Волинська ягода розбрату: розслідування

Поки українські військові намагаються повернути контроль над східним кордоном, а на рівненському Поліссі йде бурштинова війна, на Волині, біля кордону з Польщею і Білоруссю, теж неспокійно. Молодики у балаклавах та зі зброєю б’ються за… ягоду.

Що це за диво-ягода, через яку люди ризикують життям, та який до неї стосунок мають київські високопосадовці з’ясували журналісти Рівненського агентства журналістських розслідувань для Слідства.Інфо.

В кінці липня, неподалік села Ростань Шацького району Волині, приблизно за п’ять кілометрів від білоруського і п`ятнадцять від польського кордонів було незвичайно спекотно. І не від сонячної погоди.

Затяжний дворічний корпоративний конфлікт вилився у стрілянину та масову сутичку. Традиційна для таких конфліктів атрибутика – зброя, камуфляж, балаклави. На руках кольорові стрічки, щоб не переплутати своїх.

На болотистих землях волинського Полісся 170 гектарів цілющої ягоди лохини – одна з найбільших її плантацій у Європі. Лохина має цілющі властивості і через це її називають ягодою №1 у світі.

На Волинь вона потрапила з Америки. В народі більш відома її російськомовна назва – голубіка. В супермаркеті кілограм лохини коштує, залежно від сезону, місця продажу і якості ягоди 100-180 гривень.

Гектари плантацій лохини щороку приносять мільйонні прибутки. Саме за них і боряться обидві сторони конфлікту.

– Это начиналось в 80 каком-то году еще, в 87 или 88. Сюда приежала какая-то знаменитая министр сельского хозяйства Канады или Америки, я точно не буду врать. Еще государство... ну Советский союз был.

Ее завезли на это место и она говорит: «Вы ходите по деньгам и не можете их поднять. Здесь надо садить вот такую ягоду», – розповідає бізнесмен і депутат Волинської облради Василь Столяр.

На початку 2000-х саме Столяр, через підставних людей, зайнявся вирощуванням ягоди на території Шацького Національного природного парку. Його приватне підприємство «Флора» стартувало із кількох гектарів лохини.

У 2007 році, для розвитку справи, будучи власником різного бізнесу, президентом футбольного клубу «Волинь» та депутатом обласної ради від пропрезиденської «Нашої України», Столяр залучає до ягідного підприємництва високопоставлених інвесторів:

генерального директора державної компанії «Укрспецекспорт» Сергія Бондарчука та члена міжвідомчої комісії при Раді нацбезпеки та оборони України – Ігоря Діденка, який потім стає першим заступником НАК «Нафтогазу».

Бондарчук і Діденко виділили на розвиток підприємства півтора мільйона доларів і отримали частки по 25%. Інша половина була фактично у власності Василя Столяра, хоча й зареєстрована на підставну особу – Михайла Мигеля.

Підприємство розвивалося, а площі плантацій ягоди росли. Та, очевидно, київських бізнес-партнерів щось не влаштовувало у розподілі прибутків.

– Бизнес план есть бизнес план, прибыль не идет так как надо. Потому что надо заниматься, – пояснює Василь Столяр.

Окрім того, змінилися політичні реалії. У 2010-му президентом стає Віктор Янукович і Бондарчук з Діденком втрачають високі посади. Діденко крім того втрачає також свободу – його закривають у СІЗО та засуджують через скандально відомі газові угоди Юлії Тимошенко з Росією.

Тому партнери, які, вочевидь, разом інвестували кошти у різний бізнес по Україні, вирішили поділити майно і мирно розійтися.

– Они приехали. поговорили, Диденко лично приежал, было деление, знаете, майна. Нам оставляете львовский сад, а остальное ваше: и Рожищанский консервный завод, и Киверцовский, и плантація, – згадує Столяр.

Та мирно домовитися все ж не вдалося. Підставний власник половини підприємства – Михайло Мигель – у 2011 році стає директором фірми (нібито самовільно – без відома Діденка і Бондарчука) і продає майже все майно компаніям, підконтрольним Василю Столяру.

В липні 2013 року співвласники половини підприємства Ігор Діденко та Сергій Бондарчук самостійно звільняють Михайла Мигеля з посади.

І призначають свого директора – Владислава Полякова. За інформацією в ЗМІ, Діденко і Поляков познайомилися у слідчому ізоляторі. Сам Поляков відмовляється розповідати за яких обставин познайомився зі своїми роботодавцями. 

Цікаво, що нинішній директор «Флори» був засуджений за викрадення людини із завданням їй фізичних страждань.

Підтвердженням цього є наявні в редакції копії повідомлень з міліцейського журналу реєстрації повідомлень про події та злочини та рішення суду, де судячи з обставин, Поляков фігурує під «ОСОБА_12».

Владислав Поляков підтверджує, що проти нього відкривали кримінальні справи, але їх нібито закрили ще на етапі досудового розслідування. Чоловік називає це вимаганням грошей з боку працівників правоохоронних органів. 

Ще через місяць Діденко і Бондарчук усувають формального власника половини – Михайла Мигеля зі складу засновників. А простіше кажучи, «віджимають» у свого партнера Василя Столяра його частку.

А вже в листопаді 2013 року ще одним співвласником підприємства стає племінник Ігоря Діденка. Частки на той час розподілилися так: 50% Сергій Бондарчук, 40% Ігор Діденко, 10% Роман Приходько (племінник Діденка).

У 2015 році екс-директора «Укрспецекпорту» Сергія Бондарчука прокуратура запідозрила у злочині і ягідне підприємство перейшло в руки родини Діденка: 40% Ігор Діденко, 60% племінник Роман Приходько.

Новий директор приватного підприємства «Флора» Владислав Поляков пояснює чому в тринадцятому співвласники викинули свого партнера.

– Столяр Василий Андреевич получил инвестиции на развитие этого предприятия. Практически все деньги им были украдены и поставлен можно сказать карманный директор предприятия.

Когда собственники увидели, что деньги не возвращаются и практически разворованы, то согласно протокола собрания участников предприятия, меня было избрано директором.

Як так трапилося, що власники половини підприємства самостійно поміняли директора та відібрали іншу половину власності? Йдемо питати про це у державного реєстратора Богдана Тимошука, який вносив ці зміни.

– Можете відкрити закон «Про господарські товариства» і чи знайдете ви там таке товариство як приватне підприємство, – пояснює реєстратор.

– До господарських товариств належать ТОВ, товариства з додатковою відповідальністю, акціонерні товариства. Приватне підприємство не належить. Тобто закону, який би чітко регулював приватне підприємство, немає.

Отже, Діденко і Бондарчук скористалися діркою у законодавстві, щоб привласнити другу половину фірми. Це саме підтверджує і незалежний експерт – рівненський адвокат Олександр Бражніков, до якого ми звернулися.

– Говорити про якийсь умисел, замисел або злую волю, то треба зразу сказати, що започатковуючи такий бізнес люди мали розуміти в яку небезпеку воно себе ставлять.

Оскільки переваги немає у жодного з них то оця кооптація 25% з 25% і недосягнення якоїсь переваги вже говорить про те, що ці особи повинні були тримати «ушкі на макушкє» і в разі чого контролювати, що відбувається з цим підприємством, яке вони започаткували.

Досвідчений бізнесмен і депутат обласної ради Василь Столяр каже, що справа не в дірявому законодавстві:

– Можно забрать все что хочеш... Если у вас свой регистратор вы можете забрать все что хотите. Вы бесплатно будете что-то делать? Не только регистратору, начальнику регистрационной службы, земельнику шацкому, судьям шацким…

– Можливо ви ще суми знаєте скільки їм це все обійшлося?

– Ні... Ну не малые сумы. Потому что урожай серьезный. Они тры года грабят, на сегодняшний день они три года по закону грабят. Не воруют, а грабят. Потому что с оружием стоят люди.

Частина майна на території ягідного підприємства у власності компаній, підконтрольних Василю Столяру. А земля з кущами лохини залишилася у Діденка. Тож колишні партнери перейшли від судових баталій до фізичних розбірок. Звісно – руками виконавців.

Десятки судових рішень у справі «Флори» не поставили крапки у конфлікті. Тож 19 липня на дорозі до підприємства зійшлися близько 200 молодиків.

З одного боку директор наближеного до Василя Столяра підприємства «Органіка» Роман Мошкевич і більше сотні молодих чоловіків у футболках охоронної фірми «Феміда-Інтер», теж компанії Столяра.

З іншого боку – директор підприємства Діденка Владислав Поляков та близько півсотні молодиків у балаклавах і зі зброєю.

Директор «Органіки» вів людей без зброї до майна свого підприємства, яке розташоване на орендованій фірмою Діденка землі. Чому саме 19 липня?

Причина проста – ягода добре вродила і скоро пора збирати врожай. Василь Столяр ділиться і сумами можливих прибутків, що спричинили увесь цей гармидер:

– Прошлый 16-ть где то миллионов, прошлый восемь... позапрошлый восемь, а в этом, ну так говорят, должно быть тонн 400-500, умножьте на 100 гривен, ну на 80 гривен, 5 миллионов, это 40 миллионов по этому году.

Владислав Поляков називає це спробою рейдерського захоплення. А протиправні дії своїх підопічних виправдовує тим, що з ними укладені договори про охорону і зброя в них зареєстрована:

– Це охорона підприємства. Я уже говорил о том, что буквально еще за две недели до нападения я в Шацьке МВС принес все ксерокопии договоров с разрешением на оружие и сказал что эти люди находятся на охране предприятия.

И также сообщил заявлением о том, що мені відомо, що протягом двох тижнів буде рейдерське захоплення підприємства. То есть еще за две недели до 19 числа я сообщал в правоохранительные органы о том что готовится вот такое нападение.

Попри те, що зброя зареєстрована – за законодавством її не можна використовувати для охорони підприємства. Стріляти по людях і автівках теж не можна. Але правоохоронці навіть не спробували затримати осіб, які застосували зброю.

– Працівники міліції звичайно могли почати затримання і з одного боку і з іншого боку, і ламати, грузити всіх по автозаках, розвозити звідти, – розповідає перший заступник начальника міліції Волинської області Анатолій Петрушин.

– Але повірте мені, що якби ми би так тоді поступили, то мабуть, перепрошую за вислів, вже не одного відспівали б в церкві. Слава Богу цього немає завдяки тим діям які були на місці події органами внутрішніх справ на даний час жодна особа не те що не загинула, подряпини не отримала внаслідок цього конфлікту.

Через події 19-го липня міліція відкрила два кримінальні провадження – за фактом розстрілу автомобілів та за фактом протистояння із застосуванням зброї. На тих, хто мав зброю в руках, склали адмінпротоколи.

Конфлікт навколо підприємства «Флора» досі не вичерпано – суди тривають. Відкрита низка кримінальних проваджень стосовно колишніх посадових осіб фірми. Але реальним власникам саме за цю історію кримінал не загрожує.

Цікаво було б поспілкуватися з високопоставленими інвесторами, які «віджали» прибутковий бізнес.

Та Сергія Бондарчука не може знайти навіть уся українська правоохоронна система. Його оголосили в міжнародний розшук за підозрою в розкраданні 7-ми з половиною мільйонів доларів на посаді керівника «Укрспецекспорту».

Інший високопосадовець – заступник міністра енергетики Ігор Діденко пішов у відпустку.

Та нашим колегам з програми «Схеми» він відмовився щось пояснювати, пославшись на те, що як державний посадовець не займається управлінням підприємства. Пан Діденко злукавив, адже на час «віджиму» підприємства не був чиновником і активно брав участь у цій всій історії.

Відеоверсію цього розслідування дивіться тут: Як київські та волинські ягідний бізнес не поділили: розслідування (ВІДЕО)

Публікація створена за фінансової підтримки Уряду Канади через Департамент закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD) за посередництва Інтерньюз-Нетворк.

Уряд Канади не відповідає за зміст публікації і може не поділяти точки зору висловлені в публікації. 

Program undertaken with the financial support of the Government of Canada provided through the Department of Foreign Affairs, Trade and Development (DFATD)