Наслідки дня медика: подробиці справи лікаря Водоп'яна, якого судять вже шостий рік

Рівнянин Ростислав Федоров влітку 2015-го потрапив в автомобільну аварію і помер у лікарні від розриву селезінки. Експертиза довела, що чоловік міг вижити, якби лікар-хірург Віктор Водоп’ян належно і вчасно йому допоміг. Тепер Водоп’яна звинувачують у лікарські недбалості і судять вже шостий рік.

За час судів змінилися троє суддів, розглянули результати експертиз, допитали свідків. Сам Водоп'ян уже понад рік не працює в обласній лікарні, влаштувався у Рівненський обласний тубдиспансер, а строки, коли можна притягнути його до кримінальної відповідальності, минули.

Це значить, що його адвокати можуть просити суд закрити справу. Натомість вони просять розглянути результати ще однієї експертизи.

На засіданні 15 лютого адвокат Віктора Водоп’яна Володимир Гнатущенко попросив суд допитати по відеозв’язку експерта з Києва, який зробив ще одну експертизу у справі. Цю експертизу замовив і оплатив сам Водоп’ян, тож адвокат вважає, що допит експерта важливий, аби суд не сумнівався у результатах дослідження.

Суддя Петро Денисюк задовольнив клопотання адвоката, тож на наступному засіданні, дата якого ще не відома, мають допитати спеціаліста з Києва. 

Дружина померлого Наталія Федорова та її адвокат Олексій Курись вважають це затягуванням справи, а прокурорка Марія Касянчук не бачить потреби у допиті, оскільки результат досліджень і так є.

Раніше адвокат обвинуваченого вже клопотав про додаткову експертизу. Її мало зробити Вінницьке обласне бюро судово-медичної експертизи, але там відмовилися через брак грошей на експертизи для інших областей, крім Вінниччини.

Прокурорка Марія Касянчук пояснила, що кожна експертна установа фінансується із бюджету області, де вона розташована. І якщо вінницька установа не має грошей на експертизу, Рівненщина не може оплачувати її зі свого бюджету.

Пропозицію, аби сам обвинувачений оплатив державній установі дослідження, вінницькі фахівці назвали корупцією.

На початку розгляду справи у цій справі вже робили експертизу з двох частин, але адвокат Водоп’яна сумнівається в її правдивості. Спочатку зробили експертизу під час суду зі встановлення винуватця ДТП, через яке помер Ростислав Федоров. Визначили, що причиною його смерті були тілесні ушкодження. 

На основі цих результатів робили й дослідження, яке показало, що лікар Водоп’ян допустив лікарську недбалість. 

Тобто Ростислав Федоров помер від тілесних ушкоджень, але міг і не померти, якби лікар йому належно допоміг.

Цю останню експертизу адвокат обвинуваченого Водоп’яна і ставить під сумнів. На його думку, одне дослідження суперечить іншому, і потрібне ще одне дослідження, щоб розставити крапки над «і».

Адвокат Володимир Гнатущенко також каже, що на лаві підсудних мав сидіти не Віктор Водоп’ян, а лікар-анестезіолог Рівненської обласної лікарні, який працював у ту зміну. За словами Гнатущенка, саме він був лікарем Ростислава Федорова. Також стверджує, що прізвища Водоп’яна як лікуючого лікаря, не вказане в історії хвороби. А ті обстеження, які Водоп’ян призначив та записав у медкарту пацієнта, не зроблені.

Адвокат обвинуваченого розповідає, що того дня був день медика і з персоналу у лікарні майже нікого не було. Мовляв, на той момент лікар, який був на зміні, здавав чергування, а новий лікар ще не встиг його прийняти. А саме хтось із них мав визначити, кому лікувати пацієнта.

До Федорова прийшли травматолог, який обстежив чи немає переломів, та вже згадуваний анестезіолог із реанімації, який був нібито лікуючим лікарем. 

Гнатущенко каже, анестезіолог поміряв тиск і пішов назад у реанімацію. Тому Водоп’ян взяв на себе відповідальність за лікування пацієнта, хоча робити цього, на думку адвоката, не мав.

І лікар-анестезіолог, і лікарі, які здавали та приймали у той день зміну у цій справі лише свідки, а не відповідальні, каже адвокат.

– Але ж із ваших слів, я так розумію, саме Водоп’ян сам взяв на себе таку відповідальність, – журналістка.

– Однозначно, тут питань немає. Але він зробив все, що він міг [щоб врятувати пацієнта], – Гнатущенко.

Проте адвокат дружини померлого Олексій Курись каже, у висновку експерта написано, що операція, яку провів Водоп’ян, була не належною: при дренуванні грудної клітки пацієнта він не пробив до кінця м’язи.

Коли з експертизами в суді розберуться, перейдуть до допиту обвинуваченого та дебатів, після яких суддя зможе оголосити вирок.

Втім притягнути Водоп’яна до кримінальної відповідальності вже неможливо, бо справу розглядають більш як п'ять років. Проте адвокатка, членкиня Харківської експертної групи підтримки медичної реформи Олена Хитрова каже, що формулювання вироку все одно важливе.  

Якщо не кримінальна відповідальність, то цивільна.

Якщо вину Водоп’яна доведуть, рідні померлого пацієнта можуть знову подати на нього до суду: цього разу вже цивільний позов, і вимагати матеріальної та моральної компенсації.

Хоча Водоп’яну вже не можуть заборонити працювати лікарем, вирок може вплинути на його подальшу кар’єру. Наприклад, якщо він влаштовуватиметься на роботу за фахом.

– Але роботодавцю має хтось заявити, [що Водоп’яна судили]. Бо спеціально цього ніхто не відслідковує, – каже Олена Хитрова.

Також можливо вплинути на те, щоб у майбутньому йому не продовжили свідоцтво лікаря, каже адвокатка Олена Хитрова.

– Свідоцтво – це допуск до роботи. Без нього лікар не має права практикувати. Це свідоцтво видає Міністерство охорони здоров’я. Воно поновлюється кожні п’ять років. Вирок, де лікаря визнають винним, може бути підставою, що його позбавлять лікарського свідоцтва. Але ця відповідальність не наставатиме автоматично, тобто треба, щоб хтось про це заявив. І це буде не в порядку кримінальної справи.

У випадку, якщо адвокати обвинуваченого подадуть клопотання про закриття справи, бо строки притягнення до відповідальності скінчились, вироку не буде, каже прокурорка Марія Касянчук. В такому разі рідні померлого не зможуть претендувати на компенсацію моральної та матеріальної шкоди, вплинути на подальшу лікарську практику медика.

А сам лікар не вважатиметься таким, якого будь-коли притягували до відповідальності.

Адвокат обвинуваченого вважає, що неможливо закрити справу, в якій сплив строк притягнення до відповідальності, бо для цього не існує правового механізму.

Натомість прокурорка Касянчук каже, що у цьому питанні є практика Верховного суду. Також це передбачає стаття 49 Кримінального Кодексу України.

Але є нюанс. Якщо обвинувачений подає таке клопотання, це його не реабілітує: реального покарання не буде, але він вважатиметься таким, що скоїв правопорушення, бо ж відмовляється від очищення своєї репутації, якщо не бажає дійти у справі до кінця. Це може мати наслідки для нього у роботі: від звільнення до різноманітних перевірок.

Якщо ж обвинувачений обирає розглянути справу до кінця і дочекатися вироку, то його або визнають винним, але одразу звільнять від покарання через закінчення терміну притягнення до відповідальності. Або ж суд обвинуваченого виправдає.

Якщо наша діяльність вам подобається і ви вважаєте її важливою – підтримайте «Четверту владу» за цим посиланням. Завдяки підтримці ми зможемо працювати ще краще.

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері. Вдячні за ваші коментарі та поширення матеріалу.