Як отримати інформацію про рекламу в Управлінні ЖКГ: пів року і кримінал

«Четверта влада», разом з громадськими активістами та посадовцями Управління містобудування і архітектури, опрацювала кілька тисяч документів, щоб відділити законну зовнішню рекламу від незаконної. І показати цю інформацію у вигляді інтерактивної карти.

Чому це важливо і для чого потрібно – читайте і дивіться у матеріалі: Господарі зовнішньої реклами у Рівному: всі законні білборди та інші рекламні площі міста.

Коротко переказує чому важливо навести порядок із зовнішньою рекламою та вивісками у місті рівненський маркетолог Павло Алексєвич:

• Для створення унікального вигляду міста (туризм, приналежність містян до своєї терторії).
•  
• Для збільшення комфорту у місті (не тисне зайва інформація, приємніше гуляти, вулиці стають місцем відпочинку, а не просто територія із доходу «з точки А в точку Б»). А комфорт – це одне із найнагальніших завдань. Це та ж площина що і зручний тротуар, лавки, озеленення, освітлення.
•  
• Я вірю, що це піде навіть на користь бізнесу. Зараз візуальна зовнішня реклама – це наче швидко і не дорого. Але якщо перерахувати на одиницю потенційного клієнта, то є багато ефективніших альтернатив інвестування маркетингового бюджету.
•  
• Є рекламні площини які заважають водіям і зменшують кут огляду або розміщені на мережах (унеможливлюють доступ до ремонту або модернізації), такі площини точно треба прибирати максимально швидко.

В цій публікації ми перекажемо як більше ніж пів року «Четверта влада» добивалися публічної інформації, яку зберігає Управління житлово-комунального господарства Рівного. 

Чому рекламою керує УЖКГ

Чому дозволами на зовнішню рекламу займається Управління житлово-комунального господарства? Де тут житло і до чого тут комунальні послуги?

Чому вигляд фасадів будинків погоджує Управління містобудування і архітектури, а рекламу, яка розміщена на цих фасадах Управління житлово-комунального господарства?

Здається нелогічно. Бо так воно і є – нелогічно.

Наприклад у Львові та Івано-Франківську, які рівненські урбаністи називають передовими українськими містами у розвитку комфортного міського простору, погодженням зовнішньої реклами займаються департамент та управління містобудування.

Ми спробували уточнити в міського голови Рівного чому так.

– Так сталося історично, – Володимир Хомко.

– А яка це історія, можете розказати? – журналістка.

– Ніякої історії. Просто так вирішили і зробили.

– А яка логіка була такого рішення?

– Да тому, що містобудування цього раніше не робило, все робило житлово-комунальне господарство. Ніякої логіки немає. Просто зробили так, і все.

– А не розглядали такий варіант, що… (перебиває, не слухаючи що хочу запитати).

– Ні, не розглядали. Тому що взагалі розміщення реклами все було в УЖКГ. Все в УЖКГ було.

– Не розглядали такий варіант, чи було би доцільніше… (перебиває).

– Ні, не розглядали і не плануємо розглядати. Нас так влаштовує, як є. Нічого не збираємося розглядати. Я не бачу в цьому проблеми. На рекламу взагалі наклали мораторій. Ніхто не дозволяє рекламу зараз ніяку. І в найближчий час мораторій знімати не збираємося. Тому дозволів ніхто не видає.

– Чи правда, що управління житлово-комунального господарства зовнішньою рекламою займається тому, бо зручно, щоб ця сфера була під управлінням саме вашого заступника Олексія Хмилецького? Бо так було б легше отримати дозвіл? 

– Це маячня. Бо це було історично, Хмилецького навіть не було на тій посаді. Це все було до Хмилецького. Більше того, а зараз це втратило всяку прєлєсть, бо ми наложили мораторій на розміщення зовнішньої реклами. Все. Займався цим Сахнюк, погоджував зі мною. Хмилецький тут «збоку-пріпьоку».

– А не збираєтеся піти, наприклад, шляхом Івано-Франківська чи Львова, які вважають одними з лідерів в Україні щодо правил вигляду міста? І там цими питаннями займається управління містобудування та архітектури?

– У них так. А у нас так. Точно так само захаращено, як і в нас, поїдьте у Львів, подивіться. Не розказуйте мені казок. Різниці не бачу. Тим більше, ще раз скажу: накладений мораторій, тому незалежно від підпорядкування – ніхто не дасть дозволу. І мораторій знімати не збираємося.

– Хоча, скажу відверто, тут палка у двох кінцях. Ми на цьому непогано заробляємо, і тут теж є нюанси. Ну, але прийняли рішення: все, мораторій.

За інформацією начальника Управління ЖКГ Ярослава Сахнюка, у 2018-му році Рівне отримало 3 мільйони 290 тисяч гривень плати за зовнішню рекламу. Це 0,13% від річного доходу Рівного у 2018-році.

Хочете інформацію? Платіть

У січні, головний редактор Агенції журналістських розслідувань «Четверта влада» Володимир Торбіч надіслав запит в Управління ЖКГ щоб отримати копії дозволів на розміщення реклами у Рівному. 

Нам надіслали лише десять документів і сказали, що всього 980 аркушів, тому щоб їх отримати – заплатіть 4 тисячі.

Оскільки інформація, яку ми запитували, містить суспільний інтерес, то кошти за копіювання і друк не стягуються. Так передбачено в Законі «Про доступ до публічної інформації».

Ми могли змусити УЖКГ через суд чи скаргу до Уповноваженого з прав людини надати цю інформацію. Але, розуміли, що на це піде більше часу, ніж ми скопіюємо самі.

Тому придбали сканер і зібралися сканувати. І, як виявилося, дозвільної документації (дозволи з додатками) понад 4 тисячі сторінок.

Як це мало б відбуватися по закону:

Ми приходимо. Нам надають спеціально відведене місце для роботи з публічною інформацією (це передбачено Законом «Про доступ до публічної інформації»). Де є стіл і стільці, розетки. Надають документи і працюйте весь робочий день. І так кожного робочого дня.

В Управлінні житлово-комунального господарства Рівного інші реалії.

Коли звернулися в УЖКГ, нас попросили тиждень зачекати, бо працівниця, відповідальна за ці документи у відпустці (чи на лікарняному).

Ми почекали. Але потім довелося кілька разів телефонувати начальнику Управління ЖКГ Ярославу Сахнюку, щоб працівниця знайшла для нас час. Начальник сприяв в ручному режимі, але очевидно, що робота УЖКГ організована дуже недосконало і із застарілими підходами.

– Коли ми прийшли вперше разом з оператором, принесли свій ноутбук і сканер, то побачили, що окремого місця для роботи з документами немає, – розповідає головний редактор «Четвертої влади» Володимир Торбіч.

– Більше того – не було розетки для техніки. Ми на батареї акумулятора відсканували на краю робочого стола працівниці за дві години 260 сторінок і все. Наступного разу працівниця пообіцяла знайти час наступного тижня.

Тобто для сканування в такому режимі (260 сторінок в тиждень) журналісти мали б витратити близько 4-х місяців.

– Коли в нас виходило сканувати, то не виходило в працівниці. А в УЖКГ чомусь вирішили, що без цієї працівниці ми не зможемо відсканувати документи, – обурюється Володимир Торбіч.

Пізніше для нас знайшли і розетку та сприяли сканувати, деколи, цілий робочий день. Але все це вже відбулось після того як журналісти звернулися в поліцію.

Кримінал через перешкоджання

На той час журналістка «Четвертої влади» Вікторія Максимчук, яка якийсь період сканувала документи разом з оператором і фотокореспондентом Дмитром Сердюком, розповідає чому мусила звернутися в поліцію через перешкоджання.

– Спочатку редактор Володимир Торбіч написав офіційний запит. Було домовлено, у який день і час ми можемо прийти і посканувати всі необхідні документи, – розповідає Вікторія.

– До дозволів є додатки з фото і координатами, на яких відзначено, де ті рекламні площі знаходяться і як вони виглядають. Але нам їх відмовились давати.

Тоді головна спеціалістка відділу благоустрою УЖКГ Наталія Радаєва пояснила відмову тим, що по-перше, запит був не від журналістки, а редактора порталу «Четверта влада».

По-друге – в запиті не вказано, що потрібен доступ ще й до додатків (попри те, що додатки є невід'ємною частиною дозволу).

– Я пояснила їй, що додаток – це частина дозволу. Це ж нам сказали і юристи, до яких ми звернулися. І наголошували на тому, що без додатку – це неповна інформація. 

– Але ця працівниця сказала, ідіть до Володимира Лапюка (заступник начальника управління ЖКГ – авт.) і розбирайтеся з ним, оскільки тоді начальник відділу Ярослав Сахнюк був у відпустці.

– З Лапюком ми дуже довго говорили, сперечалися. Я йому пояснювала те ж, що до цього говорила працівниці, і що мені зобов’язані надати ці документи, – розповідає журналістка.

– Він же говорив, що людина, яка мала бути присутня при скануванні документів спішить, їй потрібно йти щось чи то фотографувати, чи то перевіряти. А без цього спеціаліста сканувати ми не можемо бо, мовляв, ще щось вкрадемо.

– Це при тому, що ми домовлялися заздалегідь, що прийдемо у певний день і в певний час, щоб сканувати та фотографувати. Після тривалої суперечки я сказала, що у такому разі роблю усний запит на доступ до додатків, оскільки вони відкриті і не засекречені. Ось моє посвідчення, подивіться. 

– Володимир Лапюк сказав, що не прийме цей усний запит і документів не надасть.

Рівненська медіаюристка і адвокатка Тетяна Юзвяк каже, така відмова – порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації».

– Він передбачає, що запит на інформацію може подаватся у різних формах: усній, письмовій, навіть поштою, факсом, телефоном, електронною поштою, – каже адвокатка. 

– Тому у цій ситуації звернення журналістів із письмовим, а пізніше з усним запитами – правомірні та такі, що грунтуються на приписах закону.

Та у той день Вікторії Максимчук так і ненадали доступу до всієї запитуваної інформації.

Журналістка написала заяву у поліцію про перешкоджання журналістській діяльності. Через три місяці після того Вікторію Максимчук викликали у відділок на розмову.

Провадження закрили. В ЖКГ подобрішали

Під час розмови зі слідчим поліції Дмитром Романовичем Вікторія Максимчук ще раз переповіла суть конфлікту. Слідчий сказав журналістці, що вже відібрав пояснення у Володимира Лапюка.

– До речі, розмову із Лапюком я записувала на диктофон. І в поліції я про це повідомила та запитала, чи їм потрібен запис. Сказали, що ні. Вони навіть не послухали цей запис. Просто закрили провадження за відсутністю складу злочину, – каже Вікторія Максимчук.

Вдалося отримати постанову про закриття провадження лише після того, як журналістка особисто звернулася до слідчого і прийшла у Рівненський міський відділ поліції, щоб отримати документ. 

– З постанови про закриття кримінального провадження за ч.1 статті 171 Кримінального кодексу України вбачається, що слідство не перевірило ретельно всіх обставин справи: коли і за яких саме обставин відбулася незаконна відмова у доступі журналістки до інформації, – коментує медіаюристка Тетяна Юзвяк.

Хоча нікого з Управління ЖКГ не покарали та після цього випадку, каже Вікторія Максимчук, отримати доступ до документів стало простіше.

– В УЖКГ подобрішали тільки після того, як на них написали заяву.

А загалом, ділиться досвідом отримання інформації в УЖКГ Вікторія Максимчук, це управління закритіше ніж СБУ.

– Це стукіт в темну пустоту. Це жах. До того часу з ними було дуже важко працювати. Як тільки пишемо матеріал, для якого потрібно отримати інформацію з Управління ЖКГ, це треба було обдзвонити всіх, а тобі ніхто нічого не скаже.

– В УЖКГ немає людини, яка працювала б зі ЗМІ і могла б оперативно реагувати на дзвінки журналістів та сприяти в отриманні інформації.

Вікторія Максимчук сподівається, що цей випадок буде хорошим уроком не лише для управління ЖКГ, але й для журналістів.

– Бо далеко не всі журналісти добиваються, аби отримати відповідь на свої запити. Звикли, що ЖКГ – це «совок», що там нічого нікому не говорять, і ніхто нічого з цим не робить.

«Четверта влада» почала в січні, а закінчила збирати інформацію в другій половині липня 2019-го року.

Але справа того варта. Тепер Рівне може переконатися що більшість зовнішньої реклами на вулицях міста – незаконна.

І тепер в руках активних громадян добиватися того, щоб Рівне перетворювалось в затишне європейське місто, а чи залишалось захаращеним різнокольоровими клаптиками пластику і оракалу в стилі «вирви око».