Бурштинові діти

Невід’ємними учасниками одного з найприбутковіших нелегальних заробітків в Україні стають діти. Ті, кому на часі вчити уроки, а не розбиратися у фракціях цінного каміння. У бурштиновому бізнесі – тисячі школярів. Вони ігнорують навчання, натомість купують автомобілі, розважаються по-дорослому і не бояться ані законів, ані покарання. Тим часом на дитячій праці заробляють дорослі, а правоохоронці розводять руками.

Про це – у матеріалі Дмитра Бондара для проекту «Слідство.інфо».

– Двадцятка, десятка.

– Гривень? – журналіст.

– Нєєє. Це тіпа кусок. Двадцатка, це допустім 100 доларов за її.

– За що, за вагу?

– Да, 20 грам кусок. Цілий кусок.

Саме так з необізнаними дорослими розмовляють тринадцятирічні школярі з Дубровиці, розповідаючи про свої здобутки на літніх канікулах.

Вони знають про бурштин майже усе. За прогуляний день у школі школяр може заробити до тисячі гривень. Вони не соромляться розповідати про це педагогам.

Марія Симончук працює шкільним психологом у ліцеї в Клесові. Звідси – починалася бурштинова лихоманка. Вона працює з неповнолітніми бурштинокопачами ледь не щодня.

– Говориш: ти чого пішов з уроків, самовільно? «Робота, подзвонили, що починається робота, нада на роботу», – розповідає Марія Сергіївна. – У нього буде сьогодні, наприклад, тисяча зароблена, він що буде два уроки сидіти в школі?»

Школярі вчать педагогів розбиратися у специфічній бурштиновій термінології, пояснюючи де були і чим займались під час уроків. Наприклад, кажуть – «сидів на фішці», тобто пильнував.

Юних «фішкарів» правохоронці бачать на кожному з відпрацювань – не приховує керівник приданих сил оперштабу Сергій Науменко:

– Що таке фішкар? Це людина, яка інформує – чи мобільним зв`язком чи по радіозв`язку іншому, безпосердньо старателів, що до них наближаються правоохоронні органи, – розповідає Сергій Науменко. – Майже 60-70 відсотків фішкарів – це неповнолітні.

– Може так бути: на уроках є, там передзвонили… вони ж в бригадах і вони… бачиш, що уже нема на уроках, – розповідає Марія Симончук.

Причини залучення дітей до бурштиновидобутку полягають, як у бідності окремо взятих сімей, що потребують коштів для прожиття, так і у надмірних достатках бурштинокопачів на фоні розбитих доріг та безробіття. Діти бачать, що відбувається навколо, – пояснює Марія Симончук.

– Вони мені просто прямо й кажуть, що «Марія Сергіївна, нащо вчитися. Оті подивіться, ті що вчилися, як вони живуть? Якщо вони мають освіту, що вони мають? А я, Марія Сергіївна, от скільки у вас зарплата?». От старшокласники так і кажуть: «У вас яка зарплата?». І що відповісти?, – каже пані Симончук.

У Клесівській школі ми познайомились з двома школярами. Хлопці кажуть, що в бізнесі з дев`яти років, тобто з четвертого класу.

Школярі підтверджують – їх однолітки заробляють собі на автомобілі. Не приховують – освітою не надто переймаються, уроки прогулюють.

– Ви не думаєте, що це вплине на навчання, що ви миєте чи прогулюєте?

– Пара паперів і всьо, – каже школяр на запитання журналіста, маючи на увазі хабар за оцінки.

Результат бурштинової лихоманки – провал зовнішнього незалежного оцінювання у північних «бурштинових» районах області. За підсумками тестування з української мови Рівненщина посіла третє місце з кінця.

У Клесівській школі-ліцеї цьогоріч не склали ЗНО близько четвертини випускників – стільки ж залучені до бурштиновидобутку. І це – не найгірший результат,  у десятках сільських шкіл проблема ще серйозніша – ЗНО не склали від 30% до 70% відсотків школярів.

Начальник управління освіти і науки Рівненської ОДА Григорій Таргонський не вважає, що проблема виключно у «бурштиновій лихоманці», та все ж визнає:

– Велика кількість дітей сьогодні, очевидно з дозволу батьків, займається цим і це також впливає на якість їхнього навчанн Я більше того скажу, що можливо і з дозволу і батьки прямо залучають дітей до цього, такі факти можуть бути абсолютно. Але це вже компетенція інших органів.

Втім, попри свідчення місцевих, спецпризначенців та, в решті решт, самих неповнолітніх копачів, місцеві правоохоронці запевняють – діти не миють разом з дорослими.

– На протязі 2015-16 років не виявлено жодного факту втягнення дорослими неповнолітніх у злочинну діяльність, – каже поліцейський у справах дітей Ігор Адамчук.

– Тобто жодного разу поліція не виявляла неповнолітніх з батьками чи з дорослими при незаконному бурштиновидобутку?

– Ні, жодного такого факту не було, – переконує Ігор Адамчук.

Відповідно до статті 304 Кримінального кодексу України за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність передбачена відповідальність від трьох до семи років позбавлення волі. Якщо ж до злочинної діяльності невнолітніх залучають близькі родичі, санкція ще вища – до десяти років за гратами.

Стаття має захищати права дітей, та правоохоронців це не цікавить  – реагувати вони не поспішають.

Зрештою, бурштиновий бізнес б’є не лише по навчанню. Це не просто виснажлива робота на «клондайку», а ще й небезпечна війна. З конкурентами, криміналом та інколи й правоохоронцями. І жертвами у цій війні не рідко стають саме діти.

Сьогодні, поки не вирішена проблема із «дорослим» нелегальним старательством, ніхто не поспішає братися за участь в цьому дітей. І, схоже, останніх це цілком влаштовує: миліше шкільного дзвінка, їм дзвінок бригадира, щоб зайняти свою зміну на клондайку: з сачком, пожежним шлангом чи на варті «фішкарем».

«Програма і публікація створена за фінансової підтримки Уряду Канади через Департамент закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD) за посередництва Інтерньюз-Нетворк».

Уряд Канади не відповідає за зміст публікації і може не поділяти точки зору висловлені в публікації.

«Program undertaken with the financial support of the Government of Canada provided through the Department of Foreign Affairs, Trade and Development (DFATD)»