В кожній сфері є корупція або якісь зловживання, – головний редактор рівненської агенції журналістських розслідувань

Володимир Торбіч схиляється до того, що підпал редакції пов'язаний із незаконними забудовниками
Джерело
hromadskeradio.org

Журналісти Григорій Пирлік і Лариса Денисенко з Громадського радіо поспілкувалося із головним редактором інформаційно-аналітичного порталу «Четверта влада» Володимиром Торбічем про журналістику у Рівному про чиновників, дороги, бурштин, розслідування підпалу редакції.

Григорій Пирлік: Наприкінці лютого вся Україна дізналася про злочин, скоєний щодо редакції «Четвертої влади» – підпал офісу. За словами заступниці головного редактора Антоніни Торбіч, журналісти багато про кого пишуть і багато кому можуть не подобатися. Що змінилося за цей час у розслідуванні підпалу?

  Якісних результатів поки що немає. Працює поліція, розповідає, опитують, шукають. Але результатів поки що немає.

Лариса Денисенко: А про що запитують, про що поліція звітує вам?

– Поліція мені не звітує. Кримінальне провадження відкрите за статтею «умисне знищення майна журналіста». Тобто вони виключили побутові конфлікти, опитали всіх сусідів, кого можна було.

Також вони цікавляться, про що ми пишемо. Але тут є дві проблеми. За кілька днів до підпалу викрали сервери із сайтом і ми не могли навіть дати їм лінки на розслідування. А тем у нас, звідки могло «прилетіти», десяток як мінімум.

Лариса Денисенко: У нашому ефірі голова Рівненської ОДА констатував, що навіть з боку влади йдуть фактично силові розборки з нелегальними видобувачами бурштину. Це може бути від них?

– Я думаю, це не від бурштинових, бо ми давно не писали про це. І про це багато хто пише. І я не пам’ятаю, щоб якісь серйозні наслідки були для бурштинокопачів.

Більш свіжі наші розслідування стосуються незаконних будівництв, земельних афер. І коли це потрапляє в публічний простір, будівництва реально зупиняють, накладають штрафи.

Тому я підозрюю, що це якось пов’язано з цим. Оскільки це не було якесь одне розслідування, сказати складно. Були різні матеріали.
Якщо хтось хотів передати «привіт» від себе, треба якось чіткіше це робити, тому що ми не знаємо, хто це.

І що він хотів? Залякати нас? Але внаслідок цього ми почали ставати ще сильнішими, тому що більш серйозно ставимось до своєї безпеки, безпеки редакції.

Лариса Денисенко: Фактично в ті самі дні, як у вас трапився підпал, був напад на антикорупційного громадського діяча. Можливо, тут є якась спільна історія?

– І в поліції, очевидно, теж розглядають цю версію. За кілька днів до того підпалили двері родичів журналіста та антикорупційного активіста Юрія Дюга, але в тій квартирі була зареєстрована його організація «Антикорупційний моніторинг». Тому це пов’язують. Дуже схожі підпали, схожа техніка виконання.

Григорій Пирлік: Чи стають фігурантами ваших розслідувань працівники правоохоронних органів, які, можливо, покривають певний бізнес і, можливо, тому не дуже квапливо розслідують?

– Стають. Але стають інші, ніж ті, які зараз розслідують. З того, як я спілкуюсь зі слідчим, і з керівником поліції, з іншими залученими оперативниками, – вони ніби й хочуть знайти. Але не знаю, чи їм бракує кваліфікації… Чи що інше...

Розумієте, в Рівному реєструється 45% злочинів від усіх по області.

Як сказав начальник поліції, в них двісті працівників десь. На кожного працівника велике навантаження. Може бути так, що вони би дійсно хотіли знайти, але чи знайдуть?

А якщо хтось дійсно професійно відпрацював, то і сліди складніше знаходити.

Лариса Денисенко: А чи часто правоохоронці звертаються до ваших розслідувань і беруть це до справи?

– І прокуратура, і поліція наш сайт читають, моніторять. Періодично відкривають провадження за публікаціями. Зрозуміло, що не всі ці провадження доходять до завершення – десь їх закривають.

Але є успішні кейси. Зрозуміло, що у більшості серйозного наслідку для фігурантів розслідувань не має.

Григорій Пирлік: В Києві є вже усталена практика, коли є сайт «Наші гроші», який робить розслідування, наприклад, встановлює причетність посадовця до корупційної схеми, а далі підключається ГО Центр протидії корупції чи інші представники громадського сектору, які позиваються до суду. Чи є в Рівному така практика?

– В таких випадках ми вже кілька разів зверталися до організації «ТОМ 14», у них є проект «Тисни», і на підставі наших розслідувань вони готують звернення в поліцію.

Також у Рівному громадський сектор досить активний. Буває, організації, з якими ми співпрацюємо, публічно підтримують – акції, звернення.

Григорій Пирлік: З матеріалів, зокрема «Четвертої влади», ми бачили, що в Рівному є практика узаконеної «джинси», коли з обласного бюджету або з міського виділяються гроші на певні матеріали. Як ви ставитесь до цього? Наприклад, міський голова вважає, що незадоволені ті медіа, кому вони гроші не дали.

– Ми робили навіть розслідування по всій Україні – це проблема не рівненська, а всеукраїнська. У всіх регіонах є такі ЗМІ, така практика.

Як на мене, це узаконена «джинса». З точки зору закону ніби порушення немає, але по факту ми бачимо, що влада за гроші платників податків купує собі рекламу. Рекламує та піарить себе.

Якщо брати рівненський контекст, гроші йдуть, скажімо, на радіостанцію, а колишня директорка цієї радіостанції – тепер заступниця мера;
гроші йдуть на кабельний телеканал, співвласником якого є секретар міської ради; гроші йдуть на комунальну газету, на більш лояльні майданчики.

Щоб говорити що комусь не дісталось грошей, потрібно проводити якийсь відкритий конкурс, де комусь недістанеться.

Хоча, як на мене, все це неправильно. Це робота відділів комунікації влади – спілкуватись, пояснювати, що влада добре зробила, а що ні. А не за гроші платників податків купувати вуха та очі читачів, глядачів і слухачів.

Григорій Пирлік: Хто в цьому медійному розрізі в Рівному основні гравці?

– Є ті, що працюють в медіабізнесі ще з 90-х. Але їхня проблема в тому, що вони практикують «джинсу» – приходиш, платиш і розказуєш все, що хочеш. Разом із тим у них є і нормальні матеріали.

Є багато різних сайтів, де працює один-два журналісти. Це, як кожен олігарх хоче мати футбольну команду чи телеканал, а на місцевому рівні – сайт, якщо більше грошей – телеканал. Тому є такий прошарок ЗМІ.

Є одна газета власника місцевого льонокомбінату. Вона має найбільший тираж не тому, що суперкрута – це не медіа-бізнес, швидше, бізнес-плюс.
Він у політику хотів іти, не потрапив, але фінансує її з прибутків заводу, очевидно. Хоча там теж є і нормальні матеріали, але коли вибори, то це певний свій ресурс.

Є небагато ЗМІ, які залучають кошти переважно з міжнародних грантів.

Є колишнє реформоване державне телебачення і радіо – Рівне Суспільне.

Григорій Пирлік: Нещодавно відбулося те що можна назвати проривом журналістики на рівненському рівні це був звіт програми наживо з головою РОДА Олексієм Муляренком на телеканалі UA:Рівне. Як на Вашу думку розвивається Суспільне в регіоні?  

– Це не перший такий ефір. Такі ефіри почали з’являтись після того як на телеканал прийшла нова продюсерка рівненської філії НСТУ. І в нас тут найкраща кандидатура, яка могла бути, «зубаста» журналістка.

І от на державному телеканалі з’явилась серйозна журналістика. Колись було, що державний канал розповідає які чиновники всі хороші, а тепер там журналістика «зубаста» і вона розвивається далі.

Я бачу, що якщо їм не будуть урізати фінансування, то цей телеканал стане найсильнішим в регіоні, тому що зараз найбільший рейтинг в приватного телеканалу «Рівне 1».

Але якщо буде нормальне фінансування в Суспільного і з тими керівниками, які там з’явилися є перспектива, що це буде сильний, потужний суспільний мовник.

Григорій Пирлік: Хто ця журналістка? Адже місцева влада звикла казати про неї негативно.

– Інна Білецька. Місцева влада звикла казати про неї негативно, тому що вона давно працює в журналістиці. І вона справді займається журналістикою а не чиїмось піаром, тобто вона завжди ставить незручні запитання, а влада не любить незручних запитань.

Лариса Денисенко: Які зараз у Рівному існують сфери, що заслуговують пильної уваги розслідувачів?

– Те, що на регіональному рівні, то ми з журналістами сідаємо і одразу виписуємо десятки тем. Фактично в кожній сфері є корупція або якісь зловживання.

А саме ми зараз більше займаємось тим, що пов’язане з незаконним будівництвом, також земельні махінації – як розпродують землю, як корупційно земля міста переходить в руки забудовників.

Також це корупція в освітніх закладах. А взагалі, на жаль, в яку сторону не дивитися – можна знайти зловживання і корупцію.

Лариса Денисенко: Якщо говорити про корупцію в освітніх закладах це передусім що?

– В нас остання публікація була і програма вийшла про корупцію в медичному коледжі. Як коледж хоче готувати лікарів, ставати академією, він навіть не може нормально медичний персонал підготувати, які приходять працювати і не вміють зробити укол.

Якість підготовки низька, а корупція висока. Нам свідчили люди, які за вступ платили чотири тисячі доларів. Крім того ти вступив, навчаєшся постійно платиш і платиш.

Проблема в тому, що багатьох батьків це влаштовує і вони готові платити за своїх дітей і не бачать в цьому проблеми. Тому було складно знайти людей, які обурюються цьому, тобто є такі, але більшість така система влаштовує.

Лариса Денисенко: А як ці люди працевлаштовуються?

– В нас були випадки, щоб влаштуватись медсестрою теж платять. Потім медсестра яка заплатила кілька тисяч доларів щоб влаштуватись, логічно, що вона не буде жити на зарплату.

Я чув, що в нас в Україні не вистачає медперсоналу, лікарів, але разом з тим, щоб потрапити на цю роботу, потрібно платити теж.

Григорій Пирлік: Хто є основними землевласниками, які забудували Басів Кут?

– Це одна з версій, що через ці теми хтось нам «передав привіт», адже ми почали і озвучили, що далі будемо цим займатись.

Там багато звичайних осіб, але там досить багатих бізнесменів, депутатів, народний депутат там теж ніби живе, якимось чином отримали земельні ділянки аж до самого озера.

Буквально залишається п’ять метрів берега. При тому що там 50 метрів прибережна охоронна зона.

Друга проблема – там рекреаційна зона, там не можна будувати житло, але почали будувати котеджі називаючи їх то спортивним клубом, клубом рибальства, шахматним клубом. Крім того їх вже продають, тобто вже можна подзвонити і собі купити.

Але офіційно це спортивний клуб, один вже там починає будувати готельно-спортивний комплекс. От вони шукають оці дірки для того, щоб там забудувати.

Григорій Пирлік: Голова РОДА Олексій Муляренко на ефірі суспільного казав «давайте мені адреси, я зі всім розберуся», чи давали адреси?

– Будемо говорити що голова там нещодавно сам ділянку продав. І в нас є інформація, що він продав її своїм родичам.

Адреси беруться із відкритого доступу –  Держгеокадастр, карта, запити. Нехай дасть завдання своїм помічникам, вони це все легко можуть зробити.
Але ми все одно будемо оприлюднювати яким чином це сталось, що фактично озеро немає берегу. Тобто рівняни не можуть погуляти довкола озера.

Григорій Пирлік: Які основні зловживання зі сферою доріг?

– Це такі класичні зловживання для всієї країни. А через рік чи через два це вже не дорога а невідомо що, з ямами.

Ми взяли договори з підрядниками і виявляється в багатьох договорах немає навіть якогось гарантійного терміну. Або цей термін там рік. Хоча я чув від колег, які займались подібною темою в Києві, що там п’ять років гарантія на ремонт.

Лариса Денисенко: Голова РОДА зазначив у прямому ефірі Громадського радіо, що дорогу забрав сніг…

– Виходить що в Німеччині, Польщі нема снігу. Тема доріг, скільки я в журналістиці це вічна тема на якій наживались, тому поки що на цьому і досі наживаються.

Якщо знайшли помилку - виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.

Прокоментуйте

Підпишіться на нашу розсилку

(найважливіші новини двічі на місяць)