Звернень про домашнє насильство на Рівненщині побільшало: чому поліція не вважає, що це через карантин

Цього року під час карантину поліцейські Рівненщини склали на 5% більше протоколів про сімейне насильство, ніж минулоріч. У поліції це зростання називають несуттєвим і не пов'язаним із карантином.

Експертки кажуть, що рахувати протоколи, а не виклики – засадничо хибний підхід до статистики.

У деяких країнах, зі слів генсека ООН, удвічі більше жінок почали звертатися по допомогу від насильства із початком карантину. Генсек закликав уряди країн протидіяти насильству під час карантину, і Україна приєдналася до цієї ініціативи. На папері.

Що на ділі – розповідаємо далі.

У матеріалі також є корисні контакти для людей, які потерпають від домашнього насильства.

Що змінив карантин

Громадська організація «Ла Страда» заявила, що за перший місяць карантину на їхню гарячу лінію надійшло понад дві тисячі звернень щодо домашнього насильства. Це майже на 50% більше, ніж у лютому. 

Понад 80% цих звернень від жінок.

Зверталися потерпілі від психологічного насильства (53,4%), від фізичного (36,5%), щодо економічного (9,5%), щодо сексуального (0,6%).

Більше про сімейне насильство на карантині розповіли експертки у відео «Радіо Свобода»:

На карантині домашнього насильства побільшало у світі загалом.

Адже люди, які потерпають від насильства, більше часу вимушено проводять в одному помешканні із кривдниками. Через це їм також стало складніше просити про допомогу, адже навіть подзвонити до поліції непросто, якщо кривдник постійно поруч або забрав телефон.

– До карантину потерпілі могли подзвонити з двору, з роботи, а зараз із цим складніше. Ми їх просимо, щоб дзвонили з аптеки чи від сусідів. Іноді чуємо шум води у ванній під час дзвінка або голосну музику – щоб кривдник не чув розмову, – розповідає оглядачка від України у European Women’s Lobby щодо забезпечення прав жінок в Україні, заступниця голови центру «Жіночі перспективи» Марта Чумало.

Що кажуть поліцейські

Міністерство внутрішніх справ на початку квітня повідомило, що звернень про домашнє насильство у зв'язку з карантином не побільшало. 

Однак пізніше у департаменті інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України повідомили, що за перші три місяці цього року зареєстровано 55 тисяч 325 заяв щодо домашнього насильства, за аналогічний період минулого року було 34 тисячі 091 заяви. 

Старший інспектор з особливих доручень відділу управління превентивної діяльності Нацполіції області Олег Шандрук розповів нам, що на Рівненщині станом на 7 травня поліцейські склали 580 протоколів про насильство за час карантину.

Це на 40 протоколів більше, ніж за період з 12 березня до 4 травня минулого року. Поліцейський вважає, що це не суттєве збільшення. 

За нашим запитом, Головне управління Національної поліції у Рівненській області надало статистику викликів щодо домашнього насильства за 2019 та 2020 роки.

Олег Шандрук каже, що звернень побільшало із другого півріччя 2019-го.

На його думку, це через інформаційну кампанію та новий закон, який почав діяти з січня 2019-го. З’явилися заборонні приписи, обмежувальні приписи, кримінальні статті, люди про це знають і тому звертаються, вважає поліцейський. 

Олег Шандрук вважає, що рахувати треба протоколи, а не виклики, оскільки лише 30% викликів завершуються складанням протоколів. 

Водночас експертка Марта Чумало каже, що складання протоколів – це питання якості підготовки поліції: наскільки поліцейські вміють розрізняти насильство і наскільки ставляться до нього стереотипно, а до його сторін – упереджено.

За дослідженням 2014-2017 років, 55-59% правоохоронців вважає повідомлення про домашнє насильство неправдивими; 38% суддів та 39% прокурорів вважають домашнє насильство приватною справою; 77-84% правоохоронців пріоритетом вважають примирення, а не справедливе покарання для кривдника.

– В поліцію звертаєшся, коли бачиш що ситуація безвихідна і сама собі ради не даєш. У самій поліції говорять, що є 7-8 випадків насильства перед зверненням, – каже Марта Чумало. 

З літа 2019 року МВС сформували групи реагування на домашнє насильство. Проєкт зветься «Поліна» – «ПОЛІція проти НАсильства». У Рівному теж працює така група. Олег Шандрук каже, що з початку карантину вона не стала виїжджати на виклики частіше. 

За його словами, поліцейські з початку 2020-го року винесли близько 200 термінових приписів кривдникам – тобто заборонили їм жити разом із потерпілою людиною чи навіть контактувати з нею.

Виписує такий припис поліцейський на місці, роблячи оцінку ризиків за цією анкетою. За допомогою 30 питань поліцейський повинен оцінити рівень небезпеки для потерпілої людини: якщо він високий, припис роблять, якщо середній або легкий – поліцейські вирішують по ситуації, каже Олег Шандрук.  

Якщо спільне проживання заборонене приписом, то кривдник сам має вирішити, куди йому подітися, поліцію це не хвилює. Чи порушує він припис – теж. Про це мають повідомляти потерпілі. За порушення припису карають штрафом максимум на 51 гривню або виправними роботами на місяць. 

Мобільні бригади на Рівненщині

Окрім поліції, в області працюють мобільні бригади центрів соціальних служб, зокрема, 11 мобільних бригад соціально-психологічної допомоги постраждалим від домашнього насильства. 

Дев’ять із них у Березнівському, Володимирецькому, Дубенському, Костопільському, Корецькому, Рівненському, Рокитнівському, Сарненському районних та Острозі. Діють вони при районних та міських центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Ще дві бригади сформовані у Бокіймівській ОТГ Млинівського району та у Шпанівській ОТГ Рівненського району.

Провідна фахівчиня із соціальної роботи Рівненського обласного центру соціальних служб сім”ї дітей і молоді Олена Нікольченко розповіла нам, що у неї статистики звернень до мобільних бригад щодо домашнього насильства у карантин немає. 

Олена Нікольченко розповідає, що після повідомлення про домашнє насильство від поліції, мобільна бригада виїжджає на місце, де робить оцінку потреб постраждалих. Мусить зробити це не пізніше, ніж за три доби після повідомлення.

Але на практиці повідомлення отримують набагато пізніше, розповідає працівниця однієї із бригад. До карантину її бригада отримувала повідомлення про домашнє насильство через 15-20 днів після того, як воно сталося. На її думку, так стається, бо довго «оформлюють документи».

Під час карантину поліцейські стали повідомляти швидше – телефоном. За словами психологині, якщо патрульні виписали протокол кривднику, то вже наступного це знають у районному центрі соцзахисту, де живе потерпіла.

Якщо протокол не виписували, тобто факт насильства не підтверджений, то районні центри не повідомляють, каже Олег Шандрук.

Через карантин мобільні бригади не можуть швидко виїхати до сім’ї. Консультують переважно телефоном. Виїжджають до потерпілих тільки тоді, коли вони самі не проти.

У бригаді має бути мінімум три людини: водій, психолог та соціальний працівник центру соцслужб. По приїзду до сім’ї, працівники мусять оцінити, яке саме сталося насильство і яку допомогу вони можуть надати, розповідає Олена Нікольченко.

Потім визначають, чи потребує сім’я соціального супроводу. Він може тривати до пів року.

Соціальний супровід – це добровільна згода родини на допомогу від соціальної служби. Але бувають випадки, коли такий супровід примусовий: наприклад, для сімей, де страждають діти, розповіла нам провідна психологиня Рівненського районного Центру соціальних служб для сім”ї, дітей та молоді Мирослава Колодич.

Супровід означає, що до родини щотижня можуть навідуватись соцпрацівники та психологи.

За словами Олени Нікольченко, повідомлень про домашнє насильство за перший квартал було 366. Мобільні бригади провели 322 оцінки потреб постраждалих. І 32 сім'ї взяли під соціальний супровід.

Статистики звернень щодо карантину у жінки немає – підсумовують лише інформацію за квартали.

Провідна психологиня Рівненського районного Центру соціальних служб для сім”ї, дітей та молоді Мирослава Колодич працює у мобільній бригаді. У її групі працюють психолог та соцпрацівник.

Мобільна бригада Рівненського району обслуговує села району, окрім тих, які входять до Дядьковицької, Шпанівської, Олександрійської об'єднаних територіальних громад. Там працюють спеціалісти громади своїми силами. Клеванська ОТГ також не залучає фахівчинь з районного центру.

Водія бригада не має. Як і автомобіля, щоб відвідувати сім’ї. 

За словами Олени Нікольченко, автомобілі при центрі є у трьох бригад області: Сарненської, Володимирецької і Березнівської. 

Мирослава Колодич каже, що дозволила користуватись автомобілем районна адміністрація. Там обіцяли давати автомобіль на період відсутності громадського транспорту у селах району. Але потрібно завчасно попереджати про необхідність.  

Мобільна бригада у районі Мирослави користується маршрутками, у час коли працює транспорт. Під час карантину ходять пішки. Працівники бригади живуть у селах району, тому відвідують сім’ї, де можуть. А коли не можуть, то консультують телефоном. 

Психологиня каже, що на карантині роботи у неї не суттєво побільшало. Кількість викликів зросла на близько 5%: 

– На моїй практиці, люди, які зловживають алкоголем та не мають постійного місця роботи, однаково поводяться хоч на карантині, хоч ні: пішов, випив, прийшов і робиш все, що завжди, дружині чи батькам. 

– Насильство буває не тільки щодо жінки. Буває і брат стосовно брата, і син до батька, і жінка до чоловіка. Дорослі діти, в яких не склалося життя: алкоголь, безробіття. Вони батьків-пенсіонерів просто психологічно вбивають. Фізичне насильство можна довести, але психологічне зараз дуже важко довести, а воно майже в кожній сім'ї, – каже Мирослава Колодич.

Чому потерпілі рідко звертаються до поліції

• Насильство буває складно довести. Зокрема, психологічне або економічне.  

Одного виклику поліції не вистачить для винесення обмежувального припису в суді, має бути прокол (доведений факт), за словами Олега Шандрука.

Мирослава Колодич розповідає, як у її районі чоловік застосовував економічне насильство щодо дружини: закривав від неї колодязь із водою або підвал із харчами.

Потерпіла викликала поліцейських, але вони, замість виписати протокол чи припис, чи поговорити із кривдником, запитували у жінки, чи нормальний у неї психологічний стан і чому вона в такому разі не поїде жити до міста.

• Звертатися по допомогу буває соромно чи страшно. Мирослава Колодич розповідає історію про жінку, яку за 20 років насильства від свого чоловіка, звернулася до поліції лиш одного разу. Ця жінка працює у сільській школі і не зверталась до поліції, бо було соромно перед односельцями.

• Звертатися по допомогу здається неефективним, адже піти від кривдника потерпілій людині в підсумку нікуди.

Соціальні служби і поліцейські, за законом, мусять повідомити потерпілих про можливість переїхати до центру соціально-психологічної допомоги у Рівному. Там до трьох місяців можуть мешкати постраждалі з дітьми – усього 14 місць.

Соціальна працівниця відділення Катерина нам розповіла, 80% потерпілих, які жили у центрі повертались до своїх кривдників, бо не мають іншого житла. Потрапити до центру можна лише за направленням від поліції або соціальної служби регіону. Без цього потерпілим не повірять, що вони потерпілі.

У центр не приймуть людей із розладами психіки, інвалідністю чи туберкульозом. Після приїзду до відділення людям проводять медогляд.

Працівниця центру каже, що зараз там живуть двоє потерпілих від домашнього насильства. Їх поселили ще до початку карантину. Вона вважає, що відділення не буде заповненим. Адже воно розташоване в обласному центрі і потерпілі з районів не хочуть тут жити через віддаленість від роботи, спільне житло із кривдником або через господарство, за яким треба вдома доглядати.

• Існує стереотип, що потерпіла людина сама винна, що зазнала насильства. Але це не так: винен завжди кривдник.

Інструкція, допомога, контакти

Покрокову інструкцію, як діяти у випадку домашнього насильства, можна прочитати тут. 

Ось відео про те, як можна допомогти постраждалим від насильства:

Контакти: 

Національні: 

• поліція – 102
• телефон урядової національної гарячої лінії з попередження домашнього насильства – 1547. 
• громадська організація «Ла Страда» – 116-123 або 0 800 500 335 
• національна дитяча гаряча лінія – 772 або 0 800 500 225 

Рівненщина: 

• Цілодобова гаряча лінія Рівненської обласної державної адміністрації – 0-800-500-078
• Департамент соціального захисту населення Рівненської облдержадміністрації – (0362) 633610, 268441
• Рівненський обласний центр соціальних служб для сім’ї, молоді та дітей – (0362) 401560
• Служба у справах дітей Рівненської облдержадміністрації – (0362) 695199
• Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Рівненській області – (0362) 6045955 (цілодобово). 

Телефони та адреси мобільних бригад у районах Рівненщини , що є на сайті Мінсоцполітики: 

Підписуйтесь на канал «Четвертої влади» у телеграмі, сторінки в інстаграмі або у фейсбуці чи твітері. Вдячні за ваші коментарі та поширення матеріалу.