Життя рівненських патрульних: заступник командира роти ТОР

Рівненській патрульній поліції майже чотири роки.

Їхню роботу ви можете оцінити самі. За часом за який вони приїздять на виклики, за ставленням до порушників, за спілкуванням із вами. Ми ж покажемо вам, чи змінилась система зсередини. Чого не вистачає патрульним і чим вони забезпечені. Чи доводиться щось купувати для роботи за свої гроші, чому звільняються і чи беруть хабарі.

Валентин – батько у рівненській багатодітній сім‘ї. Найстаршій Марії –12 років, Софії – 9, наймолодшому Андрійкові – 3. Родина Кучеруків мешкає у двокімнатній квартирі з батьком дружини. Валентин служить у патрульній поліції.

– Тут кухня, можете зайти. Це тесть Микола Михайлович, – знайомить нас Валентин.

– А це внук наш, вилазь-но звідти, – звертається до хлопчика, який заліз під стіл, Микола Михайлович.

Рухаємося далі.

– Тут кімната маленька, квартира маленька. Тут я з дружиною і малим Андрієм. Наступний – зал. Тут дівчата і тесть в цьому залі. Що маємо, те маємо.

– Квартира невелика. Поки що немає чим хвастатись. Тому і екскурсія короткою, бачте, вийшла.

Валентин Кучерук – один із сотні копів, які залишились працювати у патрульній із першого набору у 2016 році. На четвертому році служби він заступник командира роти тактико-оперативного реагування.

Працює Валентин на найбільш небезпечних  викликах. У вересні 2018-го на вулиці Коперника у Рівному патрульні намагалися зупинити чоловіка на велосипеді. Коли наздогнали, він дістав гранату РГД-5 і висмикнув кільце. Відволікаючи увагу порушника розмовами, один з правоохоронців повалив його на землю, а інший вихопив з його рук гранату. Ніхто не постраждав.

Чоловіком, який повалив на землю порушника, був Валентин. Дружина Людмила про це дізналася з новин. Про це та інші патрулювання з безсонними ночами розповіла нам вона. 

– Спочатку переживала дуже сильно. Патрулювала з ним кожну ніч, як він виходив на чергування, в телефонному режимі. Така робота, що постійно в тривозі за чоловіка. За його життя, бо всяке може бути.

Тривоги Людмили, нічні чергування, небезпечні порушники і зарплата – 13,5 тисяч гривень. Стільки Валентин отримав у січні. До нового року було на сімсот гривень менше. Дружина Людмила каже, що зарплати чоловіка вистачає на найнеобхідніше.

– Суто на продукти, на комунальну плату не вистачає. Ще й мені доплачують як багатодітній 1700 гривень. На три дні вистачає. Гріх жалітися, не звикли ми плакати.

Ми спостерігали за роботою Валентина 15 лютого, у суботу.  Він, як зазвичай, виходить з дому о 8 ранку. Їде на тролейбусі до Майдану незалежності. Далі пішки до управління.

Робочий ранок Валентин розпочинає пробіжкою парком, підтягуваннями та боксерським спарингом. Після душу, близько 12-ї рота тактико-оперативного реагування починає патрулювати. Найбільше викликів, каже Валентин, увечері.

– Наші екіпажі – це як підсилення для патрульних. Звичайно, скидають серйозніші виклики, і якщо потрібна силова підтримка екіпажам. Наприклад, коли якісь агресивні люди, бійка чи сімейні сварки, грабежі, розбої, – пояснює Валентин Кучерук.

Виклик, на який ми поїхали з Валентином, – хуліганство. Заявили про порушника з магазину. Продавчиня Ірина розповіла, що чоловік чіплявся до покупців. 

– Нецензурна лексика була, чіплявся до покупців, ображав. Молодий чоловік скуплявся і змушений був лишити товар і піти. Навіть не розрахувався і не забрав товар.

Поки говорили з Іриною, порушнику вже на вулиці одягнули кайданки за агресивну поведінку.

У патрульному авто Валентин доповів про ситуацію черговому у міськвідділі поліції, саме туди везуть порушника Миколайовича після освідування на стан сп'яніння. Він не зовсім розуміє, за що його затримали.

– Вам викликати безкоштовного правозахисника? – запитує Валентин у порушника, поки їдемо до диспансеру.

– Прикол який. Не можу понять, б**ть, – відповідає затриманий Миколайович.

– Не ругайтеся. Ведіть себе пристойно. Адвокат не потрібен?

– Ні, звичайно. Далі що? 

– Добре. Їдемо в міськвідділ, затримано вас.

Після освідування, у міськвідділі патрульні складають протокол. Напередодні вихідних та під час них таких викликів патрульні отримують найбільше, каже нам Валентин. Але запам‘ятовуються і вражають виклики щодо домашнього насильства.

– Приїжджаєш на виклик, а там маленькі дітки плачуть, бо їхній тато б'є маму, чи побив посуд, чи поламав меблі. Таке запам'ятовується і дуже емоційно важко.

До патрульної поліції Валентин служив за контрактом у збройних силах, був на спецоперації у Косово та працював рятувальником. Патрульним вирішив стати, щоб змінювати країну. Каже, що патрульним це вдається.

На службі Валентина забезпечують усім. Власні кошти на службові потреби він майже не витрачає. Форму та взуття видають. Тільки одного разу купував кашкет до форми. Бо попередній вигорів.

 – Зараз вже забезпечують дуже не поганий одяг, форму, – розповідає Валентин.

Окрім кашкетів, деякі патрульні купують взуття, бо те, що видають, не годиться. Також форму, що отримує патрульний, часом доводиться вшивати.

Про це нам розповіли у переписках троє колишніх копів. Вони не погодилися, щоб ми називали їхні справжні імена. Ось повідомлення від одного із них.

– Хто отримав американську 5.11, то вона нормальна була, а коли вона закінчилася, то почали видавати відверте ге українського виробництва. Взуття рвалося вже через 3 місяці служби. Його, звичайно, міняли, але міняли на таке ж ге. То ми собі купували на секонді і поло, і штани, і взуття, бо так було дешевше. Купували з власної ініціативи, просто щоб не носити те, що видавали.

– Ще раз скажу, щоб ви мене зрозуміли правильно: забезпечували всім, але хто хотів носити якісне, то купували собі своє.

Начальник управління патрульної поліції Рівненщини Сергій Мерчук погоджується: те, що розповідають колишні патрульні, може відповідати дійсності.

Копам не заборонено купувати елементи однострою самостійно. Сам, каже, купив собі інші черевики.

За нормами, штани та сорочку патрульному видають раз на рік. Термін використання зимової куртки три роки. Взуття має служити 2 роки. 

– А якщо зношується раніше? – журналістка.

– Стараємося виходити з ситуації. Якщо на складах є залишки, пробуємо вдягнути. Якщо патрульного призначили в цьому місяці і тільки видали форму, а ми його звільняємо, то він форму здасть і в нас буде залишок.
 
Сергій Мерчук говорить і про проблеми з розмірами форми.

– Не завжди є відповідні розміри. Особливо коли приходить молодий боєць. Форма, яка є для новоприбулих у залишку, на один, два розміри більша, ніж треба. 

Питаємо у Сергія Мерчука чи ремонтують патрульні службові авто власним коштом.

– Якщо я їду на своїй машині і з власної необережності, умовно, наїхав на бордюр і поламав бампер, то хто її має ремонтувати? В такому випадку патрульний сам ремонтує, іноді я про це навть і не дізнаюся. 

Власним коштом патрульний має ремонтувати і планшет, якщо сам його пошкодив.

І відшкодовувати вартість загублених рацій теж доводиться. Один із колишніх копів, з яким ми переписувалися, розповів, що міняв скло на планшеті за 300 гривень. Сергій Мерчук каже, що у поліцейських є відділ, який ремонтує бодікамери.

– Їм постійно наголошують, де ті планшети мають бути, і ті бодікамери, які злітають під час затримання. Є в нас відділ айті, які в межах своїх вмінь і навиків ремонтує ці речі. З часом приходять нові камери, якщо в рамках службового розслідування камеру було розбито, то ця камера буде списана, або відшкодована в цивільно-правовому порядку зі злочинця.

– Але якщо патрульний кладе планшет на сідушку і сідає на нього, то хто винен? Я, чи необачність патрульного, чи держава?

Зарплата копів на лінії, тобто патрульних, із якими ми найчастіше перетинаємось на вулицях і на трасах, – 10 тисяч в середньому. Ставка 2 тисячі 400 гривень, решта – премія.

Чи можуть їх залишити без цієї премії? Чому з патрульної поліції йдуть копи і як їх намагаються втримати, ми розкажемо у другій частині матеріалу. 

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у тeлеграмі або на сторінку у фейсбуці.