Хронічна проблема на держслужбі – це великий брак мотивації: рівнянка, яка працювала заступницею міністра

«Йдучи керувати процесами, варто усвідомити: доведеться пахати, нести купу відповідальності, наживати собі не меншу купу ворогів – без них систему не поламаєш. І ще треба буде постійно всім пояснювати, що ти не осел», – каже ексзаступниця міністра юстиції Іванна Смачило.

На цій посаді вона працювала рік, а до того очолювала управління юстиції у Рівненській та Львівській областях. А на держслужбу пішла після адвокатської практики у Рівному. З вересня 2019-го звільнилася.

У 2014-му вона безкоштовно надавала правову підтримку учасникам Революції Гідності. До того також безоплатно допомагала готувати процесуальні документи для судових позовів у справах, пов'язаних із захистом порушених прав жінок та дітей.

«Четверта влада» запитала Іванну Смачило про її враження від змін, які відбулися у сфері юстиції за час її роботи, та про очікування від теперішньої влади.

Про спокуси

Спільне між моєю роботою в різних містах і на різних посадах було хіба те, що і в Рівному, і у Львові, і в Києві було багато спокус. І більшість людей їм рано чи пізно піддається. Це звичайний виробничий процес.

Починаючи від прохань влаштувати когось на роботу і закінчуючи тим, щоб лояльніше поставитися до якогось із виконавчих проваджень на мільйони.

Стукають уперше. Якщо не відчиняєш, стукають удруге, але вже гучніше. Коли ж двері знову не відчиняються, людина, як правило, з подібними пропозиціями до тебе більше не звертається. Натомість знаходить інші двері. У суді чи деінде. Себе і собі подібних, які не відчиняють двері, називаю «свідомими лохами», але такий вже вибір ми для себе зробили.

Коли працювала в Рівному, замінила десь 40% працівників. Ми проводили конкурси без домовленостей і хабарів на позиції, де був доступ до ресурсу і впливу. Дехто з людей, які проходили ці конкурси, працює і дотепер і цінності їхні не змінилися.

Інша частина потрошку почала перетворюватися на тих, яких ми замінили. Співвідношення між першими і другими, виходить десь 50 на 50.

Якби ефективно працювали наша правоохоронна і судова система, зі впливових посад добровільно звільнилася би мінімум половина нинішніх керівників. А поки вони можуть зловживати своїм становищем.

Про безоплатну правову допомогу

Ще кілька років тому більшість українців не могли собі дозволити захищатися в судах, бо не мали достатньо грошей.

Тепер є система безоплатної правової допомоги, її розбудували впродовж останніх п’яти років. Вона фактично охопила кожен районний центр України.

Ця допомога безоплатна для людей, але адвокати за роботу отримують гроші – платить держава. Якщо ти добросовісний і авторитетний, можеш отримувати цілком пристойний заробіток, займаючись тільки такими справами. 

Особливо раді в цій системі адвокати з депресивних регіонів та маленьких районних центрів. На відміну від великих міст, там складно напрацювати собі стабільну базу платоспроможних клієнтів. Тому співпраця з державою часто для них є привабливою.

Найбільша проблема, як на мене, це те, що забагато українців, за законом, мають право на безкоштовного адвоката. Держава вирішила допомагати будь-кому, хто покаже довідку про доходи, тому кількість справ постійно і часто непередбачувано зростає.

Так стається у тому числі і тому, що деякі люди, які мають нерухомість або незареєстрований бізнес, вирішують економити на судових витратах за рахунок держави. Думаю, вимоги для охочих отримати безоплатну правову допомогу варто зробити жорсткішими.

Про здобутки у сфері юстиції

Я переконана, що нікому не вдалося впровадити таку кількість позитивних реформ у сфері юстиції, як колишньому міністру Павлу Петренку. Чого варте саме тільки відкриття електронних реєстрів.

Сьогодні немає жодного журналіста-розслідувача, який би не використовував публічні дані про статки чиновників. Кожен охочий може з’ясувати імена кінцевих бенефіціарів, а не просто директорів того чи іншого бізнесу. І це вже привід говорити, що так як було, більше не буде.

Систему реєстрації нерухомості і бізнесу можна вдосконалювати. Але в жодному випадку не припустимо забирати цю опцію в органів місцевого самоврядування. Це суперечитиме самому принципу децентралізації, яка є, можливо, найпозитивнішим здобутком попередньої влади.

Не варто відмовлятися також і від впровадженого попередньою командою інституту приватних виконавців. Він став реальною альтернативою державним виконавцям у питаннях виконання судових рішень і я вважаю, що відсутність монополії у цих процесах зроблять їх якіснішими.

Спостерігаючи за нинішньою роботою Міністерство юстиції під керівництвом Дениса Малюськи, поки не знаходжу особливих підстав для критики. Всі наші позитивні ініціативи не руйнуються, а підтримуються.

Єдине, як на мене, почали трохи глушити просвітницький проєкт «Я маю право!», який підтримували –  в тому числі і матеріально – наші міжнародні партнери і в рамках якого в доступній формі поширювалася серед українців інформація, як вирішувати проблеми у земельному, спадковому, кримінальному та багатьох інших питаннях.

Якщо нині цю функцію у Міністерства юстиції заберуть, не знаю, чи буде хтось в державі виконувати цю роботу.

Про зарплати

Хронічна проблема на держслужбі – це великий брак мотивації. Я, наприклад, упродовж останніх чотирьох років була змушена жити винятково на заробітну плату. Це було обтяжливо як для мене, так і для моїх рідних. Особливо в Рівному, де довелося півтора року працювати на 2,5-3 тисячі гривень. Це при тому, що бути залученою у процес треба було фактично цілодобово.

Працюючи в Міністерстві, на руки отримувала від 25 до 28 тисяч гривень. Цього, при досить скромних витратах, вистачало винятково на себе. Але це був мій свідомий вибір.

Зараз спостерігаю за конкурсом на посади міжрегіональних керівників юстиції. Оклад обіцяють від 9 до 12 тисяч. Плюс премії, на які невідомо, чи знайдуться гроші в бюджеті. При цьому по всіх регіонах було від 20 до 40, а подекуди навіть і більше претендентів.

Сумніваюся, що всі ці люди свідомо йдуть на таку зарплатню. І думаю, що працювати чесно розраховують хіба одиниці з них.

Щоб ситуація змінювалася, треба давати нормальну зарплатню і при цьому унеможливлювати зловживання.

Розумію, це прозвучить не популярно, але міністр, від якого дуже багато вимагають, не може жити на 20-30 тисяч гривень на місяць. Він або видихнеться і піде, або рано чи пізно неминуче почне робити погані речі, які обійдуться бюджету значно дорожче.

Про здобутки під час держслужби

Якщо говорити про найбільший позитив, він у мене, безумовно, пов'язаний з Рівним. Саме тут відкривала електронні реєстри, саме тут вперше показала молоді, що на роботу можна потрапити без впливових знайомих, просто маючи належні знання.

Коли заступала на посаду начальниці обласної юстиції, стіни її приміщення роз'їдав грибок, а у кабінетах стояли громіздкі лаковані столи з трьома шухлядами. Не працювали ліфти і працівники щодня пішки піднімалися на 8-й та 9-й поверхи. Влітку була страшенна спека, взимку всі сиділи в пальтах, щоб не мерзнути.

За час роботи вдалося домовитися з міською владою про ремонт приміщення і налагодити в ньому цивілізовані умови для працівників і відвідувачів. 

Саме з рівненських акцій, що проходили за мого керівництва почалися зміни українського законодавства у сфері стягнення аліментів.

Тим, хто має можливість утримувати своїх дітей, але не хоче цього робити, від нині створено по-справжньому жорсткі умови. Неплатники не можуть вільно виїхати на відпочинок за кордон. У деяких випадках їх навіть тимчасово позбавляють права керувати машиною.

Пишаюся, що причетна до реформ у сфері протидії булінгу і сімейному насильству. Іще п'ять років тому у нас було прийнято закривати очі на ці надзвичайно масштабні проблеми. Тепер же ті, хто від них страждає, отримали реальний державний захист.

Батькам, які знущаються над дітьми, у разі, якщо з’являється загроза повторного насилля, почали обмежувати право на доступ до власного житла від 10 днів до 6 місяців. Для агресорів закон віднині передбачає також і кримінальне покарання.

Все це нові законодавчі норми, які ще тільки проходять адаптацію як у судах, так і серед правоохоронців. Але ж процес реально пішов.

Про мінуси держслужби

Мінусів найбільше відчула в Києві. Навіть при тому, що там і зарплатня була вища, і суто фізично працювалося значно легше.

Так вже склалося, Міністерство юстиції уповноважене давати висновки про проєкти нормативно-правових актів, що стосуються усіх без винятку сфер життя держави. Тому я щодня відвідувала засідання якогось урядового комітету.

Дивишся, що там розробили, і усюди знаходиш положення з корупційними складовими, які порушують Закони України, Конвенцію прав людини чи щось іще… Починаєш про це говорити, а люди навіть не намагаються тебе почути, бо мають доволі конкретне завдання, що частіше за все продиктоване цьогомоментною політичною доцільністю. Нею прикривають лобізм, неуцтво, будь-яку непередбачуваність. Часто доходить до відвертого маразму.

Крім того, саме у Києві тобі частіше ніж деінде трапляються люди з амбіціями впливати на всеукраїнські процеси, але не уявляють, як це функціонуватиме на практиці і скільки реальної шкоди принесе їхня зверхня зарозумілість.

Що потрібно змінити

Всі нормативно-правові акти мають бути узгоджені з законами та міжнародними документами. Ця узгодженість має бути непорушною: Конституція – є фундаментом, на якому має стояти український державний будинок. Всі закони і правила нашого співіснування опираються на цей фундамент і, коли хтось починає будувати щось усупереч, виникає загроза, що рано чи пізно завалиться вся будова.

Крім того, закони мають розробляти фахівці, а не депутати, які не тямлять у темі. У розвинених країнах цим займаються експерти, далі уряд і лише, можливо, у третю чергу парламент.

Про майбутнє України та своє 

За роки держслужби у мене стало набагато більше віри в те, що все в Україні буде добре. Ми йдемо шляхом еволюції. У 2019-му в Україні відбулася повна зміна влади, абсолютно ідентична тим, які відбуваються після кривавих переворотів.

Не хочу робити прогнозів, буде ця влада кращою чи гіршою. Констатую тільки, що процес триває у демократичному напрямку. Новий президент має всі повноваження, аби зробити для країни щось хороше.

Чи скористається він ними, поживемо і побачимо. Але у нього точно нема відмазки, що для змін йому бракує підтримки чи повноважень.

Зараз живу в Рівному разом із сином і чоловіком підприємцем. Я ще визначаюся, що робитиму далі, але швидше за все повернуся до юридичної практики. Поки ж відпочиваю та вирішую купу справ, на які не вистачало часу впродовж останніх кількох років.

Якщо наша діяльність вам подобається, і ви вважаєте її важливою – підтримайте «Четверту владу». Завдяки підтримці ми зможемо працювати ще краще. Зробити це можна ЗА ЦИМ ПОСИЛАННЯМ.

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі або на сторінку у фейсбуці.