Благодійність і примус шкільних внесків

Батьківські збори в школах нагадують примусове стягнення грошей з батьків
Джерело
caricatura.ru

Ні для кого не секрет, що батьки учнів змушені платити гроші до шкільних або класних фондів чи кас (незалежно від того, оформлені вони офіційно чи їх просто так називають), змушені здавати кошти на ремонт школи та подарунки вчителям.

У звіті про результати загальнонаціонального дослідження 2007 року «Стан корупції в Україні», проведеного Київським міжнародним інститутом соціології в межах проекту «Гідна Україна», збирання державними школами коштів з батьків називається корупційними діями.

Чи протиправні батьківські внески та подарунки вчителям? Їх збирають під примусом чи жертвують добровільно? Чому існує таке явище, чи всіх воно задовольняє і що з ним робити?

На ці та інші запитання шукали відповіді кореспонденти Рівненського агентства журналістських розслідувань. Серія публікацій на тему шкільних внесків та подарунків учителям також публікуватиметься у четвергових номерах «Рівненської газети» в лютому.

Збори спонсорів

Щоб з’ясувати ситуацію зі шкільними внесками, ми насамперед поспілкувались з кількома учнями старших класів, батьками та директорами рівненських шкіл, гімназій, колегіуму.

Від батьків і учнів нас цікавило чи здають вони внески, в якій кількості, хто їх збирає і чи знають вони на що використовуються гроші. Лише одна мати погодилась відкрито розповісти про збір коштів, усі інші учні та батьки погодились говорити на умовах анонімності.

– Щороку, кожного місяця батьки змушені здавати кошти на школу. Схема відпрацьована майже до дрібниць, – ділиться мама четвертокласниці Навчально-виховного комплексу (НВК) «Колегіум» Олена Галанюк.

– До батьківського комітету підбираються «адекватні» люди, які безпосередньо і займаються збором грошей з батьків. Встановлюється певна сума, яку визначає директор школи, хоча ззовні виглядає так, ніби він цю суму пропонує, а опікунська рада (голови батьківських комітетів) підтримує.

– Щомісяця всі мають здавати гроші голові батьківського комітету. Потім ця людина, зі списком і сумами, які були здані батьками, йде до завуча і віддає їй гроші. Раз на місяць завуч дає тим самим головам такий собі папірець, де написано куди було використано ці кошти.

– Ні печатки, ні підпису будь кого з учителів там немає, тільки підписи батьків з опікунської ради. В переліку – відверта брехня на кшталт: «100 грн. – канцтовари, 50 грн – миючі засоби».

Пані Олена вважає, що в державній школі все має бути придбаним за кошт держави.

– І все має бути інвентаризовано. Якщо провести в школах інвентаризацію, то з’ясується що там є безліч речей невідомого походження, які були придбані за гроші батьків, – говорить мати. – Через відсутність докладної і зрозумілої звітності, гроші батьків та речі, придбані за їх кошт, можуть використовуватись не за призначенням.

– Про те, що відбувається нецільове використання батьківських внесків зрозуміла ще в перший рік навчання дитини, – продовжує пані Галанюк. – Якось я надрукувала для дітей, за свій кошт, почесні грамоти в приватній друкарні. А отримавши так званий звіт про використання батьківських коштів, побачила, що на ці грамоти нібито були витрачені батьківські внески.

За словами Олени Галанюк, шкільні батьківські збори самі батьки інакше як «збори спонсорів» не називають.

Жодної копійки на миючі засоби

– Збором коштів для школи займається голова піклувальної ради, – говорить у відповідь директор НВК «Колегіум» Петро Куделя.

– Про суму, яку треба здавати на школу, я ні в цьому році, ні в минулому принципово не говорив. Умивав руки і казав батькам: «що ви зробите, те буде для школи, сам від вас вимагати не можу». А те, що немає ніякого звіту, то це трошки брехня. Все, що використано протягом місяця, підкріплюється актом.

– В самому акті зазначено за пунктами на що витрачались кошти. В мене зберігається копія кожного акту. Там немає деталізації до копійки, але подивитися про те що було і як використовувалися кошти, можна чітко бачити. Про те що мають бути підписи вчителів – це абсурд. Не вчителі ж ці гроші витрачають.

Пан Куделя запросив нас подивитися ці акти і запевнив, що кожен з батьків може з ними ознайомитись.

Про існування звітності за батьківські кошти говорить і Голова піклувальної ради НВК «Колегіум» Олена Богданець:

– Збираються всі чеки. Якщо наймаються працівники, які купують матеріали, вони також звітуються розписками, в яких вказують вартість матеріалів. Всі ці квитанції, накладні, розписки у мене зберігаються. До того ж гроші збирає або голова, або інший представник батьківського комітету і передає їх мені, а не адміністрації школи.

Не погоджується голова піклувальної ради й з тим, що на батьків тиснуть.

– Якщо батьки не приходять до школи, бо ж не всі приводять чи забирають дітей, тоді представники батьківських комітетів телефонують їм і запитують: будете здавати чи ні. Немає ніякого примусу. Фіксованої цифри немає, здають абсолютно різні суми: по 20 гривень, по 15 гривень. Є батьки, які взагалі не здають, бо не хочуть.

Директор колегіуму також заперечує нецільове використання коштів. Говорить, що не може бути, щоб у звітність внесли витрати на грамоти, які робились не за батьківські внески. На кінець розмови, Петро Куделя висловив думку, яку поділяють (за нашими опитуваннями) якщо не всі, то майже всі керівники шкіл у Рівному.

– На утримання школи з бюджету жодної копійки нам за весь цей час не надали. Школа отримує тільки гроші на зарплату, комунальні послуги і, періодично, на якийсь капітальний ремонт.

– Коли мова йде про батьківські кошти: є добра воля і бажання це зробити – ці кошти здають і ми використовуємо. Не буде тої волі, то школа, в принципі, помре, адже навіть на миючі засоби держава нічого не виділяє.

Скритний директор

– Ми здаємо кошти класному керівнику у фонд школи, – розповідає учениця-старшокласниця загальноосвітньої школи (ЗОШ) №28. – Можна заплатити наперед одною сумою, щоб не носитись по п’ять гривень щомісяця (в школі понад тисяча учнів – авт.).

– Ще обов’язково здається раз на рік 30 гривень на ремонт школи, тому що інакше не видають табеля. Пояснюють, що ці гроші на крейду, оплату світла, води і таке інше.

За словами учениці, внески збирає класний керівник.

Щоб з’ясувати чому це класний керівник займається не своїми прямими обов’язками, а також хто і чому учням погрожував не видати табелі, ми звернулися телефоном до директора ЗОШ №28 Івана Віднічука.

Почали із загальних запитань, які ставили кожному директору з яким спілкувалися, щоб дізнатися про реальні потреби школи у внесках. Однак отримали незрозумілий нам опір.

– Скажіть, будь ласка, скільки коштів виділяється на утримання і ремонт школи?

– Значить, будь ласка, зверніться по цьому питанню до управління освіти.

– А ви відмовляєтесь сказати? Чому?

– При чом тут відмовляєтесь. Я Вам говорю, управління освіти планує і виділяє кошти відповідно до потреб. Далі, що вас цікавить?

– Нас цікавить чи вистачає цих коштів, які виділяє управління освіти?

– Я, як розумна людина, розумію, що нема де взяти, тому повинні жити по сьогоднішнім можливостям. Дякую, до побачення… (директор поклав слухавку – авт.).

Неадекватна, як на наш погляд, реакція директора на звичайні запитання, які має право задати будь хто з батьків, змусила на ще раз йому зателефонувати.

– Це Роман Мартин, журналіст, ви кинули трубку, але в мене ще є кілька запитань, які б я хотів вам…

– Вибачте, шановний, по телефону я ніяких інтерв’ю не даю.

– Давайте тоді з вами зустрінемось. Коли вам зручно?

– (Дещо роздратованим голосом – авт.) Тим більше, я ще раз вам повторюю, по економічних питаннях і фінансах звертайтесь до управління освіти.

– Добре. Я маю запитання по школі на які можете дати відповідь тільки ви.

– (З погано прихованим роздратуванням – авт.) Я ще раз повторюю, будь ласка, зверніться, якщо буде бюджет як в минулому році, то все...

– Ні, мене цікавить питання не щодо бюджету, а саме справи школи.

– (З очевидним роздратуванням – авт.) Ну ви знаєте, ви некоректно себе ведете!

– Чому не коректно? Я задаю вам питання, ви – кидаєте слухавку.

– Я не кидаю слухавки!

– Ви відмовляєтесь говорити? Давайте з вами зустрінемося і поговоримо.

– Я ще раз повторюю, ви не коректно себе поводите! Тому, будь ласка, до побачення… (знову поклав слухавку – авт.)

Оскільки директор двічі відмовився говорити, ми й справді будемо змушені поставити запитання, які стосуються 28-ї школи, начальнику управління освіти (про це читайте в наступний четвер – авт.).

Близько 92,5 відсотків опитаних батьків рівненських школярів стверджують, що внески на потреби класу і школи зазвичай збирає батьківський комітет.

Ще 5,5 відсотка стверджують, що внески збирають класні керівники і/або вчителі.

Ще 2 відсотки вважає, що внески збирають самі діти або староста класу.

Ця інформація стала відомою завдяки соціологічному дослідженню.

Опитування проведене з 20 по 29 грудня 2008 року соціологічною службою Фонду молодіжних ініціатив «Крила» на чолі з Аркадієм Сльозою (обласним координатором мережі інтерв'юерів Центру Разумкова у Рівненській області) за кошт проекту «Гідна Україна», на замовлення Рівненського агентства журналістських розслідувань.

Під час дослідження опитано 300 повнолітніх рівнян, які виховують 400 дітей шкільного віку.

Опитування проведене методом індивідуального інтерв’ю за місцем проживання респондентів у всіх мікрорайонах Рівного.

Репрезентативним (таким, що правдиво відображає ситуацію) вважається дослідження думки батьків одного відсотка від загальної кількості учнів. Всього опитано батьків, які мають школярів 1,75 відсотка від загальної кількості учнів міста.

Детальні результати проведеного соцдослідження, ситуацію із внесками у інших школах, репортаж кореспондента із батьківських зборів, юридичний аналіз та позицію управління освіти читайте в наступних частинах розслідування та в наступних четвергових випусках «Рівненської газети».

Реалії «благодійності»

Гроші на стінку

Мати четвертокласниці НВК «Колегіум» Олена Галанюк:

– Наша вчителька захотіла придбати в класний кабінет нову стінку за батьківські гроші. Мотивація – «Бо у Руслани Леонідівни батьки купили таку гарну шафу, а наша вже стара, мало не розвалюється, і геть не пасує до стін після ремонту».

Дізнавшись про суму, яку потрібно здати (100 гривень з кожного) я категорично відмовилась. Але все таки зателефонувала у фірми, які займаються продажем та виготовленням меблів і з’ясувала, що фірма «ЧІП» продає стандартні стінки для класів за 1600 гривень.

Я вже на той момент здала щомісячні внески (10 грн. на 9 міс. = 90 грн.), в нашому класі навчається 17 учнів (виходить 90 х 17 =1530 грн.), лишалося докласти лише 70 гривень.

Достатньо було здати п’ять гривень кожному і придбати меблі. Але на батьківських зборах з’ясувалося, що директор може дати нам тільки 900 гривень, решту мали би зібрати знову ж таки батьки. Та ще сказали подякувати...

До того ж стандартна стінка вчительці не сподобалась. Вона домовилась з одним із батьків, що той зробить для класу нову стінку за 3600 гривень. На запитання: «Чому так?», мені сказали: «Та стінка мені не подобається, я хочу іншу». Я відповіла, що за свої забаганки нехай платить сама.

Кошти збиралися дуже повільно і важко. Батьківський комітет телефонував додому батькам і говорив, що треба здати, бо всі вже здали, «лишилися тільки ви». Людям було незручно в такій ситуації і вони здавали гроші, а потім з’ясувалося що їх обдурили і насправді не зібрали ще навіть і половини.

Зрештою, залишилося лише троє таких як я, небажаючих витрачатися на школу. Під кінець навчального року, на останніх зборах, вчителька попередила що буде змушена повідомити батькам, що ми не здали гроші. Вона лякала нас батьківським осудом.

Директор НВК «Колегіум» Петро Куделя:

– Я вперше почув скарги батьків про те, що когось примушували здавати гроші. Для мене те, що ці гроші вибивали примусово – дивна річ. Я знаю ситуацію, що окремі батьки гроші не здають. Окремі батьки здають по гривні.

Років два-три тому на піклувальній раді була розмова, що є клас, а є школа. Є питання які стосуються одного класу, а є, що стосуються всієї школи. Ми робимо в рік ремонт лише трьох-чотирьох класів, але робимо капітально. Один клас такі гроші ніколи не збере.

Тому ми за рік акумулюємо кошти, а тоді по черзі робимо ремонт. В принципі, я завжди за те, що батьки оновлюють клас чи там купують стінку. І коли мова була про шкільні стінки, то я колись говорив батькам: «якщо є можливість допомогти школі, то допоможіть, я ніколи не буду проти».

Колись вже про це говорилося на піклувальній раді, років три-чотири тому. Якщо клас відремонтований і йде мова про придбання стінки, то має діяти паритет – частину грошей дає школа, а частину батьки.

Володимир Торбіч, Антоніна Торбіч, Роман Мартин, ІА «Рівненське агентство журналістських розслідувань»

P.S. Коли матеріал вже верстався, одному з авторів і редактору цього матеріалу син приніс із школи таку записку.

«Шановні батьки! Просимо Вас здати на потреби класу та школи 95 грн., в тому числі: по 10 грн. за 5 місяців (= 50 грн.) - на розвиток школи; по 5 грн. за 5 місяців (= 25 грн.) на потреби класу; по 20 грн. на свято 8 Березня. Прохання: здати до кінця цього тижня. Дякуємо – Батьківський комітет.


Друга частина розслідування: Примусова шкільна «благодійність»

Третя частина розслідування: Вимагати не можна – просити!

Четверта частина розслідування: Збір грошей на подарунки залежить від учителя

Якщо знайшли помилку - виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.

Прокоментуйте

Підпишіться на нашу розсилку

(найважливіші новини двічі на місяць)