Село на Рівненщині стало частиною міста: що змінилось

Роман Хондока, сільський староста села Заболоття Вараської об’єднаної територіальної громади. Вчитель за освітою, працював у Заболоттівській середній школі. У 2015 році балотувався на сільського голову, виграв з великим відривом у своїх більш досвідчених суперників. Нині здобуває фах державного управлінця в Національній академії державного управління при Президентові України
Джерело
«Четверта влада», Сергій Скібчик

З 1 листопада 2018 року село Заболоття приєдналося до міста Вараша. Так виникла Вараська обєднана територіальна громада (ОТГ). Це відбулося без перевиборів до міської ради. Це перший в Україні експеримент зі спрощеного об’єднання громад. Сільський голова став старостою села.

Село Заболоття має більш як 1300 мешканців. Уся інфраструктура – опалення, освітлення, теплопостачання та водовідведення – тісно зав’язана на Рівненську атомну станцію або на міські комунальні мережі Вараша.

– Романе Володимировичу, пройшов майже рік, як Заболоття увійшло до складу Вараської ОТГ. Розкажіть, чи щось, на вашу думку, реально змінилося для сільських жителів громади?

– Про об’єднання нашого села із містом мова йшла давно, однак на цьому шляху було багато перешкод, та й певне небажання посадовців йти на повторні вибори. Як тільки внесли зміни у законодавство, я відразу пройшов необхідні процедурні моменти: громадські слухання, неодноразові сесії. Відповідні документи направили до Вараської міської ради, однак довго вони там ходили з кабінету в кабінет.

Але, як кажуть, хто стукає тому й відкривають. І з 1-го листопада 2018-го року ми – у складі ОТГ. Завершили усі етапи об’єднавчих процесів. Але для вирішення деяких питань необхідні зміни до законодавства.

Річ у тім, що село Заболоття територіально входило до Володимирецького району. Приєдналися ми до міста обласного значення, а не до районного центру. Тому питання пільг, субсидій, послуг ДРАЦСу, пенсійного фонду жителі нашої громади ще досі їздять вирішувати у Володимирець.

Та головне, що люди в громаді відчули на собі певні зміни.

Можу впевнено назвати 3 речі, які точно змінилися на краще в Заболотті після утворення ОТГ.

  • Перша – це підходи до утримання об’єктів соціальної сфери.

Раніше гроші доводилося буквально вибивати в районі, і їх катастрофічно не вистачало навіть на утримання, тому щороку і щоразу на якісь події просили фінансової підтримки в батьків. В ОТГ нам виділяють кошти навіть на капітальні ремонти, що коштують мільйони гривень, а батьки вперше цього року не скидалися на фарбу чи нові меблі або іграшки.

  • Друге – це доступ до міської лікарні у Вараші.

Більшість жителів працює на РАЕС та на підприємствах міської інфраструктури, але доступ до послуг лікарів у Вараші їм був обмежений, а для простих жителів села – взагалі платний. Тепер нас обслуговують у поліклініці як і будь-кого з жителів міста.

  • Третє – дороги.

Раніше ми й мріяти не могли про капітальні ремонти вулиць і доріг у селі, бо в бюджеті і села, і району коштів на співфінансування таких затратних інфраструктурних проектів усе одно майже ніколи не було.

Тепер же ми за обласні кошти на утримання доріг почали ремонт дороги Рафалівка-Заболоття, що без підтримки міста не вдалося б реалізувати.

– Які плюси і мінуси в децентралізації ви відчули на своїй громаді?

– Децентралізацію визнано однією із найуспішніших реформ сьогодні в Україні. Безперечно, що Заболоття виграло від приєднання, адже бюджет села був настільки мізерним, що про розвиток говорити не доводилося.

Район свої дірки закривав і нам мало чим допомагав, киваючи, що до Вараша йдете… А до Вараша йшли дійсно довго. Тому ледве зводили кінці з кінцями.

Сьогодні є чітке бачення розвитку, є над чим працювати. Не секрет, що і в області по деяких питаннях розводять руками, але це перехідний період. Очікуємо від Верховної ради завершення децентралізації, прийняття необхідних для нас законопроектів..

– Що влада міста вже зробила з обіцяних на зборах громади на початку року бонусів для села? Що зробити не вдалося?

– 2019-й рік розпочався досить плідно, адже практично по усіх обіцяних об’єктах розпочалася розробка проектно-кошторисних документацій – розпочати будь-які роботи без проектів неможливо.

Влада міста неодноразово відвідувала соціальні об’єкти села, спілкувалась із працівниками, прислухались до проблем. А проблемних питань дійсно вистачає, як і в будь якому іншому населеному пункті.

Ніхто захмарними обіцянками не розкидався, всі реально дивляться на ці речі і намагаються поступово їх вирішити.

У цьому році вперше надійшла державна субвенція для розвитку ОТГ. Вона хоч і не велика, але більша за бюджет сільської ради. Тому це вже позитивно. Ці кошти направлені на покрівлю дошкільного навчального закладу.

– Питання з пільгами для селян, перереєстраціями майнових комплексів і перепідпорядкуваннями усіх структур під місто вже вирішилося?

– Уже не один рік поспіль у сільраді приймаємо від громадян документи на ту чи іншу пільгу, надаємо допомогу в оформленні, передаємо до управління соціального захисту.

Оскільки територія села адміністративно досі входить до Володимирецького району, тому і державна субвенція по субсидіях, пільгах чи інших видах допомоги приходить не в місто, а в район. Тендери по харчуванню школярів проводить теж район.

Але усі освітні заклади – у підпорядкуванні управління освіти міста Вараш.

У квітні цього року нарешті зняли з реєстру юридичних осіб Заболотівську сільську раду. Тобто ми вже не формально, а фактично є посадовцями Вараської міської ради і маємо чітко окреслені повноваження.

Але впевнено можу сказати, що погіршення надання послуг жителям немає, працюємо над тим, аби передати до міста і решту послуг.

– Що з амбулаторією? Реконструкцію ФАПу під амбулаторію завершили ще в грудні минулого року, справа була лише за меблями і медобладнанням. Чому вона досі зачинена?

– Амбулаторія – це дійсно окрема тема, в якій розібратися не так просто. Міська рада зверталася до районної ради щодо передачі ФАПу. Районна рада своїм рішенням це зробила, але при підписанні актів прийому-передачі виникла обставина, про яку ніде ніхто не згадував.

Просили передати один об’єкт – реконструйоване приміщення ФАПу під амбулаторію, а передають аж два: амбулаторію і службову квартиру, в якій уже багато років живе родина медиків.

ФАП перебував у віданні районної первинки (Володимирецького районного центру первинної медико-санітарної допомоги – ред.), але ту квартиру чомусь досі не приватизували. Тепер наче й квартира є службова при амбулаторії, але ж людей з неї не виселиш; поки мусимо якось оформлювати оренду.

Фельдшерсько-акушерський пункт відремонтували, але поки що він не запрацював

З 2014 року там були виготовлені документи на будівлю ФАПу і на квартиру в цій же будівлі. А от земля під приміщенням взагалі не була приватизована, це довелось зробити нещодавно. Після закінчення ремонтних робіт район відмовився закупляти меблі, адже ми вже були у складі міста.

Сьогодні затримка – лише на бюрократичному рівні: вирішується питання із вказаною квартирою. Надіюсь, що найближчим часом це питання закриється і матимемо свого лікаря постійно в селі, а не один-два рази на місяць.

– Чи вирішилося питання підвозу дітей і працівників із села до міста? Яким чином?

– Сьогодні гострої необхідності в довозі немає, але на перспективу без шкільного автобуса нам не обійтись. Це питання нині на розгляді в Рівненській облдержадміністрації.

Піднімалося у міськраді і питання підвозу наших жителів, працівників РАЕС, до місця роботи. Однак проблематику на певному етапі недопрацювали і тому відхилили. Але я вважаю, що його закривати рано, обов’язково повернемось до підвозу працівників до РАЕС.

– Що з вивозом і сортуванням сміття? І що буде з розчисткою доріг взимку? Комунальники закріплять за селом якусь техніку?

– Почну із другого питання. Минулої зими, як і в попередні роки, дороги в селі були розчищені та посипані. Дороги та вулиці передані на баланс Вараського КП «Благоустрій».

Завдячуючи керівництву комунального підприємства, снігоприбиральна техніка оперативно реагувала. І цього річ, сподіваюся, буде все добре в цьому плані – аби не виходила техніка з ладу.

Що стосується сортування сміття. В цьому році відділ економіки міської ради підготував хороший проект щодо роздільного збору сміття в селі. Проект отримав хороші відгуки в області. Є надія, що в недалекому майбутньому він потрапить до переліку проектів, які фінансуватимуться обласного бюджету.

По благоустрою проблемних питань маємо достатньо. Санкціонованого сміттєзвалища немає, як і місця для його відведення. Тому час від часу спостерігаємо викинуте сміття на узбіччях доріг, в лісосмугах.

– Як просуваються ремонти об’єктів соціальної сфери: садочка, будинку культури?

– Сьогодні завершується ремонт покрівлі дошкільного навчального закладу (бюджет – понад 1 мільйон гривень), сільський бюджет ніколи б цього собі не дозволив.

Завдяки реформі децентралізації вдалося поремонтувати дах дитсадка і зробити ремонт в середині

Окрім покрівлі, в садочку, активно йдуть будівельні роботи у харчоблоці, де замінюють сантехніку, укладатимуть плитку. Садочок гарно причепурився і в гарних умовах прийме дошкільнят. А це найголовніше – щоби діти були в безпеці та в гарних умовах.

Ще раніше розпочався ремонт санвузлів у середній школі. Особисто і не раз пересвідчувався у якості робіт. І ці роботи будуть продовжуватися.

Отакі такі тепер санвузли у сільській середній школі

Вже маємо проекти на заміну віконних рам та фасаду в середній школі. Це не може не радувати, і всі роботи обов’язково будуть зроблені.

Безперечно, що усі об’єкти і відразу за один рік охопити тяжко. Ремонт Будинку культури трішки відстає, хоча проектна документація на реконструкцію покрівлі вже на завершальному етапі.

– Ремонти вулиць і доріг. Які з них хоч трохи полатають до зими?

– Сьогодні не лише в нашій громаді, а й в районі і по всій країні одне із болючих питань – ремонт дороги. Дорога Нова Рафалівка-Заболоття-Вараш дійсно в окремих місцях надзвичайно аварійна. Але за рік ніхто усіх доріг не зробить.

Сільська вулиця

Першочергово робляться ремонти по важливих дорогах, як то до райцентру чи до Білого озера, а про такі, як наша, – практично й не говорять. Але як кажуть: ви собі говоріть, а я своє знаю… Ще взимку я розпочав пошуки відповідальних балансоутримувачів нашої дороги. І знайшов – у Рівному.

Після тривалих переговорних і процедурних моментів минулого тижня дійшла черга і до нашої дороги. Уже зняли фрезою верхній шар асфальту на найбільш аварійних ділянках. А відсів, що утворився, пішов на підсипку найбільш проблемних вибоїн і ям на вулицях села з білощебеневим покриттям.

Сільський староста знайшов виконавців ремонтів у Рівному

Причому ми лише завезли туди відсів, а розгортали його самі мешканці вулиць, вручну. Активні роботи по ремонту дороги тривають і сьогодні. Уже завезений асфальтукладчик.

Асфальтоукладчик

Завдячуючи начальнику обласного управління дорожнього господарства Віталію Кардашу, незабаром у Заболотті у найбільш аварійних місцях прокладуть асфальт.

– Хто тепер відповідатиме за стан інженерних мереж у Заболотті?

– Заболоття має унікальну комунальну інфраструктуру, адже під землею від РАЕС до села пролягають десятки кілометрів комунікацій. Обслуговує усі підземні мережі Рівненська АЕС. Приємно, що керівництво РАЕС лояльно відноситься до наших мешканців і швидко реагує на усунення аварійності.

Щороку атомка виділяє кошти на заміну труб у мережах тепла і води. Однак роки ідуть, і аварійність час від часу дає про себе знати. Усе обслуговування інженерних мереж залишається в порядкуванні атомної станції.

– Як просувається встановлення теплових лічильників? Питання з компенсацією їх вартості жителям Заболоття якось вирішилося?

– Можна почути від багатьох, що заболоттівчани зимують із відкритими кватирками. Це є правдою лише до певної міри, адже в будинках дійсно тепло, а регулювати теплоподачу і по справжньому економити раніше 100-відсоткової змоги не було.

Закон України зобов’язав обладнати усі будинки вузлами комерційного обліку теплової енергії. Це має робити або теплопостачальна організація, тобто Рівненська АЕС, або ж самі власники квартир відповідно до вимог законодавства.

У Заболотті вже підписано 40 договорів із власниками будівель, які обладнані тепловими регуляторами і вже сплачуватимуть за лічильником. Це задоволення не з дешевих і не усі можуть собі це дозволити, навіть із розстрочкою платежу на 5 років.

Звертаючись по різних інстанціях, відповідь одна і та ж. Або кредит, або кошти місцевого бюджету.

Постанова кабміну вказує на те, що пільговикам покриватиме частково вказану плату держава. Надіємось, що тим жителям, які користуються пільгами, субсидіями держава обов’язково допоможе, і вони платитимуть менше.

Звертатимусь знову до очільника нашої громади, депутатів, аби допомогли вирішити питання із тепловими лічильниками. Адже пенсіонеру, наприклад, за мізерну пенсію не посилити самотужки 20-30 тисяч гривень за лічильник і роботи по його встановленню.

– А що буде у приміщенні колишньої сільської ради? Там зараз почався ремонт.

– У приміщенні колишньої сільради в обрядовій залі дійсно почалися ремонтні роботи. Там облаштують віддалене робоче місце ЦНАПу. Встановили нові вікна, двері. Далі ремонтні роботи призупинили, адже протікала покрівля.

Сільська рада тепер буде також і Центром надання адміністративних послуг, а також там надаватимуть консультації з різних питань, щоб зменшити потребу селян їздити в райцентр

Сьогодні вже й на сільській раді завершуються роботи по заміні покрівлі. Незабаром відновлять і внутрішні роботи.

Ремонт даху в колишній сільраді

Ці роботи проводяться за кошти місцевого бюджету, а обладнання віддаленого робочого місця – за фінансування по програмі ULEAD з Європою.

Металопластикові вікна і двері в колишній сільраді

Окрім адміністратора ЦНАПу, планується й робота фронт-офісу: спеціалісти з різних галузей надаватимуть консультації селянам з різних питань, щоб зменшити кількість поїздок до району чи міста.

Узагалі приміщення колишньої сільської ради велике, тож ідей щодо його використання теж вистачає. А враховуючи, що і велике приміщення гуртожитку теж передали нам, тому поле ідей є неабияке. А коли використовуватимуться усі приміщення для громади – то, відповідно, з’являться й нові робочі місця.

– Які перспективи очікують на село у складі міста?

– Село наше привабливе, адже місто поруч. Тому воно мусить швидко розвиватися. Робитимемо все для того, аби в селі створити хороші умови для розвитку й для відпочинку.

Заболотівчани на це заслуговують, адже ми – перші сусіди з атомною станцією, ми – одні з перших, хто приєднався до міста обласного значення.

Враховуючи, що ми поки єдине село, приєднане до Вараша, використовуватимемо цей час на повну. Рано чи пізно приєднають й інші села, наша сім'я збільшиться.

Велика мрія, що Заболоття матиме власне футбольне поле зі штучним покриттям. Прикладу максимум зусиль, аби досягти цієї мети.

У планах на майбутнє – і покриття вуличним освітленням вулиці Зеленої та дороги до залізничної зупинки.

До осені в селі з’явиться ще один дитячий майданчик; кошти уже є, шукаємо кращу пропозицію. Планів багато.

– Важко відстоювати інтереси села у міській раді? Що доводиться мало не вигризати? У яких питаннях до вас більш поступливі?

– Поки що, звичайно, тяжко самому. Але після виборів, окрім старости, буде й депутатське представництво. Багато планів є, але все потребує коштів, капітальних ремонтів. І добре розумію, що те, що не ремонтувалося десятиліттями, неможливо зробити за рік-два.

В кулуарах лише й розмов, що Заболоття могло б бути найуспішнішим, найбагатшим селом в Україні… Однак повернути нічого назад не можливо.

Село у 2003 році просто подарувало місту щорічні десятки мільйонів гривень, віддавши землю, на якій розміщені об’єкти атомної електростанції, і залишивши власний бюджет з нулями.

Оце і є сьогодні найтяжче: доводити окремим посадовцям, що ми на чуже не претендуємо, а хочемо до себе рівних умов. Маючи ці втрачені нині мільйонні кошти у сільському бюджеті, таких питань, як з лічильниками, не виникало б зовсім, як і решти проблем. Певно, що й не довелося б приєднуватися до міста.

Хоча сьогодні в місті до нас хороше ставлення. За цей рік зроблено робіт на суму, більшу за наш колишній бюджет у десятки разів.

– Чи правда, що повної середньої освіти у сільській школі вже не буде, а старшокласники доїжджатимуть у Вараш на навчання? Як це вплине на село і місцеву школу? Кажуть, що нинішня директорка написала заяву на звільнення через це?

– Про реорганізацію чи ще якісь речі говорити рано. Я жодного проекту рішення з даного питання не погоджував і погоджувати не збираюся, та й на порядку денному цього питання немає. Відстоюватиму інтереси на стороні громади.

Однак реформування освітньої галузі – теж пріоритет уряду, тому час покаже, як рухатимемося далі. З моменту підпорядкування закладів освіти до міста багато проблем відпало. Немає потреби наймати транспорт для довозу дітей на різні заходи у Володимирець.

До Вараша і підвезуть, і туди в рази ближче, та й дорога краща.

З моменту приєднання в закладах освіти додали посад сторожів, а в школу – медичного працівника. Цьогоріч і жодних зборів грошей з батьків на ремонтні роботи не було, заклади усім забезпечені. Тому в освіті бачу лише позитивні зміни. Переконаний, що й надалі вони будуть.

– Хто має більше бонусів від об’єднання – місто чи село? В кого які?

– Непросте питання. Однозначної відповіді не дам. Однак приєднати село до міста, зрушити процеси децентралізації в районі… Мало хто в це вірив, але ми це зробили, про що не жалію зовсім.

Місту додалося роботи, додаткова купа питань, але все вирішується. Гроші ж наші – там, адже об’єкти Рівненської АЕС розміщені саме на колишніх землях Заболотівської сільради.

Якщо знайшли помилку - виділіть її і натисніть Ctrl+Enter.

Прокоментуйте

Підпишіться на нашу розсилку

(найважливіші новини двічі на місяць)