«У вас все миші поїдять»: як у Рівненському онкодиспансері спілкуються з хворими

Повчання, викрикування та приниження – про такий спосіб спілкування  з хворими у Рівненському онкодиспансері розповіла на своїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук дубнівчанка Інна Олексюк.

«Я багато чула про грубість, нетактовність в даному закладі, але коли його відчула на собі, то остаточно переконалася що це не просто людські плітки, а біль яка ранить до глибини душі» – пише жінка.

Інна нам розповіла: в заклад звернулася, аби завірити медичне заключення, яке їй надали в одній із приватних столичних онкологічних клінік. Цей документ жінці потрібен для отримання підтвердження Медико-санітарною експертною комісією групи інвалідності.

– Просто по онкохворобі я маю групу. Ця група закінчується в мене в кінці грудня. Лікуюся я взагалі в Києві в приватній клініці. Але процедура така, що все одно це заключення медичне, яке мені дає Київ, мені треба його, щоб завіряв обласний наш онкодиспансер.

Я, як починала лікування, то звернулася в Рівненський онкодиспансер, вони завели карточку там на мене. Потім я почала лікуватися в Києві, але все одно мушу привозити довідку з нашого рівненського, – Інна Олексюк.

– А ви не захотіли лікуватися в Рівному, так я зрозуміла? Що вас зупинило? – журналістка.

– Не захотіла, бо так само почала читати, почала цікавитися більше і щось мене трошки насторожувало, а порадили все одно звернутися краще в Київ і я поїхала. В принципі вже тут мала лікуватися. Вже було призначено хімію у понеділок, а в четвер я поїхала напередодні в Київ і прийняли рішення там краще лікуватися.

Жінка розповідає: на лікування у столиці витрачає шалені гроші, втім після останнього інциденту у стінах державного онкологічного закладу ще раз переконалася, що зробила правильний вибір.

Вона каже: спочатку медсестра на ім’я Жанна хамила їй у телефонній розмові, а наступного дня, коли Інна приїхала забирати документи у заклад, зробила це на очах у всіх.

– Я їй даю файл з копіями документів і кажу, що візьміть, будь ласка, а вона: «Що це?». Я кажу: «Це ксерокопії ті, що ви вчора просили, телефонували».

Вона зразу до мене в коридорі, маса людей сидить: «А, це та, що мені вчора грубила?». Я на неї дивлюся, кажу: «Я вам грубила? Так це ви мені по телефону починали грубити». А вона: «Я грубила? Зайдіть-но сюди».

Відкриває в кабінет двері, в якому сидить один лікар, жінка на прийомі, другий лікар сидить і вона починає мені доказувати.

– Вона мені не дає слова сказати і каже: «Я не винна в ваших проблемах». «В мене, кажу, ніяких проблем немає». А потім взагалі закидає той файл до себе на стіл: «І взагалі я вам не наймалася секретаркою і я друкувати вам нічого не буду». Я не знала, що їй на це сказати.

Кажу: «А я взагалі вас і не просила мені друкувати. Я взагалі прийшла на прийом до лікаря, а не до вас. А хто мені буде друкувати: чи ви, чи завідуючий, чи хтось інший мене це не цікавить. Я прийшла, бо мені треба завірити документи. Я не знаю цієї процедури, хто у вас друкує».

І вона обернулася демонстративно спиною до мене.

Лікарі, на очах у яких це все відбувалося, не зупинили свою підлеглу і не зробили їй жодного зауваження. Мовчали й пацієнти, – каже Інна Олексюк.

– Проблема в тому, що всі люди сидять, всі в коридорі, сидять і обурюються. І ніхто ж… ну всі ж бояться, ніхто не буде казати. Всі тихенько сидять, бо може щось не так скажуть і не так їх приймуть.

Така поведінка медсестри неабияк обурила жінку і вона вирішила поскаржитися головному лікарю. Оскільки його не було на місці, онкохвора звернулася до заступника головлікаря Сергія Михайловського.

Втім замість того, аби розібратися в ситуації лікар зайняв сторону своєї підлеглої, – нарікає Інна Олексюк.

– «Мені сьогодні дуже нагрубила одна медсестра». А він каже: «Нагрубила? Що далі?». Я кажу: «Як – що далі?». Він: «Ну я питаю: що далі?». Я навіть не знала, що йому на це сказати.

Я кажу: «Ви мене навіть не вислухали, ви мене навіть не спитали, яка медсестра». Він каже: «У вас все миші поїдять». Ну це зрозуміло, що ви знаєте про яку медсестру я говорю, але ж ви від мене навіть слова не почули». А він каже: «Ну й що?» Мені слів просто не вистачило. Я кажу: «Мені що на гарячу лінію звертатися?».

Я просто вийшла з кабінету, зачинила двері і пішла. Мене тіпало і трясло. Мене до сих пір… доба пройшла, я всю ніч не могла спати. Таке ставлення. Це жах.

Заступник головного лікаря Сергій Михайловський пояснює: ніхто Інні Олексюк не хамив. Мовляв, хвора була роздратованою і тому так болісно реагувала на зауваження медперсоналу.

А свої слова щодо «мишей» вважає не образою, а народним повір’ям, оскільки медсестра, яку звинувачує хвора, – вагітна.

– Ви особисто грубили? Ви говорили ті речі, які я щойно назвала? Ваша цитата: «Ну нагрубила медсестра. Добре. Що дальше? Дивіться, щоб у вас миші не завелися»? – журналістка.

– Так вагітним не можна відмовлять, бо є народне повір’я, що миші заведуться, знаєте таке? – Сергій Михайловький.

– Ну ви це казали, так?

– А я не помню. Навєрно. А, може, й нє. Правда, не помню, бо дуже багато роботи.

Судячи з нашої розмови у заступника головного лікаря і дійсно досить своєрідна манера спілкування. Приміром, він так і не назвав нам імені медсестри з якою у Інни Олексюк виник конфлікт.

– По-перше, там зовсім дєвушка не поцікавилася, як звуть медсестру. Там ім’я, по-перше, неправильне. Тепер у нашої медсестри подпольна клічка Жанна, хоча звуть її зовсім по-іншому, – Сергій Михайловський.

– А як її звуть? – журналістка.

– А я не помню, бо вона поміняла прізвище, по-чоловікові тепер, заміж вийшла. Чесно не помню.

– А ім’я?

– Ім’я? Жанна, навєрно.

– Так ви ж кажете, що не Жанна.

– По-моєму не Жанна.

– То Жанна чи не Жанна?

– Жанни там нема. Сказала не правильно. Жанни там нема.

– Але як звуть ви не пам’ятаєте?

– Ні. Не пам’ятаю.

В той же час Сергій Михайловський переконує: на обгрунтовані скарги пацієнтів реагує і навіть оголошує своїм працівникам догани. Щоправда кількість адміністративних стягнень нам не називає. Каже: секрет. Проте запевняє: за кількістю наданих доган він у закладі – рекордсмен.

Як пацієнт може захистити себе від неввічливих медиків ми запитали в очільника обласного управління охорони здоров’я Юрія Осіпчука.

– Як мінімум звернутися до керівництва закладу і офіційно, скажем так, зафіксувати це звернення. Можливо, в письмовій формі і тому подібне. І, якщо це не допомагає, то, відповідно, тоді звертатися в наше управління, ми будемо робити комісію і будемо розслідувати ситуацію, – Юрій Осіпчук.

– А ви якимось чином реагували, тобто якісь застосовували заходи щодо тих на кого нарікали? – журналістка.

– Ми передавали ці скарги, якщо це була скарга до нас, а не до керівництва закладу. Ми передавали на місцевий рівень і керівництво закладу вже розбиралося в цій ситуації і доповідало про те, що проведені інструктажі, або, якщо були якісь ситуації, то яким чином було дисциплінарне стягнення.

В той же час дописувачі під постом пропонують Інні Олексюк звернутися зі скаргою на урядову гарячу лінію за номером 1545.

Голова ж благодійного фонду «Рожева стрічка» Ольга Фещенко радить кожну розмову з лікарем фіксувати на аудіо чи відео. Це в подальшому допоможе довести, що правда таки на вашому боці.

Нагадуємо, що ще один медпрацівник Рівненського онкодиспансеру показував як він вміє спілкуватися в соцмережах:

Нагадуємо, «Четверта влада» писала про систему поборів у Рівненському онкодиспансері в розслідуванні «Онкобізнес по-рівненськи».

З іншими публікаціями про діяльність онкодиспансеру можна ознайомитися за тегом «онкодиспансер». 

Про побори в системі охорони здоров'я та освіти можна почитати за тегом «побори».