Брехня і паніка у вайбері, телеграмі, фейсбуці під час війни: як не потрапити на гачок дезінформації

Наша журналістка Алла Максимчук із початком повномасштабного вторгнення росії в Україну активно волонтерить. У тому числі вона стала адміністраторкою у вайбер-групі мешканців свого селища. У цій групі Алла інформувала про збір грошей на потреби місцевої оборони і паралельно мусила навчати людей основ інформаційної гігієни.

За ці два з половиною місяці війни Алла неодноразово пояснювала своїм знайомим, чому та чи інша інформація швидше за все є фейком. У матеріалі журналістка згадує фейки часів початку великої війни та свої враження від спілкування з людьми, які їх поширювали.

Які воєнні фейки поширювали на Рівненщині

– Ми відкрили картку для збору коштів на забезпечення хлопців на блокпостах. Тобто це було основним моїм завданням: збирати кошти і звітуватися, що ми купили. Але боротьба з фейками стала додатковим завданням. Так як я журналістка і розумію, що таке інформаційна гігієна, то не могла бути осторонь. Я просила людей не панікувати і, якщо вони бачать якесь дивне повідомлення, то щоб надсилали його мені, а я буду перевіряти. Так ми і працювали.

– Кілька разів я публікувала у групі список із достовірними джерелами, де треба перевіряти інформацію. Переважно це сторінки в телеграмі голови ОВА, Генштабу, СБУ, Суспільного, «Четвертої влади» та інші. Але, як я розумію, для декого це складно, тому в основному перевіряла все сама. Хоча на деякі джерела зі списку люди підписувались.

– 25 лютого, на другий день російського повномасштабного вторгнення в Україну, я отримала повідомлення у вайбері від знайомих про те, що «з другої до третьої ночі будуть бомбити Рівнеазот» (завод хімічної промисловості – ред.), потім повинні були бомбити всю Україну, а згодом обстрілювати область із градів тощо. Нічого з цього не підтвердилось, – розповідає Алла.

На те, що повідомлення з високою імовірністю може бути фейком, вказує посилання на знайомих чи родичів.

За соціологічними опитуваннями, українці найбільше довіряють саме близьким людям, а вже потім всім іншим джерелам інформації. Тому посилання на «знайомих» у повідомленні покликане притлумити пильність того, хто читає. Люди, які створюють і поширюють фейки, використовують цей прийом умисно.

Якщо ж родичі ще й працюють в структурах, що залучені до ведення війни, це може викликати підвищену довіру до їхніх слів, хоч насправді вони можуть поширювати таку ж неперевірену інформацію, як і всі інші люди.

Ще на початку повномасштабного вторгнення росії в Україну голова Рівненської обласної військової адміністрації Віталій Коваль звернувся до рівнян з проханням не поширювати чутки і цим самим відволікати спецсили.

Він озвучив приклади чуток, які не підтвердилися:

• нібито по Дубровиці прорвались ворожі танки,
• нібито захопили військову частину в Оржеві.

«Дуже важливо реагувати і повідомляти правоохоронців. Але я вас прошу, повідомляйте лише те, безпосереднім свідком чого ви були.
Фраза “От в мене знайомий в СБУ сказав…” – немає такої форми сповіщення», – наголошував тоді Віталій Коваль.

Інформація з фото з високою імовірністю є фейком, якщо для повідомлення для різних міст використовують одне й те саме фото. Наприклад, поширювали фото дитячої іграшки і повідомлення про те, що її не можна чіпати, бо вона нібито замінована.

– Таке фото мені прислали нібито і з Рівного, і з Зорі, і ще з якогось міста. Люди бачать це у групах і бездумно поширюють. Окрім однакової іграшки, на зображенні дуже добре помітний слід від взуття – зроблене воно із одного ракурсу. Тобто це справді одне й те ж фото. Я пояснила людям, що не може бути правдивим повідомлення з такою ілюстрацією.

Ще в перші дні війни пересилали однакове фото із мінами-метеликами. 

– Щодо метеликів довелось уточнювати в поліції. Звісно, я підозрювала, що це фейк, бо не бачила ні зображення, ні інформації в офіційних джерелах, але звернулась до речниці поліції області. Вона підтвердила мої здогадки. Це був єдиний раз, коли я турбувала таким поліцію. Згодом змогла розбиратися сама, – каже Алла.

Неправдиву інформацію також можуть поширювати, коли не вказують, якого міста вона стосується.

Так, наприклад, було 27 лютого. Тоді писали, що в госпіталь потрібно багато крові для поранених бійців. Повідомлення не мало геолокації і рівняни подумали, що мова про місцевий госпіталь. Згодом керівниця фонду «Скарбниця надії» та волонтерка Мар'яна Рева написала, що в Рівному такої потреби немає, а інформація стосується іншого регіону.

– Це було не складно перевірити, бо майже відразу Мар'яна Рева написала про те, що інформація стосується Львівського госпіталю. Були ще повідомлення, що в місцеву лікарню потрібні деякі речі для бійців. Моя мама звернулась до начмеда лікарні і він сказав, що нічого не потрібно.

Люди ж і самі можуть передзвонити і уточнити, але замість цього вони просто копіюють звідкись текст і запитують, куди нести речі. Здебільшого я сама перевіряла інформацію замість решти учасників чату, – розповідає Алла.

Повідомлення без посилання на жодне джерело також, імовірно, є фейком. Наприклад, на Рівненщині поширювали інформацію про те, що «по області їздять машини і питають у людей, де розташовані військові частини, щоб передати туди продукти». Людей просили нічого не повідомляти на такі запити. 

І хоча сама настанова не називати адреси військових частин цілком логічна, поширення таких і подібних повідомлень розраховане на створення додаткової напруги або й паніки серед людей.

– Мені написала одна жінка, що нібито якесь авто хоче і до нашої військової частини привезти якісь речі і що нібито запитують, куди саме везти. Просила, щоб я застерегла учасників чату, бо, мовляв, старші люди можуть таки розказати, де частина. Але для чого, якщо при в’їзді до селища на той час в нас були блокпости. Волонтерів перевіряла оборона і, звісно, розвертала їх, якщо вони не знали, чому і куди їдуть, – каже Алла.

– Було також багато повідомлень про підозрілі авто. Я запевняла користувачів, що місцеві правоохоронні органи і так знають про такі речі і поширення у групі мало чим допоможе, а тільки підсилить тривожність. Люди навіть поширювали повідомлення із номерами авто, які стосувалися іншої області. Паніка затьмарює розум.

Ще однією ознакою можливої фейковості повідомлення є чіткий заклик до максимального поширення. Наприклад: «Увага, поширте по всіх групах. Рятувальники не перевіряють підвали, укриття, паркінги. Люди, які називаються працівниками ДСНС, можуть бути диверсантами». 

Заклик до поширення інформації більше залучає людину до повідомлення на емоційному рівні, адже вона починається почуватися відповідальною за попередження своїх знайомих і близьких про можливу небезпеку.

Також на Рівненщині ширили фейки про імовірний наступ з території Білорусі. Таку імовірність обговорювали у ЗМІ, але фейкові повідомлення відрізняються разючою точністю даних від людей, які не мають доступу до військової інформації. Наприклад, «наступ буде завтра о шостій ранку».

Ця точність покликана посилити ефект, який справляє повідомлення, і не залишити місця для сумніву.  

– Якось мені написала мешканка сусіднього села, що бабуся плаче, а діти стоять в порозі вдягнуті, бо родина дізналася, що о 21-й годині планується наступ з Білорусі до наших кордонів. Довелось її заспокоювати, – пригадує Алла. 

– Мене дивувало, що навіть заступниця голови територіальної громади поширювала фейки. Цей досвід переконання цих людей мотивував мене проводити заняття з інформаційної гігієни у школі. Поки я це не втілила, але якщо люди готові про це слухати і вчитися, то я з радістю поволонтерю і таким чином.

Читайте також: «Крадені фото й порожні слова: на що звертати увагу, щоб не потрапити на гачок до псевдолюдей» 

Як перевіряти інформацію і розрізняти фейки

Найліпше, що ви можете зробити з інформацією, – перевірити її. 

Якщо немає відповіді бодай на запитання, хто і коли цю інформацію створив (був першоджерелом), її не можна вважати правдою і не треба поширювати. Навіть якщо воно грає на емоціях – викликає паніку, обурення, розпач, ейфорію тощо. Особливо якщо воно грає на емоціях.

Варто стежити за сторінками офіційних джерел інформації: обласних військових адміністрацій, міністерств та міністрів, міської ради чи мера (хоча, як показує практика в Україні і Рівному, там теж можуть бути ненавмисні фейки, – ред), Генштабу, Служби безпеки, президента, поліції, служби надзвичайних ситуацій тощо.

Безпосередньо про воєнні операції та ситуацію на фронті пишуть на сторінках підрозділів збройних сил – ось повний перелік цих сторінок. Якщо ви отримали інформацію, але не бачите її на сторінках офіційних органів, структур чи посадовців, вона може виявитися фейком. У будь-якому разі беззастережно вірити їй не слід.

Також завжди слід намагатися з’ясувати першоджерело інформації, яку вам поширили. Тобто до повідомлення треба ставити запитання «Хто це сказав?» або «Звідки це відомо?».

Спрощено кажучи, першоджерело – це людина чи організація, яка на власні очі чи вуха отримала інформацію, яку поширює, і це далеко не завжди є той, хто ділиться з вами новиною. Якщо в повідомленні не вказане першоджерело і його неможливо встановити самотужки, вірити інформації не слід.

Варто перевіряти, чи хтось до вас не спростував інформацію чи не довів, що це фейк. Для цього можна стежити за сторінками Центру протидії дезінформації при Раді нацбезпеки й оборони, за проєктами «НотаЄнота», «Брехунець» та StopFake. Також фейки часто розвінчує видання «Детектор медіа».

Радимо також прочитати поради з інформаційної гігієни від Medialab про те, як обговорювати та поширювати новини в інтернеті, та спецпроєкт hromadske.ua «Розпізнати фейк».

Рівнянам ми радимо стежити за сторінками у соцмережах міського голови, голови ОВА, телеграм-каналом «Четвертої влади» та місцевого «Суспільного».  

Читайте також: «Що таке діпфейки, якими росія збирається атакувати Україну»

Матеріал створено за сприяння ГО «Львівський медіафорум» у межах проєкту «ЛМФ Підтримка мережі журналістів»

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері.

Підтримайте ЗСУ

Якщо підтримали ЗСУ і маєте змогу підтримати незалежне рівненське ЗМІ – підтримайте «Четверту владу»