Депутати і чиновники проти бізнесмена: історія неуспіху поблизу Рівного

Підприємець Іван Степанюк вклав більше сотні тисяч доларів, але 10 років не може запустити невелике виробництво в селі Обарові, що неподалік Рівного
Джерело
«Четверта влада»

Село Обарів відразу біля Рівного. Рівненські депутати планують зробити його частиною міста. Якщо вам здається, що таке розташування – хороша нагода запустити тут бізнес – не поспішайте.

«Четверта влада» вивчила як практично нереально відкрити тут свою справу без домовленості із сільською владою.

Історія підприємця, який повернувся з-закордону, щоб працювати в Україні і зіштовхнувся зі свавіллям влади.

Роками рівнянин Іван Степанюк намагається запустити в Обарові невелике виробництво. Купив приміщення, зробив ремонт, добудував будівлі під магазин та пункт охорони.

Усе дарма. Попри наявність документів на власність, повноцінно користуватися приміщенням підприємець не може. Роки проводить в судах і в пошуках справедливості.

«Живу на кредитці. Усе що заробляв – вкладав у виробництво»

Іван Степанюк 27 років займається стоматологією. Щоб відкрити свій стоматологічний кабінет у Рівному, близько 10-ти років працював у Польщі. Потім ще отримав можливість працювати із сім'єю у Сполучених Штатах. Був там кілька років, але зрештою повернувся в Україну.

– Не сподобалося. Там кожен – на самовиживанні. Батьки також важко хворіли. Та й тут у мене сім’я, бізнес, житло, – так пояснює підприємець своє рішення повернутися в Україну.

Вдома вирішив розвивати свій бізнес. Окрім стоматологічного кабінету, ще збудував приміщення для здачі в оренду.

А тоді вирішив організувати невелике виробництво. І купив за 100 тисяч доларів приміщення банно-прального комбінату в селі Обарів. Половина цієї суми – кредит.

– Я продавав багато речей, щоб погасити кредит, – пригадує Іван Степанюк. – Бо долар дійшов до 8-ми замість 5-ти. Кредит погасив протягом двох років. Зокрема, продав для цього машину з краном.

– За стільки років я весь час живу на кредитці, – додає підприємець. – А що заробляю – вкладав туди. Я не тільки поремонтував те приміщення. А ще побудував продуктовий магазин, пункт охорони, викупив цю землю. На це пішло приблизно ще тисяч 60-70 доларів.

Підприємець збудував магазин (зліва), купив і відремонтував будівлю комбінату (в центрі) і збудував пункт охорони (праворуч). Планував запустити виробництво. 
В будівлі колишнього банно-прального комбінату підприємець планував налагодити невелике виробництво паперової продукції – рушників, серветок, пакетів. 
Поки що пункт охорони стоїть порожнім. Запустити виробництво не вдається більше десяти років. 

Чоловік каже, планував спочатку виготовляти тут лікарські спиртові настоянки. Але у санстанції звернули увагу, що для цього не підходять санітарні умови і обмеження на ділянці. Тож, зрештою, підприємець вирішив займатися паперовою продукцією. 

– Тим паче що була програма, що мали ліквідовувати целофанові пакети і переходити на паперові, – каже Іван Степанюк. – Думав що це буде тихий бізнес і ніхто не матиме до мене претензій, і я зможу спокійно займатися підприємницькою діяльністю.

Була шкільною – стала приватною

Підготовчі роботи йшли спочатку за планом. Проблеми почалися коли поруч з ділянкою Степанюка почали виділяти землю представниці шанованої місцевої сім'ї Оксані Андрошулік (нині її чоловік – депутат сільради – авт.). 

Ділянка, на якій стоїть будівля колишнього банно-прального комбінату, знаходиться близько сотні метрів від Обарівської школи.

Через ділянку, на яку претендувала жінка, йдуть комунікації, які забезпечують будівлі підприємця водою і електроенергією. Також тут є септик, який раніше використовували для банно-прального комбінату.

Електрика та вода (червона лінія) до ділянки підприємця (синього кольору) йдуть від школи (зелена ділянка) через землю, яка колись також була шкільною, але потім стала приватною (червоні ділянки – дружини депутата сільради, жовта – депутата сільради). Межі ділянок вказані орієнтовно.

Приватизували землю школи і знищили септик

Отримавши дозвіл на виготовлення документів на землю, Оксана Андрошулік запропонувала Івану Степанюку погодити межі. У її документах не були відображені комунікації, які йшли через цю ділянку до комбінату.

І не були встановлені охоронні зони довкола цих комунікацій, з тим щоб їхній власник мав можливість доступу до них.

Іван Степанюк відмовився це підписувати до того часу поки не відобразять його комунікації.

Проблеми почалися майже відразу після цього.

– Мені прийшов «простий» лист, через два дні після того як нібито виїхала комісія сільської ради і без мене погодила ці всі межі, – обурюється підприємець.

– Замість мене вони підписали. Написали, що я був повідомлений (хоча лист прийшов через два дні після виїзду). Але якби навіть я був повідомлений, то закон говорить, що лише коли б я двічі не прийшов би без поважної причини, тоді б вони мали право без мене погодити. 

– Після того як вони погодили, буквально на другий день септика вже не було. Його зрівняли з землею.

А дружині депутата дозволили приватизувати землю без погоджень сусіда.

Про те, що у такому способі погодження меж є порушення, підтверджує експерт із питань земельного законодавства Георгій Могильний.

Експерт із питань земельного законодавства Георгій Могильний вважає що сільрада підробила документи, погодивши межі ділянки сусідки підприємця. Фото з investigator.org.ua

Питання погодження меж ділянок регулює Інструкція про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

Згідно з цією інструкцією, повідомлення власників суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт.

Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.

– Тобто, тут є підстави казати про факт службового підроблення документів комісією сільради, яка погодила межі за відсутності Степанюка, вказавши, що він був належним чином повідомлений і не з’явився, – вважає експерт.

Наступний удар – по водопостачанню

Разом із септиком підприємець втратив доступ до водопровідного люка з засувкою, який був на сусідській ділянці. Він просто зник.

Але на цьому проблеми не закінчилися.

Спочатку у підприємця була угода на водопостачання із місцевим райсількомунгоспом. Іван Степанюк справно сплачував за воду. Пізніше цю установу ліквідували. Тепер водопостачанням займається підприємець Павло Маліновський.

– Якось він прийшов до мене, що давай готівкою, без договору. Я кажу що ні, так не вийде, я підприємець. Давай договір. Він цього не захотів, – розповідає Степанюк.

Сам Павло Маліновський заперечує що пропонував розрахуватися без угоди.

Підприємець Павло Маліновський відмовляється підписувати угоду про водопостачання з Іваному Степанюком, бо в сільраді попросили

Потім Іван Степанюк звернувся сам до підприємця щоб той підписав з ним угоду. Але отримав відмову. Причину якої Маліновський пояснює так: 

– Сільська рада дала запрос: пока розглядається справа в суді – не заключать договор, – каже Павло Маліновський.

Таку ж відмову підприємець дає для Івана Степанюка в офіційній відповіді:

«... Договір буде укладено після закінчення розглядання справи судом та погашення Вами заборгованості за спожиту воду», – йдеться у цій відповіді.

Дійсно, в суді розглядаються справи. Аж дві. Але обидві – за позовом Івана Степанюка до сільради, а не стосовно якихось претензій до нього.

Першим позовом Степанюк намагається скасувати рішення сільради про виділення землі його сусідці Оксані Андрошулік (через те що в проекті землеустрою не відображені його комунікації, а отже він не має можливості їх обслуговувати).

Другим – скасувати виділення сільрадою сусідньої ділянки школі. Знову ж через те що при виділенні не вказали його комунікацій.

Тобто підприємець подав до суду на сільраду, бо знайшов порушення при виділенні земельних ділянок. Через ці порушення не може повноцінно користуватися своїми комунікаціями. Через цей позов сільрада наказує іншому підприємцю, який надає послуги водопостачання, не укладати угоду з тим хто подав на них у суд.

Те що підприємець Маліновський говорить правду, підтверджують подальші дії сільради. Тут створили комісію з наближених, яка порекомендувала підприємцю Малиновському, який займається водопостачанням, припинити постачати воду до ділянки Степанюка.

Це взагалі законно сільраді приймати такі рішення? Схоже, що посадовці сільської ради зловживають своїми обов'язками.

Ознаки порушень у таких діях сільради вбачає юрист Центру протидії корупції Юрій Гермашев. 

Юрист Центру протидії корупції Юрій Гермашев звертає увагу що органи місцевого самоврядування не мають права незаконно втручатися в діяльність підприємців

Юрист каже що таке таке рішення сільської ради можливо розглядати як таке, що виходить за межі повноважень ради, а також втручається в роботу підприємця та в суспільні відносини з приводу водопостачання між сторонами.

Адже згідно статті 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання в Україні є, зокрема, заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Частина 4 статті 23 Господарського кодексу України забороняє незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

– А відповідно до положень статті 633 Цивільного кодексу України, підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів, робіт, послуг, – підсумовує юрист.

Сільський голова Обарова Віктор Виговський стверджує що сільрада усе робить правильно.

В обов’язковому порядку відключимо. Я це сам рекомендую. Підприємець, який займається обслуговуванням, звертався щоб допустили його подивитися лічильники. Бо цей чоловік декілька років не сплачував за воду.

Сільський голова Обарова Віктор Виговський хоче щоб водопостачання до будівлі Степанюка припинилося. Основа фото – з архіву «ЧаРівне»

– Так Господарський кодекс забороняє втручатися органам місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, – журналістка.

– А ми не втручаємося. Ми як приватні споживачі тоже багато хто користується тією водою. І коли приватний підприємець, користуючись водою, не сплачує за неї, не допускає до свого лічильника підприємця, який зняв би покази лічильника...

– Так він же не пускає, бо договір з ним не укладають.

– Хай не бреше. Хай допустить того підприємця, щоб був той лічильник, що у нього був, і він був опломбований. Він же не хоче цього зробити.

– Тобто якщо він допустить до лічильника, то підприємець укладе з ним угоду?

– Хай допустить і заплатить борги.

Тож бачимо, що сільський голова все ж втручається в господарські відносини і ніби від себе обіцяє відімкнути воду.

Іван Степанюк пояснює, що йому пропонували прийти оглядати систему водопостачання. Але разом з підприємцем, який за це відповідає, мала прийти і комісія сільської ради, разом з його сусідом Андрошуліком, з якими у нього конфлікт.

Іван Степанюк наполягає що сільрада і його сусід Андрошулік не мають брати участі в цьому процесі. Бо, на думку підприємця, справжня мета їхнього огляду – не лічильник і його показники, а водопровід, щодо якого сільрада може вчинити так само, як вже зробила з електричним кабелем – дозволити знищити.

Самовільно обрізали електричний кабель

Після ліквідації септика і перешкод в користуванні водою під загрозою знищення опинилася і лінія електропередач. Яка знову ж таки проходить територією сусідської ділянки.

Сільрада та Андрошуліки, за підтримки у суді адвоката Андрія Сенчука, намагаються довести, що ця кабельна лінія електропередач – прокладена незаконно.

– Попереднім власником прокладено незаконно кабельну лінію, – стверджує на одному з судових засідань (за позовом Степанюка до сільради – авт.) Андрій Андрошулік.

– Були звернення в архів, в архітектурне відділення, в обленерго. Всі підтверджують що на цю лінію не було ніяких погоджень. Сільська рада дозвіл на прокладання кабельної лінії, виділення земельної ділянки для цього не давала.

Депутат скаржиться, що у вологу погоду, обробляючи землю, відчуває електричний струм від кабеля, бо місцями розмило грунт і кабель, за його словами, лежить на глибині всього 32 сантиметра. Жодних доказів цього не надає.

Також депутат звертає увагу що до будівлі комбінату підключена повітряна лінія, якої, на його думку, має цілком вистачати.

Депутат Андрій Андрошулік, через ділянку дружини якого йдуть комунікації Степанюка, свідчить в суді, що вони прокладені незаконно

– Я звернувся до громадянина Степанюка Івана Сергійовича з листом. Кажу, Іван Сергійович, вам треба цю лінію ліквідувати і підключитися до повітряної лінії. Бо вона (підземна лінія – авт.) несе небезпеку і загрозу для дітей школи і сусідських дітей, які там проживають. Не дай Боже, вб’є якесь дитя, хто буде відповідати?

Таким твердженням Іван Степанюк обурюється. Показує угоду, яка в нього укладена з Рівнеобленерго. А також погодження сільради на її реконструкцію. І лист обленерго де вказано, що ця лінія – його власність.

– А з приводу потенційної небезпеки підземної лінії, то в тому ж і проблема, що через те що вона не відображена в документах сусідів, так само як і санітарні зони довкола неї, то я просто не маю можливості оглянути її і виправити недоліки якщо такі є, – каже підприємець.

Через те, що до виправлення проблем з кабелем, якщо такі були, Івана Степанюка не допускали, він уклав угоду з Рівнеобленерго, щоб вони займалися обслуговуванням кабеля. Каже, що жодних проблем там не виявили.

Стосовно ж повітряної електричної лінії, то, за словами Івана Степанюка, до неї приєднана лише будівля пункту охорони.

– Потужність підземної лінії – 80 кілоВат, – каже Іван Степанюк. – 1 кілоВат технічних умов – не менше тисячі гривень. Шматок провода, метр – півтори тисячі. Там прокладено 200 метрів проводу. Тобто збільшення потужності повітряної лінії електропередач – це додаткові сотні тисяч гривень витрат.

Поки справу розглядає суд, сусіди Степанюка вирішили діяти самовільно.

Депутати сільради їм у цьому допомогли. У грудні 2018-го року Оксана Андрошулік, разом з директором Обарівської школи виступили на сесії, сказавши що вбачають небезпеку в підземній лінії. Попри відсутність доказів небезпеки – депутати дали дозвіл на знищення цього кабеля, не запросивши і не заслухавши думки Степанюка.

Сільрада зверталася з приводу відключення кабелю до Рівнеобленерго, інспекції Держпраці, інспекції Держенергонагляду. Проте ніхто з цих служб не взявся відключати електрику.

У рішенні сільрада маніпулятивно пише що Степанюк не виконав вказівку Рівнеобленерго щодо перенесення постачання на повітряну лінію. Чому маніпулятивно? Бо насправді то була одна з рекомендацій Рівнеобленерго як вирішити його ситуацію.

Після цього у сільраді створили комісію і найняли якогось чоловіка-електрика, який відключив на території школи кабель від живлення. Через це постачання електрики до будівлі комбінату припинилося.

Крім цього, на території школи, кілька його метрів кабелю просто обрізали і видалили.

Через такі дії Рівнеобленерго подало заяву в поліцію щодо незаконного пошкодження кабелю, а Івану Степанюку рекомендують вчергове звертатися до суду задля захисту своїх прав.

Експерт з питань земельного законодавства Георгій Могильний називає дії сільради самоуправством.

А також звертає увагу, що на лінію є паспорт, а її реконструкція офіційно погоджена сільським головою раніше. Тому, на його думку, захисні зони цієї лінії мали бути нанесені в обмеженнях при складанні проекту землеустрою ділянок як Оксани Андрошулік, так і Степанюка.

– Якщо раніше було погоджено реконструкцію кабельної лінії, то зараз взагалі не може йти мови про самочинне будівництво – існуюча раніше лінія була офіційно реконструйована, на неї є паспорт, – робить висновок експерт.

– Рішення сільради про руйнування лінії – звичайне самоправство, адже сільрада не має таких повноважень, а саме рішення містить посилання на набір норм, що не дозволяють приймати такі рішення, – додає Георгій Могильний.

– Якщо сільрада у своєму рішення заявила, що кабельна лінія є об’єктом самочинного будівництва, вона має право звернутися до суду для знесення цього об’єкту інженерних комунікацій.

Для сільського голови Віктора Виговського – це не аргумент.

– Якщо є порушення, то порушення оскаржуються в суді, – каже сільський голова. – Всі питання з цього приводу розглядаються у судовому порядку. Хай вони звертаються у суд, якщо вважають наші дії неправомочними.

Віктор Виговський каже, що кабельну лінію незаконно проклали попередні власники приміщення.

– Але ж у нього є паспорт на цю лінію..., – журналістка.

– Неправда. Неправда. Немає в нього ніякого паспорта. Немає в нього ніякого погодження обленерго. Нічого в нього немає.

Сільський голова говорить неправду. Ось паспорт кабельної лінії.

Підробка документації і десятки тисяч доларів подарунків від громади

Земля, через яку комунікації Степанюка йшли до школи, потрапила у власність сусідів не без порушень.

Детальніше про ці порушення та десятки тисяч доларів подарунків від громади сім'ї депутата читайте невдовзі в публікації «Земля освіти Рівненського району: була шкільною – стала приватною».

Експерт із питань земельного законодавства Георгій Могильний, опираючись на висновок Держгеокадастру, говорить про підробку документації при виділенні землі сусідам Степанюка.

– Є всі підстави вважати, що в проміжок часу між 2001 та 2014 роками відбулася банальна підробка документації, під час якої частину земель Обарівської школи записали під виглядом сільгоспземель, – каже Георгій Могильний.

– Такі ситуації досить розповсюджені, коли мова йде про землевідведення часів СРСР – за домовленістю зацікавлених сторін, частина земельної ділянки фактично крадеться.

– Виявити це вкрай важко, адже знайти старі проекти землеустрою можливо хіба що в архіві, – додає експерт. – І ніхто їх зазвичай не шукає, а використовують більш нові, вже підтасовані дані, що зберігаються в Держземкадастрі.

А хто ж керував сільрадою у період між 2001 та 2014, протягом якого могли зробити фальсифікацію документів, про ймовірність якої говорить експерт?

З 2006-го року і до 2015-го головою сільради був Іван Тимощук. У березні 2015-го року, після кількамісячних негласних слідчих дій його взяли на гарячому з хабарем за те, що «порішав» земельну ділянку. Розмір хабаря – понад 500 тисяч гривень. За що сільський голова отримав прізвисько у ЗМІ «Ваня півмільйона».

Ми спробували почути думку Івана Тимощука про порушення при виділенні земельної ділянки Оксані Андрошулік, а також про ймовірну фальсифікацію документів. Однак, схоже екс-посадовець змінив номер свого мобільного. Бо за наявним у редакції номером дотелефонуватися нам не вдалося.

Андрій Андрошулік, з яким ми теж намагалися поспілкуватися, сказав, що з усіма питаннями щодо виділення земельної ділянки варто звертатися у сільську раду.

Кримінальне провадження і суд

Іван Степанюк так і не зміг запустити ні виробництва, ні хоча б відкрити магазин . Не може закінчити будівельних робіт. Дедалі більше усе тільки ускладнюється. 

Щоб розставити крапки над «і», крім суду, звернувся у поліцію. Намагається довести що його права порушили, виділивши ділянку сусідам без зазначення усіх комунікацій.

В поліції відкрили кримінальне провадження за частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів).

Провадження кілька разів закривали, однак Іван Степанюк, за допомогою скарг, домагався щоб постанови про закриття скасовували. Після цього також домігся призначення експертизи.

Будівельно-технічна експертиза має з’ясувати чи були порушення прав Степанюка під час виготовлення сусідами Андрошуліками права власності на земельну ділянку.

Один зі слідчих рівненського райвідділу поліції, який веде цю справу, Вадим Артюхович, розповідає про провадження.

– Кожен день йому (Степанюку – авт.) пояснюю що по справі [відбувається], що заплановано, – розповідає Вадим Артюхович. – А він без кінця пише скарги якісь. Ми пояснюємо йому що це непроста справа, що я не можу суто на його власних переконаннях і баченнях приймати по справі рішення.

– Але ж йому вдалося домогтися щоб постанову про закриття провадження відмінили, – журналістка.

– Якщо справу закривають, будь-яку справу, то зазвичай, у 80-ти відсотках суди скасовують постанову про закриття. Вона закривалася неодноразово.

Зараз не закриваємо, бо не можна закрити, бо людина буде скаржитися. Робимо слідчі дії. Призначили експертизу, бо він хотів, призначили. 

Це така категорія справ, що основним доказом є не покази, а саме висновки експерта. Я ж не можу власними переконаннями керуватися. 

– А чому призначили експертизу тільки після скарг? – журналістка.

– Не призначали раніше, бо тут вбачаються цивільно-правові відносини. Тобто потрібно було вирішувати питання  меж і таке подібне.

Матеріали заяви Рівнеобленерго про пошкодження кабелю долучили до раніше відкритого провадження. Наразі опитують свідків і чекають на проведення експертизи.

Сільський голова визначив яким бізнесом краще зайнятися в «його» селі

Сільський голова Обарова Віктор Виговський каже, що в Івана Степанюка не було би проблем, якби він замість виробництва «хімічних засобів» організував у селі, наприклад, стоматологічний кабінет.

– Так він же поміняв призначення і планував виробляти гігієнічні вироби, – журналістка.

– Це він вам таке каже, щоб ввести в оману. От якби ви на це погодилися, якщо це підприємство знаходиться за 25 метрів від школи і в радіусі до 50 метрів – 70-80 жилих будинків.

– Я йому казав особисто на декількох нарадах: Іван, ви прекрасний стоматолог, відкрили би там стоматологічний кабінет, щоб можна було людей обслуговувати – купалися би в маслі, до вас би люди йшли кланялися в ноги, дякували. А ви їм хочете хімію туди вперти. Через це сир-бор там і йде.

– А чому ви не вірите що підприємець хоче зробити тут виробництво серветок і гігієнічних виробів? – журналістка.

– А для чого для серветок треба такі запити на електроенергію і така кількість води, на яку робить запити пан Степанюк? Для серветок це необхідно?

Іван Степанюк таким словам обурюється.

Поки підприємець роками судиться і відстоює право на свою власність, бізнесом в Обарові займатися не може

– За моїми документами, вода розрахована лише для умивальника та туалету, – каже підприємець. Пише в проекті, що добова потреба у воді – 0,5 куба. Менше, ніж у квартирі. Сотні перевірок були за їхніми скаргами.

– «Хімічне виробництво» – це брехня. Їм потрібно було розчистити ділянку Андрошуліка від комунікацій. Оце б для стоматологічного кабінету вкладав би у приміщення двісті тисяч доларів у селі.

– В таких умовах, я вже бачу, вони не дадуть мені нічого зробити, – каже Іван Степанюк. – Фактично на сьогодні моє приміщення вони довели до стану непридатного: ні продати його, ні далі експлуатувати. Бо відрізали від комунікацій.

Кажуть мені – от доб’єтеся справедливості, відновлять ваші права, і ви запустите виробництво. Але ваше виробництво, знаєте, паперове, то, як свічка, може згоріти, уже із станками і кредитом.

– Тобто я вже боюся тут запускати щось. Але як я можу цей об’єкт комусь продати, щоб повернути кошти, якщо він в такому стані має комунікації?

Іван Степанюк каже що в сільраді йому сказали, що навіть якщо через суд скасують рішення про виділення ділянок сусідці та школі, сільраді не складе труднощів відразу прийняти аналогічні скасованим рішення.

Місцева влада й далі готова відверто шкодити підприємцю-сусіду депутата.


Розслідування «Четвертої влади» в рамках проекту «Підтримка регіональної розслідувальної журналістики» за підтримки National Endowment for Democracy (Національного фонду підтримки демократії (США))

Якщо знайшли помилку - виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.

Прокоментуйте

Підпишіться на нашу розсилку

(найважливіші новини двічі на місяць)