Третє коло суду над рівненським хірургом у справі загибелі мотоцикліста

Справу у обвинуваченні хірурга Рівненської обласної клінічної лікарні Віктора Водоп’яна почали розглядати по третьому колу. За висновками експертизи, неправильні дії лікаря призвели до смерті рівнянина.

«Четверта влада» нагадала, як на Рівненщині судять через неналежне виконання лікарських обов'язків, та як суди в Україні приймають рішення у справах щодо обвинувачення медиків.

Історія неврятованого мотоцикліста

28-річний Ростислав Федоров за свій вік займався автомобілями, електрикою та відкрив із другом бізнес. Його дружина Наталя Федорова розповідає, що чоловік старався пробувати свої сили у багатьох сферах.

– Він старався – там по чучуть попробує, там, там. Вони з другом відкрили приватне підприємство, яке обслуговувало будинки забезпечували їх електроенергією, потім мотоциклами почав займатися, потім ремонтами. Отак всюди потроху, – каже дружина.

За словами дружини, до моменту аварії Ростислав Федоров їздив на мотоциклів близько трьох тижнів.

– Він казав що купив мотоцикл лише на сезон, я покатаюсь, і в серпні ми його продамо. Він на ньому їздив по місту, за місто на мотоциклі не виїжджав.

19-го червня 2015-го сім’я Федорів мала відзначати день народження Наталі. Коли трапилася аварія, Ростислав їхав додому до дружини.

Він прямував від Екомаркету до Покровського собору.

На зустрічній смузі рухався автомобіль «Форд Фієста», перед пішохідним переходом, що навпроти Національного університету водного господарства та природокористування, водій автівки почав повертати до навчального закладу, тим самим перегородив дорогу мотоциклу. Відбулось зіткнення.

– Коли він їхав то машина виходить просто перегородила йому дорогу, і щоб уникнути зіткнення він мотоцикл положив на сторону, мотоцикл проїхав повз машини, а він вдарився об колесо автомобіля, – розповідає дружина загиблого Наталя Федорова.

«Нічого страшного, і не таких витягували»

Опісля чоловіка госпіталізували до Рівненської обласної клінічної лікарні. Наталя Федорова згадує, що того дня у приймальному відділені був лікар Віктор Водоп’ян. Він оглянув її чоловіка та запевнив, що життю Ростислава нічого не загрожує.

– Від нього я почула, що там нічого страшного, була підозра на перелом ребер, сказав, що зараз зроблять рентген легень, щоб переконатися чи це так, сказав що нічого страшного, і не таких витягували, – каже жінка.

Підозра лікаря підтвердилася.

– Він каже, що ми зараз поставимо дренаж в легеню, і полежить у нас трохи, а далі будемо бачити чи виписувати чи ні.

Коли чоловікові ставили дренаж, він почав рвати кров’ю. Про це згадала його дружина.

– Після того, як поставили дренаж, його з операційної перевезли в палату навпроти. Коли його положили в палату, мама підійшла до нього, тоді чоловік почав втрачати свідомість, він дивився на маму і питав: «а хто це?». Мама розплакалася і казала, сину, ти що мене не впізнаєш, поцілувала його в лоб, а він вже був холодним, – розповідає Наталя.

За її словами, тоді матір Ростислава почала кричати до лікаря, чому він нічого не робить. Потім медсестра поміряла тиск пацієнту, на приладі показало 70/40.

– Тоді вже Водоп'ян забігав, казав медсестрі видзвонюй хірурга, видзвонюй кардіолога, треба щось робити, – каже вона.

– Ростислав казав мені що йому було дуже гаряче, казав що йому пекло в животі. Мама попросила льоду, поклали лід на живіт, він все одно казав, що йому дуже пече у животі.

Потім лікар перевів Ростислава Федорова у реанімацію та повідомив, що потрібна операція. Порадив рідним шукати донорів. Однак, донори так і не знадобились.

– Поки вони радились, я знайшла ще двох донорів – друзів Ростислава. Але потім вони вийшли і сказали: «Прийміть наші співчуття...». 

Через кілька днів Наталя Федорова написала заяву в поліцію про неналежне виконання хірургом Віктором Водоп’яном своїх обов’язків.

– Йому нічого не робили, ні УЗД внутрішніх органів, нічого, єдине це зробили ренген і взяли кров для того щоб подивитись чи не був він у стані алкогольного сп'яніння, – розповідає вона.

– Коли зробили розтин, то паталогоанатом взявся за голову і сказав як можна було з такими травмами не врятувати, це ж молодий пацан, як розрив селезінки, це ж елементарна операція, 20-30 хвилин чи зашивається, чи видаляється селезінка, і людина жила б.

– Я відразу зібралася і пішла написала заяву, бо лікарі дійсно нічого не робили, тоді був день медика, багато кого не було на робочому місці, когось видзвонювали, ті приїжджали через годину-дві, я думаю, якби була вчасно надана медична допомога, він би вижив, – вважає дружина померлого.

Віктору Водоп’яну повідомили про підозру за частиною 1 статті 140 Кримінального кодексу України.

Невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого.

Санкція статті передбачає позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Адвокат потерпілих Олексій Курись каже, що терміни притягання Віктора Водоп’яна до відповідальності минули, але суд має вирішити який вирок винести – виправдальний чи обвинувальний.

В зв'язку з тим, що він не наполягає на закритті справи, бо це тільки зі сторони захисту може бути таке клопотання, буде розглядатися по суті, але це не позбавляє його в будь-який момент закинути це клопотання, – каже Олексій Курись.

Натомість адвокат обвинуваченого Володимир Гнатущенко каже, що Віктор Водоп’ян вини не визнає.

– Ну як він може визнавати винним, якщо була ДТП і травми несумісні з життям, –  каже адвокат Водоп’яна.

Ми також попросили Володимира Гнатущенка допомогти зв’язатися із його підзахисним Віктором Водоп’яном, але той зазначив, що він не буде нічого говорити.

Третє коло справи 

У суд справа по обвинуваченню Віктора Водоп’яна потрапила у 2016-му році. Тоді обвинуваченого, окрім Володимира Гнатущенка, представляла і дружина Віктора Водоп’яна – Тетяна Водоп’ян. 

До жовтня 2017-го справу розглядав суддя Рівненського міського суду Мар’ян Головчак. Однак вже у листопаді 2017-го Тетяна Водоп’ян подала заяву про відвід суді. 

На її думку: «суддя Рівненського міського суду Рівненської області Мар’ян Головчак безпідставно відмовив в задоволенні всіх клопотань захисту, зокрема про виклик свідків і призначення експертизи. Вважає, що суддя перебуває під тиском, є необ’єктивним, заангажованим, і відтак не може безсторонньо здійснювати розгляд кримінального провадження».

Суддя Рівненського міського суду Олександр Тимощук, який розглядав відвід свого колеги, задовольнив клопотання Тетяни Водоп’ян.

Після цього прокурор у справі Василь Суржук подав апеляційну скаргу на цю ухвалу суду. Однак йому відмовили у відкритті провадження за поданою скаргою.

Після цього справа потрапила до іншого судді – Віктора Кухарця. За словами дружини Наталі Федорової, в період з жовтня по лютий справу суддя не розглядав. 

Вже в березні суддя Віктор Кухарець подав заяву про відставку. А 11-го квітня Вища рада правосуддя прийняла рішення звільнити суддю з поданням заяви про відставку.

Справа знову опинилася на розгляді в іншого суді. Зараз справу розглядає голова Рівненського міського суду Петро Денисюк.

За словами Наталі Федорової, відбулося підготовче засідання. Наступний розгляд справи заплановий на 17-те липня.

Лікарі, яких судять на Рівненщині

Починаючи з 2015-го року на Рівненщині розслідували або розслідують більше 90-та кримінальних проваджень за статтею 140 Кримінального кодексу України – невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків з тяжкими наслідками.

Ось статистика відкриття кримінальних проваджень за роками:

2015 рік – 27 проваджень.
2016 рік – 27.
2017 рік – 16.
2018 рік – 25.

Окрім справи Віктора Водоп’яна, у Рівненській області судять лікарів ще за трьома випадками.

Екс-завідуючий хірургічним відділенням обласної дитячої лікарні

3-го листопада 2015 року у Рівненській обласній дитячій лікарні помер Миколка Антонюк. Батьки хлопчика звинувачують у цьому лікаря-хірурга Констянтина Думановського.

Йому повідомили про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 140 Кримінального кодексу України: невиконання чи неналежне виконання медичним чи фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків, якщо це спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому.

Суд триває вже третій рік. Попри це остаточну причину смерті хлопчика не встановили й досі.

Лікарі-гінекологи

У червні 2018-го року розпочали судити двох лікарів Рівненського обласного перинатального центру – завідувача відділення патології вагітних Віталія Липного та гінекологиню Олену Садову.

Тетяна Левко звинувачує лікарів у смерті своєї дитини, а також в тому що через їхні дії їй видалили матку.

В обласній прокуратурі нам повідомили, що зараз у справі допитують свідків.

Завідуюча дитячою онкогематологією

Хворий на гострий лейкоз Ілля Омельчук помер у квітні 2017-го в обласній дитячій лікарні. Батьки переконані – син залишився б живим, якби лікарка Любов Краков’ян не проігнорувала симптоми, на які скаржився Ілля.

Один з вагомих доказів у поліції – експертиза Бюро судово-медичних експертиз Міністерства охорони здоров'я. Там визнали: зв’язок між смертю дитини та діями лікарки таки є.

Ніхто із засуджених не отримав ув'язнення

В Україні, згідно із судовим реєстром, за останні півтора роки (2018 – перше півріччя 2019-го) – сімнадцять вироків для медичних працівників.

Їх обвинувачували у неналежному виконанні професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником, що спричинило тяжкі наслідки.
 
Один із вироків – повністю закритий оскільки розглядався в закритому судовому засіданні. Його виніс Щорський районний суд Чернігівської області у березні 2019-го.

Адвокатка Людмила Панкратова пояснює, що закривають ті судові вироки, які проходили в закритому судовому засіданні, ймовірно щодо насильства або інтимних сторін життя.

Вирок законної сили ще не набрав.

Із 16 вироків, що залишились, у 13-ти випадках медиків визнали винними, у трьох – виправдали.

Ніхто із медичних працівників, яких визнали винними, не сів за ґрати. У всіх випадках є пом'якшуючі обставини – у людини є батьки старші 70-ти років, або ж людина з інвалідністю, чи строки притягнення до відповідальності вже закінчилися.

В декількох випадках судді застосували статтю 1 Закону «Про амністію в 2016-му році».

Із 13-ти обвинувальних вироків, шестеро людей (в одній справі обвинуваючуть двох лікарів, – авт.) не можуть працювати медпрацівниками протягом кількох років.

З 16-ти вироків п’ять вже набрали законної сили.