Чому в Рівненському онкодиспансері роками простоює без роботи якісна медтехніка за 6 мільйонів

Це історія про пріоритети керівництва онкодиспансеру і обласної влади та «наполегливість» у залученні коштів для лікування онкохворих у Рівному. «Четверта влада» з'ясувала чому 5 років простоює якісна медтехніка за майже 6 мільйонів.

Близько півтори сотні рівненчан, хворих на рак, щороку потребують опромінення на апараті брахітерапії, який є у Рівненському обласному протипухлинному центрі (колишній онкодиспансер – ред.). Таку інформацію надає Управління охорони здоров'я Рівненської облдержадміністрації.

Проте вже 5 років ця медична техніка не працює. Тому частина пацієнтів змушена відмовитися від досить ефективної процедури, або ж їхати деінде. Зазвичай до Львова.

Як рівняни лікуються в інших містах

Про свою хворобу Ірина з Рокитнівщини довідалася рік тому. Каже: проходила звичайний профілактичний огляд у гінеколога, тоді й виявили рак на ранній стадії.

Оскільки пухлина була невелика, жінці порадили пройти хіміотерапію та лікування на лінійному прискорювачі й апараті брахітерапії.

Хімію Ірина приймала в столиці, опромінення на лінійнику – в Рівненському онкодиспансері. А от з апаратом для брахітерапії все не так просто. Бо ж у Рівному він не працює.

– Так як у мене по-жіночому проблема, то мені «брахо» призначили і запропонували: або в Луцьк, або в Житомир, або у Львів, – розповідає Ірина.

Жінка обрала Львів. Проте в стаціонар не поклали. Бо не місцева. Доводилося на кожну процедуру їздити до Львова.

– Треба було від села наймати машину до поїзда. Там у лікарні нас не приймають. Там тільки місцеві і військові.

– [Немісцевих у Львівському онкодиспансері] не залишають. Процедура ця – тільки два рази на тиждень або раз. Вона дуже неприємна і болюча, і після неї дуже погано. Я їздила два рази на тиждень. Дуже важко. Рано приїжджали, сиділи на вокзалі чекали.

Жінка не винаймала житла у Львові, після процедури їхала в той же день назад на Рівненщину.

– Дуже це нам не подобалось, бо було дуже важко. Ми навіть з дівчатами говорили, чому в нас у Рівному апарат не працює. Так було б краще.

В результаті за 5 процедур на апараті для брахітерапії (саме стільки складав один курс) Ірина заплатила 4 тисячі гривень. А ще ж щоразу доводилося гроші на дорогу в обидва боки витрачати. 

Жінка розповідає: медики переконані, що лікування на апараті для брахітерапії дало позитивні результати. Втім Ірина краще себе почувати не стала. Припускає: це може бути пов’язане з опроміненням та хіміотерапією.

Втім, опромінення методом брахітерапії вважається дуже ефективним.

Воно дає змогу лікувати рак шийки матки, тіла матки, простати, піхви, стравоходу, кишківника, язика тощо. За словами експертів, після такого опромінення у більшості хворих рецидивів не виявляють більше десяти років.

Детальніше про переваги апарату для брахітерапії розповідає президент Української асоціації медичних фізиків Руслан Зелінський.

– Це медичний пристрій, який дозволяє проводити контактне опромінення. Тобто радіоактивний елемент розміщується в самій пухлині. Беруть багато трубок, вживляють їх у хворий орган і по них в пухлину проходять радіоактивні маленькі капсули, які й опромінюють.

Тож це медичне обладнання дозволяє ефективно опромінювати уражений орган зсередини.

Як розповів  Руслан Зелінський, згідно із даними МАГАТЕ (Міжнародна агенція з атомної енергії), в Україні працює близько 40-ка апаратів для брахітерапії. Іноді навіть по два в одному медзакладі.

Два мільйона на рік для безперебійної роботи апарату

Апарат для брахітерапії MicroSeletron HDR є й у Рівненському обласному протипухлинному центрі. З’явився він тут більше 12-ти років тому.

В грудні 2006-го року медзакладу його передав Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи й соціального захисту населення (Фонд Чорнобиля).

Наразі балансова вартість обладнання – майже шість мільйонів гривень. Використовували апарат для лікування до 2014 року – до того часу, доки Благодійний фонд Ріната Ахметова «Розвиток України» постачав для цієї медтехніки джерело іонізуючого випромінювання (ДІВ).

Втім після початку війни на сході України співпраця фонду з Рівненським онкодиспансером припинилася, а відтак зупинився й сам апарат – кажуть в онкодиспансері.

Аби обладнання відновило свою роботу, необхідно не тільки придбати зарядку, а й замінити привідні паси та провести технічний огляд пристрою.

Основною проблемою, яка гальмує запуск рівненського апарату для брахітерапії, є джерело, що використовується для пристрою – іридій (Ir-192). Його виготовляють лише у Нідерландах.

Як повідомили нам у Рівненському онкодиспансері, орієнтовна вартість за дві зарядки становить близько 950 тисяч гривень. Одного ДІВ вистачає на три місяці.

Тобто, аби апарат постійно функціонував протягом року, потрібно майже два мільйона гривень.

Що не так із зарядкою до апарату

Мабуть, саме через догроговартісність зарядки іридієвих апаратів в Україні не так багато. За інформацією Міністерства охорони здоров’я, лише вісім. Це і в державних і в приватних медичних закладах.

В той же час, як повідомили нам у Державній інспекції ядерного регулювання України, у трьох з них відсутнє джерело іонізуючого випромінювання. Отож, для лікування використовують тільки 5 іридієвих апаратів для брахітерапії.

Цю інформацію підтвердив нам і президент Української асоціації медичних фізиків Руслан Зелінський. Та перерахував, де саме наразі використовують іридієвий апарат: Чернівецький, Київський міський, Київський обласний, Житомирський онкодиспансери та одна із приватних клінік.

Втім існують і апарати для брахітерапії, які працюють на кобальті (Co-60). ДІВ для них коштує  приблизно 2 мільйонів гривень. Проте однієї зарядки вистачає більше, аніж на п’ять років.

Такий пристрій компанії -хBebig використовують у Львівському державному онкологічному регіональному лікувально-діагностичному центрі.

Його закладу ще у 2013 році подарував Благодійний фонд Ріната Ахметова «Розвиток України».

Заступник головного лікаря Львівського онкодиспасеру Орест Тріль каже: про проблему зарядки іридієвих апаратів знали, тому відразу просили кобальтовий.

– Ми це розуміли і вирішили: хай буде кобальтовий. Через те, щоб не мати таких проблем із регулярною закупівлею цього радіоактивного джерела, – каже Орест Тріль.

– Ціни прив’язані до закордону. Це ж кошти в євро, але коли постачають в Україну, ми за гривні, звичайно, купуємо. Але ціна… Якщо я не помиляюся, то в цьому році вже заправлятимемо. Потрібно 2 з половиною мільйона гривень, – пояснює лікар вартість зарядки кобальнового апарату.

І хоча медики та експерти одностайні в тому, що якість лікування іридієвим апаратом дещо краща, аніж кобальтовим, втім різниця у ціні зарядки суттєва.

– Іридієвий має більш м’яку дію, дозволяє більш точно дозувати. Та то дрібниці – в міліметрах різниця, – пояснює Орест Тріль.

 Ефективнішим іридієвий пристрій вважає і президент Української асоціації медичних фізиків Руслан Зелінський.

– Іридієвий більш кращий, і від кобальтових в світі поступово відмовляються.

Тож виходить, рівненський апарат для брахітерапії – ліпший, втім використовувати його змоги немає.

Займається постачанням іридію Державне підприємство «УДВП Ізотоп», яке підпорядковане Міністерству економічного розвитку і торгівлі.

За вказаними на сайті підприємства номерами ми спробували поговорити з чоловіком, який назвався представником підприємства – Володимиром Одаричем.

Проте чоловік, що працює на підприємстві, яке належить державі, не захотів пояснити, яким чином відбувається закупівля джерела іонізуючого випромінювання. Не назвав і ціну іридію.

– Я вам скажу так: по-перше, це не мій напрямок. Але я вам трішки відповім. Так, дійсно, апарат брахітерапії перезаряджається раз в три місяці. Це вам правильно сказали. Джерела ці можна брати у нас. Ми займаємося цими джерелами і перезарядкою апаратів брахітерапії, – Володимир Одарич.

– І придбати у вас відразу можна це джерело іонізуючого випромінювання, правильно? – журналістка.

– Так, можна. Але питання щодо вартості, я вам цього не відповім. Тому що, скажемо так, ви лише журналіст. Я не можу давати… це, скажемо так… справа підприємства, яке постачає та справа онкодиспансеру. Я не дуже вважаю за потрібне, за потрібне… А, і тому ще я і не знаю вартість – це не мій відділ.

– Це якась конфіденційна інформація чи ви домовляєтесь: можете спустити ціну, можете підняти ціну?

– Ні. Вона регулюється вартістю. Вона, в принципі, не є постійна. Вона регулюється, скажемо так, курсом долара.

– Тобто, її завозять з-за кордону, правильно я розумію?

– Да.

Як онкодиспансер «прагнув» відновити роботу апарату брахіотерапії

Як підтвердили нам у Рівненському онкодиспансері, ціна на ДІВ постійно зростає. Приміром, ще три роки тому одна іридієва зарядка коштувала 350 тисяч гривень, втім вже нині її ціна зросла майже до півмільйона.

І дійсно, у 2016-му році заклад через тендер спробував придбати для апарату брахітерапії джерело іонізуючого випромінювання. Торги проводили тричі.  Двічі у вересні 2016-го року та один раз у жовтні. Жодні з них не відбулися. Тож апарат залишився без зарядки.

Проте, як розповіла нам юристка, експертка із закупівель Мирослава Примак, якщо торги не відбулися, то вже з другого разу можна проводити договірну процедуру закупівлі.

Та головлікар Рівненського онкодиспансеру Григорій Максим’як вважає, що нібито переговорну процедуру закупівлі проводити не мали права.

– Сама закупівля у вас проводилася 12-го вересня, 27-го вересня, 19-го жовтня 2016-го року. Чому по переговорній процедурі не закупили зарядку? – журналістка.

– Ну, по-перше, є система Проззоро, чесно і була можливість зверталися до Торгово-промислової палати з тим, що, якщо би це була фірма монополіст, тоді по скороченій програмі.

Ну торгово-промислова палата нам дала відповідь, що не… тендер по звичайній процедурі. Тендер! Переговорна процедура завжди пахне корупційними справами. Так що треба працювати по-чесному, – Григорій Максим'як.

– Просто, якщо дві процедури було і вони не відбулися чи був один учасник, то тоді можна просто по переговорній процедурі.

– Не можна, якщо сума перевищує тендер. Я вам кажу – це пахне корупційною складовою.

– Тобто, ви через те, що це пахне корупційною складовою, просто-напросто відмовилися від цього способу?

– Ні. Чітко по діючому законодавству. Два рази був об’явлений тендер, учасників не було, ми не можем оплачувати. Потім прийде Катерина Романік і буде питати: «А чому ви по договорній процедурі»?

Тож головлікар Рівненського онкодиспансеру заперечує можливість переговорної закупівлі через те, що сума перевищує законодавчо визначений поріг, тобто 200 тисяч гривень.

Втім експертка з питань закупівель Мирослава Примак каже: це не так. У випадку кількох невдалих тендерів закон дозволяє провести переговорну закупівлю. Навіть, якщо ця сума перевищує 200 тисяч гривень.

Крім того, якщо продажем ДІВ займається лишень одне підприємство в Україні, то тендер оголошувати взагалі не потрібно. В цьому випадку закон дозволяє віразу проводити переговорну процедуру закупівлі з продавцем.

Та, як повідомили нам в онкодиспансері, у квітні 2016-го року Рівненська торгово-промислова палата надала мезакладу офіційну віповідь, що ДП «УДВП Ізотоп»  – не єдине підприємство в Україні, яке постачає іридій. 

І це досить дивно, оскільки в жовтні того ж таки 2016-го року Київський міський онкологічний центр також закуповував іридій (Ir-192) у ДП «УДВП Ізотоп». Столичний медзаклад зробив це по переговорній процедурі.

Тому що Київська обласна торгово-промислова палата підтвердила, що вищезгадане підприємство є єдиним з постачання іридію.

Уточнюємо це у керівника відділу та довідкової інформації Київської ТПП Ірини Жигадло.

– У них («УДВП Ізотоп») є довідки, у них є ліцензія  і так далі, – Ірина Жигадло.

– Ну і зрозуміло, що вони єдине підприємство із постачання джерел іонізуючого випромінювання? – журналістка.

– Так. Вони мають цю ліцензію. Було ще два підприємства, але вони закрилися, вони не працюють.

– А коли вони закрилися? В якому році?

– Ой, давно, давно. Не пам'ятаю. 14-й, 15-й.

– Ну до 16-го, так?

– Так.

Отож ми поцікавилися у віце-президента Рівненської торгово-промислової палати Миколи Ярощука про розбіжності у висновках Рівненської ТПП та Київської обласної.

– Ну я не знаю, мені треба вивчить це. В мене ж кожний день інша справа, я ж не… в голові ж не сидить апарат той, – Микола Ярощук.

– Це важливе питання, бо онкодиспансер не закупив цей іридій і не провів переговорну процедуру закупівлі, посилаючись на ваші висновки. Виходячи з того, що Київська торгово-промислова палата давала зовсім іншу відповідь, то інші диспансери мали змогу це зробити, – журналістка.

– Ну я не знаю. Ми їм не указ. Вони нам написали, значить, що їм дадуть, а ми їм зробили. Те, що вони не провели цю процедуру закупівлі, то я не відслідковую.

Ми все ж наполягли, аби нам відправили перелік підприємств, що займаються постачанням іридію, які Рівненська торгово-промислова палата надала для обласного онкодиспансеру. Зробити це було нелегко.

Адже спочатку керівництво медзакладу відправило нас за цією інформацію до ТПП, мовляв, вони є розпорядником інформації. Ті в свою чергу не захотіли відповідати пояснивши: Рівненський онкодиспансер їхній клієнт. Мовляв, умовами договору заборонено передавати третім особам цю інформацію.

– Я не буду порушувати чинного законодавства, хоч ви й журналісти, – віце-президент Рівненської ТПП Микола Ярощук.

– А яким чином ви можете порушити чинне законодавство, якщо ви нам надасте список цих підприємств? – журналістка.

– Тому що це, значить, власність онкодиспансера. Він заплатив гроші, ми виконали роботу, віддали. Всьо. Я взагалі оце що з вами говорю те, що розказую вам, то роблю, можна сказать, неправомірні дії.

– Яку власність онкологічного диспансеру? Про що ви зараз говорите?

– Ну як про що? Він замовив у нас цього роду послугу. Замовив же? Замовив.

– А що такого є закритого в цій інформації, що нам не можна надати цей список?

– Ну тому шо написано в договорі, що не передається третім особам, ну і всьо. Для чого? Він узнає… ну, якщо він вам сам не дає і не можете там, я не знаю, якось його взять, а шоб оприлюднить, щоб з палати вийшло це все, потім будуть проблєми.

Ми ще раз відправили запит в Рівненський онкологічний диспансер, який наразі змінив назву на комунальний заклад «Рівненський обласний протипухлинний центр» Рівненської обласної ради.

Цього разу перелік нам надали. Як виявилося, у списку перераховано близько двох сотень підприємств, які мають ліцензії з використання ДІВ. Ми зателефонували в кілька підприємств. Там нам повідомили, що іридію для апарату для брахітерапії вони не продають і ніколи не продавали.

Тоді ми звернулися в Державну інспекцію ядерного регулювання України.

Заступниця начальника управління радіаційної безпеки інспекції Антоніна Мишковська підтвердила: постачанням ДІВ  апарату брахітерапії для медичних закладів в Україні займається лише одне підприємство – ДП «УДВП Ізотоп».

Отже онкодиспансер заплатив Торгово-промисловій палаті за довідку з недостовірними даними, яка стала підставою для уникнення закупівлі зарядки до апарату брахіотерапії.

Рівненський онкодиспансер тричі звертався до обласної ради з проханням виділити кошти на зарядку для апарату для брахітерапії: у 2017-му, 2018-му та 2019-му році. Спершу на цю потребу він просив 900 тисяч гривень, потім 510 і востаннє 1 мільйон 615 тисяч гривень.

Зрештою, цьогоріч в облдержадміністрації такі відшукали кошти. Чому раніше ця проблема не була пріоритетною – ми запитали у заступниці голови ОДА Світлани Богатирчук-Кривко. Бо коштів не вистачало – відповіла посадовиця. 

Та коли ми почали активно цікавитися темою зарядки для брахітерапії, кошти в обласному бюджеті відшукати таки вдалося. Обласні обранці планують їх виділити для Рівненського протипухлинного центру на найближчій сесії облради – 15-го березня.

Тож, виявляється, у Рівненського онкодиспансера у 2016-му році були можливості закупити ДІВ для апарату брахітерапії за переговорною процедурою. Та керівництво закладу цією можливістю не скористалося.

А гроші, виділені обласною радою на цю потребу використали на інше – технічне обслуговування вогнегасників, пожежних кранів, утилізацію люмінісцентних ламп тощо.

А у 2017-2018-му вже Рівненська обласна рада не виділяла коштів для відновлення роботи апарату брахітерапії.

Матеріал підготовлено в рамках проекту «Підтримка регіональної розслідувальної журналістики», що реалізовується Громадською організацією «Агенція журналістських розслідувань «Четверта влада» за фінансової підтримки NED.