Рівненський професор домагань (uncensored 16+)

15 листопада «Четверта влада» оприлюднила розслідування, підготовлене для проекту «Слідство.Інфо». Сьогодні публікуємо мультимедійну версію з розширеною версією програми. Зі свідченнями, які не потрапили до телеверсії. Спеціально для тих, хто, коментуючи в соцмережах, виправдовує професора.

Version for English speaking viewers (Версія для англомовних глядачів).

У стінах Рівненського державного гуманітарного університету навчають майбутніх педагогів та працівників культури. Цей виш – найбільший у області. З року в рік студентів все менше, викладачів ловлять на хабарах, а вслід за скороченнями випливають все нові історії з кримінальним присмаком.

Консультація за зачиненими дверима 

Про свій вступ на кафедру хореографії омріяного університету випускниця, яку ми для її безпеки назвемо «Мариною», соромиться розповідати навіть батькам. Цього року вона закінчила виш, про який тепер згадує із жахом. Особливо про так звану «вступну консультацію», під час якої оцінюють здібності абітурієнтки.

Професор, завідуючий кафедрою, оглядав, немов лікар, 17-річну дівчину у зачиненому кабінеті. Батьки чекали за дверима. На прохання завідуючого «Марина» переодягалася двічі. Він просив виконувати вправи, хотів бачити оголені ноги і самостійно підправляв одяг майбутньої студентки. Останнє завдання дівчину шокувало.

– Він мені сказав: «Я не можу роздивиться твоїх зв’язок пахових, лягай». Я здивовано приймаю цю пропозицію, лягаю. Він каже: «розставляй ноги», – розповідає випускниця.

Напередодні «Марину» попередили про можливий перебіг подій і що оцінювати завідуючий може не лише її танцювальні навики. Саме тому дівчина вдалася до хитрощів. 

– Перед тим як потрапити до нього на оцю чудову консультацію, я вирішила вдягнути прокладку. Хоч в мене місячних не було. Це такий момент інтимний, але я вважаю, це потрібно сказати. І коли він дійшов руками саме до мого паху і вже по ходу заглянув туди, куди б йому не варто було заглядати, бо я відчувала його пальці дуже близько, він віддьоргнув руки і сказав, щоб я піднімалась. Я піднялась і зрозуміла, що він знайшов мій подарунок. І він сказав: «переодягайся назад». Він спочатку був спантеличений. Напевно, в нього чи якась відраза до цього, я не знаю. Сказав, щоб я більше хвора до нього не приходила. Хвора – це з місячними, – розповідає випускниця. 

Крім пахових зв`язок, завідуючий вирішив перевірити ще й груди майбутньої студентки.

– Коли я переодягалася, він почав розмову за груди. Розповідають, що він підходить до дівчини, як він це багато раз робив, торкається грудей і каже: «бач, яка вона м`ягка». В моєму випадку він підійшов ззаду, обхватив мене руками, взяв мої груди, стиснув їх і почав їх трясти. Мене це дуже ошарашило, і він мені каже: «В тебе груди не накачані. Вони не пружні. А вони мають бути оттакі» (професор показав дівчині де вони мають на його думку бути). Я стою дивлюсь на себе в дзеркало і розумію, що це просто капець, – згадує «Марина».

Поселення в гуртожиток

Випускниці кафедри хореографії 2016 року, яку ми назвемо «Тетяною», завідуючий допоміг поселитися в гуртожиток. Втім, розмова про поселення плавно переросла у розмову про особисте життя студентки. Зрештою професор запропонував дівчині стати її старшим наставником, який знає, як зробити жінці приємно. Взамін на часті візити в неробочий час чоловік пропонував, цитуємо, «кришувати» студентку і навіть влаштувати на державну форму навчання.

– Він мені просто напросто запропонував: «Ти приходь, можеш на каву приходити, але так, щоб ніхто не знав, ні мама ні тато, ні одногрупники, а хлопець тим більше», – розказує випускниця. 

Отримавши дивне запрошення, студентка уникала спілкування з завідуючим. Тетяна розповідає, що керівник кафедри під час пари їй за це дорікав. Через деякий час прийти до нього довелося з одногрупниками. Втім, професор захотів спілкуватися зі студенткою сам на сам і за зачиненими дверима.

– Він мене в той момент перебиває і каже: «Як я хочу відчути твій язик в своєму роті», – пригадує дівчина.– Він мене обіймає, за попу тримає і говорить там, що в мене все буде добре. Через кожне слово, через два він так цілує мене, в шию поцілував, при цьому тримає там, волосся поправляє. Потім мене поцілував у груди, я ойкнула, через це і він так мені: «тихо тихо», – ну щоб я нікому не сказала. Після того чи то перед цим, точно не пам`ятаю, він так само до мене говорив, і в мене було просто волосся чи заплетене чи за вухо, і він мені почав лизати вухо. Це було гидко, і я зараз згадую, в мене геть мурашки побігли.

Цей випадок для «Тетяни» став справжнім стресом. Дівчина довго не могла заспокоїтися і хотіла покинути університет.

– Я просто плакала, я не могла зупинитись, мене всі заспокоювали. Я казала, що я тут ніколи не буду навчатися. Тим більше я знаю, що він приймає державний екзамен. І це мені було страшно, – каже «Тетяна».

«Бацька харэаграфічнага мастацтва»

Неоднозначні пропозиції, обійми, дотики і поцілунки, про які розповідають випускниці, – справа рук 70-річного професора Володимира Годовського. Цей чоловік керує кафедрою хореографії РДГУ майже 20 років. Він – заслужений діяч мистецтв України, кандидат педагогічних наук, сім`янин, людина у Рівному відома і поважна.

Втім за лаштунками – в площині не публічній, його знають із іншого боку. На кафедрі хореографії вже нікого не дивує традиція обійматися і цілуватися з завідуючим, студентки бояться заходити до нього в кабінет і фарбують губи, аби уникнути поцілунків. Звичними стали вульгарні жарти і те, що за будь-яку допомогу з професором треба розплачуватись.

– Мені ще повезло, того що я чула багато випадків, коли це перегинало палку. Тобто він не просто мацав студентів, а відверто пропонував секс. Я вважаю, що це просто аморально, – каже випускниця «Марина».–Такий варіант оплати є в нього. Якщо в дівчини немає грошей, вона може розплатитись своїм тілом.

– Це знають всі, що він любить жіночок, а особливо дівчат. Я не знаю хто як, які форми його влаштовують. Але всі знають, що він майже кожній щось може сказати чи запропонувати,– розповідає «Тетяна».

Тринадцять студенток і випускниць кафедри хореографії різних років, з якими ми поспілкувалися, підтвердили нам таку поведінку професора Годовського. Одним завідуючий натякав на інтимний зв`язок, цілував, обіймав і обмацував. Іншим прямо пропонував секс.

Крім студенток, завкафедри проявляв увагу до мам абітурієнток, одна з яких отримала пропозицію переспати з завідуючим, аби донька навчалася на державній формі. У результаті дочка вчилася за контрактом. 

«Або ти стаєш моєю коханкою і спиш зі мною, або ти тут працювати не будеш»

Не оминув професор і викладачок. Колишня балерина Алла Геккель працювала на кафедрі хореографії 13 років. З перших тижнів роботи викладачка відмовлялася підписувати документи з уже виставленими оцінками студентам, яких ніколи не бачила. Займатися улюбленою справою Аллі було складно через постійні проблеми, тиск та погрози звільненням.

– Якось черговий раз зайшла до нього в кабінет підписувати якісь документи, він мені сказав таку фразу: «Ти не вписуєшся в нашу систему. Ти не хочеш робити того, що я тобі кажу як начальнік твій. Тому, або ти стаєш моєю коханкою і спиш зі мною, або ти тут працювати не будеш. От вирішуй сама», – згадує Алла Геккель. 

Алла розповідає, що після відмови стати коханкою, отримувала більше навантаження на інших кафедрах, а студенти скаржилися на неї в деканат під тиском завідуючого. Жінка роками терпіла приниження і говорила про домагання викладачам та керівництву вишу. Втім, жодної реакції не було. Викладачка каже, що не могла захистити себе, а тим часом захисту просили і її студентки.

– Вони дуже часто мені говорили про те, що Годовський неадекватно себе поводить, що він до них пристає, що він їм пропонує то зайти до нього в кабінет випить, то вирішити якісь питання через якийсь інтим. Вони говорили мені про це досить часто. Я їм говорила, чому вони мені про це говорять. Чому вони не йдуть і не пишуть заяву в органи якісь. Чи в міліцію чи в прокуратуру. Але, можливо, вони, як і я, стільки років терпіли це все, тому що боялися, – каже Алла Геккель. 

Експеримент підтверджує слова жінок

Сором, страх втратити роботу чи бути відрахованим з вузу, залишитися без підтримки і, зрештою, невдалий досвід боротьби інших – такі причини багаторічної мовчанки називають хореографи РДГУ.

Попри те, що  таку поведінку професора нам засвідчили 13 жінок, ми вирішили самі перевірити, чи справді завкафедри так поводиться.

Допомогла нам у цьому колишня студентка РДГУ, яку ми назвемо «Катериною». За легендою, вона випускниця іншої кафедри, яка потребує недорогого житла в гуртожитку з можливістю майбутнього вступу на кафедру хореографії. «Катерина» приховано записувала професора і ходила до нього в кабінет двічі. Загалом вони спілкувалися менше ніж пів години. Але цього часу вистачило, щоб переконатися у правдивості слів інших. Ми попросили нашу співрозмовницю поділитися враженнями від цих зустрічей.

– Коли я прийшла, з перших же слів буквально я відчула на собі дуже неприємний тиск. І зразу натяки на інтимний зв`язок. Це було спочатку словесно, в кінці на прощання він мене поцілував, – дівчина розповідає про першу зустріч. 

Володимир Годовський одразу пояснив незнайомці, що поселення – це питання не до нього, порадив йти до декана. А сам сказав, що не може допомогти. З двох причин…

– Ви, або моя коханка, або ви мені заплатили, якщо я вас поселю. Вибирайте, що вам краще, – заявив професор. 

Під час другої зустрічі завкафедри приймав студентку ще тепліше: з поцілунками, компліментами, пропозиціями фінансової підтримки і запропонував, цитуємо: «дружити організмами». Більше того, Володимир Годовський заявив, що дівчині треба старший наставник-чоловік, не обов`язково він. А пан Годовський може влаштувати її на державну форму навчання.

– Як ви будете моєю студенткою, мені не потрібен буде ні ректор, ні проректор, ні декан. Тому що я буду мати моральне і аморальне право вас опікать, – заявив пан Годовський дівчині. –  Мене цілувать будеш крепко потім. Я ж за тебе платить гуртожиток буду, якщо будеш крепко цілувати. Це ми будем потім говорити, які відносини будуть. Але я буду кришувать тебе. Мені подобається такий склад жінок, дівчат. І я буду підтримувать тебе, ти класна, тільки трошки зажата. Я тебе розкрєпощать буду.

– Був поцілунок, були обійми, але це було вже міцніше ніж першого разу, і в кінці він ще сказав, що він страх як любить цілуватись, – розповідає «Катерина».

– О! Того разу ти в юпочці була красівій, ноги в тебе красіві. В юпочці такій, молнія була там, називається «парві парві мєня» і цей... і цей. Ну харашо – соблазнітєльно прийшла, но не пригнула на мене, – сказав професор на прощання. 

– Мені здається, такі люди в навчальних закладах не повинні працювати, – переконана «Катерина».

Це – домагання

Експертка з питань захисту прав жінок Тетяна Мельник вважає поведінку Володимира Годовського яскраво вираженими сексуальними домаганнями.

– Однозначно якщо це така тим більше така позиція керівника, тобто викладача і студентки, або абітурієнтки, тобто дівчина, людина, вона залежна від цього чоловіка однозначно. Тому що він це і говорив проговорював чітко конкретно. І так воно і є – від нього залежить її доля, як майбутньої студентки. Коли це стосунки людини, яка на посаді із залежною людиною – це сексуальні домагання, – каже юристка правозахисної організації ЦПГІ «Чайка» Тетяна Мельник. 

«Яко до доктора приходять і він дивиться, то що він то сексуальні домагатєльства?»

Володимир Годовський відмовився зустрітись із журналістами. Ми приходимо без попередження, і нас виганяють з кабінету.

Але після наполягань професор веде нас на кафедру, проганяє одну із працівниць з її робочого місця, бо хоче спілкуватися з журналістами саме тут, при методистці кафедри.

Володимир Годовський не пригадує ані пропозицій «кришувати» студенток, ані запрошень до себе в кабінет, ані домагань чи пропозицій вступити з ним в інтимний зв`язок. Жартує, нервує і називає свідчення проти нього брехнею.

– Якби це було років 20-30, я би сказав. А в 70 років вже, ви знаєте, я можу вам предоставіть документ, може, що я вже неспроможний уже жити з дівчатами. І ще це. А дівчата можуть казать все, що завгодно, – каже Володимир Годовський. – Це специфіка роботи. Якщо до доктора приходять, і він дивиться (показує руками як лікар дивиться), то що він сексуальні домагатєльства?

Показуємо професору прихований запис його домагань. Він дивиться відео кілька секунд...

– Дякую, я вже знаю, що це за дівчина... Валічка, я хочу пояснить... , – звертається до методистки кафедри.

– Ми будем дружити організмами, – журналістка цитує пропозицію Годовського.

– Да. Організмами будем дружить... Я хочу пояснить... , – знову звертається до методистки.

Ректор не в курсі

Колишня викладачка університету, яка тепер вчить танців на дитячому гуртку, каже, що скаржилась на таку поведінку професора ректору університету.

– Сказала йому, що пан Годовський не дає мені можливості нормально спокійно працювати, вот, що він домагається мене, що він мене принижує постійно як професіонала, як людину, якусь мою людську гідність принижує. На що він мені відповів, що він з ним розбереться, він з ним поговорить. І працювати, щоб я не переживала, працювати я в вузі буду, – розповідає Алла Геккель. 

Натомість ректор каже, що чув про домагання в Голлівуді, але не в своєму університеті. Руслан Постоловський розповідає, що ніхто йому не скаржився на завкафедри хореографії.

– Вона мені такого не казала. Ну не казала, бо вона знає, що я сказав би чоловіку да пішов би йому морду набив да це вся правда. Бо чоловік її, я ж з чоловіком дружу давно, – каже Руслан Постоловський. –  Мені зовсім неприємно оце чути. Зовсім неприємно, розумієте? Я з ним викличу, якщо вже піде до того, будем шукати заміну.

Тема табу

Жертви можуть мовчати роками, а заявивши – зіткнутися з нерозумінням, звинуваченнями і критикою. Більше того, українське законодавство у сфері протидії домаганням на практиці не працює.

– Саме таке небезпечне, страшне, що в нашому суспільстві таке стереотипне уявлення, що ця жінка сама ж цього хотіла. Або вона якось там ще провокувала, – каже Юристка Тетяна Мельник. – Насправді ці жінки вони реально жертви, яким важко захиститися на сьогоднішній день. Тому що стаття в кримінальному кодексі вона так сформульована, що це примушування уже до вступу у сексуальний зв`язок. І що таке примушування і чи воно було? Тобто тут доказову базу зібрати дуже непросто, тому що це зазвичай відбувається сам на сам.

Сексуальні домагання – тема «табу». Майже 20 років тому студенти-хореографи скаржились в деканат на поведінку свого завідуючого, але безрезультатно. Про домагання перешіптуються, зустрічей із завідуючим уникають, про це попереджають інших. Але безкарність і напружена атмосфера стає нормою. Лише нещодавно вже екс-викладачка Алла Геккель написала заяву в поліцію.

– Дуже багато плачучи відмовилися розказувать. Тобто по їхній реакції я зрозуміла, що це настільки глибоко їх зачепило, що це в них справді з`явились якісь комплекси, ці люди просто закрились в собі. Їм було просто стидно. Вони відчували, що вони були жертвами. Не кожна жертва захоче розказувати, що з нею було. Зрозуміло, що він там когось було навіть облизував, до когось ліз цілуватися,  когось, наприклад, просто мацав, до третього просто говорив прямо:

«Переспи зі мною» і так далі. Було по різному. Тому більшість просто мовчали і просто, коли згадували, повертали головою, ніби, старались просто про це забуть, відхреститься від цього і взагалі уявити, що це було не з ними. Їм справді було важко, боляче, і коли в людини стоять сльози в очах, і ти дивишся на неї і ти не можеш нічим допомогти, того що це вже сталось, це справді трогає до глибини душі, – згадує спроби поспілкуватися про домагання професора випускниця «Марина».

З року в рік навчатися на цю кафедру приходять десятки юних дівчат, які не знають нічого про долю своїх попередниць. Долю, яка, можливо, змінилася після візиту в професорський кабінет. Скільки таких кабінетів, таких керівників і жертв сексуальних домагань в Україні – важко навіть уявити.

«Програма і публікація створена за фінансової підтримки Уряду Канади через Департамент закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD) за посередництва Інтерньюз-Нетворк».

Уряд Канади не відповідає за зміст публікації і може не поділяти точки зору висловлені в публікації.

«Program undertaken with the financial support of the Government of Canada provided through the Department of Foreign Affairs, Trade and Development (DFATD)»