Палиця не здається: суддя вирішила, що громаді не слід знати як виконує обов’язки голова обласної ради

Волинський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову журналіста інформаційно-аналітичного порталу «Четверта влада» Юрія Горбача проти Волинської обласної ради щодо надання інформації про відвідування головою ради Ігорем Палицею свого робочого місця та про перебування його у відпустках, відрядженнях і на лікарняних з часу обрання на посаду. 

Відповідну постанову 18 травня ухвалила суддя Оксана Андрусенко. 

Журналіст «Четвертої влади» двічі звертався із запитом щодо доступу до публічної інформації до Волинської обласної ради.

Прагнув дізнатися коли і скільки разів голова облради Ігор Палиця скористався своїм правом на щорічну оплачувану відпустку, відпустку без збереження заробітної плати та коли і скільки часу перебував у відрядженнях та не виходив на роботу у зв`язку з хворобою. А також які виплати йому здійснювали за це з часу обрання його на посаду.

Запити зумовлені тим, що Ігор Палиця є одним з найнепублічніших політиків Волині: його не зустрінеш на більшості публічних заходів за участі представників Волинської обласної ради (участь в таких заходах зазвичай беруть його заступники, – авт.), представникам ЗМІ майже неможливо потрапити до кабінету голови облради, бо там стоїть охорона.

Фактично самого посадовця можна зустріти лише на сесіях Волинської обласної ради та у соцмережах, де він інколи публікує свої заяви з актуальних подій. Тож виникло питання: а чи дійсно посадовець щодня відвідує своє робоче місце і належним чином виконує свої посадові обов`язки?

Проте, двічі у Волинській обласній раді відмовилися надавати зазначену інформацію, зазначивши лише що за 15 місяців роботи на посаді Ігорю Палиці нараховано 109 тисяч 985 гривень зарплати, яку, після сплати податків повернули в дохідну частину місцевого бюджету. Тож журналіст у квітні подав позов до суду. 

Для прикладу, у Волинській обласній державній адміністрації надали вичерпну інформацію на аналогічний запит журналіста «Четвертої влади» стосовно відвідування свого робочого місця головою ОДА Володимиром Гунчиком.

У судовому засіданні, яке відбулося 18 травня, юрист Волинської обласної ради Світлана Хороша озвучила позицію, що запитувана інформація не є інформацією, яка отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених законодавством, оскільки ця інформація не відрізняє такої інформації з-поміж іншої, що створюється в процесі діяльності будь-якої юридичної особи.

Також вона додала, що документи, в яких міститься запитувана інформація, мають внутрішньовідомчий характер. 

Суддя погодилася з позицією відповідача. 

«Суд вважає, що дана інформація не має ознак публічної інформації, оскільки запитувані відомості є предметом, що виник у зв`язку із здійсненням трудових відносин між відповідачем та його посадовою особою, і має внутрішньовідомчий характер.

З аналізу норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про доступ до публічної інформації» вбачається, що запитувані позивачем відомості не належать до інформації, що була отримана чи створена в процесі виконання Волинською обласною радою повноважень, визначених законодавством», – зазначила суддя Оксана Андрусенко у постанові. 

Крім того, суд повважав, що запитувана інформація не є готовим продуктом, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, а потребує систематизації і підготовки окремих документів, що в свою чергу унеможливлює надання інформації на запит на підставі та в межах Закону України «Про доступ до публічної інформації». 

Зрештою, суддя Оксана Андрусенко постановила відмовити у задоволенні позову. 

– На наше переконання, постанова Волинського окружного адміністративного суду є незаконною, а тому ми будемо подавати на неї апеляційну скаргу, – коментує рішення Феміди адвокат, медіа-юрист ГО «Платформа прав людини» Людмила Опришко.

– Ми не можемо погодитись із тим, що в процесі виконання обласною радою своїх владних повноважень (виконання своїх обов`язків) створюється не публічна, а якась інша інформація, природа якої судом навіть не визначена. Можливо суд вважає її приватною? Але чому тоді про це нічого не говорить - не зрозуміло.

– Крім того, якщо суд вважає, що доступ до цієї інформації є обмеженим, він повинен був застосувати трискладовий тест, щоб аргументувати такий свій висновок.

Відтак, він зобов`язаний був зазначити в своєму рішенні, яким законом заборонено доступ до запитуваних відомостей та документів, які законні інтереси можуть постраждати, якщо надати запитувану інформацію і аргументувати, чому шкода від поширення запитуваної інформації переважає шкоду від її неоприлюднення.

Проте цього зроблено не було. Висновки та мотиви суду, викладені в постанові, є поверховими та непереконливими, а головне – не мають під собою законних підстав. Тому ми наразі готуємо апеляційну скаргу, – додала Людмила Опришко.