Чому Рівному не потрібні підземні переходи

Підземні переходи Рівного – серйозна перешкода для нормального пересування людей містом. Не йде мова про підземні і надземні переходи, які спричинені наявністю залізничних колій, а лише про підземки на вулицях міста.

Тисячі рівнян змушені щоденно, іноді по кілька разів, спускатись під землю для того, аби перейти вулицю завширшки кілька метрів. Для багатьох людей це неймовірно складно, а іноді і неможливо. Адже кожна третя людина в той чи інший період свого життя є маломобільною.

Люди у інвалідних візках, батьки з дитячими візками і маленькими дітьми, вагітні, люди з травмами, люди похилого віку, хворі, люди з важкими валізами і т.д. Всі вони маломобільні і потребують безбарєрного середовища: рівних тротуарів, понижень на пішохідних переходах тощо.

Для Рівного підземні переходи не виправдані, адже в нашому місті цілком реально забезпечити людей можливістю безпечно і комфортно переходити вулицю наземним шляхом.

Підземки в містах – це спадок радянського минулого, і в містах, де поважають людей, максимально докладають зусиль щоб їх позбутися і зробити міське середовище безбар’єрним.

Нові державні будівельні норми України вже взагалі не передбачають наявності підземних переходів у таких місцях, де у Рівному розміщено підземки.

Поки людина молода і здорова – вона особливо не звертає на це уваги. Але не можна забувати про тих, для кого кожен спуск під землю для переходу вулиці – випробування. Зрештою, може настати час, коли спуститись у підземку буде нелегко для будь-кого з нас.

Забезпечення доступності

Серед нас живе багато людей, яким з різних причин складно спускатись в підземний перехід. А розбудовуючи і облаштовуючи вуличну мережу міста потрібно думати, в першу чергу, про пішоходів та створювати максимально комфортні умови саме для них.

Чи часто Вам доводиться бачити на вулицях Рівного людей у інвалідних візках? Ні. І це не тому, що в Рівному таких людей мало. Це тому, що вулиці нашого міста не дозволяють їм вільно, без сторонньої допомоги пересуватися вулицями.

А це ускладнює їм можливість працювати, навчатися, більше часу перебувати на свіжому повітрі, спілкуватися з людьми.

Перебуваючи за кордоном, впадає в очі кількість людей з інвалідністю, які подорожують, ведуть активний спосіб життя, незважаючи на те, що прикуті до інвалідного візка.

В Рівному ж люди у інвалідних візках практично ізольовані і причина не лише у стані здоров'я, а й у інфраструктурі нашого міста і байдужому ставленні багатьох людей до проблем маломобільних.

А пандуси в підземних переходах людям насправді не допомагають: через надто високий кут по них не можна з'їхати без загрози для життя. Крім того, це психологічно складно, просити людей про допомогу кожного разу, коли потрібно всього лиш перетнути вулицю.

Та й чи всі перехожі фізично зможуть допомогти людині у візку спуститись і піднятись по такому пандусу.

У нас відбувається процес старіння населення. Людей похилого віку в містах стає все більше.

Згадайте своїх батьків, бабусь і дідусів, яким через поважний вік стає все складніше рухатися. Заради чого їх потрібно змушувати проходити такі непрості зайві десятки, а іноді сотні метрів?

Чому вони мають спускатися під землю, а молода, здорова людина в комфортному авто не може почекати на світлофорі зайву хвилину?

Люди похилого віку, які все життя прожили, пропрацювали в Рівному, заслуговують на уважне ставлення до своїх елементарних потреб, на нормальні умови щоб перейти  вулицю.

Турбота про безпеку

Увечері та вночі підземні переходи стають місцями соціальної небезпеки. Через непоодинокі випадки пограбувань та нападів в підземних переходах, у багатьох людей кожен спуск в підземний перехід викликає почуття тривоги.

Крім того, саме біля підземних переходів часто трапляються ДТП з пішоходами зі смертельними і тяжкими наслідками, оскільки водії не очікують побачити пішохода і не знижують швидкість руху.

Слід враховувати, що у жінок і старших людей критичний рівень тривоги значно нижчий ніж у чоловіків і це пов'язано з тим, що вони більш вразливі.

На відміну від дорослого чоловіка, який порівняно спокійно пройде через підземку, дівчата, жінки у безпеці себе не почувають, навіть якщо підземка буде відремонтована і з муралами на стінах.

Окрім того не потрібно забувати, що середовище навколо визначає не лише наші відчуття, а і настрій і поведінку.

Які емоції з року в рік, щодня отримують люди, які переходять вулицю через підземний перехід на Данила Галицького? З якими враженнями йдуть на роботу дорослі, на навчання школярі, який у них настрій від щоденного споглядання розрухи?

Шкода грошам громади

Підземні переходи – це економічно не вигідно для міста.

Будівництво підземного переходу в десятки разів дорожче, ніж облаштування безпечного і зручного наземного переходу. Крім того, великих коштів потребують поточні ремонти та нормальне утримання.

В Рівному частина підземних переходів здана в оренду підприємцям, які зобов'язані утримувати їх в належному санітарному стані. Ремонти ж мають робитись коштом міського бюджету.

Як правило, в підземних переходах розміщуються торгові ряди. Однак, як свідчить досвід, такі торгові точки (мається на увазі звичайні підземки, а не підземні торгові центри), не завжди користуються попитом серед рівнян. Адже в місті достатньо магазинів, де можна в нормальних умовах придбати необхідний товар.

Водночас, зважаючи на те, що рівненські підземки збудовані не один десяток років тому, вони вже давно потребують ремонту і серйозних капіталовкладень. І з кожним роком проблеми лише поглиблюватимуться.

Адже ремонту потребують не лише сходи чи стіни: гроші потрібно вкладати у систему водовідведення, освітлення, відеоспостереження, ремонт конструкцій перекриття тощо.

Підземки не покращують трафік

Багато автомобілістів переконані, що підземні і надземні переходи позбавляють місто від заторів на вулицях, що чим менше світлофорів і пішохідних переходів, тим швидше рухатиметься транспорт. Але це помилкова думка, це твердження не працює для міських вулиць.

Витративши колосальні кошти на підземні переходи можна лише домогтися збільшення пропускної здатності на невеликій ділянці вулиці, а на найближчому повороті/перехресті всі зусилля будуть нівельовані, автомобілі все одно зупиняться.

І навпаки, облаштування безпечних пішохідних переходів з нормальним світлофорним регулюванням рівномірно розподіляє автомобільний потік.

Що не так із підземкою на Данила Галицького

Підземка на вулиці Д.Галицького здана в оренду ще в 1999 році і, мінімум десять років, як потребує капітального ремонту.

Тисячі людей (адже район досить густозаселений) кожного дня, роками змушені спускатись розбитими сходами під землю, проходити брудною, темною, смердючою, небезпечною в темну пору доби підземкою, щоб перетнути звичайну міську вулицю.

Це при тому, що перехрестя має світлофорне регулювання, автомобілі все одно зупиняються перед світлофором і переваги від підземки для водіїв практично немає. А погіршення мобільності пішоходів серйозне.

Облаштування торгових точок для утримання переходу в нормальному стані не допомогло – частина з них давно не працюють, адже поруч є кілька магазинів з прийнятними цінами і асортиментом. В людей немає потреби йти за товаром під землю.

Нормальний ремонт цієї підземки коштуватиме кілька мільйонів гривень.

Однак такі інвестиції жодним чином не покращать умови для переходу вулиці батькам з дитячими візками і малолітніми дітьми, для людей з інвалідністю, людей похилого віку тощо.

Таким людям все одно доведеться або проходити зайві сотні метрів до наземного переходу або порушувати правила дорожнього руху. Крім того, потрібно вкладати кошти в систему відеоспостереження, щоб за кілька років, відремонтований перехід знову не перетворився на туалет тощо.

Хоча можна раз інвестувати гроші в якісний проект облаштування безпечного і зручного перехрестя з світлофорним регулюванням чи кільцевим рухом і закрити питання з постійною нестачею коштів на ремонт.

Епопея з ремонтом підземки на Данила Галицького вже тягнеться кілька років і увесь цей час тисячі людей є заручниками ситуації, коли міська влада не тільки не може знайти кошти на ремонт цього об'єкта, а й не пропонує альтернативи людям, не робить нічого, щоб допомогти людям переходити нормально вулицю.

Для того, щоб почати в підземці ремонтні роботи потрібно знову коригувати проектно-кошторисну документацію і вже вкладати суму не меншу ніж 2 мільйони.

За ці кошти можна облаштувати рух перехрестям таким чином, щоб було зручно і безпечно як пішоходам так і водіям.

На жаль, часто наземні пішохідні переходи розміщені зовсім не там, де вони насправді потрібні людям, тому наражаючи себе на небезпеку і порушуючи правила дорожнього руху, люди переходять на інший бік вулиці коротшим шляхом.

Навіть молоді, здорові рівняни часто уникають підземних переходів і перебігають вулицю не зважаючи на встановлені вздовж проїжджої частини паркани.

Тому що всі люди намагаються ходити максимально коротким шляхом. Якщо є хоча б якась можливість перейти на інший бік уникнувши сходів і підземки, то люди будуть це робити. І це потрібно прийняти як факт, який потрібно враховувати при облаштуванні вулиць Рівного.

Крім того, на сприйняття і використання людьми підземок впливає як обмеженість в часі, так і те, наскільки часто людині доводиться ними користуватись раз на тиждень чи по кілька разів на день.

Тому не потрібно звинувачувати людей у їх бажанні скоротити шлях і мінімізувати зусилля, а при проектуванні вулиць враховувати як питання безпеки, так і питання зручності і комфорту.

Серед людей, які перетинають вулицю «у невстановлених для того місцях» є чимало самих автомобілістів, які не проти «загнати» всіх пішоходів під землю.

Натомість самі, запаркувавши авто, перебігають на інший бік вулиці, порушуючи правила, не спускаються у підземку і не йдуть «всього на всього» сотню метрів до найближчого світлофору.

Нові будівельні норми вже не передбачають будівництво підземних переходів у таких місцях, в яких вони є в нашому місті.

Відповідно до ДБН В.2.3-5:2018 «Вулиці та дороги населених пунктів», оновлені норми якого діють з 01-го вересня 2018 року:

Як з підземними переходами в Європі

В європейських країнах давно не будують нових підземних переходів, а існуючі дублюють наземними пішохідними переходами.

В залежності від трафіку, кількості смуг, облаштовують регульовані світлофорні або нерегульовані пішохідні переходи з острівками безпеки.

Ті підземки які ще залишилися, як правило, ведуть до входів у станцію метро, електричок або змінили своє функціональне призначення (наприклад притулки для бездомних, галереї, парковки для велосипедів тощо).

Як у Великобританії

Ще в 1999 році у звіті британської Commission for Architecture and the Built Environment, яка покликана сприяти високим стандартам у розробці нових будівель та публічних просторів, було зазначено, що:

«CABE вважає, що пішоходам слід надати переваги у міському середовищі і розглядати їх як вершину транспортної ієрархії; ходьба як і раніше є основним способом пересування у містах, і планування наших вулиць має це відображати.

Зокрема, пішоходи повинні мати можливість перетинати вулицю наземним шляхом, а не бути змушеними користуватись вологими підземними переходами або підніматись вгору на пішохідні мости. Необхідно вживати заходи для ліквідації підземних переходів та їх заміни поверхневими переходами».

Як у Німеччині

В 50-60 роках минулого століття в Берліні побудували велику кількість підземних переходів, аргументуючи це бажанням забезпечити більшу пропускну здатність для автомобілів і убезпечити пішоходів.

Однак давно помітили, що ідея розділення пішохідного і автомобільного потоку для забезпечення безпеки насправді не працює і в останні роки більшість підземок закрили.

Трафік регулюють за допомогою світлофорного регулювання і контролюють дотримання правил дорожнього руху як автомобілістами так і пішоходами.

В Німеччині визнають, що підземні переходи:

• як правило, неосвітлені і брудні;
• їх дуже складно зробити доступними для маломобільних громадян і людей у візках, тож вони є недоступні для багатьох людей;
• підземки вважаються місцями соціальної небезпеки (особливо у темну пору доби і по цій причині не повинні більше експлуатуватись);
• що попри на небезпеку люди все одно перебігають по землі і наражають себе на небезпеку;
• що як правило завжди є можливість продублювати підземні переходи наземними.

Тому у німецьких містах підземні переходи або закривають і засипають, або шукають їм інше призначення.

Як у Польщі

У Варшаві підземних переходів ще немало, однак в місті продовжують працювати над реконструкцією перехресть, де вони залишились.

Міська влада знає, що «підземні переходи, колись символ сучасності, сьогодні є прокляттям для пішоходів, літніх людей, батьків з дитячими візками, людей з обмеженою рухливістю, пасажирів громадського транспорту».

Тому, наприклад, у 2018 році було замовлено проектно-кошторисну документацію на проект, який передбачає влаштування наземних пішохідних переходів і велопереїздів на перетині магістральних вулиць в центральній частині польської столиці.

Зверніть увагу на кількість смуг руху та кількість транспорту, що не стало перешкодою для облаштування наземних пішохідних переходів.

Як у Франції

У Парижі підземні переходи є лише біля станцій метро, а для переходу використовують наземні переходи, які розміщені досить часто. Єлисейські поля – найкраще тому підтвердження.

В багатомільйонний французькій столиці, на магістральній вулиці з десятьма смугами руху, із значно більшою, ніж в Рівному, кількістю автотранспорту, з реальними фінансовими можливостями збудувати підземки, ніхто не намагається загнати людей під землю, а навпаки, пішохідні переходи розмістили через 150 метрів.

В той час, коли в розвинених країнах підземні переходи намагаються всіляко ліквідувати, в маленькому Рівному, на жаль, є люди, які не полишають надії побудувати ще одну підземку біля автовокзалу на вулиці Київська. Щоб люди не мали можливості нормально перейти вулицю завширшки 12 метрів.

Що робити

Усвідомити, що міста створені не для машин, а для людей. У комфортному для людей місті не може бути підземних переходів. Люди не повинні спускатися під землю лише для того, щоб перейти вулицю.  

Припинити неефективну практику виділення коштів на підземні переходи.

Ми навряд зможемо в найближчі роки позбутися всіх цих пережитків радянського минулого, однак визначити проблему, продумати стратегію їх подальшого використання, перестати бездумно вкладати кошти в їх ремонти – це те, над чим варто працювати.

Вже потрібно вирішувати, що робити із підземним переходом на Данила Галицького і як його продублювати наземними переходами.

Потрібно думати, що робити з підземкою на Макарова, поруч з якою в цьому році будуватиметься кільце, яке «потягне» за собою ремонт розворотного кільця для громадського транспорту і відповідно необхідність облаштування безпечних наземних пішохідних переходів.

Знайти можливість і продублювати наземними переходами підземку біля ЦУМу, на проспекті Миру, Соборній.

Комплексно підходити до питання організації дорожнього руху.

Звісно, не можна просто намалювати зебру, потрібно грамотно організувати рух перехрестями, проводити моделювання транспортних потоків.

Є багато різних способів, як зробити перехід через вулицю безпечним. Ці способи давно протестовані і використовуються по всіх європейських країнах, де рівень смертності і травматизму на дорогах значно нижчий ніж у нас, а людям створено комфортні умови для пересування.

Список використаних для публікації джерел:

• Transportation Research Part F: Traffic Psychology and Behaviour. Estimating preferences for different types of pedestrian crossing facilities

• GOING UNDERGROUND? - Why turning to pedestrian under and overpasses in the CBD would be a retrograde step

• NAZIEMNE PRZEJŚCIA NA RONDZIE DMOWSKIEGO. JEST PRZETARG NA DOKUMENTACJĘ WYKONAWCZĄ

• Підземні переходи в центрі міста – ознака радянського минулого. Чи як Києву стати зручним містом для пішоходів?

• Останній підземний перехід

• Підземні та надземні пішохідні переходи у світі

• Як облаштовують пішохідні переходи в Німеччині

• Wrocław. Nowe Przejście Świdnickie gotowe. Piesi się cieszą, kierowcy nie

• Подземные Переходы Убивают!

• Правильні дороги. Приклад Німеччини

---