Якось жінка засудженого напхала наркотиків у памперс. Як живеться в'язням Полицької колонії на карантині

Начальник Полицької виправної колонії Володимир Каламбет розповів, що карантин практично не вплинув на життя в’язнів у колонії. З його слів, змінилася лише одна частина звичного розпорядку. Пропонуємо дізнатися, в яких умовах живуть засуджені у цій тюрмі, за версією її начальника. 

У Полицькій колонії, яка знаходиться у селі Іванчі, колишнього Володимирецького району Рівненщини, повнолітні чоловіки відбувають покарання за тяжкі і особливо тяжкі злочини: умисні тяжкі тілесні ушкодження, умисні вбивства, крадіжки, розбої, грабежі та зґвалтування.

– До нас їдуть засуджені на пом’якшенні умови, хоча сидять за особливо тяжкі злочини, – розповідає начальник колонії Володимир Каламбет. – Сидять за різне: хтось жінку вбив, сусіда або власного сина. Буває, син п’яний відбирає у батька пенсію і тому нема на що жити. Все закінчується вбивством.

На початку 2021 року у колонії було 263 в’язні, найстаршому з яких – 72 роки.

На території колонії є гуртожитки, де живуть засуджені; підприємство, де вони працюють, та технікум, де можуть отримати фах. Також тут розташована медична частина.

Колонія поділена на п’ять дільниць: одна для в’язнів, які «стали на шлях виправлення», друга – для злісних порушників порядку, третя – для в’язнів, які хочуть працювати або вчитися, четверта – для новоприбулих, яких ще не розподілили до решти дільниць, і п’ята – для засуджених, чиї вироки ще не набрали законної сили. 

– Зараз ввели нову дільницю для довічного позбавлення волі. Вона розрахована на 14 в’язнів, уже сидять шестеро, – каже Володимир Каламбет. Він зауважує, що для довічників в Україні немає спеціалізованих закладів, а вони – «дуже непроста публіка»: не мають що втрачати і не бояться дисциплінарних покарань.

У Полицькій колонії засуджені живуть у двох- та триповерхових гуртожитках, які огороджені один від одного, у кожному – по 100-150 людей. Дехто живе у кімнатах по двоє-троє, дехто – у камерах на 6-8 людей.

Щоранку в’язнів будять о шостій годині, на вихідних – о сьомій. Потім за планом зарядка, перевірка, ранковий туалет, шикування та сніданок. 

– Після сніданку одні йдуть на роботу, а хто не працює, вертається у свої відділення, – розповідає Володимир Каламбет. 

Він пояснює, що до 2001 року праця в колоніях була обов’язковою, а тепер в’язні працюють за бажанням. 

Коли засуджені потрапляють у колонію, вони 14 днів перебувають у спеціальному приміщенні карантину, діагностики та розподілу. У цей час вони мають право на телефонні розмови та передачі, але всі побачення заборонені. На карантині з ним працюють психологи та інші служби установи, їх оглядають медики. 

– Ми вивчаємо новоприбулого в’язня: чи немає в нього конфліктів з іншими засудженими, як він поводиться, складаємо документи і вирішуємо, на яку працю його можна скерувати. 

На базі колонії є підприємство, де засуджені виготовляють, наприклад, дорожню бруківку, стінові блоки, тротуарну плитку, секційні загорожі, решітку, столярні вироби, віконні, дверні блоки, ліжка, колиски, шиють камуфляжні та робочі костюми.

– Хто працює, отримує зарплату: погодинну або за ставку. Спочатку гроші приходять на особові рахунки в’язнів у бухгалтерії. Там вираховують податки, а решту в’язні отримують на картки і можуть розраховуватись ними у магазині на території колонії. Там продаються речі й продукти. У деяких наших в’язнів зарплата бувала більша, ніж у працівників колонії.

На території колонії також є училище. Там в’язні можуть опанувати одну з шести спеціальностей – кравця, столяра, електрозварювальника, машиніста котельні, слюсаря механоскладальних робіт і токаря.

Володимир Каламбет розповідає, що засуджені можуть готувати собі їжу в мультиварках, але мають і обов’язково ходити в їдальню, навіть якщо там не їдять.

– Це потрібно, щоб засуджені завжди були під контролем, адже наглядачів у колонії зовсім небагато. Харчуються засуджені добре: раціон багатий на м’ясні, рибні та овочеві групи. А на свята ми печемо ще коржики, булочки, оладки та замінюємо чорний чай на фруктовий.

Засуджені мають право на короткострокові та довгострокові побачення, але через карантин порядок цих побачень змінився. 

– До карантину в нас були короткострокові побачення з рідними у кімнатах, де спілкуються через скло або без нього. Зараз вони відбуваються через інтернет по дві-чотири години раз на місяць.

Володимир Каламбет каже, що завдяки побаченням на засуджених можна «трішки легше впливати»: 

– Іноді ми самі викликаємо родичів, беремо засудженого і разом сідаємо та розбираємося, що будемо далі з ним робити. 

Довгострокові побачення відбуваються що два місяці. Люди, які приїздять до в’язнів на побачення – дружини або чоловіки, батьки, діти, бабусі чи дідусі або опікуни, – можуть жити з ними до трьох діб, як вирішить адміністрація. Ці побачення відбуваються у готелі на території колонії.

Донедавна вони були заборонені через карантин, але зараз їх відновили. Людина, яка приходить на таке побачення, має впродовж 48 годин до того зробити ПЛР-тест на коронавірусну інфекцію та оплатити такий самий тест для в’язня, з яким зустрічається.

На побаченнях треба бути у масках, а після побачень засуджені проводять два тижні в ізоляції.

– На території готелю є їдальня, загальна кухня, дешевші й дорожчі кімнати, залежно від зручностей. Є двокімнатні квартири з окремим душем та туалетом орієнтовно за 120 гривень на добу, є кімнати середнього рівня, орієнтовно за 90 гривень, із телевізором та холодильником, є простіші кімнати.

– Людей, які приходять у готель, попереджають про правила, а на вході й на виході перевіряють, адже ситуації бувають всякі. Якось жінка засудженого напхала наркотиків у дитячий памперс і так прийшла до чоловіка на побачення.

– Коли не було карантину, то ми організовували свята, шахматні турніри, змагання з футболу між засудженими та для команд підопічних і персоналу, волейболи, концерти з Володимирецького будинку культури, з Києва. Женились тут, охрещувалися. А нині це все заборонено, – каже Володимир Каламбет.

Дивіться також: Як живе Городищенська виправна колонія на карантині. Відео і фоторепортаж

Якщо наша діяльність вам подобається і ви вважаєте її важливою – підтримайте «Четверту владу» за цим посиланням. Завдяки підтримці ми зможемо працювати ще краще.

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері. Вдячні за ваші коментарі та поширення матеріалу.