Чи може бути корупція «меншим злом»? Про місцеві вибори та права людини

Нещодавно польський конституційний суд прийняв рішення, яке де-факто забороняє аборти майже в усіх випадках (окрім тих ситуацій, коли вагітність зумовлена зґвалтуванням чи інцестом або ж вона загрожує життю жінки).

Масові протести проти такого рішення викликали обурення одного з очільників правлячої в цій країні партії Ярослава Качинського. Він розкритикував протестантів і закликав співгромадян «захищати націю і католицьку церкву». Ось таке поєднання цінностей політики і релігії, яке принижує цілу половину людства.

Тим часом український Конституційний суд ухвалив рішення, яке фактично блокувало роботу антикорупційних органів влади. Виникає питання: який із двох конституційних судів «гірший»? Що гірше – порушення прав людини чи корупція?

Питання про те, що є меншим із цих «двох зол» несподівано постало і перед багатьма рівнянами. У другому турі виборів міського голови їм доведеться обирати між двома кандидатами, один із яких уособлює «старі корупційні зв’язки», а інший – нову політизацію релігії. Якими є корупційні зв’язки кандидата від забудовників, здається, вже всім добре відомо. Про це чимало писали мої колеги із антикорупційного сектору.

Але чи справді перед нами постав вибір між корупцією та антикорупцією? Хтось може гарантувати, що декларанти нових релігійних цінностей оголосять хрестовий похід проти корупції? Особливо якщо йдеться про політичну «тусовку» відомого екс-президента, однією з причин поразки якого на минулих виборах і стали корупційні схеми.

Тому в цьому дописі хотілося б зосередитися на фундаментальніших питаннях: особливостях взаємодії релігії і прав людини в ідеології одного з кандидатів. Щоб одразу зняти будь-які підозри в моїй упередженості, зазначу – питання не в тому, яке в цього кандидата віросповідання. Це його особисте право бути православним християнином, католиком, буддистом, сповідувати РУНВіру тощо.

Мене це не хвилює і не повинно хвилювати інших. Тому я зневажаю всі ті упереджені коментарі у фейсбук, які містять нетолерантні вислови. Дорогі представники міської громади Рівного! Перестаньте критикувати людину за те, ким вона є! Це нетолерантно і антигуманно.

Отож пропоную зосередитися на тих цінностях, які цей кандидат репрезентує у своїй громадсько-політичній діяльності.

Ми знаємо, що він виступав проти ратифікації Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами. Водночас у цьому випадку він розглядає як приклад для наслідування рішення Туреччини – авторитарної держави, яка все далі відходить від фундаментальних принципів поваги до прав людини. Невже це той шлях, яким має піти Україна?

Друга ціннісна позиція кандидата, яка виглядає сумнівно під оглядом демократичних цінностей – це його ставлення до представників спільноти ЛГБТ.

«Варто задуматись, чому довгий період це вважалось психологічним збоченням, а в останні роки чомусь десь зникло і було змінено» – зазначив про це кандидат. Цікаво, як же пан кандидат ставиться до рабства, кріпосного права, дитячої праці на заводах і в шахтах, підневільного статусу жінки в суспільстві? Адже довгий період це вважалося нормальним, а зараз є радше «збоченням».

Можливо він один із тих, хто досі вважає це нормальним, опираючись на 10-ту заповідь «Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!». Адже тут в одному рядку йдеться про жінок, рабів, волів і віслюків. 

Ймовірно кілька тисяч років тому це формулювання відбивало пануючий порядок речей і «не різало вуха». Але сьогодні «не жадай жони ближнього свого» вже варто було б доповнити словами «не жадай чоловіка ближньої своєї». Бо жінки в нашому житті більше не розглядаються пасивними об’єктами. Ну і звісно, жадання рабів та невільниць вже мало б бути змінене на окрему соціальну заповідь «НЕ ПОНЕВОЛЮЙ»!

Але, здається, для когось час зупинився на місці. Заперечувати прогрес і соціальні зміни – це теж наше право. У США є ціла община амішів, представники якої не визнають більшість досягнень технічного прогресу та нових форм соціального  життя. Українські аміші живуть без електрики, готують їсти в печі, перуть у водоймах. І це їхнє право допоки вони не вирішать нав’язувати цей стиль життя іншим співгромадянам. Проте на відмінну від нашого консервативного кандидата, українські аміші не беруть участі в виборах.

Отож пане Олександре, Ви маєте таке право податися в світ заочі від «гріховного світу» і сповідувати будь-які цінності, які забажаєте (допоки вони не порушуватимуть прав інших людей). Але Ви не маєте права змусити будь-кого, включно зі своєю дружиною, слідувати за Вами. Як не маєте права здійснювати пропаганду, яка порушує фундаментальні принципи прав людини.

Я поважаю чимало релігійних цінностей та заповідей. Серед них:

• Шануй свого батька та матір свою…!
• Не вбивай!
• Не чини перелюбу!
• Не кради!
• Не свідчи неправдиво проти ближнього свого!
• Не жадай дому ближнього свого…

Проте ми знаємо з історії, що люди часто абсолютизували одні релігійні принципи, порушуючи інші. В ім’я релігії в світі було зроблено величезну кількість добра, але й пролито не менше крові. Бо такі значущі соціальні явища як релігія, і, віднедавна, політичні ідеології завжди мають дві сторони медалі.

Тож давайте брати від релігійних цінностей те найкраще, що не порушує прав інших. Я не бачу у Рівному загрози з боку гендерної рівності чи ЛГБТ (здається, цієї спільноти в місті навіть не існує). Проте існують противники ЛГБТ та гендерної рівності, які посідають дуже міцні позиції в політичному житті спільноти й прагнуть нав’язати свою ідеологію іншим.

Боротьба з вітряками вже привела до влади чимало популістів. Чи потрібен нашому місту свій Качинський, який буде звинувачувати прихильників інших цінностей у намаганні «знищити Україну» і вперто захищати «націю та віру» ціною порушення прав людини?

Насамкінець хотів би зазначити, що цей текст не є результатом якоїсь палкої прихильності до іншого кандидата. Своє ставлення до нього я висловив ще напередодні 25 жовтня на особистій сторінці у фейсбук. Я тоді ще не знав, що у майбутньому доведеться робити такий складний вибір. 

Проте вибору між корупцією та правами людини не існує. Адже корупція також їх порушує. Тому ми стоїмо перед вибором яку з форм порушення прав людини обрати – більше чи менше зло? Це дуже прикро, але, на жаль, так ми проголосували у першому турі.

Корупція ж, як висловлювався пан кандидат про права ЛГБТ, довгий час була нормальним соціальним явищем. Лише в модерну епоху вона перетворилася на соціальне зло. Але чому ми вирішили, що він із нею боротиметься? Він же досі вважає чимало усталених віками речей нормальними.