VIP-житло перших осіб: вихідець з Рівного Шабунін показав свій будинок та розповів про зарплату і «пиляння грантів»

Голова ЦПК Віталій Шабунін показує скандальний будинок та розповідає про власну зарплату, «пиляння грантів» і «сектантство», які йому закидають

Віталій Шабунін очолює Центр протидії корупції – громадську організацію, з ініціативи і зусиллями якої в постмайданній Україні з’явилися антикорупційні органи, а сотні посадовців стали фігурантами антикорупційних розслідувань, пише Юлія Артамощенко, NV.ua.

Останніми днями закиди у корумпованості надшвидкому збагаченні лунають на адресу самого 32-річного антикорупціонера.

Йому дорікають високою зарплатнею і закидають зловживання грантовими грошима. У якості головного доказу корумпованості Шабуніна вказують на його нещодавно придбаний будинок під Києвом.

Наприкінці квітня нову оселю Шабуніна, який сам регулярно організовує різноманітні антикорупційні акції протесту, пікетували.

Шабунін усі заяви про начебто придбаний ним дорогий маєток площею 200 квадратних метрів активно спростовує.

«Мій будинок 120 кв. м, а не 200. Це перевіряється двома кліками в реєстрі нерухомості, який ми змусили відкрити майже три роки тому. Мій будинок коштує 83 тис. дол. (з кухнею і технікою), а не 250 тис. дол. Я про це писав ще минулого вересня.

Я здивований кількістю спільних друзів з людьми, які розганяють цю СБУшну заказуху», – писав він у facebook наприкінці квітня.

Оскільки тема наробила чимало галасу, ми пропонуємо Шабуніну показати його житло на камеру, ставши учасником проекту НВ VIP-житло перших осіб.

Він погоджується і кілька тижнів тому запрошує нас в гості. А сьогодні, коли ми нарешті публікуємо текст, встигає кинути посилання на щойно подану ним електронну декларацію.

Шабунін зустрічає нас вранці біля станції метро Славутич. Його будинок – за чотири кілометри звідси. Де-юре він стоїть на території села Гнідин Бориспільського району. Де-факто неподалік будинку Шабуніна гуде Київ.

Цей район також називають Дачі на Осокорках, він лежить на лівому березі Дніпра, біля води і Південного мосту.

– Я жив у квартирах завжди. 10-й поверх у Рівному, 9-й поверх на Борщазі. І все життя я мріяв про будинок, – розповідає Віталій дорогою.

– Це фактично єдина матеріальна мрія, яка в мене була. У дім заїхали у листопаді 2016 року. Будували з весни. Чому так швидко? Це ж пінобетон, газоблоки, а зверху пінопласт.

Я, звісно, запитую, звідки у антикорупціонера гроші на будинок у Києві.

Шабунін відповідає, що частину коштів отримав, продавши двокімнатну квартиру на столичній Борщагівці (35 тис. дол.), ще частину позичили батьки. Крім цього він скористався розтермінуванням платежів на матеріали та послуги, борги за якими ще виплачує. Дизайн помешкання розробляла дружина.

Заходимо у двір. Паркан невисокий, і зводити щось більше господар не планує. Навпаки – мріє зняти огорожу, щоб двір був відкритий, як у Канаді прийнято. На противагу родина задумалася завести собаку, ймовірно вівчарку.

Я бачу біля будинку молодий сад, посаджений лише цієї весни, і грядку з полуницями.

Біля оселі нас чекають дружина Шабуніна Олена та дочка Соломія. Вони запрошують у дім, дозволяють усе оглядати, включно з ванною, душовою кімнатою та горищем. Дружина лише питає, чи можемо не публікувати фото з гардеробної, бо, мовляв, вона не встигла все гарненько там поскладати.

Дім світлий. В ньому є одна велика головна кімната, яка об’єднала кухню, їдальню, залу з каміном та ігрову дитини. І є кілька менших: це спальня господарів, спальня батьків та дитяча. Ще у одному приміщенні – щось середнє між бойлерною і господарською коміркою, у ній же у кутку стоїть спортивний тренажер.

– Ми хочемо, щоб було максимально світло і просторо, – розповідає Шабунін. – У нас був бюджет, який треба було витримати. На кухню брали найпростіші панелі. Мав мрію – камін. І щоб веранда була.

Опалення у будинку індивідуальне, газове. Найдорожчим місяцем цього року для утримання будинку був лютий: Шабуніни сплатили 3 тис. грн за газ і 200 грн за електрику.

Показуючи будинок, Шабунін розповідає, що багато чого при будівництві не врахував і хоче вдосконалювати його.

– Можна було трошки по іншому зробити. Бо якщо кілька дітей різної статі? – каже він, зізнаючись, що мріє про трьох малюків.

Я змінюю тему і питаю Шабуніна, чи правда, що він пастор, і вони з дружиною є «членами секти» – нещодавно цю тему смакували соцмережі.

– Ні. Я член протестантської церкви, дружина теж. Я відвідував протестантську церкву ще в Рівному. Але так, щоб стати членом Церкви – це в Києві вже. Я прийняв водне хрещення у 2009 році. Це міжконфесійна церква, більш протестантська – Церква Народ Божий.

Є люди, які не знають досі, що протестанти – це християни, на рівні з католиками і православними. Навіть не буду цього пояснювати. Це просто неосвіченість якась, – відказує він.

Шабунін приїхав у Київ з Рівного. Там у його батьків була трикімнатна квартира, та згодом його брат її продав і переселив маму ближче до себе.

Студентом п`ятого курсу Шабунін став депутатом Рівненської місцевої ради від Нашої України, активно займався політикою, працював з громадянською мережею Опора.

Потім його команда виграла грант на великий проект по протидії тютюнопалінню, і він приїхав у Київ. Паралельно працював з народним депутатом Лесею Оробець, з якою познайомився на виборах у Закарпатті, де він моніторив роботу штабів Нашої України у 2006-му.

Я питаю, чи вважає він себе політиком.

– Ні. Ціллю політика є отримання максимальної політичної влади, щоб реалізувати своє бачення. Політична влада – це або виборна посада, або посада в держслужбі. Я не претендую ні на перше, ні на друге. Принаймні зараз.

Проте я не відступаюсь. Питаю, можливо, він просто не хоче відповідальності, і легше «пилити гранти» та усіх критикувати, як йому часто дорікають. Він не губиться і відповідає, що за післяреволюційні роки зробив зі своєю командою більше, ніж чимало політиків.

– Ми змусили прийняти 20 законів, створено Антикорупційне бюро, Cпецпрокуратура, відкрито низку реєстрів та багато іншого, – перелічує він.

– Так, я би хотів швидше реалізовувати своє бачення. І це можна робити виключно з політичного рівня, але не просто перебуваючи в парламенті, а якщо маєш безпосередній вплив на парламентську більшість. Зараз у цій системі координат, очевидно, ефективність більша зовні.

Я зауважую, що він міг би тоді обійняти державну посаду – приміром, очолити якийсь держдепартамент або взяти участь конкурсі на очільника Охматдиту.

– Який департамент?! В Генпрокуратурі!? – емоційно відказує він. – Який сенс? Ти розслідуєш справу, вкладаєшся, потім, хоп – і генпрокурор забирає ту справу і віддає Матіосу, який її не розслідує нормально. Яка в цьому логіка?

Крім того, зауважує він, і в Охматдиті, і в ГПУ потрібен фах: не можна управляти ключовою дитячою лікарнею, не будучи лікарем, а Генпрокуратурою – не будучи юристом.

– Все ж таки генпрокурор має бути юристом. Тому і такий результат, бо він навіть не може перевірити сам, що йому тикають на підпис і що йому керівник слідчої групи розказує про перспективу справи. Бо, не будучи юристом, ти цього не можеш зробити, – каже Шабунін, натякаючи на головного прокурора країни Юрія Луценка.

За їх перепалками у Фейсбуці спільнота стежить чи не щодня.

Я роздивляюсь будинок і все ж вимагаю від нього більш конкретної відповіді на питання, чому він не хоче нормальну посаду у держструктурі. «Не хочеш, не хочеш…» – ніби перекривляє він мене.

– Питання в тому, звідки ефективніше робити зміни. З влади це можна робити, тільки якщо ти безпосередньо впливаєш на ключові рішення. Уявіть, я зараз – член БПП, замглави фракції. Чи це би змусило БПП проголосувати за пропозиції по НАБУ чи по змінах у керівництві НАЗК? Ні.

Рішення приймає президент Порошенко особисто. І бути частиною влади, де рішення приймає одна людина, в якої, очевидно, інші цілі і цінності, ніж в мене – який сенс?

Він розповідає, що одного разу вже припустився такої помилки – коли спробував піти в парламент після революції Гідності. Мовляв, мислив емоціями, а не холодною головою, і мав ілюзію, що політична еліта змінилася.

– Тоді здавалося, що не можна було не змінитися, будучи на Майдані, – каже він. – І там же вони всі були – Порошенко, Яценюк, Турчинов. Та три роки після Майдану довели, що вони не змінилися.

Я відказую Шабуніну, що чимало людей сприймають його теперішню діяльність як персональне цькування: що він обирає жертву, і після того починається робота по ній через Центр протидії корупції.

– Можна конкретно приклади жертв? – відповідає він питанням на питання. – Голова СБУ? Хороша жертва. Генпрокурор? Спробуйте поцькувати генпрокурора. Президент? Кононенко? Я тільки «за» такий фронт робіт. Приєднуйтеся всі, хто хоче їх цькувати і хто вважає, що це дуже легко і прикольно.

Він сам зачіпає тему грантів, якими йому постійно дорікають: мовляв, він витрачає грантові кошти на власні потреби, і, власне, так і став власником будинку у Києві.

– Ця історія з «пиляннями грантів», – починає він. – То і ви вигравайте гранти! Це ринок. Кожна грантова заявка – це конкурс з купою документів, співбесідами і доказами. Вперед! Перемагайте!

В громадському секторі, веде він далі, бракує конкуренції і нормальних сильних команд. Чимало громадських організацій отримують гроші справді на відверто дурну роботу. І проблема є у цьому, а не у тому, що громадські організації – це корумпований сектор.

Якісь організації виграють дорогі проекти і витрачають роки на якісь круглі столи, «розробку концепції змін і розробки якихось білий, зелених, синіх карт реформ і ще якоїсь туфти реальної». І весь цей час люди отримують зарплати.

Сам ЦПК за 2,5 роки після Майдану провів через Раду 20 законів. За це організацію ненавидить і сам сектор НГО, вважає Шабунін.

– Тому що ми не рік розробляємо концепцію – ми за два тижні пишемо закон, і є результат.

Сказавши це, Шабунін радить подивитися на сайті Центру протидії корупції, скільки коштує утримання організації. Та я питаю про зарплати – у ЗМІ час від часу пишуть про те, що як для антикорупціонерів у співробітників ЦПК вони зависокі зарплат.

Шабунін відповідає, що найбільші зарплати у шести управлінців ЦПК – по 2 тисячі доларів. Правління ЦПК, у яке вони входять, являє собою виконавчий орган і схоже на раду директорів.

Я питаю, в якому вигляді сам Шабунін отримує заплату – у валюті, у конверті тощо? Він у відповідь жартує:

– Телефонують мені з посольства, говорять: «Віталій Вікторович, у нас для вас є депеша». Я приходжу під посольство. З-за паркану визирає агент ЦРУ у капелюсі, дивиться, чи то я. І передає мені кейс з кешем, – іронізує Шабунін і додає: Є рахунок організації, на який приходять гроші, іноді в інвалюті, та переважно – це гривня.

Та невеличка частина, яка приходить в валюті, конвертується за нацбанківським курсом. Ніхто не отримує в доларах, тільки у гривнях. Конвертів нема. В мене зарплата 2 тисячі доларів. Я би хотів більше, звичайно, але мені вистачає.

Сам Центр протидії корупції являє собою вже досить розкручений бренд, тому я питаю Шабуніна про майбутнє ЦПК і ймовірність перетворення організації у політичну партію.

– ЦПК ніколи не буде партією, – відказує він. – Це громадська організація, яка має репутацію. ЇЇ ціль – впливати на владу. Місія – протидія вищій політичній корупції, а саме зробити так, щоб в Україні відповідальність за топ-корупційні злочини стала незворотною. А відповідальність – це посадка в тюрму і конфіскація майна.

Я питаю про майно самого Шабуніна, зокрема про те, чому він Мені виступав проти законодавчих змін, які зобов’язують антикорупціонерів публічно відкрити свої статки.

– Моя декларація за 2015 рік – публічна. Буде такою інформація про доходи за 2016 рік. Податкова декларація мною теж здається вже багато років. Це просто різні історії: податкова декларація і декларація про статки державних службовців. У нас всі гроші – білі.

Я, звітуючи за гранти перед американськими правоохоронними органами, мабуть, звітую так, як я ніколи не буду перед українськими звітуватися. Їм не снилося, як нас перевіряють. Тому нам прозвітуватися – нема проблем.

Але це такий удар по українському іміджу назовні. Нема жодної країни в світі з таким регулюванням. Навіть в Росії такого нема. В Росії декларують юридичні особи. А в Україні – фізичні особи, ще й по формі державних службовців.

Я думав, що Порошенко такі зміни не дозволить, адже він – екс-міністр МЗС, він розуміє, як це буде використано проти нього проросійською пропагандою. Йтиметься про те, що в Україні закон проти громадських організацій гірший, ніж у Росії.

Це дуже зрозуміла тема для розкручування на Заході: «То що ж це за демократія, якщо вони свої громадські організації так щемлять?». Може, президент не вчитувався у самі правки, я не знаю. Але то, що без його санкцій таку дурь не можна було прийняти – 100%.

Поки ми розмовляємо з Шабуніним, його дочка повсякчас намагається привернути увагу дорослих, показує іграшки та книжки.

Шабуніну вже час на іти, він їде у відрядження. Дружина збирає йому обід з собою.

Вже виходячи з будинку, я помічаю якийсь товстий дріт зі стіни.

– Там буде картина з бурштину, – каже на це Олена, сміючись.

На моє щире здивування, чому саме з бурштину, вона жартує, що кажуть, ніби усі рівенські таку мусять мати, а Віталій – з Рівного. Проте на моє полегшення, з’ясовується, що на місці дроту насправді має бути кондиціонер, але його ще не придбали.

У автівку Шабуніних сісти одразу не виходить: дочка збирає з собою усі іграшки, паралельно намагаючись «підправити» щось на клумбі та підбігти до паркану подивитись, як у сусідів на подвір’ї ходять кури.

Робимо «фото на пам`ять» біля будинку Шабуніних. І рушаємо усі разом до найближчої станції метрополітену. Там дружина Шабуніна пересідає за кермо автомобіля, а Віталій їде далі з нами на метро. Насамкінець він встигає кинути ще один жарт:

– Розповсюджується інформація про те, що наш будинок – 200 квадратів, а він – 120. Стверджують, що він коштує 250 тисяч доларів, а він коштує 83 тисячі плюс 18 – за землю, шість соток. Я за 160-170 тисяч доларів віддам будинок першому, хто мені ці гроші принесе, – шуткує він.

Фото – Наталія Кравчук. Оформлення – Вікторія Примак