні та фізичні особи.

– У тому числі й студенти?

– Я вам ще раз кажу – юридичні і фізичні особи (починає нервуватися, далі роздратовано – авт.). Чи вносять, я не можу зараз сказати. Що значить студенти? Батьки.

– Ну добре, батьки…

– Могло бути, чому ні.

– Могло бути, чи так є?

– Я ще раз кажу, якщо зараз іде «розкрутка» цього, я просто не розумію спрямування цього.

– Спрямування чого?

– Спрямування цього запитання. Інколи я кажу так: питання мені не подобається і відповідати на нього я не буду. Але, якщо Ви хочете сказати, що серед благодійників є батьки студентів…

– Так.

– Так, є.

– Григорію Івановичу, Ви кажете, що благодійники, надаючи кошти, зазначали, що це на придбання квартир викладачам?

– Саме так.

– А чому вони так писали? Їм так захотілося?

– Наприклад, університет розказує благодійнику, куди і які кошти потрібно спрямувати. Потрібно комп’ютерний клас – ми кажемо, потрібно ремонт – ми кажемо, допомогти хворим працівникам університету відшкодувати на лікування…

Зі слів Григорія Сапсая, кошти на виконання окремих доручень – це виключно благодійні внески.

Журналіст Агентства звернулася також за роз’ясненням щодо коштів на виконання окремих доручень, порядку їх формування та витрачання до КРУ в Рівненській області. У телефонній розмові фахівець управління, який чомусь, за його наполяганням, не захотів назватися, пояснив наступне:

– Якщо є благодійний фонд як юридична особа, і гроші вносять до цього фонду, і вони йдуть не до казначейства, а до якогось банку, то це не можуть бути кошти на виконання окремих доручень.

Якщо благодійні кошти вносять на рахунок університету, то університет має тут же скерувати їх до банку і казначейства. Тоді ці кошти стають державними і повертаються закладу як кошти держбюджету спецфонду.

Благодійник вказує у заяві, на що надає допомогу. Якщо не вказує, то заклад має право розпоряджатися коштами на власний розсуд, відповідно до умов колдоговору.

При цьому анонімний консультант з КРУ послався на постанову Кабміну № 1222 від 04 серпня 2000 року «Про затвердження порядку отримання благодійних (добровільних) внесків і пожертв від юридичних та фізичних осіб бюджетними установами і закладами освіти, охорони здоров’я, культури, науки, спорту та фізичного виховання для по треб їх фінансування».

У пунктах 2, 3 цієї Постанови, зокрема, йдеться про те, що благодійні внески можуть надаватися благодійниками набувачам у грошовій формі для потреб їх фінансування за напрямами видатків, визначеними благодійником, а також як товари, роботи, послуги.

Якщо благодійником конкретні цілі використання коштів не визначено, то керівник установи-набувача коштів може скеровувати їх відповідно до першочергових потреб, але пов’язаних виключно з основною діяльністю установи, закладу.

Відповідно до п. 4 Постанови, благодійні внески у грошовій формі зараховуються на рахунок «Суми за дорученням».

Щодо придбання квартири, про яку йшлося на сайті «Наші гроші», то Григорій Сапсай пояснив наступне:

– 19 вересня 2007 року протоколом № 2 конференції трудового колективу ухвалили дозволити адміністрації та профкому позачергово виділити житло доктору технічних наук, доценту кафедри водопостачання та бурової справи Олександру Андрійовичу Ткачуку як висококваліфікованому спеціалісту, що потребує поліпшення житлових умов.

У 2010 році в нас підійшла сума, відповідна до того, що ми могли придбати, – протокол №4 конференції трудового колективу від 1 грудня 2010 року.

Між ректором Гуріним і доцентом Ткачуком існує контракт, яким передбачено придбати в 2009-2010 роках квартиру у Рівному для забезпечення Ткачука належними житловими умовами. Конференція постановила виділити кошти.

Це є підставою, щоб розпочати тендер. Ми цей тендер розпочали, оголосили умови тендеру. Зараз університет завершує процедуру оформлення документів у БТІ щодо того, що університет придбав квартиру. Наголошую – університет.

Після того, як власність університету (квартиру, – авт.) в БТІ буде зареєстровано, відбудеться спільне засідання профкому та адміністрації, на якому буде поставлено питання про виділенні цієї квартири Ткачуку, відповідно до рішення конференції трудового колективу.

– Григорію Івановичу, а чи можете Ви хоч приблизно розкласти, скільки благодійних та інших коштів у цій квартирі за 288 тисяч?

– Це все благодійні.

– А коли всі процедури пройдуть, квартира буде службовою, чи стане приватною пана Ткачука?

– Якщо чинне законодавство Ткачуку дозволяє приватизувати квартиру, чи знайдуть якісь підстави, що не дозволяють, значить так воно й буде. Але зараз вона стала власністю університету. Поки що інших дій немає.

Для адміністрації Рівненського «водніка» закони не писані?

Журналіст Агентства намагалася з’ясувати у пана Сапсая, де ж можна ознайомитися зі звітністю щодо використання коштів на окремі доручення, чи, власне, благодійних внесків, як цього вимагає закон і, зрештою, їхнє ж профільне міністерство.

Як відомо, є лист Міносвіти від 15.04.2011.

«Щодо оприлюднення інформації про використання благодійних та спонсорських внесків».

Цим листом керівникам навчальних закладів доручено серед іншого забезпечити постійне інформування громадськості про надходження та використання благодійних внесків шляхом розміщення відповідних матеріалів на сайтах навчальних закладів та у місцевих засобах масової інформації.

Однак, схоже, у керівництва Національного університету водного господарства та природокористування своєрідне поняття про публічність і прозорість. Бо на запитання, де громадськість може побачити звіт про ці кошти, пан Сапсай роздратовано відповів:

– Вибачте, ми не ЗАТ і не ВАТ, ми бюджетна організація, ми подаємо відповідні звіти про використання коштів у Міносвіти, перевірку здійснює КРУ, Рахункова Палата в нас була.

– А яким чином забезпечена публічність, де можна подивитися звіт? На вашому сайті я не знайшла…

– Жоден закон не зобов’язує нас висвітлювати.

– Зобов’язує закон «Про доступ до публічної інформації», Закон про благодійність і благодійні організації, лист Міносвіти «Щодо оприлюднення інформації про використання благодійних та спонсорських внесків»… 

– У нас відповідні звіти подаються до інстанцій, які цього потребують. Якщо до нас звернеться будь-хто з благодійників, то ми піднімемо його заяву, куди він спрямовував кошти, і прозвітуємо однозначно.

Звіту у пресі ми не потребуємо і не публікували ніколи. Ми звітуємося на вченій раді, на конференції трудового колективу. Якщо до нас звернеться хтось із благодійників щодо використання коштів, ми надамо йому повну інформацію.

Оскільки уточнити у пана проректора, скільки ж квартир було закуплено за кошти на виконання окремих доручень упродовж 1996-2011 років, скільки коштів на це витрачено, та загалом, який порядок отримання і використання благодійних внесків, яку суму цих коштів було зібрано у період з 2005 по 2011 роки, під час зустрічі не вдалося.

Агентство звернулося до адміністрації закладу із запитом на доступ до публічної інформації. Відповіли абсолютно юридично неграмотно і з порушенням Закону «Про доступ до публічної інформації»:

Медіа-юрист Інституту розвитку регіональної преси Олександр Бурмагін вважає таку відповідь неправомірною:

– Є таким, що не відповідає чинному законодавству висновок у відмові про те, що Закон України «Про доступ до публічної інформації» немає зворотної сили – пояснює медіа-юрист.

– Адже, по-перше, запит на інформацію було надіслано після того, як Закон набрав чинності. Відповідно, правовідносини між запитувачем та розпорядником щодо надання/ненадання інформації виникли коли Закон ВЖЕ діяв і тут не може йти мова про якусь зворотну дію.

По-друге, Закон України «Про інформацію» в новій редакції та Закон України «Про доступ до публічної інформації» по-новому визначають статус певних категорій інформації, і, з того моменту, коли вони набули чинності (9 травня 2011 року) почала діяти нова схема віднесення інформації до відкритої, або з обмеженим доступом (службова, таємна, конфіденційна).

Тому, будь-який розпорядник у випадку отримання запиту на інформацію після набуття чинності законами, за відсутності передбачених ними ж підстав для не надання інформації – немає права відмовляти на тій підставі, що інформація, якою він володіє була створена або отримана ним ДО набуття чинності новими інформаційними законами.

За такої логіки будь-яка інформація створена, або яка була отримана всіма розпорядниками до 9 травня 2011 року стає закритою для суспільства, що є очевидним порушенням права на інформацію, статті 34-ї Конституції України та статті 10-ї Конвенції про права людини і основоположних свобод.

Відтак, Агентство звернулося до адміністрації НУВГП з повторним запитом.

Якщо на нього знову не буде отримано відповіді, як це належить за законом «Про доступ до публічної інформації» та іншими законами, що регулюють журналістську діяльність, Агентство звертатиметься до органів прокуратури та до міністра освіти і науки, як це передбачено законодавством.

Пропозиція, від якої складно відмовитися

Тема придбання квартир у «водніку» можливо й не стала б предметом дослідження журналістів Агентства, якби не перепліталася тісно з темою благодійних внесків. А точніше – способу, в який їх збирають.

Пропозиція, від якої складно відмовитися, так жартують у студентському середовищі про благодійні внески, які буцімто добровільно вносять на розвиток обраної альма-матер студенти, а власне – їхні батьки.

Саме в тому, що батьки майбутніх абітурієнтів добровільно стають благодійниками, наполегливо переконував журналіста Агентства проректор НУВГП Григорій Сапсай.

Зокрема, на запитання, чи є посильними благодійні внески для батьків, Григорій Сапсай відповів: «Ми ніколи не казали, скільки треба заплатити».

– Тобто ви не називаєте якусь фіксовану суму?

– Хто скільки може. У країнах деяких, де безкоштовне навчання, вносять по 30 відсотків на навчання. Ми не називаємо скільки. Людина може перерахувати 300 гривень – добре, може три тисячі, 8 тисяч – добре.

– А як зовсім не може?

– Ну, що зробиш...

– Ви не вимагаєте, якщо зовсім не може?

– Абсолютно. У нас немає такої вимоги, що ти заплати. Але просити можемо.

Звісно, не можна відкидати, що якийсь відсоток цих благодійних коштів є дійсно добровільними, проте… Складно уявити, що батьки абітурієнта, який щойно став студентом (а часто ще й до того, як став), наважаться відмовити адміністрації закладу у «проханні» перерахувати певну суму коштів на «благодійні» цілі.

Відтак, благодійниками мимоволі стають і ті, хто має кошти на це, й ті, кому самим упору звертатися по допомогу до спонсорів. Однак, довести, що благодійні внески було внесено, м’яко кажучи, під тиском – складно.

Батьки студентів, яким довелося це зробити у розмові з журналістом Агентства підтверджували, що вносили благодійні внески на «прохання» в сумах від 2-х до 5-ти тисяч, але про подробиці воліли не говорити.

Деякі батьки й зовсім відмовляються говорити про ці внески, боючись, щоб розголос не позначився негативно на їхньому чадові.

Воліють забути про це, мовляв, що з воза впало, те пропало. Принаймні з п’ятьох батьків, до яких зверталася журналіст Агентства, про деякі деталі, на умовах анонімності, погодився розповісти лише один:

– Мій син 5 років тому вступав до «водніка», закінчивши з червоним дипломом коледж, і мав направлення на державну форму навчання. Однак, коли ми подали документи, нам сказали, що треба обов’язково внести благодійний внесок у сумі 6 тисяч гривень.

Стільки тоді коштувало навчання на платній формі цього факультету. У нас не було таких грошей, тому ми змушені були спочатку відмовитися від вступу. Але згодом таки знайшли потрібну суму і внесли.

Я не пам’ятаю чітко, як ми писали заяву, але пам’ятаю добре, що про благодійні кошти на придбання квартир викладачам точно не йшлося. Там було щось на кшталт «на потреби університету».

Як вдалося з’ясувати з коротких розмов з батьками деяких студентів, благодійні кошти вносять переважно студенти, які вступили на державну форму навчання.

І нерідко ці суми (як свідчать самі «благодійники», адміністрація закладу називає конкретні суми коштів для внесення) дорівнюють тим, які вносять за навчання на платній формі.

Студенти, з якими вдалося поспілкуватися журналістові, хоча й підтверджували факт внесення благодійних коштів, однак також відмовлялися говорити про деталі цієї процедури.

Проте всі зазначали, що йшлося про фіксовані суми від 2-х до 3-х тисяч гривень, а на факультети, де найбільший конкурс – 5-6 тисяч.

Одні вказували, що вносили кошти до громадської організації, яка діє при факультеті, інші – на рахунок закладу. Один зі студентів, який вступав на державну форму навчання, зазначив, що йому «запропонували» внести 2 тисячі гривень благодійного внеску через таку схему: його мама повинна була передати гроші знайомій, а знайома – в університет.

За такою схемою зазвичай дають хабарі, а не благодійні внески…

Чимало зі студентів, до яких зверталася журналіст, підтверджуючи фактично вимагання коштів, зазначали, що їх це мало обходить, як і те, на що вони йдуть, – аби довчитися. Декотрі казали, що їх влаштовують хабарі, бо не треба напружуватися з навчанням – заплатив і без проблем (не задумуючись про те, кому будуть потрібні потім такі спеціалісти – ред.).

Мовляв, так роблять всі і всюди.

Кошти «крутяться» наверхах

Серед викладачів університету також складно знайти союзника у питанні благодійних внесків, очевидно, що всі бояться за свої посади.

Однак, схоже, те, що за кошти благодійників в університеті закуповують квартири, для більшості викладачів є неабиякою новиною. Журналістові вдалося поспілкуватися з двома викладачами, на умовах анонімності (імена викладачів змінені).

Один з них, пан Михайло, розповів таке:

– У нас немає благодійних внесків як таких. Є субрахунки на факультетах, на які абітурієнти, що вступають на державну форму навчання, на прохання декана вносять благодійні кошти. Для цього збирають батьківські збори.

Суми – від 1,5 до 2-х тисяч гривень. Це дуже незначні суми порівняно з минулими роками. Та й то з усіх, якщо 4-та частина вступників заплатила, то й добре.

Ці кошти може використовувати лише факультет, на субрахунок якого внесено кошти. Загальноуніверситетського фонду немає. При вступі благодійники заповнюють спеціальний бланк, де вказують, на що кошти.

Зазвичай, це внески на спортивну форму, на костюми для самодіяльності, комп’ютери. А щоб на придбання квартир, то я такого навіть не чув. Це малоймовірно.

Викладач одного з факультетів НУВГП пані Ірина також зазначила, що знає про благодійні внески, але щоб за них купували квартири для викладачів, то цілковита несподіванка.

Загалом, з її слів, викладачі «меншого рангу» мало обізнані з тим, що відбувається з благодійними коштами, а вже щодо квартир, то й загалом нічого не знають.

– У нас на факультеті та на кафедрі вимагають багато паперів від викладачів, а кошти на це не дають. Ми знайшли варіант – хто вступає на бюджетну форму, той платить благодійні внески. Головне, щоб ці кошти йшли на розвиток університету.

Хто вступає на перший курс державної форми, то перший рік платить повну вартість тих коштів, що вносять на платній формі. Якщо це 8 тисяч, то 8 тисяч вносять. Ніякого спротиву, щоб публічно студенти обурювалися, я не знаю.

На рівні деканату можна вирішити, в якій формі ці внески – канцтовари купити, чи комп’ютер, обходячи рахунок, капітальний ремонт зробити, вікно замінити, мультимедійну апаратуру встановити.

Можливо, чийсь батько бізнесом займається й може, наприклад, підлогу замінити, робітників прислати тощо. Але всі знають, що всім обов’язково сплачувати.

Щодо того, чи є на факультетах субрахунки, фонди, громадські організації, які займаються збором благодійних коштів, то пані Ірина зазначила, що достеменно цього не знає, може лише припускати.

З її слів, трапляється, як це було торік, коли не змогли ні копійки використати з благодійного фонду, його анулювали. Що це за фонд, співрозмовниця не змогла достеменно сказати, але запевнила, що точно знає, що він був.

– Кошти, що передають благодійники, оформляють через типові бланки, заяви, чи як?

– Щоб заяви писали, можливо, таке і є, але це формальність. Їм дають рахунок для сплати – це єдиний варіант. Ми на кафедру не можемо купити підручники. Скидаємося зі своїх зарплат і купуємо книжки для студентів.

Часом не маємо паперу на державні іспити. З одного боку, нам складно студента попросити, але, з іншого боку, – з нас вимагають папір, але нам ніхто його не дає. Гроші начебто є, але вони «крутяться» наверхах, до нас вони не доходять.

Керівництво вирішує, як їх використовувати. Окрім цього, нам постійно зменшують кількість бюджетних місць. А благодійні внески з «платників» не будуть же брати…

– Тобто платять виключно ті, хто на бюджетний вступає?

– Так. Якщо ти вступив на бюджет, то чому не можеш дати благодійну допомогу? Плата в нас одна з найбільших. Але, якщо ти не платиш, то тебе ніхто не переслідує. Проте, якщо виникнуть якісь проблеми, то панькатися ніхто не буде. А якщо ти спонсор, то є поблажки – декан допомагатиме, викладачі будуть зацікавлені.

– Йдеться про фіксовані суми внесків?

– Усі знають, що це повна вартість того курсу за рік, на який вступив, на платній формі.

– Чи відомо Вам, що за ці благодійні внески університет купує квартири викладачам?

– Що купують квартири знаю, але чи використовують на це благодійні внески – ні. Останні три роки це є суто непрозора процедура (придбання квартир, – авт.).

Років 8 тому на профспілкові збори на факультеті виносили питання квартир. Це єдиний випадок, коли всі знали, що виділяється певна сума на купівлю квартири. Не знаю, за які це кошти.

Нас, викладачів, ніколи не питають про використання коштів благодійних внесків. Ми про них не чули. Знаємо, що їх збирають, нам дають якісь канцтовари, але до кафедри вони не доходять.

– Хто збирає ці внески?

– Декани. Відповідальні з ректорату їм спускають завдання, і вони зацікавлені в них. 

– А така процедура як конференція трудового колективу, де голосують за те, що колектив не проти, щоб за кошти на виконання окремих доручень придбати квартиру для такого-то викладача?

– Від кожної кафедри делегується 4 чоловіки. Я не була на тих зборах жодного разу, і нам ніколи не розказували, що там відбувається. Це формальність, зазвичай ніхто не хоче на них іти.

– А Вам відомо щось про чергу на житло?

– Давно нікого не ставлять, хоча списки черговиків вивішено біля профкому.

– А про використання благодійних внесків нічого не вивішено?

– Ні. Це закрита інформація. Ніхто не має доступу, куди ті внески дівають, хоча нас, викладачів, зобов’язують кожній кураторській групі оголосити про внески. А куди вони витрачаються, я не знаю.

Щодо останнього придбання – квартири для пана Ткачука – то співрозмовниця зазначила, що відбулося це абсолютно непрозоро, про що говорять у кулуарах університету.

Історія порушень з внесками

У 2008 році працівники обласного КРУ задокументували фінансових порушень з бюджетними коштами, допущеними в Національному університеті водного господарства та природокористування, на суму понад 7 мільйонів гривень.

Ревізори склали 17 протоколів про притягнення винних до адмінвідповідальності, за якими посадовці університету сплатили 2 тисячі 300 гривень штрафів.

Зокрема, працівники КРУ встановили порушення при використанні 436 тисяч гривень благодійних внесків, які сплачували батьки студентів та абітурієнтів.

Сума кожного такого внеску впродовж 2003-2005 років коливалася від однієї тисячі до 5 тисяч 200 гривень. Батьки-благодійники у середньому платили по 2-3 тисячі, і розмір внесків для бюджетників дивним чином дорівнював сумі, яку довелося б сплатити за річне навчання на платній формі.

Матеріали перевірки тоді передали до управління СБУ в Рівненській області. Однак про реакцію на них цього поважного відомства досі широкому загалу нічого не відомо.

Від автора:

Усі розуміють, що освіта в Україні фінансується за залишковим принципом. Утім, нині у нас так фінансується практично все, за винятком благ для влади.

Мабуть, ніхто не проти того, щоб поважні панове професори з НУВГП мали квартири.

Але ж, наскільки моральним і законним є фактично вимагати «благодійні» внески (порушуючи право студентів на безоплатну освіту), для того, щоб купити для викладача квартиру? Хоча, якщо немає офіційних заяв у міліцію про вимагання внесків – усе, ніби-то, в рамках законодавства.

Водночас, якщо таким станом речей хто і обурюється, то, зазвичай, у «кухонному» режимі. Тому й дивуватися, чому стільки років корупція і хабарництво залишаються нездоланними, не доводиться.

Вочевидь, тому, що ми всі постійно підкидаємо «дрівця» у це полум’я. Ще не народившись на світ, перебуваючи в утробі матері, людина вже стає учасником цього ланцюжка.

Породілля стає «благодійницею» для тих, хто прийматиме у неї пологи. Далі – дитячий садок, школа, вищий навчальний заклад, влаштування на роботу…

Власне, цей перелік може продовжити будь-який пересічний громадянин. І прикметно, що боротися з цим знаходиться дедалі менше охочих. Наприклад, за даними опитування інституту Горшеніна (аналітико-дослідницький центр), нині лише 34 відсотки українців готові протистояти корупції та хабарництву.

Про такі ж приблизно результати повідомляють і Європейська дослідницька асоціація та Київський міжнародний інститут соціології.

Ми й надалі продовжимо з’ясовувати ситуацію з прозорістю використання та особливістю залучення добровільно-примусових внесків у НУВГП та інших навчальних закладах.

Якщо ви відносите себе до тих 34 відсотків українців, які готові протистояти корупції, і у вас є інформація, яка може допомогти журналістському розслідуванню надсилайте інформацію на rivneazur@gmail.com або телефонуйте 43-82-03, 066 257 1331.

ЧИТАЙТЕ ПРОДОВЖЕННЯ: «Водний» університет придбав 56 квартир за «спонсорські» кошти: продовження теми


Матеріал підготовлений за сприяння Американської неурядової організації «Інтерньюз-Нетворк» та Міжнародного Фонду «Відродження». Юридична підтримка Інституту розвитку регіональної преси.

Якщо знайшли помилку - виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.

Прокоментуйте