Лист Бетмену: з життя журналістів

Поскаржився ще з рік тому підприємець, що його щемить влада. Приніс купу документів, яку ми довго вивчали.

Журналістка їздила на місце, фотографувала, що і як. Інші журналістки ходили на суди, витратили купу часу.

Перевірили – справді чоловіку палки в колеса ставить сільська влада приміського села. Робить це нахабно і не криючись.

Опублікували ми те все влітку. Після цього зарухалось кримінальне провадження, за інформацією самого ж героя. Тобто поліція нібито почала з'ясовувати, чи, швидше, почала активніше вивчати, хто і як права цього підприємця порушує.

І ніби все ок, але він приїхав і каже, що дружина на нього тисне, що їй публікація не сподобалась, бо він там виглядає невдахою. «Може, ви би зняли публікацію?»

Не може. Ми не знімаємо публікацій.

На днях забираю з пошти листа. Пише: «Матеріали в цих публікаціях "Четвертої влади" принижують мене як людину та спричиняють моральні страждання, вони негативно вплинули на мій бізнес, мою адаптацію в суспільному житті та стосунках в сім'ї та з друзями». 

«Я не надавав усної чи письмової згоди на розміщення моїх персональних даних та фотографій в інтернеті, а також інтимні подробиці мого життя в принизливій формі».

Коротше – знімайте публікацію, бо буду скаржитися Уповноваженому з прав людини, що ви мої персональні дані використали.

Не те, щоб я ніколи не стикався з подібними людьми, але вже давно такого не було, тому дивуюсь.

 До чого це все? Урок для журналістів:

Якщо до вас приходить людина із величезним стосом паперів та історією про сторічні страждання й ходіння по всіх інстанціях у пошуку справедливості – словом, «спасітє памагітє»... Скажіть цій людині, що життя загалом несправедливе і, якщо вона не може з цим змиритися, то хай напише Бетмену в Готем.