Стало відомо, хто стоїть за «не-Дубасівськими» фірмами-присосками рівненського облгазу

З 2009 по 2012 рік на фінансування газифікації сіл Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» витратила з держбуджету 1,6 мільярда. Розпочалося таке збільшення споживачів газу з розпорядження прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, але найактивніше працювало за президента Януковича.

Для чого державі нести такі подвійні збитки? Спочатку платити за розширення газової мережі, а потім доплачувати різницю у тарифах для населення, які в рази нижчі за ринкову вартість імпортного російського газу? Робота на інтереси Росії? Не лише.

Чому так відбувалося вивчали журналісти Володимир та Антоніна Торбіч для програми «Слідство.Інфо».

Облгази і міськгази – це компанії-монополісти, які керують регіональними газопроводами. Газифікацію кожного села українська влада проводить з помпою, а свято для громадян перетворює на політичну піар-акцію. Та насправді розширення газової мережі має й іншу, цілком меркантильну мету – банальний дерибан мільйонів.

Це селяни з Дубровицького району Рівненської області. Вони розповідають, як у 2010-му на збори до сільських голів у райцентрі приїхав директор фірми «Рівнеагроспецмонтаж» Роман Мельник. Він пообіцяв їм підвести газ. Для цього п’ятьом селам потрібно було лише зібрати гроші на проект і на газову мережу.

Сільська голова Бережниці у 2006-2010 роках Євгенія Котяш:

– Збори сіл показали, що нам треба цей газ, але небагато людей підписалися.

Попри те, що більшість селян відмовилася платити, проектно-кошторисну документацію фірма все ж таки розробила – коштом тих, хто погодився. Нарахувала понад 15 мільйонів. Ці гроші одній із сільрад – Бережницькій – мала виділити НАК «Нафтогаз України». 

Після цього сільрада провела відкриті торги. У «Віснику державних закупівель» зазначено, що в торгах взяла участь і перемогла лише одна фірма – та, що запропонувала ідею газифікації та «вибила» кошти в «Нафтогазу». Селяни кажуть, що нібито була й інша фірма – але назви не пам’ятають. Підтверджувальних документів сільський голова Микола Кремезь нам не надає.

Вони з членом виконкому Миколою Вороб’єм намагаються згадати, як це відбувалося.

– Була створена, Мирослав, скажи, тендерна комісія… все це вже відбувалося… офіційно.

– Ну, коли просто цей тендер був – там тільки один учасник є.

– Ні… Два… Перший раз не два було учасника… Ні, ну два було учасники, ну як… Один відказався зразу.

– Просто ми не знайшли, щоб був другий. Тільки один – пише «Вісник державних закупівель».

– Ну то це, мабуть, уже другий раз уже. Бо перший раз у нас була закупівля в одного учасника. Перший раз були вільні торги.

Не добудувавши газопровід, у 2012 році ТОВ «Рівнеагроспецмонтаж» нав’язує сільській раді додаткову угоду. До попередньої суми додає ще понад 4 мільйони. Підстава абсурдна – рекомендація Мінрегіонбуду будівельним організаціям власним коштом підвищити середньомісячну зарплату своїм працівникам.

Юристка Громадської ініціативи «За чесний тендер» Мирослава Примак:

– Мабуть, через необізнаність чи з інших причин застосували чомусь ще одну процедуру для цієї закупівлі. І, виходить, що тим самим вони оминули заборону про внесення змін до договору, а ціна договору – це істотна умова договору, яка після підписання договору про здійснення державних закупівель не може бути змінена.

Однак сільрада бере на себе додаткові зобов’язання і замість 15-ти мільйонів укладає договір на 19-ть. Нафтогаз дає лише 12. Ще понад 8 мільйонів збирають готівкою із селян за розведення газових труб по селах. І в результаті фірма будує газопровід лише наполовину. Троє з п’яти сіл так і не отримують газу – лише зариті в землю труби біля хат.

Сільський голова Бережниці Мирослав Кремезь:

– Вони не будують, бо в нас нема фінансів більше.

Бережницька сільрада, в особі її голови, не обмежується усною відмовою надати детальніше інформацію про закупівлю. 8 грудня 2015 року тут красномовно відмовляють у доступі до публічної інформації на письмовий запит журналістів. Сільраду просили надати інформацію з приводу, хто ще брав участь у згаданій закупівлі та деталі повторної процедури тендеру.

Перед цим ми намагалися сконтактувати з Мирославом Крмезем по телефону. І хоч до отримання запиту сільський голова легко йшов на контакт, наразі до десятка наших дзвінків залишилися без відповіді. Як стало нам відомо з власних джерел, отримавши запит, Мирослав Кремезь поїхав у Рівне «за консультацією» до людей, пов`язаних з організацією закупівлі. І ось що з того вийшло:

Журналісти оскаржуватимуть цю відмову Уповноваженому ВР з прав людини або ж подадуть у суд, аби таки змусити чиновників відповідати перед громадою за використані кошти.

Директор однієї з рівненських будівельно-монтажних фірм каже, що це класична схема – дерибан грошей через цілеспрямоване завищення вартості робіт. Виконавцями робіт стають свої фірми, які здатні «освоїти» будь-які бюджети.

Директор будівельно-монтажної фірми Олександр Ткачук:

– Сама схема починається з того, що людина, ну там сільська рада іде брать технічні умови в Рівнегаз. Відкати до 40 процентів там доходили.

– Ну як це, наприклад?

– Ну як. Треба 30 процентів комусь вернуть, тоді ти будеш працювати, виконаєш цю роботу. Но її треба виконати.

Фірма «Рівнеагроспецмонтаж», яка не добудувала газопровід селянам – невипадкова. Її власниця Віра Лопачук – теща керівника «Рівнегазу» і на тоді депутата облради Петра Дубаса. Вона живе в сусідньому із зятем будинку зі спільним подвір’ям.

Це товариство також отримало три з половиною мільйони на будівництво газопроводу у селі Пересопниця. На святкування 450-ї річниці Пересопницького євангелія, на якому присягають керманичі держави, у 2011-му на Рівненщину завітав тодішній президент. У селі 141 житель. Але до приїзду Віктора Януковича туди провели дорогу, газ і навіть збудували цілий музейний комплекс.

Газопровід мала будувати фірма Олександра Ткачука, причому значно дешевше. Але, каже він, на нараді в голови облдержадміністрації йому пояснили…

Директор будівельно-монтажної фірми Олександр Ткачук:

– Що треба гроші в Кієва вибивать. Я розумію НАКовські, а ви вибивать не вмієте. Кажу, шо я не вмію, я можу освоїть, а вибить – це категорія якась така не дуже будівельна, скажем.

Проект дістався тим, хто вміє вибивати – ТОВ «Рівнеагроспецмонтаж».

Та це не єдина дружня Рівнегазу будівельно-монтажна фірма. Є ще «Фірма Опорядрембуд» – лідер закупівель в області за часів Януковича. Її заснували, свого часу, зокрема, й дружини голови та заступника голови «Рівнегазу» – Тамара Дубас і Любов Ясельська.

Ще одна фірма-присоска – ТОВ «Теплопроектмонтаж», де серед засновників знову бачимо дружину заступника голови Рівнегазу Любов Ясельську.

З 2008-го по 2014-й, підрахував сайт «Закупівлі», ці три фірми отримали понад 400 мільйонів бюджетних гривень.

Та в голови Рівнегазу є ще донька, Мар’яна Оверчук. Вона - власниця юридично-патентної фірми «Інлєкс». Коли пенсіонерка Лідія Смірнова прийшла в «Рівнегаз» по дешевий газовий лічильник, чиновники направили жінку оформлювати його у фірмі доньки свого шефа. Як наслідок – вартість зросла вдвічі.

Пенсіонерка Лідія Смірнова:

– Канєшно, кинуло в холодний піт. Що ж це таке? Сусідки поставили за 800, а тут хотіла зекономити 400 гривень, а вийшло 1600.

Сільська голова Бережниці у 2006-2010 роках Євгенія Котяш:

– Знаєм ми про їхні откати, але ми нічо не можем зробить.

Рівненський підприємець підраховує приблизні збитки тільки від будівельної корупції в НАК «Нафтогаз України».

Директор будівельно-монтажної фірми Олександр Ткачук:

– Де ті борги НАКу взялися? Я вам розказував. До сорока процентів, до 30-ти відкат. Скільки бюджет НАКу? Сто мільярдів грубо. Чисто грубо – тридцять мільярдів це хтось краде. Тридцять мільярдів у рік і множте, я з цим стикаюся з 2004 року. То можете на 10 років помножити. 300 мільярдів десь там собі.

Може скластися враження, що директор фірми просто ображений на конкурентів. Та насправді з такими ж скаргами до нас звернулися кілька підприємців, які визначили його своїм спікером.

Директор будівельно-монтажної фірми Олександр Ткачук:

– Було 50 організацій, які мали дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки. А будівництво газопроводів попадає під цей термін.

– І що з ними сталося?

– Не знаю що з ними сталося. Або перестали працювати, або перестали брати дозвіл. Фактично роботи не було. Бо помаленьку вичавлювали. А хто пішов на зговір , на уступки. Там тому роботу дали, на того наїхали, того ще там лякнули...

Керівники фірм, зареєстрованих на тещу і доньку керівника «Рівнегазу», відмовились спілкуватися з нами. Ані по телефону, ані на камеру.

Говоримо з охоронцем.

– Поїхав в Рокитне.

– Тож ви тільки що казали, що він он на камері вийшов з кабінету і зайшов в кабінет.

– Ну він поки… я-я відлучався мабуть в туалет чи куда…

– Тож ви тільки що казали, що він вийшов з кабінету.

– Ну ніби був. Вже поїхав в Рокитне.

Не можемо вийти на зв`язок для розмови з нинішнім нардепом від Опозиційного блоку, а за часів Януковича керівником «Нафтогазу» Євгеном Бакуліним. У Верховній раді сказали, що на засідання комітетів і на сесії він не з’являється. Ми передали прохання з ним поспілкуватися через помічника, але на момент монтажу програми ніхто з нами не зв’язався. Бакуліна у 2014-му звинуватили в розкраданні мільярдів і навіть заарештували, але врятувала його депутатська недоторканість.

Позицію нинішнього керівництва «Нафтогазу» озвучила начальниця відділу зовнішніх комунікацій Ірина Кошлякова:

– У нас в «Нафтогазі» взагалі постійні перевірки, і з приводу цього також були перевірки ще з 2009 року і по цей день проводяться. Нас і СБУ постійно перевіряла, ДФІ, раніше КРУ, вони взагалі багато разів перевіряли передачу цих коштів. Я вже не кажу про внутрішній аудит Нафтогазу, коли влада змінюється – кожного разу перевіряють усі документи, піднімають знову. Генпрокуратура навіть брала перелік цих об’єктів газопостачання. Тобто, якщо були б якісь зловживання, то з 2009 року, за шість років вже б їх по-любому якось виявили і вже поставили б нас «в позу», скажем так.

До керівника «Рівнегазу» Петра Дубаса та його родичів у правоохоронців запитань, очевидно, теж немає. А з журналістами він відмовився спілкуватися навідріз. Про зустріч з ним ми кількаразово намагалися домовитися через прес-службу «Рівнегазу», а також завітали на підприємство особисто.

– Голови правління немає, і ні з ким він про інтерв’ю не домовлявся, і нікому він інтерв’ю не дає.

Петро Дубас з’являється в ЗМІ хіба що для того, щоб розповісти, як тяжко нині «Рівнегазу». Або щоб нагадати, що грошей на безкоштовні лічильники немає.

Кавалера ордена «За заслуги» 2-го ступеня, який вручив йому президент Янукович, праворадикали у смітник не кидають. Кажуть, він пожертвував їм якісь кошти, хоч і невеликі. Усі задоволені.

Інтернет видання «Інсайдер» підрахувало, що близько 70% великих газорозподільних підприємств контролює український олігарх Дмитро Фірташ. А міжнародна журналістська команда з України, Росії та європейських країн провела розслідування для інформагентства «Ройтерс». У ньому журналісти зясували, що російський «Газпромбанк» у 2011 році надав для групи компаній Дмитра Фірташа кредит у понад 11 мільярдів доларів.

Тобто цілком можливо, що уся ця низка газових монополістів разом з дружніми їм фірмами-присосками перекочує у власність чи користування російського бізнесу наближеного до президента Путіна.

Телевізійну версію розслідування дивіться за посиланням: Газові присоски: хто і як на Рівненщині заробив на газифікації

Володимир Торбіч, Антоніна Торбіч, Рівненське агентство журналістських розслідувань для проекту «Слідство.Інфо»

«Публікація створена за фінансової підтримки Уряду Канади через Департамент закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD) за посередництва Інтерньюз-Нетворк».

Уряд Канади не відповідає за зміст публікації і може не поділяти точки зору висловлені в публікації.

«Program undertaken with the financial support of the Government of Canada provided through the Department of Foreign Affairs, Trade and Development (DFATD)»