Якщо сьогодні почалася хвороба, а вчора і позавчора ти був з сім'єю, то пізно пити Боржомі

Я писав про те, що не ізолювався від сім'ї під час хвороби на ковід-19, чим викликав хвилю обурення. Я ж думаю, що це дарма. Бо це моя сім'я, а не ваша. Кожен, у разі потреби, може собі ізолюватися від домашніх не тільки на 2 тижні, але й довше. Головне, щоб це було в згоді. Але логіка такої ізоляції сумнівна.

Про ізоляцію від сім'ї. Справа в тому, що практично при всіх респіраторних інфекціях людина стає заразною ще до того, як відчула перші симптоми. Саме в інкубаційний і продромальний (перші симптоми) періоди вірус максимально множиться і виділяється.

Власне симптоми хвороби – це уже заруба, відкрита війна імунної системи з вірусом, коли останній втрачає сили, знищується і перестає виділятися. З кожним днем хвороби заразність пацієнта знижується.

Отже, якщо сьогодні почалася хвороба, а вчора і позавчора ти був з сім'єю, то пізно пити Боржомі, і твоя ізоляція вже майже немає сенсу. Бо тоді ти був більш небезпечним, ніж тепер.

Про дітей. Я працюю в реанімації і за весь період карантину в нас практично не було важких дітей через ковід. Спілкуюся з колегами з опорних лікарень і у них відсоток госпіталізованих дітей теж мізерний. Це дозволяє робити певні висновки і діяти відповідно.

Так, діти теж хворіють. Але хворіють легко. І краще перехворіти літом, коли сприятлива погода і різноманітне, вітамінізоване харчування, ніж в холодну пору, коли сиро, гіповітаміноз і нашарування інших, сезонних хвороб. Але кожен вирішує собі сам. Мої діти – моя відповідальність.

Пневмонія при ковід. Дуже часто звичайну пневмонію можна вислухати вухом і тим більше побачити на рентген знімку. А тут ні вухом не чути, ні рентген не показує. Лише КТ. Я маю на увазі легкі і середні форми. Це вже говорить про відмінність.

Тут пневмонію викликає вірус, а не бактерія. А на вірус антибіотик не діє. Тому лікування відрізняється. І так, практично у всіх, хто має симптоми, КТ показує зміни в легенях. Але ці зміни у легших випадках минають самостійно.

Про нагляд лікаря. Якщо людина захворіла і стан стабільний, то найкраще лікуватися по телефону. Грамотний лікар знає, які питання задати, щоб визначити важкість стану і вирішити чи потрібен огляд лікаря чи госпіталізація.

Госпіталізація і подальший контакт з хворими у лікарні – не найкращий вихід, але інколи він необхідний. Багато людей не мають важкого стану, але самі собі домальовують його, бо відчувають м‘язові болі між лопатками, внизу спини.

А уявляють, що у них розпадаються легені, щось робиться з нирками тощо. В більшості ця уява гіперболізована. Але спілкуйтеся з лікарем, він розбереться.

Про статистику. Якщо людина захворіла, може лікуватися дома і їй не потрібен лікарняний, то немає необхідності здавати ПЛР тести і офіційно підтверджувати хворобу.

Ніде не тестують всіх підряд і в багатьох випадках діагноз ставиться на основі клінічних даних. Тестуватися в такому випадку – це не зовсім грамотно витрачати приватні або державні кошти. Бо це не вплине ні на лікування, ні на ваш стан. Тільки на колір зони, в якій знаходиться регіон чи країна.

Про спокій і паніку. Ми боїмося признатися, що хворіли. Бо ковід. Ну і що? Ми боїмося тих, хто хворів. Бо що? А як на грип хворіли, не боялися? Я ніколи не казав, щоб ігнорувати небезпеку. Але й жити в страху не варто.

Ми постійно бачимо приклади смертей і це жахає. Але є безліч прикладів одужань. Мій – один з безлічі. І вірогідність потрапити в цю групу величезна. Тому не панікуйте.

Є прості речі, які варто робити завжди: тримай дистанцію, мий руки, не колупайся в носі і коли кашляєш чи чхаєш, роби це в свій лікоть, а не на сусіда. А поки карантин, уникай скупчень в закритому просторі і одягай маску в громадських місцях. Більше, здається, нічого.

А з важкими випадками і моделюванням майбутнього нехай розбираються профільні спеціалісти.