Тюрма №131: Городоцький виправний центр – відео і фоторепортаж

Виправний центр № 131 розташований у селі Городок поблизу Рівного. Тут відбувають покарання приблизно триста двадцять чоловіків. Є дві категорії засуджених: ті, кого позбавили волі і кому її обмежили.

Ми побачили, в яких умовах тут живуть в’язні та чим особливий цей центр. Дивіться подробиці в сюжеті або читайте і дивіться текстову версію нижче.

Дорогою до пропускного пункту ми питаємо в начальника виправного центру, як на практиці відбувається обмеження волі. Він пояснює, що таких засуджених випускають за межі центру. Але перед тим їх вивчають, стежать за поведінкою і погоджують у Західному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції. Попри це бувало, що злочинці намагалися втекти.

– Це називається самовільне залишення меж виправного центру. В минулому році таких випадків не було. Останнього разу – позаминулого літа, – розповідає начальник Городоцького виправного центру Віталій Гордіюк.

На контрольно-пропускному пункті нам міряють температуру і дають рукавички. Розписуємось у журналі відвідувань та йдемо далі в супроводі начальника виправного центру та ще двох працівників.

Питаємо чи були в центрі випадки захворювання на ковід.

– Серед  персоналу були випадки. На даний момент таких немає хворих. Всі перехворіли, – каже начальник.

– Тут дільниця по виготовленню металевих виробів. Ми досить зараз тісно співпрацюємо з Городоцькою територіальною громадою. Вона дає нам багато замовлень. Зокрема зараз ми виготовляємо автобусні зупинки, – каже начальник.

Всередині установи засуджені працюють. Виготовляють бруківку, вироби з металу та дерева. За свою роботу отримують заробітну плату.

– Засуджені отримують гроші на депозитний рахунок. Крім того, в нас є такий нюанс, що в нас засуджені можуть мати при собі гроші. Тому ми їм виготовляємо через Укргазбанк банківські картки, в нас тут є термінал і так само в магазині є термінал. В’язні можуть користуватися як такими грошима, так і розрахуватися банківською карткою. І можуть мати кошти на депозитних рахунках, – розповідає Віталій Гордіюк.

Йдемо у житлову зону установи. Спантеличує нас те, що засуджені просто гуляють поруч із гуртожитками. Нам пояснюють, чому один гуртожиток огороджений, а інший ні.

– Ось ці два гуртожитки – до обмеження волі. Тут навіть огорожі ми такі поставили. Засуджені в межах центру пересуваються вільно. Нема таких обмежень, як в колонії, – каже начальник.

Засуджені до обмеження волі потрапляють сюди на пом’якшені умови відбування покарання з колоній. Серед них є вбивці, розбійники, крадії, гвалтівники. Наприклад, два роки з десятирічного терміну покарання за хорошу поведінку злочинець може відбувати тут і виходити у відпустку за периметр у вихідні дні.

У другому гуртожитку живуть засуджені до позбавлення волі. Це сектор мінімального рівня безпеки, тому він локалізований огорожею.

Начальник центру розповідає, що тут засуджені мають право працювати за межами центру, якщо на це є відповідний висновок.

– Якщо ми вважаємо за можливе і вони своєю поведінкою, скажімо так, це доводять.

Також через півроку перебування в установі, якщо в засуджених є сім’я та офіційне житло, вони можуть жити із сім’єю, але приїздити відмічатися у центр. Або отримати щорічну відпустку на 14 днів поза межами установи.

Ремонт у житлових корпусах роблять самі засуджені. Другий поверх, кажуть, практично завершили. З одного боку – побутові кімнати для вмивання, зберігання речей, санвузол та кухня. По інший бік – житлові кімнати з телевізором у кожній.

На території установи також є лазня, яку засуджені обов’язково відвідують один раз на тиждень.

Керівник установи розповідає, що у гуртожитку до позбавлення волі проживає близько дев’яноста відсотків чоловіків, які ніколи не мали проблем із законом. 

Більшість потрапила сюди через неумисні дорожньо-транспортні злочини із потерпілими – серйозно травмованими або загиблими.

Тернополянин Андрій Костів тут уже рік і сім місяців. Зараз у нього відкривається перша пільга і він може піти працювати на виправні роботи у школу, де працював до аварії завгоспом.

– На мою думку, було би краще, щоб за порушниками правил дорожнього руху за частинами 2 і 3 статті 276 Кримінального кодексу (Порушення правил безпеки руху, що призвело до травмування середньої тяжкості, тяжкого, а також загибелі людей, – ред) більше опікувалася пробація, – вважає Андрій.

Пробація – це робота з правопорушниками без ізоляції їх від суспільства. Засуджений отримує психологічну, соціальну підтримку та допомогу від органів пробації, але залишається під постійним наглядом та контролем цієї служби.

Потрапити під пробацію мріє і 49-річний хмельничанин Андрій Посонський, який перебуває у центрі вже пів року. Він вважає, що не винен в аварії.

У вироку Андрія Посонського вказано, що він їхав на автомобілі з несправними гальмами, перетнув суцільну лінію та виїхав на зустрічну смугу. В результаті зіткнення двоє людей отримали переломи середньої складності, а двоє тяжкого ступеня – переломи кісток черепа. Але він може відсидіти не три присуджені роки, а вийти раніше.

Начальник центру пояснює про пільги на прикладі Андрія Посонського.

– Перша пільга з’являється після відбуття третини терміну. Це пом'якшення умов покарання. Здебільшого – це виправні роботи з відрахуванням 20% в дохід держави. Для цього необхідно йому отримати відповідні документи з якоїсь приватної фірми чи державної організації про те, що вона готова взяти його на роботу.

Друга пільга – це умовно дострокове звільнення. В ув'язненого Андрія Посонського воно можливе після відбуття половини терміну.

Йдемо в гуртожиток засуджених до обмеження волі. У ньому також планують ремонт, нові меблі та кімнати для проживання по шість-вісім людей. А поки на ста вісімдесяти квадратних метрах сусідять приблизно сорок п’ять засуджених. Наразі всі по роботах.

Час обіду. Йдемо у харчоблок. Вже в коридорі відчутний аромат свіжоспеченого хліба та чогось м’ясного. Нам пропонують одягти халат та чепчик.

Засуджені до обмеження волі харчуються за власний кошт або можуть готувати собі їжу самі у гуртожитках.

У кухні пропонують спробувати обід. На перше картопляний суп зі шкварками, на друге ячмінна каша з вареною ковбасою, салат зі свіжої капусти й одна четверта частина свіжоспеченого буханця хліба.

Обід за майже чотирнадцять гривень видався смачним, свіжим та в міру соленим.

– Є якесь особливе меню на святкові дні?

– Буває таке. Там що в святкові дні ми додатково там даємо певні продукти.

– Що саме?

– Ну, це можуть бути солодощі, компоти, салати. На Пасху там паска відповідно, так само і крашані яйця.

Медичної частини у закладі немає, тому за потреби викликають швидку або їдуть у лікарні Рівненського району чи Рівного.

Начальник вважає, що відсутність медчастини – це проблема. Ще одна проблема – це наркозалежні.

– Є в нас непоодинокі випадки вилучення наркотичних засобів і, переважна більшість, при спробі доставки, тому що налагоджують канали доставки на територію установи.

Ми повернулись на КПП. У цій будівлі на другому поверсі розташовані кімнати довгострокових та короткострокових побачень.

Довгострокові побачення передбачені раз на місяць, а короткострокові без обмежень. Під час карантину їх немає, адже вони стали фінансово більш затратними.

– У зв'язку з карантином для побачень потрібен ПЛР-тест людини, яка прибуває сюди, за дві доби до побачення. Ця ж людина має оплатити тест в’язню, з яким хоче побачитися і який буде виходити з побачення в 10-ти денний термін. Плюс він підлягає повній ізоляції після побачення, – розповідає начальник установи.

Начальник центру розповідає, що перед карантином всі кошти за оплату кімнат для побачень витрачали на їх ремонт, дещо виділяли зі спеціального фонду. Як тільки побачень не стало – ремонт зупинився.

У цій установі ми не побачили сторожових веж, як у колонії, проте нагляд по периметру та у самому закладі ведеться безперервно. Кілька десятків камер на п’яти моніторах стежать за дотриманням режиму у Городоцькому виправному центрі.

Ця установа видалася нам чимось середнім між в’язницею та маленькою автономною державою зі своїми правилами.

Дивно усвідомити, що ти проходиш поряд із ув’язненими, які відбувають покарання за злочини, але при цьому спокійно користуються мобільним зв’язком, інтернетом і працюють за межами установи.

Матеріали про інші в'язниці на Рівненщині:

Як живе Городищенська виправна колонія на карантині: відео і фоторепортаж

Як живеться в'язням Полицької колонії на карантині

Якщо наша діяльність вам подобається і ви вважаєте її важливою – підтримайте «Четверту владу». Завдяки підтримці ми зможемо працювати ще краще.

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері.