Рятувальна служба 103: день із реанімаційною бригадою рівненської швидкої допомоги

Над сюжетом працювали журналістка Ольга Підгородецька та відеограф Владислав Мартинчук

Небезпечна, цікава та стресова – так лікарка Рівненського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Ірина Полюхович описує свою роботу. 

Каже, що хоче почуватися в безпеці на викликах і щоб люди зрозуміли, що її праця – рятувати людські життя, а 103 – це не безкоштовне таксі, не обслуга, а рятувальна служба.

Розповідаємо, у відеорепортажі та текстовій версії, про одну з бригад інтенсивної терапії, яка чергує у Рівному.

Виїзних бригад швидкої в області – 91. Лікарка Ірина Полюхович працює в одній із п’яти спецбригад інтенсивної терапії, які в народі називають реанімаційними.

Вони надають екстрену медичну допомогу пацієнтам безпосередньо на місці або під час транспортування до лікарні в найскладніших випадках.

– Я ще з дитинства мріяла стати лікарем. Хоча дуже боялась лікарів у дитинстві, боялася лікуватися, обстежуватися. Може, щоб побороти цю фобію, я вирішила сама стати лікарем, – розповідає лікарка швидкої допомоги Ірина Полюхович.

Лікарка Ірина Полюхович каже, що хоче, аби люди сприймали швидку як рятувальну службу, а не як безкоштовне таксі

– Спочатку дуже боялась щось зробити не так. Наприклад, неправильно поставити діагноз, не знати, як надати допомогу, нашкодити хворому. Впевненість приходить з роками, напевно.

– Перестаєш боятись хворих, перестаєш боятися колег, перестаєш боятися самої хвороби і її наслідків.

Ми виїжджаємо на чергування разом зі спец бригадою №4 на чолі з лікаркою Іриною, разом з фельдшерами Анатолієм і Ольгою та водієм Анатолієм.

На прохання родичів пацієнтів у домівки до хворих не заходимо. Після огляду пацієнта, лікарка Ірина розповідає нам про виклик.

– Чоловік, 32 роки. Піднялися, подивилися, зібрали анамнез. Насправді, судом у нього не було.Чоловік має певні проблеми зі здоров'ям, які, мабуть, є наслідком безконтрольного вживання алкоголю, – розповідає лікарка.

Без поліції не виїжджаємо

Дорогою на інший виклик спілкуємось із фельдшерами Ольгою та Анатолієм.

– Без поліції не виїжджаємо до психохворих, – каже Анатолій Москаленко.

– Спочатку диспетчер попереджає по телефону пацієнтів, що треба поліція, а тоді вже швидка, – додає Ольга Поліщук. – Перш за все – безпека власна. Якщо нас медиків виводять із ладу, то що буде?

Так виглядає диспетчерська, де приймають виклики пацієнтів

Ольга розповідає, що кілька років тому, виходячи з будинку пацієнта, впала у яму і травмувалася, отримала перелом.

Фельдшери швидкої розповідають про небезпеки, з якими зустрічаються виїзні бригади

Приїжджаємо на виклик до наливайки, що розташована біля  ресторану «Орлан». Лікарка з фельдшерами підходить до чоловіка, що лежить на асфальті, обпершись спиною об стіну.

Поки медики намагаються спілкуватись із пацієнтом, до оператора підходить сторонній чоловік з ознаками сп'яніння:

– Можна, будь ласка, забрати камеру. Чєловечек, забери камеру.

– Не чіпайте, будь ласка, мого оператора. Ми знаходимося в громадському місці, – журналістка.

Спілкуємось у швидкій.

– От бачите, яка агресія оточуючих. Це часто-густо таке. При тому, що вони не мають ніякого відношення до людини, до якої приїхала швидка. Це не є друг, просто собі людина, якій щось хочеться там доказати і розказати, – каже Ірина.

Приїжджаємо в наркологічний диспансер. Юрія перевіряють алкотестером. У його крові 2.31 проміле алкоголю при нормі 0,2.

Працівники бригади виводять нетверезого пацієнта з карети швидкої

Ми ще не виїхали, як на подвір’я диспансеру швидка привезла ще одного пацієнта. Його намагаються завести у приміщення. 

Поліцейські заводять п'яного пацієнта в наркологічний диспансер

Тестують його – драгер показує 3,41 проміле. Це стан сильного сп'яніння, інтоксикації та навіть критичний стан.

Лікарка Ірина каже, що через виклики до п'яних швидка може не приїхати до когось, кому справді потрібна:

– Тому що ми відволікаємося на непрофільні або на виклики, які безрезультатні. Їх багато і вони забирають наш час і наш ресурс. Про це теж не забуваємо.

Медики кажуть, що половину викликів отримують до пацієнтів з агресивною чи неадекватною поведінкою, а також сп'янілих від алкоголю та наркотиків. Деколи самі пацієнти становлять небезпеку для лікарів.

Так, у грудні на виклику побили до черепно-мозкової травми фельдшера швидкої Ігоря Мосійчука.

У коментарі для Суспільного, медик розповів про напад.

– Я пам’ятаю, що мене вдарили кулаком сюди. Ну, може щось ще в голову попало, але я вже впав просто. Пацієнт на доктора нашого почав матами-перематами. Я сказав: будь ласка, закрий рот. 

Працівники обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф застраховані від нещасних випадків на роботі. На початку року центр оголошує тендер для страхових компаній і страхує всіх працівників та автомобілі.

Фельдшерка Ольга (на фото) розповіла, що одного разу на роботі зламала ногу

Якщо настає страховий випадок, то створюють комісію, розглядають подію та визначають, чи працівник може отримати страховку.

За інформацією пресслужби поліції Рівненщини, у 2021 зареєстрували п’ять звернень, де у подіях згадано медичних працівників. 

У двох із цих випадків бригада №4 викликала поліцейських на свій захист.

Один вже згаданий інцидент із фельдшером Ігорем Мосійчуком, інший, коли під кінець зміни бригади пацієнтка не випускала лікарів з домівки. 

Як тепер із викликами на ковід

Після таких викликів, як до чоловіка, що лежав біля наливайки, автомобілі швидкої обробляють так само, як після перевезення ковідних хворих.

Окремої бригади, яка виїжджає на ковідні виклики, немає. Тому засоби гігієни та дезінфекції, мають бути у всіх швидких.

– На початку пандемії були перебої трохи там з масками, з костюмами, тому що тоді були перебої у всіх, були гроші, а не було де купити і що купити. А зараз без проблем, – розповідає лікарка Ірина.

Після всіх викликів машину швидкої дезінфікують 

– Тобто є виклик на ковід, є костюм, є щиток, рукавиці видаються на кожен виклик. Маски видаються на зміну – 12 чи 6 масок. Залежно, яке чергування. З цим проблем немає, – продовжує Ірина.

Немає, зі слів Ірини, проблем і з виплатами. Чи то з зарплатою, чи то з ковідними надбавками.

– Звичайно ми не Сполучені Штати Америки, ми не Європа, ми це всі прекрасно розуміємо, але порівняно з тим, як нам оплачували, наприклад, п'ять років тому, 3 роки тому і зараз... Я не хочу грішити, в принципі, досить непогано, – каже Ірина.

Блакитна будівля на фото – рівненська станція швидкої допомоги. Ліворуч – будівлі Рівненського обласного центру контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я (колишня санстанція)

Заступниця директора рівненської швидкої Алла Рудько пояснила нам, що виплати залежать від стажу роботи, від коронавірусних доплат та годин відпрацьованих у місяці.

 Наприклад, у грудні 2021 року лікарі екстренки отримали від 19 до 56 тисяч гривень, а фельдшери від 12 до 36 тисяч гривень.

У грудні 2021 року лікарі швидкої отримали від 19 тисяч гривень, а в 2022 мають отримувати не менше 20

А з 1 січня 2022 року за відпрацьовану місячну норму годин лікар має отримати не менше 20 тисяч гривень, а фельдшер – не менше 13 тисяч 500 гривень.

Робота важка та стресова, але іншої Ірина каже, що не хоче, бо любить свою професію за позитивні моменти.

За чаєм лікарка Ірина та фельдшерка Ольга згадують цікавий випадок одного з чергувань:

– Взяли чоловіка в басейні, болі в грудях, каже, не знає, чого. Знімаємо кардіограму, кардіограма спокійна, все нормально. Ми його поклали на носилки, транспортуємо і, наше щастя, що ми тоді не виключили світло, – згадує фельдшерка Ольга Поліщук, – у нього сталася клінічна смерть. 

Працівниці швидкої пригадують, як реанімували пацієнта під час клінічної смерті

– Ми вчасно це побачили, зупинили автомобіль, почали проводити реанімаційні заходи, успішно, і чоловік вижив, прийшов до тями, з нами почав зразу говорити, ми його повезли у міську лікарню, – розповідає фельдшерка.

– Він приходив у швидку потім дякувати нам, але нас саме не було на місці. Пізніше ми його зустріли в місті. Він настільки був розчулений і радий нас бачити, він так нам дякував, так обіймав нас, – каже Ольга.

– Ми себе називаємо сім'я 103. Я так і кажу, це моя сім'я 103, – говорить Ірина. – Тут ми женимося, кумами робимось. У нас весело.

– В нас якщо не буде дружньої атмосфери, роботи не буде, – продовжує Ольга.

 – У нас працюють неймовірні люди. Вони всі такі от ну просто... ну, такі, як правильно сказати. Ми сім'я, – каже Ірина.


Якщо наша діяльність вам подобається і ви вважаєте її важливою – підтримайте «Четверту владу». Завдяки підтримці ми зможемо працювати ще краще.

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері.

Якщо знайшли помилку - виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.

Прокоментуйте

Підпишіться на нашу розсилку

(найважливіші новини двічі на місяць)