«Нехай твоя милостиня упріє у тебе в руках, перш ніж ти дізнаєшся кому жертвуєш»

Я допомагаю онкохворим дітям вже три роки і за цей час я не пожертвував гроші жодній людині, яка просить на лікування дітей на вулиці , ходить по квартирам чи по офісам. Я став «циніком».

Якось я півгодини спостерігав за жінкою, що стояла на мостику біля ринку з дитячою фотографією і папірцем «Допоможіть на операцію».

За цей час сімнадцять перехожих кинули їй гроші. Звичайно там не було по 100 чи по 50 гривень, але навіть мінімальний її заробіток значно вище ніж в більшості з тих, хто читає ці рядки.

Але чому вона там стоїть? Та тому що жоден з тих 17 «жертводавців» навіть не зупинився, не прочитав і не запитав у тієї жінки «чому вона така безсовісна?», адже для кожного стало б зрозуміло, що його обдурюють.

Мені дорікають, що подавати треба всім хто просить, а якщо обманюють, то це на їх совісті буде.  Жертвувати означає віддавати те, чого сам потребуєш, для порятунку іншого. Рятувати означає брати відповідальність за життя того, кому жертвуєте.

Чи відповідально віддавати те, чого сам потребуєш, не знаючи кому і для чого?

Коли ж ви абсолютно не цікавлячись кидаєте «просящім» свої кровні – це лише намагання купити індульгенцію «От бачиш , Боженька, яка я хороша людина, то й Ти мені прости…». Проте, я таких розчарую, Він перемовин не веде і угод не укладає.

Не може бути жертвою безвідповідальна подачка, яка не рятує , а лиш безбідно утримує того, хто «продав» вам відчуття дешево придбаного «очищення» сумління.

Жертвуйте, рятуйте, будьте відповідальними.

Ось кілька порад:

Я не бачив жодних батьків онкохворих дітей, які б стояли на мосту біля ринку або ходили по самому ринку, чи по квартирам багатоповерхівок, чи навіть по офісам, де вони не мають знайомих.

Більшість з тих хто лікується приїжджі і не знають міста.

Батьки навіть фізично не мають часу ходити по місту і просити, адже весь час займаються дитиною: аналізи, капання хімії, процедури, доглядання, годування, прибирання, бігання по лікарях і аптеках, та таке інше.

Якщо ж така людина представиться тіткою чи дядьком хворої дитини, яка приїхала в інше місто просити допомоги, то перед вами аферист. Чому? А ви б пішли просити по вулиці у незнайомих людей заради когось з своїх родичів, тільки чесно?  

За три роки ми зустріли лише одну маму дівчинки з ДЦП, яка ходила по рівненським офісам і збирала кошти на лікування в Трускавці.

Ця мама фактично переступала через себе, щоб зайти в черговий офіс, вона мала при собі купу медичних документів своєї дитини.

Носила фотоальбом з фотографіями не тільки дівчинки, а й родини, де було чітко видно, що ця жінка є мамою хворої дівчинки, і довго, детально відповідала на всі запитання, чітко називала свою адресу проживання, прізвище лікаря, залишала небайдужим людям свій телефон та посилання на сторіночку дитини в інтернеті.

І, до речі, практично в то же день писала звіт про зібрані кошти на сторінці дівчинки в соцмережі.

Запитайте з якого відділення дитина і зателефонуйте туди (телефон є в довідці), попросіть щоб покликали батьків дитини до телефону.

Одразу може виявитись, що такої дитини там нема. Якщо ж є, то розпитайте батьків чи знають вони збирача коштів. Якщо збирають кошти на дитину з іншої області, то перед вами 100% аферист.

Передивіться документи. Епікризи і довідки мають стандартні бланки.

Зверніть увагу на дати, вони можуть бути кількарічної давнини. На довідках обов’язково мають бути мокра печатка лікаря і штамп лікарні. Якщо на заповнених бланках немає печаток лікаря і штампів лікарні – це дешева підробка.

Поговоріть з людиною про дитину, її діагноз, про операцію, тощо.

Аферист заплутається в дрібницях або почне нести дурниці, бо йому все доведеться вигадувати на ходу.

Попросіть документ, що засвідчує її особу. Попросіть номер телефону та одразу його наберіть.

Будь-які відмовки є підозрілі.

Витратьте 10 хвилин і почитайте в інтернеті про дитину, зв’яжіться з волонтером або фондом, батьками, лікарями.

Тобто якщо людина чи якийсь фонд розповідає, що допомагає якійсь дитині чи відділенню, вам необхідно поцікавитись репутацією цього помічника безпосередньо у тих кому ця допомога призначена.

Дуже часто аферисти використовують справжні звернення батьків та листівки фондів, при цьому підміняючи або додаючи свої реквізити карток.

Тому звіряйте з офіційними даними.

Якщо ви бачите на масових розважальних чи святкових заходах скриньку, перед тим як кинути гроші туди попросіть у людини довіреність від фонду з мокрою печаткою та зателефонуйте в сам фонд.

Скринька має бути опечатана та завірена мокрою печаткою фонду.

Продвинуті аферисти володіють необхідною інформацією – «в темі», сидять на благодійних сайтах, в курсі останніх подій, оперують іменами волонтерів.

Волонтер може розповісти про проблему і попросити допомоги, але ніколи не буде нав’язуватись і вмовляти. Якщо ви відчуваєте сумніви краще переговоріть зайвий раз з батьками чи волонтерами.

Останнім часом багато аферистів дзвонять від імені волонтерів чи фондів. Обов’язково перевіряйте такі прохання в фонді.

Також такі продвинуті освоїли афери з платіжними картками, тому якщо хтось намагається дізнатися якісь додаткові коди з карток або просить продиктувати код з смс – це 100% аферист. 

Якщо вам на вулиці показують «документи» з «допоможіть на операцію онкохворій дитині» – це 100% аферист

Суми, які йдуть на лікування онкохворих, щонайменше чотиризначні, а час занадто короткий, щоб зібрати такі кошти по 1-2-5-10 гривень на вулиці в чужому місті. Ніяких родичів не вистачить.

За три роки наша волонтерська організація не допустила жодного разу щоб рівненська дитина у відділенні онкогематології не отримала необхідних ліків, навіть якщо родина не могла придбати їх самостійно.

В інших регіонах також постійно працюють великі благодійні фонди, які роблять все можливе, щоб забезпечити медикаментами важко хворих дітей. А починаючи з осені 2012 фінансування відділень з бюджету збільшується.

Отже якщо вам на вулиці показують «документи» з «допоможіть на операцію онкохворій дитині» це 100% аферист. Тому аби ваша пожертва надійшла справді нужденному, необхідна одна дуже важлива умова – ваше відповідальне ставлення до пожертв.  І ніколи більше не робіть подачок.